Постанова

від 26.09.2024 по справі 707/1468/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 707/1468/24Провадження № 22-ц/821/1381/24категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Новікова О.М.,

суддів: Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.,

секретаря: Мунтян К.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Степанківської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 08 липня 2024 про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Степанківської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Степанківської сільської ради Черкаський районний територіальний центр комплектування та соціальної політики, про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини. Позов немайнового характеру.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 08 липня 2024 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у даній цивільній справізакрито. Роз`яснено позивачеві право на оформлення документу про перебування дитини на його утриманні в позасудовому порядку та право на звернення до адміністративного суду в порядку КАС України за захистом свого права.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Черкаського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до Черкаського районного суду Черкаської області.

Апелянт, посилаючись на Правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, вказує, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Також, зазначає, що позасудовий порядок оформлення документу про перебування дитини на утриманні в позивача не буде належним способом захисту інтересів позивача, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду. Зазначає, що таким чином, рішення суду про самостійне виховання та утримання дитини віком до 18 років одним із батьків є обов`язковою умовою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. А, отже, позасудовий порядок оформлення документу про перебування дитини на його утриманні на надасть йому права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження у цивільній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та роз`яснюючи позивачеві право на оформлення документу про перебування дитини на його утриманні в позасудовому порядку а також право на звернення до адміністративного суду в порядку КАС України за захистом своїх прав, суд першої інстанції врахував висновки Великої Падати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19).

Суд виходив з того, що, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимога про встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника пов`язана з публічно-правовими відносинами заявника з державою щодо права на оформлення відстрочки, тому ця вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, причому, як в окремому так і в позовному провадженні виходив з того що встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника за своїми правовими наслідками призведе до публічно-правових відносин заявника з державою.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Вирішуючи проблему єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року справа № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Натомість, юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правиламиЦПК України.

Також, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків, чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, від яких Велика Палата Верховного Суду відступила у постанові від 18 січня 2024 року (справа № 560/17953/21, провадження № 11-150апп23).

У зв`язку з викладеним,відповідно до пункту 4 частини 1статті 379 ЦПК Україниоскаржувана ухвала про закриття провадження у справі підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст.35, 258, 374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 08 липня 2024 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2024 року.

Головуючий: О.М. Новіков

Судді: Л.І. Василенко

Т.Л. Фетісова