Постанова

від 10.09.2024 по справі 910/2260/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. Справа№ 910/2260/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 10.09.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 (повний текст складено та підписано 28.05.2024)

у справі №910/2260/24 (суддя С.О. Турчин)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісад Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ»

про стягнення 387 668,07 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісад Груп» (далі, позивач або ТОВ «Вісад Груп») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» (далі, відповідач або ТОВ «Геос-УКБ») про стягнення 387 668,07 грн, з яких 331 372,39 грн основного боргу, 29 514,79 грн пені, 21 768,89 грн інфляційних втрат та 5 012,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних позивачем підрядних робіт за Договорами №01/10/20 від 01.10.2020 та №06/10/20 від 06.10.2020.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/2260/24 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісад Груп» 331 372,39 грн основного боргу, 29 260,64 грн пені, 4 956,97 грн 3% річних, 21 768,89 грн інфляційних втрат та 5 810,38 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд встановив, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт порушення ним умов Договорів №01/10/20 від 01.10.2020 та №06/10/20 від 06.10.2020 в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем підрядних робіт на суму 331 372,39 грн.

Водночас, суд встановив, що частково неоплаченими є акти, що підписані сторонами 16.08.2021. З урахуванням цього, враховуючи умови пунктів 5.3. договорів, дату підписання актів, які залишились частково неоплаченими (16.08.2021, №1 по договору №06/10/20 та №3 по договору №01/10/20), відповідач мав оплатити вказані Акти приймання виконаних будівельних робіт у строк 25.08.2021 включно, а з 26.08.2021 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи це, суд здійснив перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 26.08.2021 (а не з 23.08.2021, як вказував позивач у розрахунку) по 23.02.2022 та дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 29 260,64 грн пені, 4 956,97 грн 3% річних та 21 768,89 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 03.06.2024 (про що свідчить поштовий штемпель на конверті Укрпошти) засобами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/2260/24 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісад Груп» 29 260,64 грн пені, 4 956,97 грн 3% річних та 21 768,89 грн інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вісад Груп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісад Груп» 29 260,64 грн пені, 4 956,97 грн 3% річних та 21 768,89 грн інфляційних втрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України ТОВ «Геос-УКБ», який здійснює господарську діяльність у сфері будівництва житлової нерухомості, було вимушене тимчасово припинити господарську діяльність, що позбавило його можливості здійснити розрахунок за виконані позивачем згідно договорів роботи. Додатковим доказом неможливості ТОВ «Геос-УКБ» здійснити вчасну оплату є наказ №3-в від 01.03.2022, наказ №4-в від 02.09.2022, наказ №3-в від 01.01.2024 про надання відпусток працівникам ТОВ «Геос-УКБ» без збереження заробітної плати в зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, що відповідно підтверджує фактично відсутність тривалий час діяльності підприємства.

Наявність військової агресії російської федерації та введення воєнного стану в Україні є загальновідомим фактом, що віднесено до надзвичайних та невідворотних обставин та не потребує окремого доведення.

Також скаржник посилається на положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України щодо права суду зменшити розмір неустойки.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/2260/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2260/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

04.07.2024 матеріали справи №910/2260/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/2260/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 10.09.2024.

У судовому засіданні 10.09.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 10.09.2024, з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення позивача про місце, дату та час проведення судового засідання (довідки про доставку ухвали суду від 04.07.2024 до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд»), а також з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вісад Груп» (виконавець) укладено договір №01/10/20 (далі - Договір № 01/10/20), відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов`язується на свій ризик з своїх матеріалів виконати і передати замовнику роботи по благоустрою території на об`єкті замовника: «Будівництво житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування, спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту на вул. Новопольовій, 2 у Солом`янському районі міста Києва».

Згідно з пунктом 1.2. Договору №01/10/20 замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи, вказані в пункті 1.1. договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору №01/10/20 (у редакції додаткової угоди від 28.12.2020) початок виконання робіт - через 2 дні з моменту підписання договору. Строк закінчення робіт - 31 грудня 2021 року.

Згідно з пунктом 2.5. Договору (у редакції додаткової угоди від 18.02.2021) загальна вартість договору (з урахуванням вартості транспортних та будь-яких інших витрат) за цим договором формується та зазначається в договірній ціні (Додаток №1, №2 до даного договору), яка є твердою. На момент підписання договору загальна його сума становить 540 000,00 грн.

Також в додатковій угоді від 18.02.2021 до Договору №01/10/20 сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується на свій ризик зі своїх матеріалів виконати і передати замовнику додаткові роботи по благоустрою території на об`єкті замовника. Вартість додаткових робіт на момент укладення додаткової угоди становить 137 250,00 грн.

Щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця виконавець надає замовнику для погодження два екземпляра довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3) та два екземпляра актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), підписаних зі свого боку та письмово погоджених: технічним наглядом, начальником дільниці та інженером з якості замовника; належним чином оформлені та підписані акти індивідуального та комплексного випробування та акти про прийняття результатів виконаних за даним договором робіт; виконавчу документацію (якщо вона обов`язкова для виконання даних робіт) (пункт 5.1. Договору №01/10/20).

У пункті 5.3. Договору №01/10/20 сторони погодили, що акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього акту, за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Відповідно до пункту 8.1. Договору №01/10/20 (у редакції додаткової угоди від 28.12.2020) договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021.

16.08.2021 між сторонами підписані Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2021 року (форма КБ-3), Акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 року на суму 206 210,00 грн та за серпень 2021 року (форма КБ-2в) на суму 333 790,00, всього на загальну суму 540 000,00 грн.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, відповідач здійснив оплату за роботи з благоустрою згідно з Договором №01/10/20 на загальну суму 315 000,00 грн.

Також 06.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вісад Груп» (виконавець) укладено договір №06/10/20 (далі - Договір №06/10/20), відповідно до пункту 1.1. якого (у редакції додаткової угоди від 01.03.2021) виконавець зобов`язується на свій ризик з своїх матеріалів/матеріалів замовника (продаж) виконати і передати замовнику роботи по влаштуванню дренажної системи на об`єкті замовника: «Будівництво житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування, спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту на вул. Новопольовій, 2 у Солом`янському районі міста Києва».

Згідно з пунктом 1.2. Договору №06/10/20 замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи, вказані в пункті 1.1. договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору №06/10/20 (у редакції додаткової угоди від 28.12.2020) початок виконання робіт - через 2 дні з моменту підписання договору. Строк закінчення робіт - 31 грудня 2021 року.

Згідно з пунктом 2.5. Договору №06/10/20 загальна вартість договору (з урахуванням вартості матеріалу, накладних, транспортних та будь-яких інших витрат) за цим договором формується та зазначається в договірній ціні (Додаток №1 до даного договору), яка є твердою. На момент підписання договору загальна його сума становить 300 000,00 грн.

У пункті 5.1. Договору №06/10/20 сторони погодили, що щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця виконавець надає замовнику для погодження два екземпляра довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3) та два екземпляра актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), підписаних зі свого боку та письмово погоджених: технічним наглядом, начальником дільниці та інженером з якості замовника; належним чином оформлені та підписані акти індивідуального та комплексного випробування та акти про прийняття результатів виконаних за даним договором робіт; виконавчу документацію (якщо вона обов`язкова для виконання даних робіт).

Згідно з пунктом 5.3. Договору №06/10/20 акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього акту , за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Відповідно до пункту 8.1. Договору №06/10/20 (у редакції додаткової угоди від 28.12.2020) договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021.

16.08.2021 між сторонами підписані Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2021 року (форма КБ-3), Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року (форма КБ-2в) на загальну суму 286 939,86 грн.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату за роботи згідно з договором №06/10/20 на загальну суму 180 567,47 грн.

Позивач зазначає, що у відповідача перед ним наявна заборгованість за виконані роботи за Договором №01/10/20 в сумі 225 000,00 грн та за Договором №06/10/20 в сумі 106 372,39 грн, з огляду на пункти 5.3. договорів №01/10/20 та №06/10/20 строк оплати зобов`язань за виконані роботи - 23.08.2021, а отже станом на дату подання позову є таким, що настав.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за вказаними договорами позивачем також здійснено нарахування 29 514,79 грн пені за період з 23.08.2021 по 23.02.2022, 21 768,89 грн інфляційних втрат за вересень 2021 року - лютий 2022 року та 5 012,00 грн 3% річних за період з 23.08.2021 по 23.02.2022 (розрахунок наведено у заяві про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції не подавав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладені між сторонами спору Договір №01/10/20 та Договір №06/10/20 є за своєю правовою природою договорами будівельного підряду.

Згідно статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що на виконання умов договорів №01/10/20 від 01.10.2020 та №06/10/20 від 06.10.2020 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи з благоустрою та влаштування дренажної системи по об`єкту будівництва на загальну суму 826 939,86 грн (540 000,00 грн по договору №01/10/20 та 286 939,86 грн по договору №06/10/20), що підтверджується підписаними між сторонами Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий та серпень 2021 року (форма КБ-3), Актами приймання виконаних будівельних робіт.

Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також Акти приймання виконаних будівельних робіт за (форма КБ-2в), підписані представниками позивача та відповідача без зауважень та заперечень.

Надані позивачем акти є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що фіксують факт здійснення господарської операції, відповідають вимогам статті 9 вказаного Закону України, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У пунктах 5.3. договорів №01/10/20 від 01.10.2020 та №06/10/20 від 06.10.2020 сторони погодили, що акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього акту , за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, останнім здійснено часткову оплату робіт на суму 315 000,00 грн за договором №01/10/20 від 01.10.2020 та 180 567,47 грн за договором №06/10/20 від 06.10.2020.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем становить 225 000,00 грн за договором №01/10/20 від 01.10.2020 та 106 372,39 грн за договором №06/10/20 від 06.10.2020, всього 331 372,39 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, умовами пунктів 5.3. договорів сторони визначили, що акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього акту.

Акти приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами 16 серпня 2021 року та 01 лютого 2021 року.

Відповідачем, у свою чергу, здійснено часткові оплати без посилання на конкретні акти, а лише з посиланням на договори, а тому суд презюмує, що частково неоплаченими є ті акти, що підписані 16 серпня 2021 року по кожному з договорів.

Відповідно до визначеного Національним банком України календаря робочих днів банківської системи у 2021 році, робочий день банківської системи понеділок 23 серпня 2021 року перенесено на суботу 28 серпня, а 24.08.2021 - вихідний день.

З урахуванням викладено, враховуючи умови договорів, дату підписання актів, які залишились частково неоплаченими (16.08.2021, №1 по договору №06/10/20 та №3 по договору №01/10/20), відповідач мав оплатити вказані Акти приймання виконаних будівельних робіт у строк 25.08.2021 включно, а отже строк виконання зобов`язання з оплати 331 372,39 грн за виконані згідно договорів підряду позивачем роботи є таким, що настав.

Доказів сплати заборгованості за договорами підряду у сумі 331 372,39 грн відповідачем не надано, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 29 514,79 грн пені: 20 040,40 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №01/10/20 від 01.10.2020 за період з 23.08.2021 по 23.02.2022 та 9 474,39 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором №06/10/20 від 06.10.2020 за період з 23.08.2021 по 23.02.2022.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України віднесено штраф та пеню.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені погоджена сторонами у пунктах 6.3. договорів №01/10/20 від 01.10.2020 та №06/10/20 від 06.10.2020, зокрема за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Оскільки судом встановлено, що відповідач мав оплатити будівельні роботи у строк до 25.08.2021 включно, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 26.08.2021, а не з 23.08.2021, як вказано у розрахунках позивача.

Враховуючи це, суд, здійснивши перерахунок пені за період з 26.08.2021 по 23.02.2022 (кінцева дата для нарахування, визначена позивачем), встановив, що пеня становить 29 260,64 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також позивачем нараховані до стягнення 21 768,89 грн інфляційних втрат за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року та 5 012,00 грн 3% річних за період з 23.08.2021 по 23.02.2022.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За обґрунтованим та арифметично вірним перерахунком суду першої інстанції, здійсненим за період з 26.08.2021 по 23.02.2022, розмір правомірно заявлених до стягнення 3% річних становить 4 956,97 грн, а тому вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Водночас, перевіривши розрахунок інфляційних втрат на суму 21 768,89 грн за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню.

Мотиви відхилення доводів апеляційної скарги відповідача

Відповідач стверджує, що у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України ТОВ «Геос-УКБ», який здійснює господарську діяльність у сфері будівництва житлової нерухомості, було вимушене тимчасово припинити господарську діяльність, що позбавило його можливості здійснити розрахунок за виконані позивачем згідно договорів роботи. Додатковим доказом неможливості ТОВ «Геос-УКБ» здійснити вчасну оплату є наказ №3-в від 01.03.2022, наказ №4-в від 02.09.2022, наказ №3-в від 01.01.2024 про надання відпусток працівникам ТОВ «Геос-УКБ» без збереження заробітної плати в зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, що відповідно підтверджує фактично відсутність тривалий час діяльності підприємства.

Наявність військової агресії російської федерації та введення воєнного стану в Україні є загальновідомим фактом, що віднесено до надзвичайних та невідворотних обставин та не потребує, як зазначає скаржник, окремого доведення.

Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Згідно статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Станом на дату прийняття даної постанови строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 09.11.2024.

Правовідносини сторін за договорами №01/10/20 від 01.10.2020 та №06/10/20 від 06.10.2020 у випадку впливу обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) врегульовані розділами 7 договорів.

Відповідно до пунктів 7.3. названих договорів сторона, для якої склалася неможливість виконання обов`язків за даним Договором, повинна у термін до 5 днів повідомити іншу сторону про початок вищезгаданих обставин. У разі якщо сторона не повідомить іншу сторону про початок дії вказаних обставин, то вона не буде мати можливості обґрунтувати свої порушення у виконанні умов Договору наявністю форс-мажорних обставин. Достатнім доказом наявності форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою, та інші документи, що підтверджують неможливість виконання сторонами своїх обов`язків з незалежних від них причин.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс - мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Колегія суддів встановила, що відповідачем не було дотримано порядку та строків, встановлених пунктами 7.3. договорів, щодо повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили та не надано доказів - сертифікату Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили за даним Договором або інших документів, що підтверджують неможливість виконання відповідачем своїх обов`язків з оплати за договором з інших незалежних від нього причин.

Відповідно, скаржник згідно пунктів 7.3. договорів позбавлений права посилатися на обставини непереборної сили.

У свою чергу воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів існування форс-мажорних обставин саме у взаємовідносинах із позивачем за Договором, які б звільняли його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Водночас, кінцевий строк з оплати зобов`язань за договорами №01/10/20 від 01.10.2020 та №06/10/20 від 06.10.2020, як встановлено судом вище, настав - 25.08.2021, тобто майже за шість місяців до введення на території України режиму воєнного стану, а отже введення на території України з 24.02.2022 режиму воєнного стану жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на можливість відповідача виконати свої зобов`язання з оплати у встановлений пунктами 5.3. договорів строк.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України щодо права суду зменшити розмір неустойки, суд зазначає таке.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні: не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов?язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладена правова позиція стосовно права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та 3% річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з?ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки, 3% річних порівняно з розміром збитків, а також об?єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов??язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначність прострочення у виконанні зобов?язання, невідповідність розміру пені та 3% річних наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов?язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та 3% річних, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов?язань, кореспондується з обов?язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

Однак, в суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про зменшення нарахованих пені та 3% річних, а в апеляційній скарзі відповідач посилається лише на загальні норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо можливості такого зменшення та не надає суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів про наявність виняткових обставин та поважності причин прострочення та невиконання спірних договірних зобов?язань, не надає доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища та наявність інших виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах статті 233 Господарського кодексу України та частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, та з наявністю яких законодавець пов?язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом.

У постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №914/3203/21 суд касаційної інстанції щодо питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій зазначив (пункт 23), що суд не зобов?язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення таких санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

У справах №910/10334/21, №910/8396/20, №924/633/20, №902/538/18, №910/7256/20, №910/11889/20, №902/417/18, №922/266/20 Верховний Суд зазначив, що зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, є правом, а не обов?язком суду. Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів, а довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов?язане з цим клопотання.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки у даній справі скаржником не наведено та не доведено здійснення ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов`язання згідно Договору, не доведено поважність причин прострочення та невиконання договірних зобов`язань перед позивачем, не надано доказів на підтвердження його скрутного матеріального становища та не наведено інших виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій та 3% річних, у суду відсутні підстави для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення сум.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову в даній справі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/2260/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/2260/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Геос-УКБ».

Матеріали справи №910/2260/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.09.2024 після виходу з відпустки судді Іоннікової І.А.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова