Рішення

від 20.09.2024 по справі 183/3534/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3534/22

№ 2/183/242/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс» Черкаської селищної ради, Черкаська селищна рада, Міністерство оборони України, про усунення перешкод у користування прибудинковою територією шляхом зобов`язання здійснення демонтажу самочинно збудованих споруд за власний рахунок,

за участю:

представника позивачів ОСОБА_6 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_7 ,-

в с т а н о в и в:

У липні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс» Черкаської селищної ради, Черкаська селищна рада, Міністерство оборони України, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 20.10.2023 року (а.с. 146), просили суд:

- зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , що є користувачами квартири за АДРЕСА_1 усунути позивачам перешкоди в користуванні прибудинковою територією зазначеного багатоквартирного будинку, шляхом здійснення за власний рахунок демонтажу самочинно збудованих споруд, прилеглих до квартири АДРЕСА_2 , а саме: декоративного паркану (частково залізобетонного, частково з азбестоцементних листів), металевих воріт, навісу критого профнастилом, водозабірного жолобу, та всіх інших елементів за адресою: АДРЕСА_3 .

Свій позов позивачі обґрунтовують тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у приватизованій квартирі АДРЕСА_4 .

По сусідству з позивачами, в квартирі АДРЕСА_2 на першому поверсі, зареєстрований, як основний квартиронаймач за ордером, відповідач ОСОБА_3 . Однак в даному житловому приміщені з 2013 року не проживає, а постійно знаходиться на дачі в с. Вільне, Новомосковського району, Дніпропетровської області. З 2013 року по 2018 рік зазначена вище квартира здавалась в піднайом різним особам.

На зазначеній житловій площі постійно знаходиться його дочка ОСОБА_5 з чоловіком ОСОБА_8

Відповідачі з 2018 року без отримання права на земельну ділянку, належного на відчуження, користування на праві оренди, самовільно захопили прибудинкову територію будинку по АДРЕСА_3 , без проектування та реконструкцію, без врахування законних прав та інтересів інших мешканців будинку, почали самовільне будівництво, перебудувавши віконний проріз та встановили двері, як окремий вихід на прибудинкову територію. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів. З порушенням будівельних норм і правил встановили паркан із воротами, збудували капітальних дах, що негативно вливає на вентиляцію та просушування стін після дощу та створює шум під час дощу, здійснили переобладнання системи опалення в квартирі, що негативно впливає на центральне опалення і температуру повітря в квартирі позивачів.

Позивачі зазначають, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні прибудинковою територією багатоквартирного будинку, яка є ділянкою загального користування, а також зробили певні дії, які негативно впливають на умови проживання в квартирі позивачів.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивачі 02.05.2022 року письмово звернулися до Будинкоуправління АДРЕСА_5 з відповідною заявою. Комісією Будинкоуправління АДРЕСА_5 була проведена перевірка фактів, викладених у заяві та був складений Акт від 06.05.2022 року, в якому відповідачам була заявлена вимога усунути всі порушення та відновити все до первинного стану, зі встановленням строку до 01.06.2022 року.

Одночасно позивачі звернулись до Черкаської селищної ради, яка відповідає за благоустрій населених пунктів на території Черкаської територіальної громади, оскільки відповідачі не реагували на вимоги.

01.06.2022 року, після закінчення строку для усунення порушень відповідачами, позивачі в другий раз звернулись із заявою до Будинкоуправління АДРЕСА_5 , тому що порушення не були усунені.

Будинкоуправління АДРЕСА_5 та Новомосковським РВП ГУНП у Дніпропетровський області, було запропоновано за захистом прав і законних інтересів звернутися до суду.

Ухвалою суду від 20 липня 2022 року відкрито загальне позовне провадження по справі (а.с. 44).

Ухвалою суду від 26 січня 2023 року залучено в якості третьої особи по справі Будинкоуправління № 1 Гвардійської КЕЧ району (а.с. 58).

Ухвалою суду від 07 серпня 2023 року у задоволені клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі відмовлено (а.с. 112).

Ухвалою суду від 07 серпня 2023 року задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів (а.с. 116).

Ухвалою суду від 22 листопада 2023 року у задоволені клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі відмовлено (а.с. 183).

Ухвалою суду від 22 листопада 2023 року закінчено підготовче провадження по справі, призначено розгляд по суті (а.с. 185).

Позивачі в судове засідання не з`явились, справу просили розглядати за без їх участі, представник позивачів позов підтримала, надала детальні пояснення щодо обставин, викладених у позові.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, справу просили розглядати без їх участі, представник відповідачів проти задоволення позову заперечував, звернув увагу на ту обставину, що його довірителі протягом тривалого часу користувалися прибудинковою територією на підставі відповідних договорів про відшкодування витрат земельного податку балансоутримувача, укладених з Будинкоуправлінням № 1 Гвардійського КЕЧ району». Земельна ділянка за цими договорами використовувалася мешканцями квартири за АДРЕСА_1 з метою розміщення господарської забудови для власних потреб. Крім того, представник відповідача звернув увагу, що позивачам жодним чином не чиняться перешкоди у користуванні прибудинкової території, позивачами не доведені факти, викладені у їх позові, всі доводи зводяться до припущень, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Представник третьої особи - Комунального підприємство «Жилсервіс» Черкаської селищної ради, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи - Черкаської селищної ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи - Міністерства оборони України,в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Згідно статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеної Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з статтею 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; стаття 319 цього ж Кодексу - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 5 статті 319 Цивільного кодексу України визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з частиною 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до пунктів 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3, 1.4.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207 переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно з пунктом 1.4.5 вказаних Правил для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поверхових планів, завірених в установленому порядку;проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Відповідно до пункту 1.4.6 Правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Крім того, у відповідності до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Так, дійсно право користування, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, виникає у співвласника багатоквартирного жилого будинку із набуттям права власності на квартиру та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і підлягає захисту, в силу ст.. 42 ЗК України.

Між тим, матеріали справи не місять належних та допустимих доказів про наявність на території смт.Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок по АДРЕСА_3 .

Крім того, прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 не перебуває на утриманні КП «Жилсервіс» Черкаської селищної ради (а.с. 100), схематичний план земельної ділянки багатоповерхового будинку, що міститься в технічному паспорті, також не відображає інформації про наявність прибудинкової території (а.с. 122-131).

Багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1223255300:01:003:002, власником земельної ділянки є держава в особі Міністерства оборони України (а.с. 173).

Порядок знесення самочинного будівництва врегульований наступними нормами закону, а саме.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України, є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України, об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов:

- земельна ділянка не відведена для цієї мети;

- немає належного дозволу на будівництво;

- відсутній належним чином затверджений проект;

- під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому, за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

Статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.

Статтею 1 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно зі статтею 4 Закону № 3038-VI об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Частинами першою та другою статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (частина сьома статті 34 Закону № 3038-VI).

Стаття 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає порядок вирішення питань, пов`язаних із знесенням самочинно збудованих об`єктів. За правилами частин першої, другої якої, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Отже, положення частини першої статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 2040/7234/18.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

У даному випадку, судом встановлено, що позивачі 02.05.2022 року звернулися із заявою до Будинкоуправління АДРЕСА_5 (а.с. 14).

Комісією Будинкоуправління АДРЕСА_5 був складений Акт від 06.05.2022 року, яким відповідачам була заявлена вимога усунути всі порушення та відновити все до первинного стану з встановленням строку до 01.06.2022 року (а.с. 16).

Позивачі протягом розгляду справи наполягали на тому, що цей акт є приписом для відповідачів та беззаперечною вимогою про усунення порушення прав всіх співвлавнисків будинку.

Оцінюючи поданий акт з точки зору належності та допустимості, суд звертає увагу на наступне.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» від 17.05.2005 №76, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207, передбачені вимоги до Акту огляду жилого будинку, а саме Додатком 1 до пункту 2.1.1 Правил.

Зміст Акту огляду, зроблений Комісією Будинкоуправління № 1 не відповідає Додатку 1 до пункту 2.1.1 Правил, суду не надано належних та допустимих доказів про повноваження створеної комісії, яка проводила даний огляд. В матеріалах справи відсутні будь-які розпорядження або документи, що підтверджують уповноваження Будинкоуправління № 1 смт. Гвардійське на проведення таких оглядів.

Складений акт, який містить вимогу про усунення виявлених порушень, не містить даних про винесення припису повноважною особою та вручення його особі, що порушила діюче законодавство, а тому поданий акт огляду не може бути прийнятий як належний та допустимий, який би беззаперечно свідчив про виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, про виявлення істотного порушення будівельних норм, про виявлення його відповідною посадовою особою, та не може бути розцінений, як припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Позивачами до матеріалів справи подані фототаблиці, однак самі по собі фототаблиці не встановлюють для суду наявність обставин, які слід встановити при розгляді такої категорії справ.

Так, згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи фактичні обставини справи, вимоги закону, суд приходить до висновку, про не обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи, що суд відмовив в задоволені позову, судові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс» Черкаської селищної ради, Черкаська селищна рада, Міністерство оборони України, про усунення перешкод у користування прибудинковою територією шляхом зобов`язання здійснення демонтажу самочинно збудованих споруд за власний рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Позивач ОСОБА_2 , РЕНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 .

Третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс» Черкаської селищної ради, код ЄДРПОУ 45131360, місцезнаходження: вул.Лісна, 24, смт.Черкаське Новомосковського району, Дніпропетровська область, 51270.

Третя особа Черкаська селищна рада, код ЄДРПОУ 21927787, місцезнаходження: вул.Лісна, 24, смт.Черкаське Новомосковського району, Дніпропетровська область, 51270.

Третя особа Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 0034022, місцезнаходження: просп.Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168.

Суддя О.В. Сорока.