Рішення

від 17.09.2024 по справі 537/3121/23

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/86/2024

Справа № 537/3121/23

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2024 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючої судді Мурашової Н.В.,

за участі секретарів Должаніци В.С., Дьяченко В.Ю., Кірєєвої А.А., ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Михайлюка К.А.,

представника відповідача адвоката Гонтара В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м.Кременчук Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Іліос» до ОСОБА_2 , за участі третьої особи приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ципко Тетяни Анатоліївни, про розірвання договору купівлі-продажу приміщення магазину, витребування майна з чужого незаконного володіння,

у с т а н о в и в :

Короткий зміст позову.

02.08.2023 року ТОВ «Фірма «ІЛІОС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи приватного нотаріусу Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області, ОСОБА_3 , в якому просило: 1) розірвати договір від 27.03.2020 року про купівлю-продаж нерухомого майна, а саме приміщення магазину промислових товарів загальною площею 29,7 кв.м., розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0005 га, кадастровий номер 5310436500:08:003:0317 за адресою АДРЕСА_1 , укладений між продавцем ТОВ "Фірма "Іліос" в особі директора Бондаренко І.П. та покупцем ОСОБА_2 2) витребувати зазначене майно з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 , 3) судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що 27 березня 2020 року між продавцем ТОВ «Фірма «ІЛІОС», в особі директора ОСОБА_4 , та покупцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу вбудованого приміщення магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з вбудованого приміщення магазину промислових товарів загальною площею 29,7 кв.м., розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0005 га, кадастровий номер 5310436500:08:003:0317. За умовами вказаного договору купівлі-продажу від 27.09.2020 року ТОВ «Фірма «ІЛІОС», в особі директора ОСОБА_4 , продало, а ОСОБА_2 купила зазначене приміщення. Згідно п.3 Договору продаж вчинено за узгодженою між сторонами за ціною 53227,64 грн., які ОСОБА_2 зобов`язувалася сплатити в повному обсязі строком до 31 грудня 2020 року. Однак ОСОБА_2 по теперішній час не виконала умови п.3 Договору, в установлені строки не провела повного розрахунку за придбане нерухоме майно з продавцем ТОВ "Фірма "Іліос". За таких обставин ТОВ «Фірма «ІЛІОС» вважали недійсним зазначений Договір від 27.03.2020 року про купівлю-продаж вбудованого приміщення магазину промислових товарів. Тому ТОВ «Фірма «ІЛІОС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 за захистом своїх майнових прав, просило розірвати договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, витребувати це майна з чужого незаконного володіння. (а.с.4-6).

Короткий зміст відзиву на позов відповідача ОСОБА_2

14.09.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 авдокат ОСОБА_5 подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фірма «Іліос» про розірвання Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2020 року, за яким ТОВ «Фірма «ІЛІОС», в особі директора ОСОБА_4 , продав ОСОБА_2 вбудоване приміщення магазину промислових товарів, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач ТОВ «Фірма «Іліос» у мотивувальній частині позову посилалися на недійсність Договору від 27.03.2020 року про купівлю-продаж вбудованого приміщення магазину промислових товарів з підстав невиконання покупцем ОСОБА_2 перед продавцем ТОВ «Фірма «Іліос» п.3 цього Договору, а саме не проведення оплати за придбане майно у визначений цим Договором строк до 31.12.2020 року і по теперішній час. Проте положення ст.203, ст.215 ЦК України не містять таких підстав для визнання недійсним правочину. Разом з тим позивач ТОВ «Фірма «Іліос» не просив суд визнати такий правочин недійсним, а просив суд розірвати оскаржений Договір про купівлю-продаж вбудованого приміщення магазину промислових товарів, укладений 27.03.2020 року між ТОВ «Фірма «Іліос» та ОСОБА_2 без посилання на норми права для ухвалення такого рішення. Заявивши позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу та повернення проданого нерухомого майна, позивач проігнорував положення ст.653 ЦК України про те, що в разі розірвання договору у судовому порядку зобов`язання припиняються з моменту набрання законної сили рішення суду про розірвання договору, а сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанями до моменту розірвання договору, якщо інше не установлено договором або законом. Покупець ОСОБА_2 добросовісно виконала свої зобов`язання за цим Договором, у визначений строк сплатила продавцю ТОВ «Фірма «Іліос» 53227,64 грн. за придбане приміщення на виконання п. 3 цього Договору, що підтверджено Довідкою №1 від 28.07.2020 року, виданою власником ТОВ «Фірма «Іліос» ОСОБА_6 . Тому оскаржений Договір є правомірним, відсутні підтави для визання його недійсним чи розірвання. Отже позовні вимоги ТОВ «Фірма «Іліос» про розірвання оскарженого Договору купівлі продажу нерухомомго майна від 27.03.2020 року та витребування майна з чужого незаконного володіння є безпідставними, а відповідно не підлягають задоволенню. (а.с.77-82).

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.07.2023 року у справі №537/2957/23, провадження №2-з/537/23/2023, яка набрала законної сили після оскарження в апеляційній та касаційній інстанції, задоволено заяву ТОВ «Фірма «ІЛІОС» про забезпечення позову, подану до звернення до суду з позовом. Накладено арешт на вбудоване приміщення магазину промислових товарів, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з вбудованого приміщення магазину промислових товарів загальною площею 29,7 м2, розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0005 га, кадастровий номер 5310436500:08:003:0317, належний на праві власності ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 27.03.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ципко Т.А. та зареєстрованого в реєстрі за №682.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 04.08.2023 року №537/3121/23 відкрито провадженя у справі за позовом ТОВ «Фірма «Іліос» до ОСОБА_2 , за участі третьої особи приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ципко Т.А., про розірвання договору купівлі-продажу приміщення магазину, витребування майна з чужого незаконного володіння, за правилами загального позовного провадження. (а.с.29).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.11.2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с.115-116).

Позиція учасників в судовому засіданні.

Представник позивача ТОВ «Фірма «Іліос» адвокат Михайлюк К.А. в судовому засіданні підтримав позов, з наведених в ньому підстав. В дебатах просив задовольнити позов в повному обсязі, а саме розірвати оскаржений Договором купівлі-продажу нерухомого майна 27.03.2020 року, з підстав його недійсності. Додав, що на рахунки ТОВ «Фірма «Іліос» не надходили грошові кошти від ОСОБА_2 на виконання зобов`язань за оскарженим Договором купівлі-продажу нерухомого майна 27.03.2020 року.

Відповідач ОСОБА_2 не з`явилася в судове засідання, хоча належним чином була повідомлена про місце і час розгляду справи. Її представник адвокат Гонтар В.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фірма «Іліос» з підстав, наведених у відзиві на позов.

Третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ципко Т.А. не з`явилася в судове засідання, хоча повідомлялася належним чином про місце і час розгляду справи. Подала письмову заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.

Обставини, установлені судом.

Згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого 27.03.2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ципко Т.А., Продавець ТОВ «Фірма «Іліос», в особі директора Бондаренко І.П., передав у власність Покупцю ОСОБА_2 вбудоване приміщення магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з вбудованого приміщення магазину промислових товарів загальною площею 29,7 кв.м. та розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0005 га, кадастровий номер 5310436500:08:003:0317. Документом, що підтверджує право власності Продавця на Об`єкт продажу є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Кременчуцькою міською радою Полтавської області 23.05.2008 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області за №426 від 16.05.2008 року, право власності зареєстровано в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентарізації» 04.06.2008 року в книзі Н-5 за №1806, реєстраціїний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10407785. За п.3 Договору продаж вчинено за узгодженою сторонами ціною 53227,64 грн., які Покупець ОСОБА_2 зобов`язується сплатити Продавцю ТОВ «Фірма «Іліос», в особі директора ОСОБА_4 , в повному обсязі у строк до 31.12.2020 року. Сторони домовилися, що на підтвердження факту повного розрахунку за цим Договором, Продавець зобов`язаний надати покупцю довідку про виконання умов п.3 цього Договору купівлі-продажу. При цьому сторони домовилися, що реєстрація права власності на Об`єкт продажу вбудоване приміщення магазину промислових товарів на Покупця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно буде проведена в день нотаріального посвідчення цього Договору. На підтвердження факту передачі Об`єкта продажу у власність Покупця передати ключі та технічний паспорт. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу Об`єкта продажу Продавцем покупцю. Покупець прийняла вказаний Об`єкт продажу і зобов`язалася передати Продавцю вище вказану суму за умовами Договору за куплене нерухоме майно, а саме 53227,64 грн., не пізніше 31.12.2020 року. Покупець має право в будь-якиймомент погасити заборгованість в повному обсязі. Продавець зобов`язується прийняти сплачену заборгованість за цим Договором. (а.с.10-11).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна №340024680 від 21.07.2023 року, 1) земельна ділянка, площею 0,0005 га, кадастровий номер 5310436500:08:003:0317, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній ромаді, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, 2) вбудоване приміщення магазину промислових товарів загальною площею 29,7 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 . (а.с.12-16).

Згідно з довідкою власника ТОВ «Фірма «Іліос» ОСОБА_6 №1 від 28.07.2020 року, повідомлено, що станом на 28.07.2020 року за Договором купівлі-продажу вбудованого приміщення магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,7 м2, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ципко Т.А. та зареєстрованого у реєстрі за №682 від 27.03.2020 року, у відповідності до п.3 Договору, покупцем ОСОБА_2 проведено повний розрахунок за договором, сума 53227,64 грн. сплачена повністю. (а.с.85).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №338236169858 від 20.10.2021 року, ТОВ «Фірма «Іліос», ідентифікаційний код юридичної особи 35407489, місцезнаходження за адресою: Україна, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Гагаріна, будинок 17/47. Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.10.2021 року 1005851070011006012, керівник ОСОБА_4 , яка має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (Згідно Статуту). (а.с.147).

Згідно з Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Іліос», посвідченому 21.02.2020 року приватним нотарусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полатвської області Ципко Т.А., у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Іліос» (ідентифікаційний код юридичної особи 35407489, місцезнаходження за адресою: Україна, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Гагаріна, будинок 17/47) від 17.02.2020 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передав, а ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Іліос» у розмірі 100%, яка в грошовому еквівалентів становить 10000 грн. Сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної в Акті часток у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Іліос». (а.с.150).

Рішення №1 ТОВ «Фірма «Іліос» (ЄДРПОУ 35407489) від 13.03.2020 року, посвідчене приватним нотарусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ципко Т.А., зареєстроване в реєстрі за №631, ОСОБА_6 , як єдиний учасник ТОВ «Фірма «Іліос», від імені якого діє ОСОБА_8 , за довіреністю, вирішив: 1) у зв`язку зі зміною складу учасників ТОВ «Фірма «Іліос», прийняттям ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» внести відповідні зміни до Статуту ТОВ «Фірма «Іліос» та затвердити Статут в новій редакції, 2) уповноважити директора ОСОБА_4 подати документи для проведення державної реєстрації змін до Статуту ТОВ «Фірма «Іліос» , з правом передоручення цих повноважень третім особам. (а.с.151-152).

Згідно з Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Іліос», посвідченому 16.01.2023 року приватним нотарусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полатвської області Баглай А.В., ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Іліос» (ідентифікаційний код юридичної особи 35407489, місцезнаходження за адресою: Україна, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Гагаріна, будинок 17/47) від 16.01.2023 року, склали цей Акт приймання-передачі про наступне: ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_9 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Іліос» у розмірі 100%, яка в грошовому еквівалентів становить 10000 грн. Сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної в Акті часток у статутному капіталі ТОВ «Фірма «Іліос». (а.с.149).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №357121283058 від 13.07.2023 року, ТОВ «Фірма «Іліос», ідентифікаційний код юридичної особи 35407489, місцезнаходження за адрсою: АДРЕСА_2 . Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.07.2023 року 1000681070016064845, керівник ОСОБА_10 . (а.с. 21).

Мотиви суду при ухваленні рішення з посиланням на норми права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення ст.629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч.4 ст.692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець у свою чергу також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №916/667/18 (провадження № 12-145гс19) Верховний Суд дійшов висновку, що «…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню ч.3 ст.692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).

Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права».

Подібний висновок міститьсяй у постановахВерховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 року у справі №636/5261/18(провадження № 61-5308св20), від22.09.2021 року усправі №194/342/15-ц (провадження № 61-16664св20), від 16.11 022 року у справі №308/1927/17 (провадження № 61-1734св22).

Судом установлено, що юридичній особі ТОВ «Фірма «Іліос» належало приміщення магазину промислових товарів, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 29,7 м2, на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області №426 від 16.05.2008 року.

ТОВ "Фірма "Іліос" в особі директора ОСОБА_4 продало, а ОСОБА_2 купила вказане приміщення магазину на підставі Договору купівлі продажу від 27.03.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Ципко Т.А. Згідно з пунктом 3 спірного Договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 53227,64 грн, які покупець зобов`язаний сплатити продавцю в повному обсязу у строк до 31.12.2020 року. Продавець передав, а покупець прийняла вказане нерухоме майно в момент укладення договору. Державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно проведена за Покупцем ОСОБА_2 за умовами п.3 Договору в день його укладення.

Проте за поясненнями представника позивача, ТОВ «Фірма «Іліос» не отримало від покупця ОСОБА_2 грошові кошти за приміщення, продане за спірним Договором купівлі продажу від 27.03.2020 року. Зокрема на рахунок чи в касу ТОВ «Фірма «Іліос» не надходили грошові кошти за продане приміщення від покупця ОСОБА_2 .

Разом з тим відповідач ОСОБА_2 стверджувала, що належним чином виконала свої зобов`язання за спірним Договором купівлі-продажу від 27.03.2020 року, а саме станом на 28.07.2020 року повністю сплатила грошові кошти в сумі 53227,64 грн. за купівлю приміщення магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження подала довідку №1 від 28.07.2020 року, підписаною власником ТОВ «Фірма «Іліос» ОСОБА_11 з відбитком печатки юридичної особи. (а.с.85).

За умовами п.3 спірного Договору купівлі-продажу від 27.03.2020 року, реквізити, на які проводиться оплата, і форма оплати узгоджуються сторонами додатково. Сторони домовилися, що на підтвердження факту повного розрахунку за цим договором Продавець, тобто ТОВ «Фірма «Іліос», в особі директора ОСОБА_4 , зобов`язаний надати Покупцю ОСОБА_2 довідку про виконання умов п.3 цього Договору купівлі-продажу.

Отже суду не було подано на виконання п.3 спірного Договору купівлі-продажу від 27.03.2020 року довідку про оплату придбаного нерухомого майна від Продавця, яким за умовами договору є ТОВ «Фірма «Іліос», в особі директора ОСОБА_4 , не подано доказів на підтвердження надходження грошових коштів на рахунок у банку чи в касу юридичної особи ТОВ "Фірма "Іліос" від ОСОБА_2 за продане нерухоме майно.

А тому суд вважає, що покупець ОСОБА_2 лише частково виконала свої зобов`язання за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2020 року, а саме прийняла нерухоме майно, проте не оплатила продавцю його вартість, обумовлену Договором. Така несплата за придбане нерухоме майно стала наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця ОСОБА_2 , а її добросовісної помилки, а саме сплати грошових коштів за придбане нерухоме майно не його власнику юридичній особі ТОВ "Фірма "Іліос", а єдиному учаснику юридичної особи, яким на момент вчинення правочину був ОСОБА_6 .

Тому позивачем ТОВ "Фірма "Іліос", в якому змінився учасник на ОСОБА_9 , в особі директора ОСОБА_10 , обраний спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів.

За таких умов підлягає застосуванню ч.3 ст.692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку, а відповідно і витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом з тим слід зазначити, що в поданному суду позові в прохальній частині не було вказано такої позовної вимоги як визнання недійсним спірного Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2020 року. Визнання недійсним правочину та розірвання договору є абсолютно різними способами захисту. Позивачем не наведено та не доведено наявність підстав, визначених ст.203, ст.215 ЦК України, для визнання оспорюваного Договору недійсним (нікчемним). Реальная передача продавцем майна та прийняття його покупцем і в подальшом ним користування портягом майже чотирьох років спростовує твердження, що такий правочин не був спрямований на настання реальних наслідків. В установленному ЦПК порядку, позивачем чи його представником не подавалися заяви про збільшення позовних вимог, зміну його предмету або підстав.

Відповідно доприницпів змагальностіта диспозитивності,наведених уст.12,ст.13ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим суд вважає такими, що не відповідають вимогам закону твердження представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гонтара В.М. про те, що сплата покупцем ОСОБА_2 грошових коштів єдиному учаснику ТОВ "Фірма "Іліос", яким на момент вчинення правочину був ОСОБА_6 , за продане нерухоме майно, що належало Продавцю ТОВ "Фірма "Іліос", є належним виконанням умов Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2020 року.

У ст. 80, ст.81 ЦК надано визначення поняття юридичної особи. Так, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленомузакономпорядку. Юридична особанаділяється цивільноюправоздатністю ідієздатністю,може бутипозивачем тавідповідачем усуді. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно достатті 87цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Відповідно дост.83,84ЦК України, однієї з організаційно-правових форм юридичних осіб є товариства. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяютьсяна підприємницькіта непідприємницькі. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.

Відповідно до ст. 87 ЦК України, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підста ві. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюєтьсязаконом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов`язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників).

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

У ст. 96 ЦК України установленовідповідальність юридичних осіб. Так, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), що пов`язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

У ст. 96-1 ЦКУкраїни,наведені права учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичних осіб (корпоративні права).

Так, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту). Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Відповідно дост. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

У ст. 99 ЦК України дано визначення поняття виконавчий орган товариства.

Так, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Відповідно до ст. 100 ЦК України, учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

У ст. 113 ЦК України дано визначенняпоняття та види господарських товариств.

Так, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Одним із видів господарського товариства можуть бути створені у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ст. 114 ЦК України, учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Відповідно до ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановленихзаконом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

У ст.116 ЦК України наведені права учасників господарського товариства.

Так, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства тазаконом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Договір відчуженнямайна,предметом якогоє частка(їїчастина)у статутному(складеному)капіталі товариства,укладається уписьмовій формі; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

У ст.117ЦК Українинаведені обов`язки учасників господарського товариства.

Так, учасники господарського товариства зобов`язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі ті, що пов`язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов`язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

З аналізу наведених норм права вбачається, що ТОВ "Фірма "Іліос" є юридичною особою, наділеною окремою правоздатністю та дієздатністю, має власні рахунки в банках та печатку, власне майно, не відповідає за зобов`язаннями учасників, як і учасники не відповідають за зобов`язаннями юридичної особи. В період з 21.02.2020 року до 16.01.2023 року у юридичної особи ТОВ «Фірма «Іліос» був єдиний учасник ОСОБА_6 . Для забезпечення діяльності ТОВ «Фірма «Іліос» за рахунок внеску учасника ОСОБА_6 створено статутний капітал 10000 грн. Виконавчим органом був призначений директор ОСОБА_4 ТОВ "Фірма "Іліос" належало вбудоване приміщення магазину промислових товарів загальною площею 29,7 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке було відчужено юридичною особою Покупцю ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 27.03.2020 року. ОСОБА_2 прийняла нерухоме майно на законних підставах, відповідно до умов Договору про купівлю-продаж нерухомого майна від 27.03.2020 року. Проте на рахунки чи в касу юридичної особи ТОВ "Фірма "Іліос" не надходили кошти від ОСОБА_2 за оплату придбаного нерухомого майна.

Тому суд вважає установленим, що у спірних правовідносинах права продавця нерухомого майна ТОВ «Фірма «Іліос» було порушено, оскільки юридична особа, яка наділена окремою правоздатністю та дієздатністю, не отримала за продане приміщення визначені Договором купівлі-продажу від 27.03.2020 року грошові кошти в сумі 53227,64 грн. від покупця ОСОБА_2 .

Разом з тим суд вважає, що при зверненні з позовом обраний позивачем ТОВ «Фірма «Іліос», в особі директора ОСОБА_10 , спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Тому належним способом захисту в наведених правовідносинах може бути, зокрема, стягнення продавцем ТОВ "Фірма "Іліос" неотриманих коштів за передане майно, а не розірвання договору, який частково виконаний покупцем, зокрема шляхом прийняття майна за умовами оспорюваного Договору.

Отже суд дійшов висновку про те, що заявивши вимогу про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.03.2020 року та повернення майна з чужого незаконного володіння, ТОВ«Фірма «Іліос» обрало неналежний спосіб захисту, а тому необхідно відмовити у задоволенні позову саме з цих підстав.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Оскільки суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фірма «Іліос», тому відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Іліос» до ОСОБА_2 , за участі третьої особи приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ципко Тетяни Анатоліївни, про розірвання договору купівлі-продажу приміщення магазину, витребування майна з чужого незаконного володіння,

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 27.09.2024 року.

Суддя Мурашова Н.В.