Рішення

від 23.09.2024 по справі 711/6301/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6301/24

Номер провадження2/711/2329/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Демчика Р.В., за участі секретаря судового засідання Бутовської Д.О., позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Благоустрій» про стягнення заборгованості зі сплати середнього заробітку з весь час затримки виплат належних при звільнення працівника,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП «Благоустрій» про стягнення заборгованості зі сплати середнього заробітку з весь час затримки виплат належних при звільнення працівника. В обґрунтування позову зазначив, що згідно наказу №45-к від 11 червня 2024 року та запису у трудовій книжці, 19 червня 2024 року позивач був звільнений з почади сторожа у зв`язку зі скороченням штату працівників, відповідно п.1 ст.40 КЗпП. З урахуванням дати звільнення з посади сторожа КП «Благоустрій» 19 червня 2024 року та дати фактичної виплати усіх належних йому платежів, якою є 28 червня 2024 року, з урахуванням розміру середньоденної заробітної плати в розмірі 613.94 грн., заборгованість зі сплати середньомісячного заробітку за весь час затримки виплат при звільнення (9 днів) складає 5525.46 грн. За таких підстав відповідач має виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, стягненню підлягає середній заробіток за період з 19 червня 2024 року по 28 червня 2024 року, за 9 днів у розмірі 5525.46 грн. Також просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1211.20 грн..

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 серпня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача за дорученням ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. До початку розгляду справи по суті подав заяви про визнання позовних вимог та проведення розгляду справи без участі представника КП «Благоустрій».

Відповідно до положень ч. 4ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи думку сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно Наказу № 45-к від 11 червня 2024 року звільнено з посади сторожа, 19 червня 2024 року, у зв`зку зі скороченням штату працівників. Встановлені обставини підтверджуються записом в трудовій книжці ОСОБА_1 і не заперечуються відповідачем у справі.

Так, ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої статті 47 КЗпП України визначено, що власник Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача) встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що позивача було звільнено 19.06.2024 року.

Відповідно до листа КП «Благоустрій» від 17.07.2024 №294 за червень 2024 року (на день звільнення) було нараховано: вихідна допомога - 9516.07 грн., доплата до мінімальної зарплати 399.94 грн., доплата у вечірній час 104.86 грн., доплата за роботу у нічний час 367.00 грн., компенсація за невикористану відпустку4343.65 грн., оплата за донорство 2070.40 грн.оплата по годинному таифу3495.27 грн. Всьогонараховано 20297.19. Здійснено утримання із заробітної плати: військовий збір 304.46 грн., податок на доходи фізичних осіб 3653.49 грн. (разом утримано 3957.95 грн Всього до виплати становить 16231.43 грн.

Відповідно до платіжного документа №42479249662 від 28.06.2024 АТ «УкрСимБанк» на картку НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 16231 грн. 43 коп.

Таким чином, судом встановлено, що роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, а тому є підстави, передбачені статтею 117 КЗпП України, для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117,237-1цьогоКодексуроз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Пункт 21 зазначеної постанови передбачає, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.

Водночас пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, під час проведення розрахунку необхідно використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.

Відповідно до листа КП «Благоустрій» від 10 липня 2024 №286, вбачається, що станом на 19.06.2024 розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 на посаді сторожа КП «Благоустрій» становить 613.94 грн.

Позивача булозвільнено 19червня 2024року,розрахунок призвільненні отримав28червня 2024року. Отже, затримка виплати заробітної плати складає 9 робочих днів

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 5525.46 грн. (613.94 грн. х 9 робочих днів).

За таких обставин оцінивши докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 57-60, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.ст. 21, 47, 49, 94, 116, 117 КЗпП України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Благоустрій» Черкаської міської ради на користь заборгованість зі сплати середнього заробітку за весь час затримки виплат належних при звільненні працівника по день фактичного розрахунку у розмірі 5525,46 грн.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик

Повний текст рішення складено 23.09.2024 року.

Головуючий: Р. В. Демчик