Постанова

від 17.09.2024 по справі 308/5136/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/5136/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року, ухвалене суддею Данко В.Й., у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

встановив:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що він займає посаду директора Керецьківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Керецьківської сільської ради на підставі контракту від 30.06.2022 №27-к. Наказом відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області за №2-К від 26.01.2023 його звільнено з посади директора на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за нібито систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором з 27.01.2023, шляхом розірвання контракту від 30.06.2022.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу був акт «Про результати вивчення діяльності закладу освіти відповідно до розпорядження Керецьківського сільського голови від 17.11.2022 №194» б/н від 16.01.2023, згідно з яким проводилося лише вивчення діяльності навчального закладу, а не його перевірка, тому відображені в ньому результати не могли бути підставою для звільнення позивача.

Поведінка позивача не містить ознак «систематичності» невиконання без поважних причин покладених на нього обов`язків, зважаючи на те, що попередні накази відповідача №40 від 20.05.2022 та №87 від 22.09.2022, якими щодо позивача застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді доган, оскаржені до суду. Крім того, звертає увагу також на факт оскарження в судовому порядку розпорядження сільського голови Керецьківської сільської ради Хустського району, яке стало підставою для проведення вивчення діяльності навчального закладу, складання вищезгаданого Акту та прийняття оспорюваних наказів. Вважає, що підстав для проведення перевірки закладу освіти не було з огляду на заборону проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у період воєнного стану. При цьому заперечує можливість покладення Акту б/н від 16.01.2023 в основу рішення про його звільнення, оскільки відповідач нібито не мав повноважень на проведення згаданої перевірки та викладені в Акті обставини не відповідають дійсності.

Вказував, що відповідач порушив порядок розірвання трудового договору, оскільки всупереч пункту 6.6 контракту своєчасно не попередив позивача, а саме за 2 місяці до його розірвання, наказ про звільнення є необґрунтованим, оскільки в ньому не зазначено обов`язки, за невиконання яких позивача було звільнено, не дотримано вимог щодо конкретизації нібито допущених ним порушень із зазначенням місця і часу їх вчинення. Крім того, в оскаржуваному наказі відсутні посилання на дисциплінарні стягнення, які раніше застосовувалися до позивача.

Відповідач також порушив право позивача на відпустку, що свідчить про упереджене ставлення до останнього. Звільнення його з надуманих підстав спровокувало різке погіршення стану здоров`я, оскільки він переніс сильні душевні хвилювання, що є підставою для стягнення моральної шкоди.

З врахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача «Про звільнення» від 26.01.2023 №2-К;

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1 » від 03.04.2023 №8-К;

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1 » від 25.05.2023 №18-К;

- поновити позивача на роботі на посаді директора Керецьківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Керецьківської сільської ради з 25.05.2023;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області «Про звільнення» від 26.01.2023 №2-К.

Визнано незаконним та скасовано наказ Відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1 » від 25.05.2023 №18-К.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Керецьківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Керецьківської сільської ради з 26 травня 2023 року.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Керецьківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Керецьківської сільської ради допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.05.2023 по 09.06.2023 у розмірі 12612,93 грн із проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 4 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог.

Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 107,36 грн.

Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області на користь держави витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Відділ освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області оскаржив його в апеляційному порядку.

Вказує, що суд констатував, що сільський голова с. Керецьки не був наділений повноваженнями видавати розпорядження для проведення перевірки закладу освіти. Вказане свідчить про протиправність останньої та неможливість використання відображених в Акті б/н від 16.01.2023 обставин для звільнення позивача. Вважає рішення суду в частині задоволених вимог незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та грубим порушенням норм матеріального права, а висновки суду такими, що не відповідають встановленим обставинам справи.

Розпорядженням сільського голови Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області Мушка М. «Про вивчення діяльності закладу освіти» від 17 листопада 2022 року №194 вирішено провести комплексне вивчення фінансової, господарської, кадрової, основної діяльності, підготовки матеріальної бази Керецьківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Керецьківської сільської ради.

Відповідно до п.п. 19-20 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Як вбачається зі ст.ст. 26, 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження з проведення перевірки комунальних закладів засновником не віднесені ані до виключних повноважень сільської ради, ані до відання її виконавчих органів.

А тому дії Керецьківського сільського голови ОСОБА_2 щодо призначення перевірки Керецьківського ЗЗСО І-ІП ступенів Керецьківської сільської ради є правомірними та перебувають у межах його повноважень.

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та помилково вказав на відсутність у голови Керецьківської сільської ради повноважень на призначення перевірки, чим фактично зробив висновок про неправомірність відповідного Розпорядження вийшовши при цьому за межі позовних вимог та прийняв рішення про права, свободи та інтереси особи (органу місцевого самоврядування - Керецьківської сільської ради), що не була залучена до участі у справі.

При цьому, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а його звільнення проведено з дотриманням норм трудового законодавства. На момент винесення наказу про звільнення, в ОСОБА_1 були наявні два дисциплінарні стягнення у вигляді доган (за прогул та за порушення порядку виплати заробітної плати). При цьому під час перевірки закладу освіти комісією засновника виявленні численні порушення у фінансово-господарській, кадровій роботі та у дотримані трудової дисципліни, що свідчить про систематичне невиконання директором ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків та є підставою для звільнення працівника.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Резуненко О. подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, доводи відзиву на скаргу, колегія суддів, вважає, що така є частково підставною за наступних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Та ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який би можна було кваліфікувати як систематичне невиконання позивачем обов`язків, покладених на нього Контрактом. Такий висновок суд першої інстанції зробив у зв`язку із тим, що сільський голова с. Керецьки не був наділений повноваженнями видавати розпорядження для проведення перевірки Закладу освіти. Зазначене свідчить про протиправність такої перевірки та неможливість використання відображених в Акті б/н від 16.01.2023 року обставин для звільнення позивача.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що задоволення позову обґрунтовано також тим, що сільський голова Керецьківської сільської ради не вправі був видавати розпорядження на здійснення перевірки Керецьківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Керецьківської сільської ради.

У ходіапеляційного розглядуколегією суддіввстановлено,що згідно з наказом відділу освіти Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області «Про переведення ОСОБА_1 на контракт» за №27-к від 30.06.2020 вирішено припинити з 30.06.2020 безстроковий трудовий договір із позивачем (директором Керецьківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Свалявської районної ради Закарпатської області) та укласти з ним контракт на 6 років з 01.07.2020 по 30.06.2026.

На реалізацію означеного наказу між відділом освіти Свалявської РДА та позивачем укладено контракт б/н від 30.06.2020 (далі Контракт) про призначення останнього на посаду директора у Керецьківську ЗОШ І-ІІІ ступенів Свалявської районної ради Закарпатської області.

Відповідно до пункту 1.2. Контракту позивач як керівник закладу зобов`язується здійснювати оперативне керівництво закладом освіти, забезпечувати ефективне використання і зберігання його майна, закріпленого за ним на праві оперативного управління, а відділ освіти зобов`язується створювати необхідні умови для матеріального забезпечення та організації праці керівника закладу.

Пунктом 7.1. Контракту встановлено, що погоджений сторонами строк його дії становить 6 років, а саме з 01.07.2020 по 30.06.2026.

За змістом пункту 6.6. Контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань Контракт може бути достроково розірваний з попередженням відповідної сторони за 2 місяці.

У разі невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених контрактом, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Контрактом (пункт 5.1. Контракту).

Рішенням п`ятої сесії Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області «Про затвердження актів прийняття Керецьківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у власність Керецьківсьої сільської ради» №118 від 04.02.2021 прийнято у комунальну власність Керецьківської територіальної громади Керецьківської сільської ради юридичну особу комунальну організацію (установу, заклад) Керецьківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Свалявської районної ради Закарпатської області разом із закріпленим за навчальним закладом майном.

Вказаним рішенням вирішено, по-перше, змінити назву комунальної організації (установи, закладу) Керецьківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Свалявської районної ради Закарпатської області на Керецьківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Керецьківської сільської ради (далі Керецьківський ЗЗСО І-ІІІ ступенів або Заклад освіти), по-друге, Керецьківській сільській раді вступити в права засновника перейменованого закладу освіти, а також затверджено Статут (нова редакція) Керецьківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів (далі Статут).

Згідно з пунктом 1.3. Статуту Засновником ЗЗСО І-ІІІ ступенів є Керецьківська сільська рада, а органом управління відповідач.

Пунктом 4.1. Статуту визначено, що управління Закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу здійснюють: засновник, директор закладу освіти, колегіальний орган управління Закладу освіти та колегіальний орган громадського самоврядування.

Відповідно до пункту 4.6. Статуту колегіальним органом управління Закладу освіти є педагогічна рада, яку очолює директор. До складу педагогічної ради входять заступники директора, педагогічні працівники, інші спеціалісти

У Закладі освіти створюються та функціонують методичні об`єднання вчителів та методична рада (пункт 4.11. Статуту).

За змістом приписів пункту 4.12. у закладі освіти за ініціативи учасників освітнього процесу можуть діяти органи самоврядування працівників, органи самоврядування здобувачів освіти, органи батьківського самоврядування, інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу. Вищим органом громадського самоврядування Закладу освіти є загальні збори колективу.

Статутом встановлено, що засновник Закладу освіти здійснює контроль за дотриманням установчих документів, контроль за фінансово-господарською діяльність, а також за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (див. пункт 7.6. Статуту).

Пунктом 4.2. Статуту передбачено можливість засновник делегувати окремі свої повноваження органу управління Закладу освіти та/або наглядовій (піклувальній) раді Закладу освіти.

Наказом відповідача «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » №40 від 20.05.2022 позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме за відсутність на робочому місці протягом тривалого часу з 09.05.2022 по 13.05.2022. Підставою для прийняття вказаного наказу значиться акт про відсутність на робочому місці директора Керецьківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Керецьківської сільської ради від 13.05.2022.

Означений наказ відповідача позивач оскаржив у судовому порядку. Правомірність наведеного наказу про оголошення догани є предметом правової оцінки в межах цивільної справи за №308/11058/22.

Рішенням суду першої інстанції від 14.12.2022 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Дане рішення залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 07.11.2023 року у справі № 308/11058/22.

Наказом відповідача«Про притягненнядо дисциплінарноївідповідальності ОСОБА_1 »за №87від 22.09.2022позивачу оголошенодогану за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків директора Закладу освіти. Підставою для прийняття вказаного наказу був акт службового розслідування за фактом порушення невиплати авансу вчителям Керецьківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Керецьківської сільської ради від 07.09.2022 року.

Згаданий наказ ОСОБА_1 оскаржив у межах цивільної справи №308/3244/23, розгляд якої на момент апеляційного перегляду оскаржуваного рішення зупинено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.03.2024 року до набуття чинності судового рішення в цій справі.

Законність прийняття головою Керецьківської сільської ради розпорядження №194 від 17.11.2022 року «Про вивчення діяльності закладу освіти» оскаржено Керецьківським ЗЗСО І-ІІІ ступенів до Господарського суду Закарпатської області та відкрито провадження у справі № 907/523/23.

На виконання згаданого вище розпорядження сільського голови, створеною комісією було проведено вивчення діяльності Закладу освіти, за результатами чого складено Акт б/н від 16.01.2023, у якому зазначено те, що : керівник Закладу освіти не видав наказ про організацію дистанційного навчання; у Закладі освіти не виявлено необхідної документації з приводу перевезення учнів та педагогів (паспорт маршруту шкільного автобусу, графік руху шкільного автобусу тощо) на 2022-2023 роки; належним чином оформлений штатний розпис, який затверджується керівником Закладу освіти, наявний тільки за вересень; у Закладі освіти виплата лікарняних здійснюється із порушеннями; керівником Керецьківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів допущено порушення порядку преміювання працівників; матеріально-технічний стан приміщень закладу освіти не в найкращому стані, до початку опалювального сезону керівник Закладу освіти зобов`язувався облаштувати приміщення котельні для встановлення котлів, однак жодне приміщення не підготовлено для встановлення котлів, не розроблено проектно-кошторисної документації для будівництва котельні, не запропоновано альтернативних приміщень для облаштування котельні, які би відповідали нормам чинного законодавства.

Пунктом 3 Акту б/н від 16.01.2023 комісія рекомендувала притягнути до відповідальності директора Керецьківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів за систематичне невиконання обов`язків керівника закладу освіти.

Наказом відповідача«Про звільнення»№2-Квід 26.01.2023позивача звільненоз посадидиректора Керецьківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Керецьківської сільської ради відповідно до пункту третього частини першої статті 40 КЗпП за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором з 27.01.2023 шляхом розірвання контракту від 30.06.2020. Підставою звільнення наводиться Акт б/н від 16.01.2023 року.

У період з 26.01.2023 до 26.05.2023 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що стверджується відповідними листками непрацездатності : №6591255-2012470141-1 від 26.01.2023, №6591255-2012655904-1 від 04.02.2023, №6591255-2012875864-1 від 14.02.2023, №6591255-2012986450-1 від 17.02.2023, №6591255-2013377166-1 від 07.03.2023, №6591255-2013637908-1 від 18.03.2023, №6591255-2013962194-1 від 31.03.2023, №6591255-2014044759-1 від 03.04.2023, №6591255-2014257988-1 від 11.04.2023, №6591255-2014393735-1 від 19.04.2023, №6591255-2014407566-1 від 21.04.2023, №7714570-2014560600-1 від 28.04.2023, №7714570-2014754498-1 від 10.05.2023 та №7714570-2014879718-1 від 16.05.2023 року.

Наказом відповідача «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1 » від 03.04.2023 за №8-К проведено заміну дати звільнення позивача на дату 03.04.2023 р. у зв`язку з непрацездатністю позивача.

У подальшому відповідачем прийнято наказ №9-К від 04.04.2023, яким попередній наказ за №8-К від 03.04.2023 року щодо зміни дати звільнення позивача, було скасовано.

Та наказом «Про зміну дати звільнення ОСОБА_1 » за №18-К від 25.05.2023, вирішено змінити дату звільнення позивача, визначену наказом відповідача «Про звільнення» за №2-К від 26.01.2023, на дату 25.05.2023 року.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення і зміну дати звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті3та статтею4КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпПУкраїни та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Так, стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

При цьому під порушенням трудової дисципліни розуміється невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Відповідно до статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18).

За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Вирішуючи спір про поновлення працівника на роботі, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність всіх попередніх стягнень, які за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше). До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 212/5018/20 (провадження № 61-2744св23).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша та друга статті 78 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України (частина сьома статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За матеріалами справи є встановленим те, що підставою накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення ОСОБА_1 шляхом розірвання контракту від 30.06.2020 є систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, а підставою слугує Акт від 16.01.2023 про результати вивчення діяльності закладу освіти відповідно до розпорядження Керецьківського сільського голови від 17.11.2022 року № 194. При цьому, оспорений наказ про звільнення не містить конкретизації інкримінованих ОСОБА_1 систематичних порушень трудової дисципліни.

Згідно положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 761/7661/20 (провадження № 61-19038св20) зазначено, що за передбаченими

пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної та громадської відповідальності, та порушив її знову.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17 (провадження № 61-46608св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 760/4126/18-ц тавід 23 листопада 2023 року у справі № 464/2622/17 (провадження № 61-1278св23).

У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18 (провадження № 61-47950св18) зазначено, що «для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше». Такий висновок підтверджено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19).

Отже, обов`язковою умовою для звільнення працівника на підставі

пункту 3 статті 40 КЗпП Україниє систематичне невиконання покладених на нього трудових обов`язків. При цьому висновок про систематичне невиконання трудових обов`язків буде правомірним лише у випадку, коли після застосовуваного до нього раніше заходу дисциплінарного стягнення (який не скасований у встановленому законом порядку) такий працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

За матеріалами справи наказом № 40 від 20.05.2022 року було притягнуто Відділом освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани за відсутність на робочому місці.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14.12.2022 року у справі № 308/11058/22, яке залишено в силі постановою Закарпатського апеляційного суду від 07.11.2023 року було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог.

Наказом Відділуосвіти,молоді таспорту,культури ітуризму Керецьківськоїсільської радиХустського районуза №87від 22.09.2022 ОСОБА_1 оголошено догану за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків директора Закладу освіти.

Оскарживши даний наказ до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (справа № 308/3244/23), суд першої інстанції ухвалою від 05.03.2024 зупинив провадження у цій справі до набуття чинності судового рішення в справі № 308/5136/23.

Окрім цього, на розгляді Господарського суду Закарпатської області перебуває справа № 907/523/23 в якій розглядається законність прийняття головою Керецьківської сільської ради розпорядження за № 194 від 17.11.2022 року «Про вивчення діяльності закладу освіти» яке оскаржено Керецьківським ЗЗСО І-ІІІ ступенів.

Зазначене не дає підстави для твердження, що Відділ освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району мав правомірні підстави для розірвання контракту від 30 червня 2020 року з ОСОБА_1 у зв`язку із систематичним невиконанням або неналежним виконанням трудових обов`язків, оскільки на цей момент відсутні законні підстави стверджувати, що до ОСОБА_1 раніше вже було застосовано заходи дисциплінарного стягнення два і більше разів та що зазначені дисциплінарні стягнення є чинними і не скасовані в судовому порядку.

Також, колегія суддів зауважує стосовно того, що у наказі № 2-К від 26.01.2023 Відділом освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району не зазначено в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто немає вказівки на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 . Немає посилання на те, коли саме мали місце проступки, що були раніше вчинені та коли були застосовані попередні стягнення, які ще не втратили юридичної сили. Слід зауважити, що виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Позаяк Відділ освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району не дотримався зазначених вимог то й відсутні підстави стверджувати, що зазначений наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за систематичне невиконання трудових обов`язків не відповідає вимогам трудового законодавства, тому не може бути залишеним у силі та підлягає скасуванню як передчасний.

Згідно приписів частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 зазначив у позовній заяві, що вважаючи прийняття головою Керецьківської сільської ради розпорядження №194 від 17.11.2022 року «Про вивчення діяльності закладу освіти» незаконним, таке оскаржено до Господарського суду Закарпатської області та відкрито провадження у справі № 907/523/23.

Тобто, у переглядаємій справі ОСОБА_1 не заявляв вимог про скасування зазначеного розпорядження голови Керецьківської сільської ради, та відповідно Керецьківська сільська рада і не визнавалась позивачем у справі в статусі відповідача.

Та не дивлячись на це, суд першої інстанції обґрунтовуючи свій висновок про задоволення позовних вимог при цьому дав правову оцінку розпорядженню голови Керецьківської сільської ради за №194 від 17.11.2022 року «Про вивчення діяльності закладу освіти» та зазначив, що у сільського голови відсутні повноваження на призначення перевірки у Закладі освіти, та що діяв не від імені Керецьківської сільської ради. Однак, давати таку правову оцінку зазначеному розпорядженню голови сільської ради у суду не було для цього процесуальних підстав. Зазначене свідчить про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення про права, обов`язки та інтереси органу місцевого самоврядування Керецьківської сільської ради, яка не була залучена до участі в справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з правового обґрунтування мотивів підстав для задоволення позовних вимог належить виключити доводи стосовно неправомірності розпорядження № 194 від 17.11.2022 року «Про вивчення діяльності закладу освіти». У зв`язку із цим, мотивувальну частину рішення суду першої інстанції слід викласти в редакції даної постанови апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції, змінити.

Оскільки апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги то виходячи з такої процесуальної норми, колегія суддів зазначає про те, що доводи апеляційної скарги не містять жодного заперечення стосовно розміру стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди. Відтак, колегія суддів такі позовні вимоги не перевіряє, оскільки їх слід визнати такими, що правильно вирішені судом першої інстанції та дану обставину не спростовував відповідач.

Та позаяк, інших доводів, які б давали підставу для висновків, що рішення суду першої інстанції ухвалене в супереч вимог норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не містить, то звідси, слід визнати, що така скарга є частково обґрунтованою у спірних правовідносинах.

Разом з наведеним, слід наголосити на тім, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відтак, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

А звідси, доводи апеляційної скарги у спірних правовідносинах не являються тими обставинами, які б слугували підставою для колегії суддів стосовно відхилення заявленої позовної вимоги, і не спростовують викладеного вище за винятком того, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог та це впливає на правові висновки у спірних правовідносинах, які підлягають виправленню апеляційною інстанцією.

Таким чином, дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, але при цьому надаючи правову оцінку заявленим вимогам, вийшов за межі позовних вимог, що свідчить про невідповідність рішення суду у цілому вимогам норм процесуального права, а це є підставою для зміни мотивувальної частини судового рішення і залишення без змін резолютивної частини рішення суду.

Відтак, наведене у відповідності до змісту ч. 4 ст. 376 ЦПУ України, є підставою для зміни рішення суду першої інстанції шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, та відповідно, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статті 368,374,376,381,382-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Керецьківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, задовольнити частково.

Рішення Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 09червня 2023 року, змінити в частині правового обґрунтування, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

Резолютивну частину рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 27 вересня 2024 року.

Головуючий :

Судді :