Ухвала

від 30.09.2024 по справі 726/747/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2024 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

та учасників провадження:

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №72024261150000010 від 25.03.2024 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), уродженця с. Яблуниця, Путильського району, Чернівецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212, ч.1 ст. 209 КК України, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2024 року, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст судового рішення.

Цією ухвалою, клопотання заступника керівника відділу детективів ТУ БЕБ в Чернівецькій області ОСОБА_8 про обрання підозрюваному ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді застави - задоволено.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 № 726/747/24 Слідчий суддя в І інстанції: ОСОБА_9

Провадження №11-сс/822/288/24 Суддя - доповідач: ОСОБА_1

Категорія ст. 194 КПК України

року народження, (РНОКПП 3471910071), уродженця с. Яблуниця, Путильського району, Чернівецької обл., громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212, ч.1 ст. 209 КК України - запобіжний захід у виді застави.

Заставу визначено в розмірі, що дорівнює сумі 3 251 855 (три мільйони двісті п`ятдесят одна вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, які передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до детектива та прокурора із встановленою ними періодичністю;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Доводи апеляційної скарги.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі вважає ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Стверджує, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, при цьому суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до дослідження та оцінки доказів по справі, що потягло за собою необґрунтоване судове рішення.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст. 182 КПК України).

Зауважує, що слідчий суддя не повно врахував обставини провадження, дані щодо характеристики підозрюваного, його сімейного, майнового стану та дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу в виді застави, яку визначено в розмірі, що дорівнює сумі 3 251 855 (три мільйони двісті п`ятдесят одна вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч) гривень, тобто у розмірі, що значно виходить за межі встановлені законом, але і навіть у розмірі що значно більше того, який був зазначений у клопотанні про обрання запобіжного заходу.

У Кримінальному процесуальному кодексі не міститься визначення «виключних випадків», і в такому разі суди в кожній конкретній справі, з огляду на всі обставини приймають рішення, чи є необхідність вийти за встановлені межі.

Сторона обвинувачення обґрунтовує розмір застави сумою отриманих грошей - розміром завданих збитків, перебуванням певної кількості майна у підозрюваного/обвинуваченого тощо.

Зазначає, що висновок експерта, який надає сторона обвинувачення, не відображає повною мірою всі обставини справи та не може бути головним аргументом для обґрунтування розміру застави. Розмір завданих збитків або сума отриманої неправомірної вигоди не можуть бути єдиними чинниками, які впливають на розмір застави.

Під час визначення розміру застави суд також повинен був би врахувати наявність майна у підозрюваного, спосіб життя, розмір його доходів, особу підозрюваного, час та обставини вчинення правопорушення, поведінку підозрюваного після вчинення правопорушення.

При цьому сторона обвинувачення, звертаючись з клопотанням про обрання запобіжного заходу в виді застави в такому значному розмірі, не надала документи, які підтверджують наявність у підозрюваного відповідного майна та грошових коштів, яких начебто має вистачити для внесення розміру застави.

Разом з тим, суд визначаючи розмір застави, не звернув увагу на те, що майно підозрюваного на даний час не тільки в десятки разів менше визначеного судом розміру застави, але окрім того перебуває в податковій заставі, а також арештоване.

Внаслідок чого, наявна ситуація, за якої підозрюваний не може продати нерухомість та перерахувати кошти з арештованого банківського рахунку для внесення застави. Такі ситуації фактично створюють безальтернативність тримання під вартою підозрюваного через неможливість внесення ним застави.

При вирішенні питання обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя погодився із доводами слідчого та прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Разом з тим, жоден із перерахованих в ухвалі суду ризиків, підтвердження доказами не знайшов, та є лише припущенням сторони обвинувачення, з чим безпідставно, на думку сторони захисту, погодився слідчий суддя.

Окрім того, прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні та перерахованим прокурором у ході розгляду цього клопотання.

Позиції сторін.

Адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу з підстав зазначених в ній, скасувати ухвалу слідчого судді та обрати його підзахисному більш м`який запобіжний захід.

Прокурор просив апеляційну скаргу сторони захисту залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, як таку, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є законною та обґрунтованою, й прийнята слідчим суддею з врахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Мотиви суду.

Встановивши суть ухвали слідчого судді та з`ясувавши вимоги апеляційної скарги сторони захисту, заслухавши доводи адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , заперечення прокурора щодо заявлених апеляційних вимог захисника, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212, ч.1 ст. 209 КК України, тяжкістю покарання, яке загрожує останньому в разі визнання його винуватим, а також наявністю ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на учасників кримінального провадження у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зваживши встановлені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м`який запобіжний захід не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому обрав заставу в розмірі 3 251 855 (три мільйони двісті п`ятдесят одна вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч) гривень.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням слідчого судді виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, 23 лютого 2023 року до ЄРДР №72024261150000010 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212, ч.1 ст. 209 КК України.

18 вересня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України та ч.1 ст. 209 КК України.

Зокрема, ОСОБА_7 підозрюється в ухиленні від сплати податків (ПДФО, військовий збір, єдиний податок та ПДВ) на загальну суму 3 251 854,49 грн., що підтверджується висновками акту податкової перевірки №3531/Ж5/24-13-24-04/3471910071 від 19.05.2023 складеному ТУ ДПС у Чернівецькій області та у подальшому легалізував вказані кошти шляхом зняття готівкових коштів з рахунків свого ФОП, що підтверджується інформаційним документом ТУ БЕБ у Чернівецькій області від 05.08.2024 №23.22/2/27-24.

Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.1 ст. 94 КПК України).

На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.

Отже, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому йому було повідомлено.

Попри це, сторона захисту не оспорювала порядок набуття ОСОБА_7 процесуального статусу підозрюваного, а тому колегія суддів не перевірятиме такі обставини.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду твердження апелянта про те, що жоден із перерахованих в ухвалі суду ризиків, підтвердження доказами не знайшов, та є лише припущенням сторони обвинувачення, так як адвокат підозрюваного ОСОБА_7 жодним доказом не спростовує висновків слідчого судді в цій частині.

Однак апеляційна колегія звертає увагу на наступне, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Кримінальне правопорушення, визначене ч.1 ст. 212 КК України, передбачає покарання у виді штрафу від п`яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, та відноситься до категорії нетяжких злочинів; кримінальне правопорушення, визначене ч.1 ст. 209 КК України - карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна, та відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На думку апеляційного суду, наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність встановленого слідчим суддею ризику переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного ОСОБА_7 з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

При встановленні наявності ризику впливу на учасників кримінального провадження (свідків, експертів) слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, а тому жоден зі свідків не допитаний судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів, а отже підозрюваний може впливати на цих осіб з метою надання останніми неправдивих показань або ж відмови від надання показань задля уникнення відповідальності.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, як і ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Оскільки ОСОБА_7 , достовірно знаючи про місце перебування речових доказів, може їх знищити, спотворити, приховати не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку, так як досудове слідство триває.

Отже, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного ОСОБА_7 , дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку останнього та запобігти встановленим ризикам, можливо шляхом застосування саме застави з покладенням на нього ряду процесуальних обов`язків.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із визначеною сумою застави та вважає, що слідчий суддя належним чином не обґрунтував свої висновки щодо розміру застави підозрюваному ОСОБА_7 , яка не відповідає обставинам кримінального провадження і грубо порушує права останнього, а ухвала суду в цій частині суперечить вимогам ч.4 ст. 182 КПК України.

Запобіжні заходи - це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх особистих прав.

Запобіжні заходи застосовуються в тих випадках, коли особа ще не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення (діє принцип презумпції невинуватості, коли особа є невинуватою).

Тобто застосування запобіжних заходів не повинно розцінюватися як покарання, а вважається тільки певними обмеженнями особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.

З матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в ухиленні від сплати податків (ПДФО, військовий збір, єдиний податок та ПДВ) на загальну суму 3 251 855 (три мільйони двісті п`ятдесят одна вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч) гривень у період 01.01.2017 по 29.12.2020 та легалізації вказаних коштів шляхом зняття готівкових коштів з рахунків свого ФОП.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 №15 встановлено, що при розгляді справ про злочини, пов`язаних з ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів, судам слід мати на увазі, що фактичні дані, які підтверджують наявність чи відсутність у діях підсудного складу такого злочину, можуть бути встановлені висновком експерта або за допомогою актів документальної перевірки виконання податкового законодавства і ревізії фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до положень ч.2 ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Відтак, оскільки досудове слідство триває, органом досудового розслідування ще не призначено експертизи для визначення розміру матеріальних збитків та матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу такого висновку не містять, то ж і безпідставним є визначення слідчим суддею ОСОБА_7 застави у розмірі 3 251 855 грн.

При цьому слід звернути увагу на те, що вчинене діяння ОСОБА_7 за ч.1 ст. 212 КК України є нетяжким, міра покарання за який, у разі визнання його винуватим значно менша, а ніж визначена судом застава на досудовому слідстві.

Окрім цього, визначаючи підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 251 855 (три мільйони двісті п`ятдесят одна вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч) гривень, тим самим слідчий суддя позбавив його права та можливості скористатися ч.4 ст. 212 КК України. Відповідно до якої, особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою цієї статті, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення її до кримінальної відповідальності сплачено податки, збори (обов`язкові платежі), а також відшкодовано шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що визначена слідчим суддею застава ОСОБА_7 є необґрунтованою, недоведеною та надмірно високою для останнього, виходить за межі визначені кримінально-процесуальним законом, так як не підтверджена доказами наданим органом досудового слідства та спростовується обставинами кримінального правопорушення. Не враховано суддею і дані про особу підозрюваного, який одружений і має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання, з 2021 року прийнятий на посаду водія приватного підприємства «Лего» і має заробітну плату в розмірі 14 156, 00 грн. Був суб`єктом підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець в період з 2013 року по 2020 рік, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався.

Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Аналізуючи наведені в оскарженій ухвалі висновки слідчого судді щодо визначення розміру застави в розмірі 3 251 855 (три мільйони двісті п`ятдесят одна вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч) гривень, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині судове рішення постановлено без належного врахування усіх обставин справи та не вмотивовано.

Визначений розмір застави є таким, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваного, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, його роль у інкримінованих злочинах, ризики, наявність яких встановлена. Колегія суддів приходить до висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж застава, як просить апелянт, не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за можливе зменшити підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави з 3 251 855 (три мільйони двісті п`ятдесят одна вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч) гривень до 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка не буде завідомо непомірною для підозрюваного, зможе в повній мірі забезпечити належне виконання обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_7 , здатна запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

Під час апеляційного розгляду колегія суддів враховує вимоги пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд також враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони захисту підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали в суді апеляційної інстанції, відповідно до п.2 ч.3 ст. 407 КПК України.

Керуючись ч.2 ст. 376, 176, 177, 178, ч.4, ч.5 ст. 182, 193, 194, ч.3 ст. 407, 422, ч.4 ст. 424 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2024 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді застави - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника керівника відділу детективів ТУ БЕБ в Чернівецькій області ОСОБА_8 про обрання підозрюваному ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді застави - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), протягом 5-ти днів з дня обрання запобіжного заходу, на наступний рахунок:

Одержувач коштів: Чернівецький апеляційний суд

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 42255464

Банк отримувача: ДКСУ м. Київ

Поточний рахунок отримувача: UA538201720355259001000082901

Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, які передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до детектива та прокурора із встановленою ними періодичністю;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3