Рішення

від 17.09.2024 по справі 173/2963/23

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2963/23

Провадження №2/173/133/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

при секретарі - Рудовій Л.В.

За участю: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Молнар Т.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Верхівцевської міської ради, Берегівська міська рада про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів і за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , представник позивача, адвокат Молнар Тетяна Іванівна до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, служба у справах дітей Верхівцевської міської ради, Берегівська міська рада про визначення місця проживання дитини ,-

ВСТАНОВИВ:

25.09.2023 року до суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з позовом про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів до відповідача, ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Верхівцевської міської ради, Берегівська міська рада.

25.09.2023 року отримана інформація з Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.

26.09.2023 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 22.11.2023 року.

22.11.2023 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений на 29.01.2024 року за клопотанням відповідача.

28.11.2023 року від відповідача ОСОБА_2 , представник відповідача, адвокат Молнар Т.І., подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, служба у справах дітей Верхівцевської міської ради, Берегівська міська рада про визначення місця проживання дитини, яка прийнята за ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30.11.2023 року до спільного розгляду із первісною позовною заявою.

29.01.2024року впідготовчому судовомузасіданні оголошенаперерва до27.03.2024року заклопотанням позивача.

27.03.2024 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 05.06.2024 року.

05.06.2024 року справа не розглядалась в зв`язку з відсутністю електроенергії. Справа призначена до розгляду на 16.07.2024 року.

16.07.2024 року в судовому засіданні оголошена перерва до 17.09.2024 року, для виклику в судове засідання дитини та з`ясування її думки щодо вирішення спору.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

17.09.2024 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить: визначити місцепроживання малолітньоїдитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разомз батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до повноліття дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: він перебував у фактичних шлюбних відносинах із відповідачкою по справі з 2015 року. В них народилась спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В червні 2022 року вони припинили спільне проживання, так як відповідачка забрала дитину і виїхала до Словаччини, та заблокувала з ним всі контакти. Він не мав змоги нічого дізнатись про свою дитину.

Вони проживали в селі Новоселиця Берегівського району Закарпатської області. Будинок, в якому вони проживали належав дядькові відповідачки. Після того, як відповідачка з дитиною виїхала за кордон він не мав змоги там залишатися.

Зі слів його сина ОСОБА_4 , йому стало відомо, що відповідачка разом з сином повернулась до України напередодні Нового 2023 року. У відповідачки є син, ОСОБА_5 , 2003 року народження від першого шлюбу. По поверненню відповідачки до України, остання залишала його сина на ОСОБА_5 та повернулася до Словаччини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 він поїхав в с. Новоселиця Берегівського району Закарпатської області та забрав свого сина до себе в м. Верхівцеве Кам`янського району Дніпропетровської області.

З того часу син проживає разом з ним, він піклується про сина та займається його вихованням, створив для нього належні соціально-побутові умови, тому переконаний, що син повинен проживати разом з ним.

Відповідачка не надає йому матеріальну допомогу на утримання малолітнього сина, хоч має можливість надавати таку допомогу. Тому вирішити дане питання в добровільному порядку не є можливим, що й стало підставою звернення до суду.

Відповідачкою подана зустрічна позовна заява за якою остання просить визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її матір`ю.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона дійсно проживала однією сім`єю із ОСОБА_1 , та в них народилась спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому між ними зникло взаєморозуміння, оскільки кожен з них мав діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім`ю.

За таких обставин вона в червні 2022 року вимушено покинула власне місце проживання та разом з дитиною виїхала до Словацької республіки.

Більше року батько на згадував про дитину, не ініціював контакту в будь-якій формі, не утримував її та не виявляв батьківської турботи про дитину.

У липні поточного року ОСОБА_1 , скориставшись тимчасовою відсутністю матері дитини, яка виїхала за кордон з метою оформлення дозвільних документів на проживання сина та в грубій формі, без жодного узгодження або повідомлення позивача забрав дитину. Вважає, що таким чином ОСОБА_1 , як військовозобов`язана особа намагається уникнути призову за мобілізацією в умовах воєнного стану.

В судому засіданні позивач позовні вимоги за первісною позовною заявою підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, давши пояснення, фактично установлені матеріалами справи. Також пояснив, що він проживав з відповідачкою з 2015 року. Вони мають спільну дитину, сина - ОСОБА_4 . Відповідачка від першого шлюбу має також дорослого сина ОСОБА_6 . Вони разом виховували дитину, потім відповідачка виїхала за кордон та забрала з собою сина. Він не міг в цей час спілкуватись із сином. Так як в Україні оголошений воєнний стан та він не мав можливості поїхати за кордон. Потім відповідачка привезла дитину в Україну та залишила її на свого старшого сина, ОСОБА_6 . Йому повідомили, що дитина залишилась без батьківського піклування, а син відповідачки досить часто закриває дитину саму, а сам йде в своїх справах. Коли йому повідомили дану інформацію, він відразу ж поїхав до сина. Коли він приїхав, дитина дійсно була одна зачинена в будинку. Син його впізнав та йому відчинив. Він побачив, що дитина проживає в прихожій кімнаті. На запитання, де його брат, дитина повідомила, що він пішов гуляти. Тому, він як батько, забрав сина до себе додому та з того часу дитина проживає разом з ним. Також син йому повідомив, що в Словакії мати його закривала одного вдома, а сама ходила на роботу. До початку судового розгляду матір не цікавила доля дитини та остання не намагалась зустрітись із сином. Лише коли було перше судове засідання, мати з`явилась та виявила бажання побути із сином, про що була їй надана можливість. Але мати у визначений строк сина не повернула. Почала уникати зустрічей,переховувала дитину, тому необхідно було прикласти зусиль, щоб повернути дитину додому. Після того мати більше не приїздила та з дитиною не бачилась, і навіть не намагалась систематично спілкуватись із сином. Тому просить визначити місце проживання малолітньої дитини разом з ним, стягнути на його утримання аліменти, а в задоволенні вимог за зустрічною позовною заявою відмовити.

Відповідачка та представник відповідачки в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували. Свої заперечення обґрунтовували тим, що мати дитини має місце роботи за кордоном, за місцем роботи матері є кімната де дитина буде перебувати, поки мати працюватиме і дитина там перебувала коли проживала з матір`ю за кордоном. Крім того проживання з дитини з батьком є небезпечним із-за воєнного стану в Україні. Тому мати хоче, щоб дитина проживала в безпечних умовах. Також вважають, що позивач подав даний позов лише для того, щоб уникнути мобілізації. Тому просить задовольнити її позовні вимоги за зустрічною позовною заявою, а у задоволенні первісного позову - відмовити.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, органу опіки і піклування при виконавчому комітеті Верхівцевської міської рада, в судовому засіданні вимоги за первісною позовною заявою підтримала, просила їх задовольнити, при цьому пояснила, що позивач, ОСОБА_1 , звернувся до комісії з захисту прав дітей з проханням надання висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини разом з ним. При цьому пояснив, що дитина проживала в Закарпатській області. Мати дитини перебуває за кордоном та залишила дитину одну на свого старшого сина, який залишав дитину одну закриваючи в будинку, тому батько забрав сина і останній проживає разом з ним. Коли батько забрав дитину, остання була замкнена, майже не розмовляла. Позивач влаштував дитини до дошкільного навчального закладу на даний час дитина більш контактна, розвинена та розкута. Працівники служби у справах дітей спілкувались і з мамою, яка здебільшого говорила про матеріальні цінності та про те, що залишила дитину так як робила документи, але дитині потрібна турбота та догляд, які здійснює відносно дитини саме батько. Тому орган опіки та піклування надав висновок про доцільність визначення місця проживання разом з батьком. В подальшому представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, в судове засідання не з`явилися,подавши заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2015 року, що сторонами підтверджено в судовому засіданні.

В період спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, в якому сторони записані батьками дитини.

Судом встановлено, що з червня 2022 року сторони припинили спільне проживання та відповідачка, ОСОБА_2 , разом із дитиною ОСОБА_3 виїхала до Словацької Республіки. Дані обставини також підтверджені сторонами в судовому засіданні.

Також судом встановлено, що відповідачка, ОСОБА_2 , привезла малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до України та залишила проживати із своїм старшим сином ОСОБА_5 на ОСОБА_7 , що також підтверджено сторонами. При цьому доводи відповідачки, що вона займалась оформленням документів для вивозу сина закордон, суд вважає безпідставними, оскільки ніяких доказів на підтвердження даного факту відповідачка суду не надала. Крім того дитина вже раніше перебувала закордоном і які ще документи необхідно було оформити матері для проживання дитини закордоном остання не обґрунтувала та не надала доказів для їх потреби .

Таким чином. судом встановлено, що відповідачка свідомо залишила малолітню дитину без материнського піклування.

В подальшому батько дитини, позивач ОСОБА_1 , взяв дитину до себе та дитина стала проживати разом з ним. доводи відповідачки, що позивач викрав в неї дитини суд вважає безпідставними, оскільки коли батько забирав дитину, мати дитини перебувала за кордоном і з дитиною не проживала. Крім того до подання позовної заяви про визначення місця проживання дитини, ні в які органи щодо повернення їй дитини не зверталась.

Вирішуючи позовні вимоги про визначення місця проживання дитини, суд виходить з наступного .

Відповіднодо ч. 1 ст.160СК України- Місцепроживання дитини,яка недосягла десятироків,визначається зазгодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України - Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.1.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» - Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

З наданих суду доказів встановлено, що позивач у справі забезпечений житлом, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 27.07.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 887 .

Відповідно до акту депутата Вехівцевської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , також з ним з 15.07.2023 року проживає його малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, ОСОБА_1 ,. працює та має постійний прибуток, що підтверджується довідкою з місця роботи. За місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно.

В судовому засіданні була заслухана думка дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності педагога ОСОБА_8 , син сторін пояснив, що він бажає проживати разом з батьком. З матір`ю він не бажає проживати, оскільки остання його покинула, а старший брат його покидав самого. Він любить свою маму, бажає з нею бачитись та спілкуватись, але жити хоче з батьком.

При цьому дитина з`явилась до суду доглянутою, добре вдягненою, дитина вільно спілкувалась та відповідала на питання учасників розгляду справи, почувала себе розкутою. Після пояснень дитини педагог пояснила, що дитина відповідала на питання щиро, відповідно до свого віку та розвитку. Будь-якого впливу на думку дитини зі сторони учасників розгляду справи не було. Також пояснила, що ОСОБА_4 має тісний зв`язок з батьком. По відношенню до матері дитина реагує спокійно. На даний час ОСОБА_4 ходить до першого класу та незадовго перед судовим засіданням вони вивчали букву «М», де досить часто зустрічається слово «мама», але ОСОБА_4 ніяких емоцій з цього приводу не проявляв.

З поведінки дитини в судовому засіданні вбачалось, що хлопчик має значну прихильність до батька, сидів біля нього, посміхався, звертався до батька. При цьому на екрані дитина бачила і свою маму, але дійсно ніяких емоцій до неї не проявляла, ніяких звернень, прохань побажань не виказувала. На запитання чому не бажає проживати з мамою, відповіла, що боїться бути покинутим.

Крім того, згідно наданої суду характеристики на вихованця ЗДО «Ялинка» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що проживаючи ще в с. Новоселиця вихованням та доглядом за дитиною займався саме батько. Так в характеристиці зазначено, що з квітня 2019 року по березень 2022 року дитину приводив та забирав із садочка батько, дитина завжди відвідувала садочок вчасно, була охайна. Батько завжди контактував з вихователями, піклувався дитиною та брав до уваги всі зауваження. Тобто і раніше більш тісний зв`язок був саме між батьком та дитиною.

Також судом встановлено, що після того, як батько забрав дитину до себе, останній піклувався про здоров`я дитини, проводив медичні огляди та отримував всі необхідні для цього документи, влаштував до дошкільного навчального закладу, де дитина змогла отримати необхідні знання та навики для свого віку та пройшла підготовку до школи.

На відміну від дій матері, яка надала суду лише підтвердження ТОВ «СЕРВІС» м. Братіслава про те, що під час виконання матір`ю трудового договору, дитина тимчасово перебувала в кімнаті по догляду за малолітніми дітьми, яка знаходиться безпосередньо у відділенні UniCredit Bank. Проте будь-яких доказів про те, що дитина отримувала там необхідні знання, навики для подальшого життя не надано. Як і не повідомлено і про те чи дитина там перебувала одна, чи з іншими дітьми, та ким здійснювався догляд за дитиною.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Верхівцевської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Верхівцевської міської ради від 16.08.2023 року № 111 визнано за доцільне визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Доводи відповідачки, що вирішення спору про визначення місця проживання дитини разом з батьком, є бажанням позивача уникнути мобілізації під час дії в Україні воєнного стану, суд вважає безпідставними, оскільки це лише припущення відповідачки, а рішення суду не можу ґрунтуватись на припущеннях. Крім того виникнення даного спору відбулося в результаті винної поведінки саме відповідачки, яка привезла сина на територію України і залишила самого, а сама виїхала за кордон. В результаті чого дитина залишилась без батьківського піклування та належного догляду і виховання. Будь-яких доказів необхідності такої своєї поведінки відповідачка не надала.

Також безпідставними є доводи відповідачки та її представника, що при визначенні місця проживання разом з батьком дитина опиниться в небезпечних умовах, так як на території України введений воєнний стан та ведуться військові дії. Оскільки ні на території Дніпропетровської області, ні на території Верхівцевської територіальної громади активних бойових дій не ведеться і дитина проживає в безпечних умовах. Крім того дитина проживатиме разом з батьком, який здійснює належне піклування за дитиною, не залишає її одну і у разі небезпеки зможе забезпечити належний захист дитини та безпечні умови для її проживання.

Оцінюючи всі надані суду докази в їх сукупності та враховуючи інтереси неповнолітньої дитини сторін, її думку, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини сторін разом з батьком , оскільки сама дитина виявила бажання проживати разом з батьком. Суд також враховує поведінку матері, яка залишала малолітню дитину без свого нагляду та догляду, що викликало у дитини насторогу та побоювання в подальшому залишитись одному. Тому визначення місце проживання дитини разом з батьком на думку суду буде якнайбільше відповідати інтересам дитини і її гармонійному розвитку.

Крім того відповідачка не надала суду доказів, про наявність в неї місця проживання та створення умов для проживання дитини, доказів, що характеризують її особу та стан здоров`я. Висновку органу опіки і піклування про доцільність визначення місця проживання дитини разом з нею. В свою чергу поведінка матері, яка залишала дитину у малолітньому віці одну, розцінюється судом, як небезпечна для здоров`я дитини та її фізичного та морального розвитку.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісною позовною заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком підлягають задоволенню.

З цих же підстав суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог за зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача за первісною позовною заявою на користь позивача за первісною позовною заявою за позовними вимогами про визначення місця проживання дитини підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн., оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог за первісною позовною заявою в цій частині.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн., 60 коп.. за зустрічною позовною заявою покласти на позивача за зустрічною позовною заявою, оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів з відповідачки, суд виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні сторони на даний час мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З липня 2023 року син проживає разом з батьком та перебуває на його повному утриманні. Також судом ухвалюється рішення про визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Доказів про надання матеріальної допомоги на утримання сина відповідачка не надала. З чого суд приходить до висновку про порушення прав позивача та малолітньої дитини сторін щодо матеріального утримання її батьками до досягнення повноліття.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України - Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

Відповідно доч.1.2ст.182СК України- При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2)доведені стягувачемаліментів витратиплатника аліментів,у томучислі напридбання нерухомогоабо рухомогомайна,сума якихперевищує десятикратнийрозмір прожитковогомінімуму дляпрацездатної особи,якщо платникомаліментів недоведено джерелопоходження коштів

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно доч.1 ст.183СК України-Частка заробітку(доходу)матері,батька,яка будестягуватися якаліменти надитину,визначається судом .

Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789 ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи,що позивач просить стягнути аліментиз відповідача вчастці від заробітку (доходу) відповідача,тобто позивачем обраний саме такий спосіб захисту порушених прав, тому суд вважає, що аліменти на утримання дитини повинні бути стягненні у визначений позивачем спосіб. Так як спосіб стягнення аліментів у відповідності до норм Сімейного кодексу України обирається стягувачем.

При визначенні розміру аліментів судом враховується: матеріальний стан сторін, сторони є особами працездатного віку працюють та отримують прибуток. Відповідачка доказів про розмір отримуваного прибутку не надала. Доказів наявність інших утриманців і інших обставин, які враховуються при визнані розміру аліментів, сторони суду не надали.

За даних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідача на ім`я позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання дитини в розмірі частини всіх видів заробітку( доходу) відповідача, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в рахунок держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211 грн.. 20 коп., за позовними вимогами про стягнення аліментів, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за даними позовними вимогами, відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273, 293 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позові вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Верхівцевської міської ради, Берегівська міська рада про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, починаючи стягнення з 25 вересня 2023 року і до повноліття дитини.

Рішення в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , 1073 грн., 60 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір в рахунок держави в сумі 1211 грн. 20 коп., за позовними вимогами про стягнення аліментів.

У задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , представник позивача, адвокат Молнар Тетяна Іванівна до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, служба у справах дітей Верхівцевської міської ради, Берегівська міська рада про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп., за зустрічною позовною заявою покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_3

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 27.09.2024 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 30.09.2024 року

Дата набрання законної сили: 29.10.2024 року