Ухвала

від 27.09.2024 по справі 932/8022/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/8022/24

Провадження № 1-кс/932/2694/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024041030002939 від 23.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024041030002939 від 23.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, в якому слідчий просить накласти арешт на корпоративні права ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», ЄДРПОУ 43633276, шляхом заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами, а також заборонити державним реєстраторам, нотаріусам вчиняти будь-які дії реєстраційні дії щодо внесення будь-яких змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43633276).

В обґрунтування клопотання зазначив, що до СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла ухвала слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про внесення відомостей до ЄРДР, що 27 червня 2024 року невстановлені особи групою осіб незаконно підробили документи та заяви від ОСОБА_5 , з метою зміни місцезнаходження ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» на адресу у м. Харкові, заволодіння корпоративними правами та зміною керівника.

За вказаним фактом 23.08.2024 внесено відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження № 12024041030002939 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Під час проведення досудового розслідування допитано потерпілого ОСОБА_5 , який зазначив, що він є директором та єдиним учасником, володіючим часткою у розмірі 100% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», ЄДРПОУ 43633276.

При поданні податкової звітності 29 липня 2024 року йому стало відомо, що електронний цифровий підпис як керівника ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» дезактивовано у зв`язку із зміною керівника товариства.

З Єдиного реєстру юридичних осіб стало відомо, що невстановлені особи на підставі підроблених документів провели ряд змін до відомостей, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, щодо зміни місця знаходження ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», зміни директора та учасника на не відому особу на прізвище ОСОБА_6 .

Так, 27 червня 2024 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7 було проведено зміну місцезнаходження ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» на адресу у м. Харкові.

18 липня 2024 року державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області проведено зміну складу учасників, в результаті чого його було виключено зі складу учасників, а частка у розмірі 100% перейшла до невідомої особи на прізвище ОСОБА_6 .

19 липня 2024 року державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області проведено зміну керівника в результаті чого його було усунуто з посади, а призначено керівником ОСОБА_6 .

В кінці серпня 2024 року невстановлені особи, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, переоформили корпоративні права та керівника Товариства на іншу підконтрольну особу - ОСОБА_8 .

Необхідно зазначити, що на банківських рахунках ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» перебувають також грошові кошти на суму 4 280 000,00 грн. в банку АТ «УКРСИББАНК», що отримані Товариством в ході господарської діяльності та які можуть бути зняті шахраями, які заволоділи контролем над Товариством.

Таким чином, група невстановлених осіб на підставі підроблений документів заволоділа його корпоративними правами в ТОВ «ДЖЕВЕЛЕІ ПЛЮС» шлях перереєстрації Товариства на підконтрольну фізичну особу.

07.09.2024 корпоративні права часткою у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», ЄДРПОЗ НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024041030002339.

Корпоративні права, Товариства з обмеженої відповідальністю «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», ЄДРПОУ 43633276 визнано речовим доказом, оскільки набуті кримінально протиправним шляхом та отримаї фізичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В ходідосудового розслідуванняпо вказаномукримінальною провадженнювиникла необхідністьу застосуваннізаходу забезпеченькримінального провадженняу виглядіарешту майназ метоюзбережені речовихдоказів,а саме:корпоративних правачасткою урозмірі 100% статутного капіталу ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», ЄДРПОУ 43633276.

Згідно оперативної інформації та проведених слідчих дій існує реальна загроза закриття рахунків та списання з них коштів, в зв`язку з чим судові засідання по розгляду клопотання доцільно провести без виклику представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС».

Беручи до уваги викладене, є достатні підстави вважати, що корпоративні права, набуті кримінально протиправним шляхом та отримані винними особами в ході вчинення кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що вищезазначене майно тимчасово було вилучене, слідчий звернувся до суду з цим клопотанням.

В судове засідання слідчий не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить розглянути клопотання за його відсутності у зв`язку із завантаженістю на роботі.

Представник власника майна, стосовно якого розглядається клопотання в судове засідання не викликався у звязку із ризиком втрати чи проховування майна, що підлягає арешту.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали клопотання, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представників сторін кримінального провадження обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність та одночасно приймаючи до уваги до уваги приписи ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається що слідчим відділом Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024041030002939 відомості про яке внесені 23.08.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України.

Постановою слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 07.09.2024 року корпоративні права ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», ЄДРПОУ 43633276, визнано речовим доказом.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Отже, майно, яке має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12024041030002939 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2024, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов`язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12024041030002939 від 23.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на корпоративні права ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», ЄДРПОУ 43633276, шляхом заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами.

Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам вчиняти будь-які дії реєстраційні дії щодо внесення будь-яких змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43633276).

Попередити представника ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», ЄДРПОУ 43633276, про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

Копію ухвали суду надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Відповідно до ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз`яснити, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_9