Ухвала

від 17.10.2024 по справі 932/8022/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/8022/24

Провадження № 1-кс/932/3510/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12024041030002939 від 23.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

До слідчогосудді Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська надійшлоклопотання слідчогоСВ ДніпровськогоРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті ОСОБА_3 погоджене зпрокурором Центральноїокружної прокуратуриміста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальномупровадженню,внесеному доЄРДР за№12024041030002939від 23.08.2024року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.358КК України,в якомуостанній просить накласти арешт на майно, а саме на грошові кошти в сумі 4280 333,70 грн., що перебувають на банківському рахунку НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005), які були перераховано з банківського рахунку НОМЕР_2 відкритого ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43633276) в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005), шляхом заборони відчуження, розпорядження або користування.

Зобов`язати службових осіб АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) після оголошення ухвали надати виписку (довідку) із зазначенням залишку грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 .

В обґрунтування свого клопотання зазначає, що до слідчого відділу Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла ухвала слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про внесення відомостей до ЄРДР, що 27 червня 2024 року невстановлені особи групою осіб незаконно підробили документи та заяви від ОСОБА_5 , з метою зміни місцезнаходження ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» на адресу у м. Харкові, заволодіння корпоративними правами та зміною керівника.

За вказаним фактом 23.08.2024 внесено відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження № 12024041030002939 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Під час проведення досудового розслідування допитано потерпілого ОСОБА_5 , який зазначив, що він є директором та єдиним учасником, володіючим часткою у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43633276).

При поданні податкової звітності 29 липня 2024 року йому стало відомо, що електронний цифровий підпис як керівника ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» дезактивовано у зв`язку із зміною керівника товариства.

З Єдиного реєстру юридичних осіб стало відомо, що невстановлені особи на підставі підроблених документів провели ряд змін до відомостей, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, щодо зміни місця знаходження ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», зміни директора та учасника на не відому особу на прізвище ОСОБА_6 .

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024041030002939, встановлено, що на банківському рахунку НОМЕР_2 , відкритому ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», (код ЄДРПОУ 43633276) в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005) перебували грошові кошти, що отримані Товариством в ході господарської діяльності та які можуть бути зняті шахраями, які встановили фактичний контроль над Товариством.

Так, сума грошових коштів, що надійшли в рахунок оплати товару від контрагента на банківський рахунок ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» - складала 4 280 000,00 грн.

Таким чином, група невстановлених осіб на підставі підроблених документів заволоділа корпоративними правами в ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» на підставі підроблених документів, шляхом перереєстрації Товариства на підконтрольну фізичну особу, з метою заволодіння в подальшому грошовими коштами ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС», що перебувають на банківському рахунку в АТ «УКРСИББАНК».

Додатково, в ході досудового розслідування встановлено, що 15.12.2023 грошові кошти ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» в розмірі 4280 333, 70 грн., які знаходились на розрахунковому рахунку НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК» було перераховано АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005) на інший рахунок НОМЕР_1 належний АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005), призначення платежу: за перерахування залишку коштів згідно договору банківського рахунку для закриття недіючого рахунку № НОМЕР_3 .

01.10.2024 грошові кошти ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43633276) в сумі 4280 333,70 грн., що перебувають на банківському рахунку НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024041030002939.

В ходідосудового розслідуванняпо вказаномукримінальному провадженнювиникла необхідністьу застосуваннізаходу забезпеченнякримінального провадженняу виглядіарешту майназ метоюзбереження речовихдоказів,а саме: грошових коштів ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43633276) в сумі 4280 333,70 грн., що перебувають на банківському рахунку НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005), оскільки існує реальна загроза списання з грошових коштів з вказаного рахунку.

Внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна негативних наслідків для інших осіб не настане.

Беручи до уваги викладене, є достатні підстави вважати, що корпоративні права, набуті кримінально протиправним шляхом та отримані винними особами в ході вчинення кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, слідчий звернувся до суду з цим клопотанням.

У судове засідання слідчий не з`явився. Про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, надав заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, вважаю можливим розглянути клопотання за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК України під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Положеннями ч. 1 ст. 107 КПК України визначено, що рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.

Враховуючи вищевказані положення КПК України, слідчий суддя вважає за можливо розглянути клопотання за відсутності прокурора, власника або/та представника власника майна та без фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього докази, слідчий суддя вважає, що дане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Поряд з цим, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Арешт майна, відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Метою арешту, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12024041030002939, відомості про яке внесені до ЄРДР 23.08.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Постановою слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 01.10.2024 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024041030002939, грошових коштів ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43633276) в сумі 4280 333,70 грн., що перебувають на банківському рахунку НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005)

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Отже, майно, яке має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12024041030002939 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов`язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 131, 170-173, 309, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12024041030002939 від 23.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти в сумі 4280 333,70 грн., що перебувають на банківському рахунку НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005), які були перераховано з банківського рахунку НОМЕР_2 відкритого ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43633276) в АТ «УКРСИББАНК» (МФО 351005), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.

Зобов`язати службових осіб АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) після оголошення ухвали надати виписку (довідку) із зазначенням залишку грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 .

Копію ухвали направити прокурору, слідчому та власнику майна.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_7