Постанова

від 25.09.2024 по справі 922/3921/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/3921/21 (922/1371/22) (922/4023/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач судді Медуниця О.Є., Попков Д.О., Стойка О.В., секретар судового засідання за участю представників: від Позивача від Відповідача від Третьої особи Гаркуша О.Л. ОСОБА_6. на підставі виписки з єдиного державного реєстру; Третьякова Н.Ю. на підставі ордеру серія ВІ№1027251 від 09.12.2020, свідоцтво серія ПТ№1827 від 08.08.2017; Камінська А.А. на підставі ордеру серія ВІ №1107658 від 08.07.2024, свідоцтво №1342 від 28.09.2012; не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.1446Х/3) Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва", с.Шарівка Харківської області, на рішення Господарського суду Харківської області ухвалене 13.05.2024 (повний текст підписано 23.05.2024) у справі №922/3921/21 (922/1371/22)(922/4023/23) (суддя Прохоров С.А.)за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва", с.Шарівка Харківської області, до про за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком", м.Дніпро, визнання поруки припиненою з ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , м.Комсомольський, Російська Федерація Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва"

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст розглядуваних вимог та ухвали суду першої інстанції:

1. В провадженні Господарського суду Харківської області на стадії процедури розпорядження майном боржника перебуває справа №922/3921/21 (922/1371/22) про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва", відкрита ухвалою суду від 08.09.2022.

2. Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва", с.Шарівка Харківської області (далі - Позивач або ТКТОВІФ «Харків-Москва») в межах зазначеної справи про банкрутство 12.09.2023 (а.с.42 т.1) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком", м.Дніпро (далі - Відповідач) з вимогами про визнання припиненою з ІНФОРМАЦІЯ_2 поруку Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" за договором поруки, укладеним між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та ТКТОВІФ «Харків-Москва» від 26.09.2011.

3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2023, після усунення Позивачем визначених судом в ухвалі від 26.09.2023 недоліків вказану позовну заяву прийнято до розгляду у межах справи №922/3921/21 (922/1371/22) про банкрутство ТКТОВІФ «Харків-Москва» та відкрито відокремлене позовне провадження №922/3921/21 (922/1371/22) (922/4023/23).

4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 у іншому складі суду (після задоволення заяви про самовідвід судді Усатого В.О.) вказану справу було призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .

5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2024р. у іншому складі суду (після задоволеної заяви про самовідвід судді Лавренюк Т.А. у справі №922/3921/21 про банкрутство (922/1371/22) та її повторного автоматичного розподілу) прийнято справу до провадження судді Прохорова С.А. з розглядом її спочатку.

5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/4023/23) у позові відмовлено повністю.

6. Означене рішення суду обґрунтоване помилковістю твердження Позивача про припинення поруки у зв`язку із смертю ОСОБА_4 та відсутності будь-якого документу про заміну сторони на спадкоємців, оскільки за висновком суду сторони у п.8.1. договору поруки врегулювали продовження дії договору поруки у разі смерті боржника та наявності у нього правонаступників без додаткового отримання погодження зі сторони поручителя чи подачі будь-яких заяв, в тому числі, до нотаріусів, щодо заміни сторони зобов`язання на правонаступника.

6.1. Судом зазначено, що грошові зобов`язання позичальника, забезпечені спірної порукою, не є нерозривно пов`язаними з особою померлого боржника, можуть бути виконані іншою особою, а тому не припиняються згідно ч.1 ст.608 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), тоді як і юридична особа Позивача - поручителя також не припинена, що унеможливлює застосування ч.1 ст.609 ЦК.

6.2. Посилання Позивача на ст.ст.523 та 1282 ЦК помилкові, адже ці норми не застосовуються з огляду на наявне погодження у п.8.1. договору поруки сторін про його подальше продовження.

6.3. Окремо суд звернув увагу на те, що відповідно до основного договору безвідсоткової позики та забезпечувального договору поруки, вбачається, що вони підписані ОСОБА_4 будучі генеральним директором ТКТОВІФ «Харків-Москва» за його життя. На теперішній час ОСОБА_4 є померлою особою, а діяльність ТКТОВІФ «Харків-Москва» здійснюється іншими особами.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційних скарг:

7. ТКТОВІФ «Харків-Москва» (Скаржник, Боржник, Поручитель), не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі №922/3921/21(922/1371/22)(922/4023/23), звернулось з апеляційною скаргою на означене рішення суду, вимагаючи його скасування та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог у повному обсягу - визнати припиненою з ІНФОРМАЦІЯ_2 поруку Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" за договором поруки, укладеним між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та ТКТОВІФ «Харків-Москва» від 26.09.2011.

Також просить судові витрати покласти на Відповідача.

8. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального права, принципів рівності та змагальності, належного встановлення обставин справи, які (порушення) зводяться до такого:

8.1. Позивач вважає поруки припиненою з декількох самостійних (незалежних) підстав:

- у зв`язку з припиненням забезпеченого (основного) зобов?язання (ч.1 ст.559 ЦК);

- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведені боргу (ч.3 ст.559 ЦК).

8.2. Зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (позичальником за договором позики) відкрилась спадщина, яку було прийнято спадкоємцями останнього, і до них звернулися кредитора спадкодавця. Позикодавець мав звернутися з вимогами до спадкоємців протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, тоді як Відповідач з такими вимогами у визначений строк до спадкоємців не звертався і факт обізнаності останнього про смерть позичальника у відповідності до положень ч.1 ст.75 ГПК України не підлягає доказуванню.

8.3. У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявністю спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кредитор спадкодавця мав звернутися протягом 6 місяців з вимогами у порядку ч.3 ст.1281 ЦК і не пред`явлення таких вимог за змістом ч.4 цієї норми зумовлює позбавлення права вимоги.

8.4. Висновки суду щодо тлумачення п.8.1. договору поруки прямо суперечать змісту такого пункту, у якому йдеться про згоду поручителя на відступлення права вимоги кредитором, а не про забезпечення зобов`язань нових боржників чи звільнення поручителем кредитора від необхідності звернення з вимогами до нотаріуса чи спадкоємців боржника, тоді як безпідставно відхилені приписи ст.ст.523 та 1282 ЦК безпосередньо регулюють спірні правовідносини.

8.5. Судова практика підтверджує позицію Позивача щодо припинення поруки через неузгоджену з поручителем заміну боржника в основному зобов`язанні.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

9. Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінком", м.Дніпро (Відповідач, ТОВ «Метінком», Кредитор) в межах визначеного апеляційним судом строку надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти задоволення її вимог задоволення заперечує з таких підстав:

- доводи, покладені в її аргументування, повторюють доводи, які позивач зазначав у позовній заяві, та не спростовують обставин, які Господарський суд Харківської області встановив і виклав в оскаржуваному рішенні;

- сторони під час укладення правочину в силу своїх інтересів, на які направлений укладений правочин, можуть передбачити та/або встановити всі можливі наслідки та дії, які можуть наступити за умовах незалежних від цих сторін, з метою захисту своїх прав та інтересів цього правочину. Наразі, п.8.1. договору поруки узгоджує питання щодо продовження поруки у разі смерті позичальника за наявністю у нього спадкодавців.

10. Третьою особою свою позицію по суті розглядуваної апеляційної скарги до відома суду не доведено. Про відсутність можливості поштового відправлення складені акти (а.с.137, 195 т.2) та здійснені публікації оголошень на сайті суду (а.с.138, 196 т.2).

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

11. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.06.2024р. головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва", с.Шарівка Харківської області, (номер провадження 1446 Х/З) визначено суддю Медуниця О.Є., тоді як іншими членами судової колегії є Істоміна О.А., Радіонова О.О.

12. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024, зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі №922/3921/21(922/1371/22)(922/4023/23) та призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 23.07.2024 о 10:00год.

13. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 «Щодо повторного автоматичного розподілу справ» у зв`язку із відпусткою членів судової колегії, суддів Істоміної О.А., Радіонової О.О. відповідно п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду її було замінено на суддів Попков Д.О., Стойка О.В., що також вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/4023/23).

14. 23.07.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком", м.Дніпро клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи тим, що на 23.07.2024 до розгляду призначено низку справ за участю представника відповідача - адвоката Камінської А.А.

15. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" про відкладення судового засідання та оголошено перерву у розгляді справи №922/3921/21 (922/1371/22) (922/4023/23) до "24" вересня 2024 р. о 09:30год.

16. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 оголошено перерву у розгляді справи №922/3921/21 (922/1371/22) (922/4023/23) до "25" вересня 2024 р. о 15:30год.

17. Враховуючи викладене в п.п.11-13 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Медуниця О.Є. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Попков Д.О. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

18. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою засобів відеофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

19. У судовому засіданні 24.09.2024 і 25.09.2024 уповноважені представники сторін підтримали свої доводи, вимоги і заперечення, викладені письмово, та надали відповіді на запитання судової колегії.

Третя особа, попри вжиті судом заходи з належного повідомлення, не з`явились, про причини неявки не повідомили, що за висновком судової колегії, враховуючи визнання її явки необов`язковою, а також достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

20. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній доказами, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції і визначені відповідно до них правовідносини:

21. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 26 вересня 2011 року між громадянином Ізраїля ОСОБА_4 (Позивачальник) та громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 (Позикодавцем) укладено договір безвідсоткової позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковоською Я.Л. (а.с.75,76т.1)

21.1. Згідно умов п.1 договору безвідсоткової позики від 26.09.2011 року Позичальник громадянин Ізраїлю ОСОБА_4 отримав, а позикодавець - громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 передав у власність позичальникові грошві кошти у сумі 8 000 000 (вісім мільйонів) доларів США за цільовим призначенням на будівництво багатофункціонального громадсько-торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_1 . Сторонами застережено, що передача грошей була здійснена до підписання цього договору, на протязі 2007-2008 років.

21.2. Згідно пункту 2 договору безвідсоткової позики остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше одного місяця з моменту введення об`єкта в експлуатацію, або відкриття відносно майнового поручителя за договором поруки від 26.09.2011 року Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" справи про банкрутство. Повна сума позики, що підлягає поверненню, на день остаточного розрахунку має відповідати еквівалентові 8000000 доларів США за середнім курсом продаж комерційних банків м. Києва (за вибором Позикодавця), на день передачі грошей, сума позики може повертатися частинами або єдиноразово.

21.3. Пункт 3 договору позики передбачає право Позичальника здійснити повернення певної суми позики і обов?язок Позикодавця прийняти повернуті грошові кошти і раніше визначеного у п.2 кінцевого терміну.

21.4. Згідно пункту 4 договору позики у разі неповернення суми позики своєчасно Позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і у порядку, передбаченому чинним законодавством України та вимагати повернення несплаченої частини з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення і сплати 3% від простроченої суми.

21.5. За змістом п.6 сторони узгодили, що після повернення боргу Позикодавцем буде видано Позичальнику власноручну розписку про одержання грошей, без якої борг вважатиметься таким, що неповернутий.

22. Відповідно до договору поруки від 26 вересня 2011 року, укладеного між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Кредитор) та ТКТОВІФ «Харків-Москва» в особі директора ОСОБА_3 (Поручитель), останнє виступило поручителем за виконання умов основного договору, під яким розуміють договір безпроцентної позики від 26 вересня 2011 року на суму 8 000 000 (вісім мільйонів) доларів США, який укладено між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 та Боржником громадянином Ізраїлю ОСОБА_4 (п.21 цієї постанови).

22.1. Пунктом 1.1. договору поруки визначено, що у відповідності до цього договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку громадянина Ізраїлю ОСОБА_4 щодо повернення позики за основним договором, передбаченим п.2 цього договору.

22.2. Відповідно до п.2.1. договору поруки під основним договором розуміється договір безпроцентної позики від 26 вересня 2011 року у розмірі 8 000 000,00 доларів США укладений між Кредитором та Боржником.

22.3. Пунктом 2.2. договору поруки визначено, що строк основного договору наступає не пізніше протягом одного місяця з моменту введення об`єкта за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 2 в експлуатацію, або з моменту визнання майнового поручителя за цим договором банкрутом.

22.4. Пунктом 3.1. договору поруки визначено, що поручитель зобов`язаний у разі порушення Боржником обов`язку за основним договором, що передбачений п.1 цього Договору, самостійно виконати зазначений обов`язок Боржника перед Кредитором в строк один місяць з моменту закінчення основного договору, шляхом повного повернення суми позики.

22.5. У п. 5.1. договору сторони дійшли згоди, що договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печаткою сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст.559 ЦК.

22.6. У п. 8.1. договору сторонами було здійснене наступне спеціальне застереження: «Поручитель надає свою згоду на відступлення Кредитором прав вимоги за зобов`язаннями які виникають з Договору безвідсоткової позики від 26 вересня 2011 року у випадку смерті Боржника за наявності у Боржника правонаступників, а також укладання Кредитором договору про відступлення прав вимоги за Договором безвідсоткової позики від 26 вересня 2011 року з будь-якою юридичною або фізичною особою».

23. 02 лютого 2012 року між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 (Первісний кредитор) та ТОВ "МЕТІНКОМ" (Новий кредитор) укладено Договір уступки вимоги (цесії) за Договором безвідсоткової позики від 26 вересня 2011 року (а.с.71, 72 т.1), який посвідчено нотаріально, за умовами якого передбачено набуття Новим кредитором права вимоги до Боржника належного виконання зобов`язань зі сплати боргу за договором безвідсоткової позики від 26.09.2011 за вирахуванням повернутих сум, зазначених в акті повернення грошових коштів. Сторонами проведені всі розрахунки за відступлення права вимоги.

24. Того ж дня між громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 (Первісний кредитор) та ТОВ "МЕТІНКОМ" (Новий кредитор) укладено договір уступки права вимоги по договору поруки від 26 вересня 2011 року (а.с.73-74т.1).

24.1. Відповідно до п. 1 вищезазначеного договору в порядку та на умовах, визначених ним, Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги, належне Первісному кредитору і стає кредитором за договором поруки від 26 вересня 2011 року, укладеного між Первісним кредитором і Поручителем (п.22 цієї постанови)

24.2. Пунктом 2 договору уступки права вимоги по договору поруки від 26 вересня 2011 року визначено, що з дати підписання цього Договору Новий кредитор набуває право вимагати від Поручителя належного виконання зобов`язання за Договором позики у разі порушення Боржником сплати боргу за Договором позики за вирахуванням повернутих сум, зазначених в акті повернення грошових коштів.

25. ОСОБА_4 (Боржник за договором позики від 26.09.2011) помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.79 т.1).

25.1. Як вбачається з листа-відповіді приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Гаража Н.П. від 05.08.2020 (а.с.80, 81 т.1), спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_8 , громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_9 . Кредитори, зі спливом 9 місяців після смерті ОСОБА_5 , заявили кредиторські вимоги до спадкоємців, є Харківська міська рада Харківської області, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 . Своєю чергою, ТОВ "МЕТІНКОМ" не зверталось до приватного нотаріуса із кредиторськими вимогами до спадкоємців ОСОБА_5 (згідно листа нотаріуса від 27.12.2023 - а.с.198 т.1).

25.2. Позивач зазначав, що ніколи не погоджувався забезпечувати виконання зобов`язання новими боржниками - спадкоємця померлого ОСОБА_5 . Угода про заміну сторони в зобов`язанні не існує та об`єктивно існувати не може. ТОВ "МЕТІНКОМ" не надавало до матеріалів справи доказів заміни сторони боржника в договорі поруки від 26.09.2011 на спадкоємців боржника та/або інших осіб.

26. На думку Позивача, порука є припиненою з дати смерті ОСОБА_5 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що зумовило звернення останнього з позовом про визнання такої поруки припиненою і ця позиція узгоджується з позицією ВП ВС, викладеною у постанові від 04.07.2023 у справі №570/3891/14, обов`язковою до застосування судами.

Окремо Позивач звернув увагу, що будь-які документи, складені від імені ТК ТОВ ФІРМА "ХАРКІВ-МОСКВА" такими особами, як ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 про визнання боргу та/або інші, є нікчемними, оскільки запис про вказаних осіб в Єдиному реєстрі юридичних осіб було вчинено в результаті рейдерського захоплення підприємства. Записи про вказаних осіб були скасовані на підставі Наказів Міністерства юстиції від 19.12.2019, від 08.09.2021, від 13.10.2020.

27. Апеляційним судом за відомостями програми ДСС (ЄДРСР) і матеріалами справ інших відокремлених позовних проваджень, які одночасно із розглядуваною справою знаходилися у провадженні цієї судової колегії апеляційного суду, встановлено, що у межах справи №922/3921/21 Фізична особа ОСОБА_11 звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТКТОВІФ «Харків-Москва».

28. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ТКТОВІФ «Харків-Москва», введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Венську Оксану Іванівну; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.161-167 т.1).

29. 19.10.2021 на офіційному сайті оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТКТОВІФ «Харків-Москва», зазначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

30. Під час знаходження матеріалів справи за межами Господарського суду Харківської області на адресу суду 08.11.2021 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" з грошовими вимогами до боржника в сумі 214159200,00 грн та 4540,00 грн. судового збору, яка ґрунтується на вказаних вище договорах (п.п.21-24 цієї постанови).

31. За результатами попереднього засідання 01.12.2021 Господарським судом Харківської області постановлена ухвала, якою визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком", код 35608224, у сумі 8 000 000,00 доларів США, що еквівалентно 209 944 800,00 грн; витрати товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком" щодо сплати судового збору в сумі 4540,00 грн підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів; визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Арена", код 36225725, у сумі 24000,00 грн. основного боргу; витрати товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Арена" щодо сплати судового збору в сумі 4540,00 грн підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів; визнано вимоги фізичної особи-підприємця Осауленко А.В., ІПН НОМЕР_1 , частково у сумі 625582,25 грн, з яких 500 000,00 грн. основного боргу, 40 036,00 грн. -3% річних, 85546,25 грн. - інфляційні; витрати фізичної особи-підприємця Осауленко А.В. щодо сплати судового збору в сумі 4540,00 грн підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів. Решту вимог у розмірі 276 904,19 грн. відхилено; відхилено вимоги ОСОБА_15 , ІПН НОМЕР_2 , у розмірі 8271636,32 грн. (а.с.150 зворотна сторона - 156 т.1)

32. Ухвалою Східного апеляційного суду від 11.01.2022 апеляційну скаргу ТКТОВІФ «Харків-Москва» на ухвалу господарського суду Харківської області (попереднє засідання) від 01.12.2021р. у справі №922/3291/21 повернуто заявникові через не усунення визначених апеляційним судом недоліків (а.с.157-158 т.1).

Повторно вказана ухвала не була предметом оскарження в суді апеляційної інстанції.

33. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" задоволено частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 скасовано в частині визнання розміру вимог ініціюючого кредитора - ОСОБА_11 в сумі основного боргу 5471074,28грн.

Викладено абзац 2 резолютивної частині ухвали господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 в наступній редакції:

-"Визнати розмір вимог ініціюючого кредитора - ОСОБА_11 в сумі основного боргу 3682288,86грн., в сумі 22 700,00 грн. сплаченого судового збору за подачу даної заяви, у сумі 54000,00грн. авансування винагороди арбітражного керуючого в справі".

В решті ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2021р. у справі №922/3921/21 залишено без змін.

34. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.06.2022 касаційну скаргу ТКТОВІФ «Харків-Москва» задоволено:

- ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 №922/3921/21 скасовано;

- справу №922/3921/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

34.1. За результатами нового розгляду ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 року у справі №922/3921/21 (922/1371/22), зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТКТОВІФ «Харків-Москва», код ЄДРПОУ 14344275; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Олівіт", у загальному розмірі 844682,24 грн. (761372,24 грн. - основний борг; 24810,00 грн. - судовий збір за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі та 58500,00 грн.

34.2. Постановою Верховного Суду від 23.05.2023 касаційну скаргу ТКТОВІФ «Харків-Москва» залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) залишено без змін.

34.3. Після здійсненого 16.09.2022 офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство № 69258 на адресу Господарського суду Харківської області заява ТОВ "Метінком" (вх.№ 11643 від "12" жовтня 2022 року) з грошовими вимогами до боржника ТКТОВІФ «Харків-Москва», які ґрунтується на вказаних вище договорах (п.п.21-24 цієї постанови).

34.5. Грошові вимоги ТОВ «Метінком» були визнані ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 в розмірі 8 000 000,00 дол. США, що на момент подання заяви в перерахунку в національну валюту України за курсом НБУ складає 292 480 000,00 грн та судовий збір в сумі 4 962,00 грн. Зі змісту означеної ухвали вбачається, що боржником, серед іншого висувались, та судом були розглянуті та відхилені по суті заперечення проти грошових вимог, які полягали у припиненні поруки у зв?язку із смертю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та відсутністю будь-якого документу про заміну сторони на спадкоємців.

35. У провадженні цієї ж судової колегії апеляційного суду також перебували відокремлені позовні провадження, ініційовані ТКТОВІФ «Харків-Москва» в порядку ст.7 КУзПБ у межах основного провадження у справі про банкрутство №922/3921/21 (922/1371/22), які (відокремлені позовні провадження) за своїм предметом доказування і дослідження та позицією ТКТОВІФ «Харків-Москва» мають безпосереднє відношення до досліджуваного у цьому апеляційному провадженні питання наявності/відсутності підстав для припинення поруки ІНФОРМАЦІЯ_2:

35.1. У межах апеляційного провадження (номер провадження 1672 Х/3) за апеляційною скаргою ТКТОВІФ «Харків-Москва» об`єктом оскарження було рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/1044/24), яким у задоволенні позовних вимог Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" про визнання недійсним договору позики від 26 вересня 2011 року, укладений між громадянином Ізраїлю ОСОБА_4 та громадянином російської федерації ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., реєстровий номер 1993 та визнання недійсним договору поруки від 26 вересня 2011 року, укладений між громадянином РФ ОСОБА_1 та ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" в особі генерального директора ОСОБА_5 відмовлено повністю.

В обґрунтування своїх вимог ТК ТОВ Фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" зазначало, що вказані договори є підробленими.

35.2. У межах апеляційного провадження (номер провадження 1449 Х/3) за апеляційною скаргою ТКТОВІФ «Харків-Москва» об`єктом оскарження було рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/4632/23), яким у задоволенні позовних вимог Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" про визнання припиненою з 28.12.2021 поруку Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" за договором поруки, укладеним між громадянином РФ ОСОБА_1 та Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" від 26.09.2011.

35.3. За результатами апеляційного перегляду постановами Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у відповідних відокремлених позовних провадженнях апеляційні скарги ТКТОВІФ «Харків-Москва» були відхилені, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені відповідних позовних вимог були залишені без змін.

36. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного кодексу України, які регламентують поруки і загальні положення про зобов`язання і правочини.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

37. Сутність апеляційного перегляду полягає у ревізії висновків місцевого суду про безпідставність позовних вимог про визнання поруки припиненою ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв?язку із смертю боржника за основним зобов`язанням позики в контексті аргументів Скаржника-Поручителя, приведених у п.8 цієї постанови, за підсумками якої (ревізії) Апелянт просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

38. Зі змісту ст.ст.15, 16 ЦК, ст.20 ГК та ст.ст.4,5 ГПК випливає, що обов`язковими умовами задоволення позову є доведення позивачем (ст.ст.13, 74 ГПК) і встановлення судом такої сукупності: наявність та приналежність позивачеві захищуваного суб`єктивного права (законного інтересу) (1), порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) визначеним відповідачем (2) та належність і ефективність обраного способу судового захисту (3).

Відсутність або недоведеність будь-якої з вказаних умов унеможливлює задоволення позову.

39. За висновком судової колегії, легітимним об?єктом судового захисту у розглядуваному випадку може бути майновий інтерес Позивача встановити відсутність свого статусу боржника через існування укладеного договору поруки з огляду на припинення (на думку) Позивача правовідносин такої поруки. Визначені законом підстави (фактичні обставини), а саме ст.559 ЦК, як про це домовилися сторони (п.22.5. цієї постанови), становлять предмет доказування для Позивача та є підставами його позову.

39.1. Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами позову ТКТОВІФ «Харків-Москва» визначило наступне:

- ТОВ «Метінком» не зверталось до приватного нотаріуса із кредиторськими вимогами до спадкоємців ОСОБА_4 (1);

- Поручитель ніколи не погоджувався забезпечувати виконання зобов?язання новими боржниками - спадкоємцями померлого ОСОБА_4, угоди про заміну сторони в зобов`язанні не існує і Відповідач не надав доказів заміни боржника в договорі поруки від 26.09.2011 на спадкоємців боржника або інших осіб (2).

39.2. Згідно матеріалів справи Позивачем у суді першої інстанції заяв про зміну означених підстав позову у порядку ч.3 ст.46 ГПК не подавалось, проте зміст нормативного обґрунтування апеляційної скарги (п.8.1. цієї постанови), а також пояснення представника Позивача у судових засіданні 24.09.2024 та 25.09.2024 в контексті принципу «jura novit curia» (суд знає закони) дозволяє співвіднести (1) підставу позову з обґрунтуванням припинення поруки ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок припинення основного зобов?язання (ч.1 ст.559 ЦК), а (2) підставу позову - з переведенням боргу в основному зобов`язанні на іншу особу за відсутністю згоди поручителя забезпечувати виконання основного зобов?язання таким іншим боржником (ч.3 ст.559 ЦК).

40. З урахуванням визначеного у п.39 цієї постанови можливого легітимного інтересу Позивача, як об?єкта судового захисту, Позивач прагне досягти правової визначеності через підтвердження судом припинення права Відповідача як Кредитора вимагати виконання визначеного позикою грошового зобов?язання, що зумовлює визначення належним способом захисту у розглядуваному випадку визнання відсутності відповідного права у Відповідача, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у п.59 постанови ВП ВС від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

40.1. Водночас, зі змісту правової позиції, викладеної у п.35 постанови ВП ВС від 22.09.2022 № 462/5368/16-ц убачається, що позовні вимоги про визнання поруки (як правовідношення, а не договору) припиненою є юридично тотожнім вимозі про визнання відсутнім відповідного права кредитора, а отже саме по собі формулювання обраного способу судового захисту Позивачем у розглядуваному випадку у цій частині є прийнятним.

40.2. Проте, зі змісту п.п.64, 65 постанови ВП ВС від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц та п.34 постанови ВП ВС від 22.09.2022 № 462/5368/16-ц колегія апеляційного суду констатує усталену правову позицію касаційної інстанції, яка є релевантною для розглядуваної справи і враховується згідно ч.4 ст.236 ГПК, що обраний Позивачем спосіб захисту від правової невизначеності є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

40.3. Таким чином, для висновку про неналежність застосування подібного способу захисту інтересів боржника достатнім є ініціація кредитором відповідного судового процесу про захист своїх прав щодо боржника, адже саме у такому процесі боржник з урахуванням принципу процесуальної економії має висловлювати свої заперечення проти існування права кредитора.

41. Наразі, як було встановлено апеляційним судом, Відповідач як кредитор Поручителя двічі ініційовував у встановленому чинним законодавством про банкрутство судовий процес з визнанням його права вимоги, яке ґрунтується, зокрема, на існуванні заперечуваних у цьому позовному провадженні правовідносин поруки, шляхом подання грошових вимог як конкурсний кредитор у межах справи про банкрутство ТКТОВІФ «Харків-Москва»:

41.1. Вперше, 08.11.2021 (п.30 цієї постанови) - і такі вимоги були визнані судом (п.31 цієї постанови), та не були спростовані ТКТОВІФ «Харків-Москва» у межах апеляційного перегляду (п.32 цієї постанови), а подальше анулювання відповідного визнання відбулося через скасування ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство з огляду на наявність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора (п.п.33, 34 цієї постанови), а не через будь-які вади з доведення і обґрунтування з боку ТОВ «Метінком».

41.2. Вдруге, 12.10.2022 (п.34.3. цієї постанови) - і такі вимоги були визнані 17.06.2024:

- «зволікання» суду з повторним розглядом грошових вимог Кредитора до Поручителя було зумовлене, серед іншого, саме процесуальними діями останнього - апеляційним та касаційним оскарження ТКТОВІФ «Харків-Москва» ухвали про відкриття провадження у справі про своє банкрутство (п.34.2. цієї постанови), що перебувало поза межами впливу з боку ТОВ «Метінком», яке на момент такого оскарження навіть не набуло статусу сторони у "новій" справі про банкрутство №922/3921/21 (922/1371/22);

- разом із тим, на момент подання (12.09.2023 - п.2 цієї постанови) Поручителем цього позову, спрямованого на заперечення права Кредитора, останнім був вже ініціюваний відповідний судовий процес зі захисту (визнання) свого права грошової вимоги у межах справи про банкрутство (адже у розумінні п.51 постанови ВС від 15.09.2022 у справі №908/2828/19 звернення конкурсного кредитора з грошовими вимогами опосередковує спосіб судового захисту), що унеможливлює перебування Поручителя у стані правової невизначеності, достатньої для прийнятності використання обраного способу судового захисту з точки зору наведених у п.п.40.2. і 40.3 цієї постанови вимог;

- при цьому, слід відмітити, що за змістом ухвали від 17.06.2024 про визнання грошових вимог ТОВ «Метінком» надавалася правова оцінка заперечення Боржника проти таких вимог і через припинення поруки (п.34.5. цієї постанови) з підстав, які є підставами і розглядуваного у межах цього відокремленого позовного провадження позову.

41.3. Неналежність обраного способу судового захисту за таких фактичних обставин та намагання Поручителя шляхом ініціації позовного провадження і подальшого апеляційного перегляду оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/4023/23) фактично ревізувати ухвалу цього суду від 17.06.2024 про визнання грошових вимог ТОВ «Метінком» у межах основного провадження у справі про банкрутство ТКТОВІФ «Харків-Москва» є самодостатньою підставою для відмови у задоволені позову. В контексті принципу процесуальної економії Боржник має заперечувати відповідні права вимоги Кредитора під час перегляду в основному провадженні у справі про банкрутство визнання вимог ТОВ «Метінком» шляхом оскарження ухвали за результатами попереднього засідання (ч.2 ст.47 КУзПБ).

42. Крім того, у світлі встановлених колегією суддів обставин (п.п.35.1. і 35.2. цієї постанови) ініціації і обґрунтування Позивачем одночасно із стверджуваним ним у цьому відокремленому позовному провадженні факту припинення правовідносин поруки ІНФОРМАЦІЯ_2, а у межах інших позовних проваджень - факту припинення правовідносин поруки 28.12.2021 та заперечення виникнення та існування таких правовідносин взагалі (через недійсність договору поруки від 29.09.2011), є підстави стверджувати про порушення ТКТОВІФ «Харків-Москва» принципу «venire contra factum proprium» (заборона суперечливої поведінки):

- дійсно, можливість припинення правовідносин поруки з будь-яких підстав і у будь-який момент за необхідністю передбачає виникнення та існування таких правовідносин на момент припинення, що вочевидь є несумісним із запереченням дійсності відповідного договору поруки як підстави для виникнення таких правовідносин у світлі приписів ст.ст.216, 236 ЦК;

- своєю чергою, одній і ті ж самі правовідносини поруки (підставою для яких є один договір поруки) не можуть припинятися декілька разів в різні дати, адже належне припинення у першу дату унеможливлює подальше існування правовідносин як об?єкту для «повторного» припинення. Отже, стверджуючи у межах відокремленого позовного провадження №922/3921/21 (922/1371/22) (922/4632/23) про припинення поруки з 28.12.2021, ТКТОВІФ «Харків-Москва» за необхідністю передбачає її існування до цього моменту, що є несумісним із стверджуваним у цій справі її припиненням ІНФОРМАЦІЯ_2.

42.1. Колегія апеляційного суду відмічає, що відсутність суперечливої поведінки є параметром добросовісності як керівної засади цивільних відносин (п.6 ст.3 ЦК), яка разом із розумністю становить спростовну презумпцію під час здійснення особою свого права (ч.5 ст.12 ЦК), тоді як встановлена судом суперечлива поведінка Позивача у одночасному використанні імперативно альтернативних (несумісних) способів заперечення свого грошового зобов`язання як Поручителя перед ТОВ «Метінком» є намаганням не захистити у встановлений спосіб (п.41.3. цієї постанови) свій легітимний інтерес, а намагання за допомогою суду у будь-який спосіб уникнути грошової відповідальності, що суперечить ст.625 ЦК.

42.2. За таких обставин апеляційний суд констатує наявність зловживання правом з боку ТКТОВІФ «Харків-Москва», що згідно ч.3 ст.13 та ч.3 ст.16 ЦК є самостійною належною підставою для відмови у задоволені заявленого позову, адже право на судовий захист не є абсолютним (п.7.2. мотивувальної частини рішення КСУ від 28.04.2021 №2-р(ІІ)/2021).

43. Оцінюючи аргументи Апелянта, наведені у п.8 цієї постанови, апеляційний суд, насамперед, відмічає, що вказані доводи жодною мірою не спростовують наявності двох самодостатніх підстав для відхилення позовних вимог, які обґрунтовані вище, але всупереч безпідставного незастосування місцевим судом відповідних норм матеріального права (має враховуватися апеляційним судом згідно ч.4 ст.269 ГПК незалежно від меж апеляційного перегляду) та релевантних правих позицій Верховного Суду під час ухвалення оскаржуваного рішення не були приведені за змістом мотивувальної частини цього рішення.

44. Водночас, колегія апеляційного суду погоджується із висновком місцевого суду про те, що смерть позичальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за змістом ст.608 ЦК не має наслідком припинення основного зобов?язання, забезпеченого порукою, адже грошове зобов?язання з повернення позики не є нерозривно пов?язаним з особою боржника, оскільки може бути виконаним іншою особою (гроші є речами, визначеними родовими ознаками та цілком замінними у розумінні ст.184 цього Кодексу):

44.1. За змістом ст.ст.1218, 1219 ЦК обов?язки спадкодавця (а отже - і грошові зобов?язання за договором позики) разом із правами входять до складу спадщини.

44.2. Позивач, намагаючись обґрунтувати застосовність ч.3 ст.559 ЦК, сам стверджує про перехід зобов?язання померлого позичальника до його спадкоємців, що само по собі унеможливлює припинення поруки згідно ч.1 цієї норми саме ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок припинення основного зобов?язання.

44.3. Не може бути належною і доведеною правовою підставою для стверджуваного Позивачем припинення поруки саме ІНФОРМАЦІЯ_2 (а формулювання і зміна позовних вимог є виключним повноваженням Позивача, здійснюваним тільки у суді першої інстанції) і посилання на недотримання ТОВ «Метінком» приписів ст.1281 ЦК, які суд першої інстанції безпідставно не проаналізував, адже:

- до матеріалів справи Позивачем не надано жодних доказів виконання спадкоємцями (саме на них покладено законодавцем такий обов`язок) приписів вказаної норми щодо повідомлення ТОВ «Метінком» про відкриття спадщини, а згідно відповідей представника Позивача у судових засіданнях апеляційної інстанції такі повідомлення спадкоємцями не здійснювалися, хоча з таким повідомленням як способом забезпечення обізнаності Кредитора спадкодавця пов`язується початок перебігу строку пред`явлення вимоги. Представлені у матеріалах справи листи нотаріуса (а.с.80,81, 198 т.1), з яких убачається відсутність звернення до нього ТОВ «Метінком» як кредитора спадкоємців, не визначають жодних обставин повідомлення такого Кредитора про відкриття спадщини;

- за матеріалами справи Позивач не тільки доказово не визначає, але навіть не наводить іншого (не пов`язаного із повідомленням спадкоємцями) моменту обізнаності Кредитора про початок перебігу строку пред`явлення вимоги у розумінні ч.3 ст.1281 ЦК, з огляду на що твердження Скаржника з цього приводу з посиланням на ч.1 ст.75 ГПК не відповідають наявним матеріалам справи;

- матеріали справи не містять свідоцтва про прийняття спадщини із визначенням відповідних часток кожним із спадкоємців (адже задоволення вимог ними згідно ч.1 ст.1282 ЦК здійснюється пропорційно до частці у спадщині), тоді як строк прийняття (ст.1270 ЦК) встановлюється у 6 місяців з часу відкриття спадщини (день смерті - ч.2 ст.1220 ЦК), а тому за будь-яких обставин, якщо навіть за відсутністю доказів початку перебігу визначеного ч.ч.2 і 3 ст.1281 ЦК строку пред`явлення кредитором вимоги вважати, що такі строки розпочалися, вони принципово не могли спливти ІНФОРМАЦІЯ_2 в день смерті і через такий сплив мати наслідком позбавлення Кредитора права вимоги;

- таким чином, абсолютно неможливе позбавлення ТОВ «Метінком» права вимоги за договором позики і припинення через це основного (забезпеченого порукою) грошового зобов?язання ІНФОРМАЦІЯ_2 в день смерті Позичальника, а тому застосування ч.1 ст.559 ЦК в таких фактичних обставинах є юридично неспроможним.

45. Поряд із цим, судова колегія частково погоджується із Апелянтом щодо помилковості застосування судом першої інстанції в оскаржуваному рішення умов п.8.1. договору поруки як доказу погодження Поручителем забезпечувати виконання зобов?язання іншим боржником у розумінні ч.3 ст.559 ЦК.

45.1. Аналіз змісту цієї умови договору поруки, процитованої у п.22.6. цієї постанови, вказує про наявність двох елементів висловленої Поручителем згоди на:

- (1) відступлення Кредитором прав вимоги за зобов`язаннями які виникають з Договору безвідсоткової позики від 26 вересня 2011 року у випадку смерті Боржника за наявності у Боржника правонаступників,

- (2) укладання Кредитором договору про відступлення прав вимоги за Договором безвідсоткової позики від 26 вересня 2011 року з будь-якою юридичною або фізичною особою.

45.2. Незважаючи на різницю у вигляді застереження у (1) елементі через вказівку на «випадок смерті Боржника за наявності у Боржника правонаступників», в обох вказаних елементах буквально йдеться про відступлення права вимоги, що у розумінні п.1 ч.1 ст.512 ЦК є способом заміни саме кредитора, а не боржника.

45.3. Водночас, юридичний зміст кожних з цих двох елементів згоди Поручителя спрямований на одне й те саме - згода на заміну кредитора, яка взагалі за загальним правилом ч.1 ст.516 ЦК не потребує згоди боржника, а тому не вбачається будь-якої регламентуючої доцільності, сумісної із принципом розумності, для правовідносин сторін визначення їх дійсних намірів щодо розуміння п.8.1. договору поруки виключно через буквальне прочитування його змісту, як наполягає Позивач, тим більше, що:

- фактичні підписанти договору визначені як громадяни інших країн, і договір поруки від 26.09.2011 не містить відомостей щодо його нотаріального посвідчення, за наявністю якого у розумінні ст.79 ГПК можна було б припускати дійсне усвідомлення сторонами суті вказаних вище елементів згоди Поручителя внаслідок відповідних роз`яснень нотаріуса;

- зазначені у договорі позики від 26.09.2011 обставини передання коштів Позичальнику протягом 2007-2008рр. (п.21.1. цієї постанови), вказують на тривале існування грошових вимог без належного їх оформлення для цілей доведення таких вимог у разі ймовірних спорів, що притаманне з точки зору здорового глузду саме для особливо довірительних відносин, а тому припущення про свідоме запровадження сторонами у п.8.1. умови, яка не має жодної доцільності для подальшого захисту прав Кредитора (адже саме цим може пояснюватися документальне оформлення зобов?язання після спливу значного строку з моменту його виникнення) виглядає також нерозумним.

46. Наразі, відсутність у матеріалах справи інших документів, вчинених саме первісними підписантами договору поруки 26.09.2011 у межах відповідних правовідносин між ними, унеможливлює достовірне тлумачення розглядуваної умови п.8.1. за правилами ч.ч.3, 4 ст.213 ЦК з точки зору з`ясування дійсних намірів сторін, значущих для питання встановлення наявності/відсутності згоди поручителя у розумінні ч.3 ст.559 ЦК.

Проте, за висновком судової колегії, це не має значення для правильного вирішення спору як з огляду на викладені у п.п.41 і 42 цієї постанови самодостатні підстави для відмови у задоволені позову, так і з таких міркувань:

46.1. Дослідження наявності згоди Поручителя на забезпечення виконання зобов?язання іншим боржником має значення лише у разі можливості принципового застосування ч.3 ст.559 ЦК у розглядуваному випадку як підстави для припинення поруки. Наразі, обов`язковою умовою застосування цієї підстави припинення поруки, насамперед, є «переведення боргу на іншу особу».

46.2. Категорія «переведення боргу» у ЦК, як основному акті цивільного законодавства, визначається лише в ст.520 ЦК як спосіб заміни боржника, що опосередковуються згідно ст.521 ЦК правочином, який, до того ж за змістом ст.513 цього Кодексу у розглядуваному випадку має бути вчинений лише у письмовій формі, зважаючи на письмову у розумінні ч.1 ст.205 та ст.207 цього Кодексу, форму договору позики (п.21 цієї постанови):

- такий правочин укладається між первісним та новим боржником (боржниками), що передбачає за змістом ст.202 ЦК їх одночасну наявність на момент переведення боргу як суб`єктів права;

- за загальним правилом, підстав для незастосування якого через спеціальний законодавчий припис апеляційним судом не вбачається, такий правочин є можливим лише за згодою кредитора.

46.3. На відміну від правочину з переведення боргу, який як підстава для виникнення цивільних прав і обов?язків, охоплюється п.1 ч.2 ст.11 ЦК (є дією) та залежить від волі і волевиявлення (надання згоди) кредитора, смерть боржника відносить до подій (ч.6 ст.11 ЦК), на які кредитор не може впливати:

- законодавче визначення спадкування за змістом ст.1216 ЦК, яке має місце у розглядуваному випадку, використовує конструкцію «перехід прав та обов?язків», що змістовно ширше «переведення боргу»;

- на відміну від «переведення», яке опосередковується правочином і передбачає одночасну наявність двох суб?єктів, необхідною умовою такого «переходу» від спадкодавця до спадкоємців є зникнення одного суб`єкта права у внаслідок смерті (ч.4 ст.25 ЦК);

- «переведення боргу» характеризує чітку одномоментну визначеність належного боржника у зобов`язанні - за умовами правочину втрата цього статусу попереднім боржником зумовлює виникнення цього статусу у іншої конкретної особи - нового боржника, тоді як у спадкуванні між вибуттям первісного боржника (померлого) та чітким визначенням конкретних особи (осіб) нового боржника в силу передбачених главою 87 ЦК процедур, які здійснюються (або не здійснюються) спадкоємцями незалежно від волі кредитора, законодавцем визначено обов`язковий розрив у часі, упродовж якого кредитор не має чіткого уявлення про остаточне коло належних нових осіб-боржників.

46.4. Колегія апеляційного суду вважає, що попри певну подібність за наслідками сингулярного правонаступництва за конкретним зобов`язанням у разі переведення боргу та універсальним правонаступництвом у разі спадкування у вигляді (подібність) зміни сторони боржника, ч.3 ст.559 ЦК не дає підстав для розширювального тлумачення категорії «переведення боргу» шляхом її ототожнення із спадкуванням:

- на користь такого розуміння змісту волі законодавця свідчить системне тлумачення всіх передбачених ст.559 ЦК випадків припинення поруки, коли залишається існувати об?єкт забезпечення (основне зобов?язання) і строк поруки не закінчився, адже всі вони перебувають у сфері волевих діянь (дій або бездіяльності) кредитора, яких через вчинення (або, навпаки, не вчинення упродовж визначеного строку) конкретних дій, може впливати на існування наявних правовідносин поруки - законодавець не визначає жодного випадку, коли б дострокове припинення існуючої поруки за умов неприпиненого основного зобов?язання відбувалося лише по волі поручителя незалежно від впливу на це кредитора;

- дійсно, саме кредитор як сторона основного зобов?язання бере участь у зміні такого зобов?язання шляхом збільшення обсягу відповідальності (ч.1 ст.559 ЦК), або відмовляється прийняття належне виконання (ч.2 ст.559 ЦК), або надає згоду на переведення боргу в порядку ст.520 ЦК (ч.3 ст.559 ЦК), або зволікає з поданням позову до поручителя (ч.ч.4, 5 ст.559 ЦК);

- запропоноване Позивачем тлумачення ч.3 ст.559 ЦК (з яким безпідставно погодився Відповідач і місцевий суд за змістом наведеного ними обґрунтування) фактично передбачає надання можливості Поручителю у ситуації, яка повністю не залежить від волі Кредитора (смерть первісного/основного боржника-позичальника) самостійно припинити існуючу поруку, ухилившись таким чином від відповідальності, що не сумісно із добросовісністю та опосередковує заборонену ст.525 цього Кодексу односторонню відмову від зобов?язання та заперечує обов`язковість договору до виконання (ст.629 ЦК), а отже не відповідає телеологічному тлумаченню волі законодавця. Близька за змістом правова позиція про те, що внаслідок укладеного поручителем з кредитором договору поруки відбувається прийняття поручителем на себе ризиків неможливості виконання боржником зобов?язання перед кредитором, зокрема, і через припинення боржника як суб`єкта права, вимагає звільнення поручителя від таких ризиків лише через спеціальну домовленість з кредитором, викладена у п.20.1. постанови ВС від 06.11.2019 у справі № 922/1014/18 (наразі, матеріали справи не містять доказів узгодженого з кредитором звільнення поручителя від несення таких ризиків);

- ототожнення спадкування у зв?язку із смертю позичальника із переведенням боргу для цілей використання цього юридичного факту з метою припинення поруки у порядку ч.3 ст.559 ЦК не може визнаватися прийнятним і у контексті аксіологічного тлумачення, адже такий підхід стимулює майнову зацікавленість поручителя у смерті позичальника.

46.5. Викладене вище обґрунтування з`ясованої колегією апеляційного суду волі законодавця щодо сфери застосовності правила ч.3 ст.559 ЦК цілком узгоджується із релевантними висновками ВС, викладеними у постанові від 27.01.2021 у справі №585/2836/16-ц:

«Аналіз чинного законодавства свідчить, що боржник може бути замінений у зобов`язанні у таких випадках, зокрема, переведення боргу (стаття 520 ЦК України), під час спадкування (статті 1216, 1218 ЦК України), реорганізації юридичної особи (статті 106-108 ЦК України), у зв`язку з виділом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи і переходом їх до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), який нормативно не віднесений до форм реорганізації (частина перша статті 104 ЦК України), під час переходу прав на підприємство як єдиний майновий комплекс (стаття 191 ЦК України), у результаті набуття правонаступником прав та обов`язків правопопередника за договорами (наприклад, за частиною першою статті 770, статтею 814 ЦК України).

Переведення боргу є лише однією з кількох можливих підстав заміни боржника у зобов`язанні, а тому необхідно відрізняти заміну боржника у зобов`язанні у зв`язку з переведенням боргу та у зв`язку із правонаступництвом, зокрема, у порядку спадкування.

Необхідність відмежування узагальненого поняття заміни боржника від видового поняття переведення боргу є надзвичайно важливим для судової практики, аналіз якої свідчить про наявність випадків їх ототожнення, що може призводити до невиправданого поширення правових норм про договірне переведення боргу на інші випадки переходу обов`язків боржника в порядку правонаступництва.

Частина третя статті 559 ЦК України, підкреслюючи ознаку фідуціарності договору поруки, регламентує, що переведення боргу призводить до припинення поруки, якщо тільки поручитель не поручився за нового боржника. Іншими словами, існує презумпція припинення поруки у разі укладення договору про переведення боргу між попереднім боржником, зобов`язання якого забезпечене порукою, та новим боржником. Для збереження поруки необхідно, щоб поручитель дав згоду забезпечувати зобов`язання за участю нового боржника у формі відповідного попереднього застереження у договорі поруки або у окремій заяві про це, зробленій пізніше - до, під час дії або після укладення договору про переведення боргу.

Згода поручителя, надана на підставі частини третьої статті 559 ЦК України, стосується його погодження відповідати виключно за нового боржника при переведенні боргу і не поширюється на інші випадки заміни боржника у зобов`язанні.

Необхідно враховувати, що переведення боргу на нового боржника завжди є вольовим актом, у такому випадку має місце цілеспрямована заміна боржника у договірному зобов`язанні за згодою сторін. Натомість смерть боржника у зобов`язанні є подією, що не залежить від волі сторін; у разі смерті боржника обов`язок з виконання зобов`язання (з врахуванням спеціального правила частини першої статті 1282 ЦК України) переходить до спадкоємців, причому це не тягне за собою зміну умов та обсягу відповідальності, оскільки до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю.

За правилом статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (стаття 521 ЦК України).

Метою договору про переведення боргу є передання конкретного обов`язку попереднім боржником новому, тобто опосередкування відносин сингулярного (окремого) правонаступництва. При переведенні боргу до правонаступника переходить не уся сукупність майна або усіх обов`язків попереднього боржника, а лише чітко визначений борг за окремим зобов`язанням. Оскільки кредитору важливо знати про платоспроможність та ділові якості нового боржника, а закон здатен забезпечити його вплив на вибір останнього, правилом статті 520 ЦК України встановлено, що переведення боргу здійснюється лише за згодою кредитора (якщо інше не передбачено законом).

Спадкування, навпаки, має на меті забезпечення переходу до спадкоємця усіх прав та обов`язків померлого учасника цивільних правовідносин, крім нерозривно пов`язаних з його особою, тому розглядається як універсальне (загальне) правонаступництво. Перехід прав та обов`язків до спадкоємця відбувається з метою заміни правопопередника правонаступником у максимально широкій сфері правовідносин, незалежно від складу спадщини та обізнаності з ним спадкоємця. З цього випливає, що позиція кредитора за зобов`язанням з приводу того, хто із спадкоємців має замінити померлого боржника, для закону є індиферентною.

Таким чином, переведення боргу є лише однією з можливих підстав заміни боржника, що породжує сингулярне правонаступництво. Наведене не дозволяє ототожнювати родове поняття заміни боржника в зобов`язанні з видовим поняттям переведення боргу.

Зважаючи на наведене, на переконання Верховного Суду, правило частини третьої статті 559 ЦК України спрямоване на врегулювання лише сингулярного правонаступництва, яке виникає у зв`язку з договірним переведенням боргу, а тому заміна боржника у зобов`язанні його спадкоємцем не може бути підставою для припинення поруки у разі відсутності згоди поручителя на заміну боржника новим боржником за правилами частини третьої статті 559 ЦК України».

47. Викладеного вище не спростовують і посилання Скаржника на приписи ст.523 ЦК, адже:

47.1. Вказана норма, що регламентує питання як поруки, так і застави, є загальною відносно спеціальної для спірних правовідносин ст.559 ЦК (яка регулює тільки поруку), якщо розбіжності у використаній законодавчій техніці сприймати як колізію. У правозастосуванні у такому випадку використовується принцип подолання колізії «Lex specialis derogat generali», який надає перевагу саме приписам ст.559ЦК.

47.2. Якщо дотримуватися позиції про відсутність колізії, то використана у ст.523 ЦК конструкція «заміна боржника» не може тлумачитися розширювально, охоплюючи і перехід прав і обов?язків внаслідок універсального правонаступництва спадкоємців, адже таке тлумачення не відповідало б системності (врахування «місця розташування» цієї норми) - як послідовного викладення законодавцем правил регламентації заміни боржника, що охоплює блок статей 520-523 ЦК, які стосуються лише заміни боржника внаслідок правочину з переведення боргу, здійснюваного за згодою кредитора.

47.3. Наразі, якщо всупереч викладеного і вважати припис ст.523 ЦК як окрему/самостійну/автономну відносно передбачених у ст.559 ЦК підстав припинення поруки, то у п.5.1. договору поруки сторони чітко визначили своє волевиявлення щодо прийнятності і допустимості припинення правовідносин поруки тільки з підстав ст.559 ЦК, що можна тлумачити як узгоджене із ст.ст.6, 627 цього Кодексу волевиявлення сторін на незастосування до їх правовідносин правила ст.523 ЦК.

48. З приводу посилання Апелянта в обґрунтування своїх позовних та апеляційних вимог на правову позиції ВП ВС від 04.07.2023 у справі №570/3891/14 колегія апеляційного суду зазначає таке:

48.1. Насамперед, ч.4 ст.236 ГПК вказує на врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин викладених у постановах висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права, а не про обов`язковість до застосування позицій (які не є, власне, нормами права), як про це безпідставно стверджується у позовній заяві. Законність рішення суду визначається через його відповідність нормам матеріального права (ч.2 ст.236 ГПК), а не постановам ВС, що узгоджується із ст.11 цього Кодексу.

48.2. Своє чергою, можливість та ступінь врахування певної правової позиції, сформульованої Верховним Судом при вирішенні однієї справи, під час вирішення іншої справи, залежить від релевантності такої правової позиції до фактичних обставин розглядуваної справи:

- дійсно, як наголосила ВП ВС, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (п.68 постанови ВП ВС від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц);

- критерії подібності правовідносин для цілей визначення релевантної певної правової позиції, сформульовані у п.25 постанови ВП ВС від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, та включають змістовий, суб?єктий та об?єктний складники.

48.3. На відміну від фактичних обставин справи №570/3891/14, у якій учасником справи є спадкоємиця померлого, до якої кредитором були пред?явлені позовні вимоги, а предмет зустрічних вимог охоплював і іпотечні відносини, у розглядуваному випадку мова йде про превентивний позов поручителя до кредитора без будь-якого залучення спадкоємців померлого позичальника, спрямований на уникнення поручителя від відповідальності (п.42.1. цієї постанови) в ситуації, коли кредитором вже був ініційований інший судовий процес на реалізацію його прав вимоги до поручителя (п.41.2 цієї постанови). Крім того, за змістом наведених матеріалів у судових рішеннях у справі №570/3891/14, розміщених в ЄДРСР, не вбачається наявності спеціального застереження Кредитора та Поручителя у договорі поруки про можливість припинення відповідних правовідносин на підставі ст.559 ЦК (п.47.3 цієї постанови), що дозволяє стверджувати про неподібність фактичних обставин, необхідної для врахування обстоюваного Позивачем підходу до застосування ст.523 ЦК всупереч міркувань, приведеного у п.п.46, 47 цієї постанови.

48.4. Втім, якщо навіть всупереч викладеного виходити із принципової можливості припинення спірної поруки у зв?язку із смертю позичальника на підставі ст.523 ЦК (зокрема, в контексті врахування правової позиції ВП ВС від 04.07.2023 у справі №570/3891/14, незважаючи на розбіжності у істотних фактиних обставинах справ), то і у цьому випадку не вбачається підстав для задоволення позовних вимог:

- колегією визначені дві окремі самодостатні підстави для відхилення позовних вимог (п.41.3 та п.42.2. цієї постанови), врахування яких не залежить від висновків щодо можливості чи неможливості застосування ст.523 ЦК до спірних правовідносин;

- за змістом правової позиції, приведеної у п.п.9.14-9.16 ВП ВС від 04.07.2023 у справі №570/3891/14, убачається, що для припинення поруки за запропонованою логікою розуміння змісту ст.523 ЦК необхідна сукупність двох умов, які хронологічно є послідовними: заміна первісного боржника (померлого) новим боржником (спадкоємцем) (1) та недосягнення згоди між кредитором і поручителем на продовження забезпечення ним зобов?язання з боку спадкоємців після такої заміни боржника (адже порука нерозривно пов`язана з особою боржника) (2);

- беручи до уваги приписи глави 87 ЦК щодо процедур та їх строків, які мають здійснити (а можуть і не здійснити) спадкоємці та ймовірність відмови від спадщини певним спадкоємцем і черговість спадкування, на вказану Позивачем дату припинення поруки (ІНФОРМАЦІЯ_2 - день смерті первісного боржника-позичальника) не відбувається визначення особи нового боржника-спадкоємця (боржників), відносно яких Кредитор міг би теоретично запитувати у подальшому погодження Поручителя на продовження поруки - отже сформульована Позивачем вимога є неможливою для задоволення навіть у разі погодження про застосування запропонованим ним баченням регламентації спірних відносин.

50. Викладене зумовлює відхилення аргументів Скаржника та відмову у задоволені апеляційних вимог, адже попри недоліки у мотивуванні переглядуваного рішення через незастосування місцевим судом належних до застосування у розглядуваних правовідносинах норм матеріального права, наведених вище апеляційним судом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Втім, оскільки у задоволені позовних вимог слід відмовити з мотивів, наведених у цій постанові, а не помилкових висновків місцевого суду щодо використання змісту п.8.1. договору поруки від 26.09.2011, остільки за результатами апеляційного перегляду підлягає зміні мотивувальна частина оскаржуваного рішення - шляхом викладення її в редакції мотивувальної частини цієї постанови. Резолютивна частина рішення підлягає залишенню без змін.

Такий результат апеляційного перегляду зумовлює в порядку ст.129 ГПК віднесення на рахунок Скаржника судових витрат зі сплати судового збору, пов?язаних з поданням апеляційної скарги. Інших судових витрат до розподілу за наслідками апеляційного перегляду справи учасниками справи в порядку ст.124 ГПК своєчасно заявлено не було, що усуває потребу у вирішенні питання про їх розподіл.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 124, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційної скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва", с.Шарівка Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/4023/23) залишити без задоволення.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/4023/23), виклавши її в редакції мотивувальної частини цієї постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) (922/4023/23) залишити без змін.

3. Віднести на рахунок Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва", с.Шарівка Харківської області судові витрати, пов`язані із поданням апеляційної скарги.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, в порядку, передбаченому ст.ст.287-289 ГПК.

У судовому засіданні 25.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 30.09.2024.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

(з окремою думкою)

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка