Постанова

від 25.09.2024 по справі 904/6400/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6400/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Варган А.О. - адвокат, посвідчення адвоката № 2300

від 07.11.2019 р., довіреність № 05-07 від 26.01.2024 р.

від відповідача: Добровольський А.Т. - адвокат, посвідчення адвоката № 1969

від 22.04.2019 р., довіреність №14-4016 від 13.01.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 р.

( суддя Дупляк С.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 15.04.2024 р.)

у справі

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш"

до

Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

про стягнення грошових коштів,

у розмірі 2 799 996,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", про стягнення 2 799 996,00 грн. збитків ( упущеної вигоди ).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору Позивач виготовив товар, однак Відповідач його не прийняв, що змусило Позивача звернутися до суду із позовом про зобов`язання Відповідача прийняти товар. Позов позивача про примусове прийняття товару судом задоволено, проте товар прийнято не було. Позивач вважає, що в результаті таких дій Відповідача він /Позивач/ зазнав збитків.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" 2 799 996,00 грн. збитків (упущеної вигоди), 41 999,94 грн. судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання Відповідача, викладені у відзиві, щодо оскарження дій державного виконавця у вищевказаній справі ( рішення по скарзі на час винесення рішення у справі № 904/6400/23 та на час подання даної апеляційної скарги не прийнято ).

Водночас, на думку Скаржника, у своєму рішенні суд першої інстанції приділив значну увагу щодо можливості зміни Відповідачем місця призначення прийому товару. Проте, послався тільки на доводи, встановлені судом у справі № 904/3743/22, не дослідивши доводи АТ НЗФ щодо визначених умов поставки ( DDP м. Нікополь, склад Покупця ), руйнування складу внаслідок ворожих обстрілів, що зазначений Товар не потрібен Покупцю «в іншому місці», оскільки виробничі потужності знаходяться саме в м. Нікополі. Все вказане порушує умови Договору в односторонньому порядку в бік сторони - Позивача.

При цьому Скаржник зазначає, що не згоден з позицією суду, що в діях Відповідача вбачається неправомірна поведінка, яка полягає в ухиленні прийняття товару, який був виготовлений Позивачем на замовлення Відповідача, оскільки неможливість отримання товару полягає тільки через наслідки, заподіяні війною в Україні, та через умови, в яких опинилося підприємство.

Скаржник наголошує на тому, що задоволення позовних вимог Позивача в цій справі призведе до порушення загальних засад судочинства, а саме верховенства права, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Разом з тим, суд взагалі проігнорував ці доводи Відповідача, та не надав жодної оцінці у своєму рішенні щодо створення, за умов задоволення позову, «здвоєності» оплат за один той самий товар.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що наявність військового стану в країні наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств, всі суб`єкти господарювання України працюють у складних умовах. Проте, воєнний стан на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати господарську діяльність.

Товариство також вказує на те, що місце приймання товару визначає саме Покупець ( Відповідач ), який може обрати будь-яке безпечне місце отримання товару. Відповідачем не надано доказів неможливості визначити місце приймання товару, яке відповідає вимогам безпеки.

Крім того, Товариство зазначає про те, що на сьогоднішній день, строки оплати за специфікацією № 2/2100884 від 18.02.2021 р. до договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. не наступили, оскільки згідно п. 2. вказаної специфікації строк оплати та порядок розрахунків: Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником товару протягом 30 календарних із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень Покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом прийому-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакету документів згідно з п.3.5. цього Договору.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/6400/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024р. у справі № 904/6400/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/6400/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 25.09.2024 р..

У судовому засіданні 25.09.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

29.07.2020 р. між Приватним акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" ( Постачальник ) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" ( Покупець ) був укладений Договір поставки №2003433 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції та послуг), ціна та інше якого вказуються у специфікації (додатку) до цього договору (далі - товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов`язання сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору (п. 12.1 договору).

Між сторонами 18.02.2021 р. була укладена додаткова угода №1/2100883, згідно із якою даний договір був продовжений до 31.12.2021 р..

В подальшому, 18.10.2021 р. між сторонами була укладена ще одна додаткова угода № 2/2105371, згідно із якою дію договору продовжено до 31.12.2022 р..

Специфікацією №3/2105372 від 18.10.2021 р. сторони узгодили поставку двох кілець натискних (1-4397-00 СБ) на загальну суму з ПДВ - 2 799 996,00 грн.

Відповідач звернувся до Позивача із заявкою на поставку товару № 2021.11.01/37-4043, у якій просив виконати поставку двох кілець натискних (1-4397-00 СБ) до 31.03.2022 р. з правом дострокової поставки.

Позивач звернувся до Відповідача з листом від 01.03.2022 р. за № 05/15-07, у якому повідомив про виникнення у позивача форс-мажорних обставин викликаних військовими діями на території України, у зв`язку із чим Позивач позбавлений можливості належним чином виконати свої зобов`язання за всіма діючими договорами, укладеними з Відповідачем.

В подальшому, листом від 27.06.2022 р. за № 01-205 Позивач повідомив Відповідача, що продукція виготовлена, а тому просив повідомити про дату готовності прийняття продукції на склад підприємства Позивача.

Позивач також звернувся до Відповідача з претензією від 13.10.2022 р. за вих.№03-60, у якій просив прийняти у місці поставки товар та повідомити зручну для Позивача дату отримання товару.

Фактично, враховуючи викладені вище обставини, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 р. у справі № 904/3743/22, яке постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 залишено без змін, зобов`язано Відповідача прийняти товар.

10.07.2023 р. на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2023 р. у справі № 904/3743/22, яке набрало законної сили 22.06.2023 р., видано наказ про примусове виконання.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2023 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 10.07.2023 р. у справі № 904/3743/22.

Наведені вище обставини і зумовили звернення Позивача до суду з даним позовом.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Судове рішенння обгрунтоване, що в діях Відповідача вбачається неправомірна поведінка, яка полягає в ухиленні від прийняття товару, який був виготовлений Позивачем на замовлення Відповідача. Так, суд дійшов висновку, що Позивач вжив заходів задля передачі Відповідачу виготовленого на замовлення та для Відповідача товару і логічним є те, що після передачі товару від Позивача до Відповідача у останнього виникне обов`язок з його оплати, однак в результаті винних дій Відповідача Позивач втрачає можливість отримати дохід за виготовлений на замовлення для Відповідача товар. При цьому, розмір завданих Позивачу збитків визначається з урахуванням домовленостей між сторонами, які закріплені, зокрема у специфікації № 3/2105372 від 18.10.2021 р., в якій узгоджено поставку двох кілець натискних (1-4397-00 СБ) на загальну суму з ПДВ - 2 799 996,00 грн. Відтак, упущена Позивачем вигода, яка полягає в неотриманні від Відповідача оплати товару, виготовленого на замовлення останнього, і є тим, доходом, який Позивач міг реально отримати за звичайних обставин.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що Відповідач, на думку Позивача, в порушення своїх договірних зобов`язань за договором поставки № 2003433 від 29.07.2020 р. не виконав рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2023 р. у справі № 904/3743/22 щодо прийняття товару та не сплатив його вартість у сумі 2 799 996,00 грн. згідно умов договору. Відтак, вказана сума коштів, за доводами Позивача, є неодержаним доходом (упущеною вигодою), яку він міг би отримати в разі дотримання Відповідачем умов вказаного договору.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Вбачається, що Позивач у цій справі заявляє до стягнення з Відповідача несплачену ним суму грошових коштів за договором поставки у розмірі 2 799 996,00 грн., обґрунтовуючи її як збитки у вигляді упущеної вигоди, яку він міг би отримати в разі дотримання Відповідачем умов вказаного договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Як передбачено ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Так, Позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Як передбачено ч. 4 ст. 623 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії Відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії Відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд зазначає, що саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Вбачається, що Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих не виконанням рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2023 р. у справі № 904/3743/22 щодо прийняття товару, оскільки Позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, факт понесення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними Позивачем збитками у розмірі 2 799 996,00 грн.

Позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 2 799 996,00 грн. у разі належного виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2023 р. у справі № 904/3743/22, що є необхідним при заявленні до стягнення упущеної вигоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення з Відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 799 996,00 грн..

При цьому, ухвалення судом рішення щодо прийняття товару за договором поставки не припиняє дію останього.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України).

Отже закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним.

Таким чином сам факт зобов`язання виконання договору однієї із сторін, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до ухвалення відповідного судового рішення, а також не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Відтак, правовідносини сторін даного спору щодо проведення розрахунків, що виникли у зв`язку з укладенням договору поставки № 2003433 від 29.07.2020 р., регулюються відповідними нормами зобов`язального права, незважаючи на наявність рішення суду.

Отже, заявлена Позивачем до стягнення сума коштів у розмірі 2 799 996,00 грн., що являє собою несплачену Відповідачем вартість товару за договором поставки, є невиконаним зобов`язанням за договором поставки та не вважається збитками в розумінні наведених норм законодавства, та відповідно не є упущеною вигодою, як зазначає Позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі № 910/422/18.

З огляду на викладене, здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про безпідставність позовних вимог Позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким в позові слід відмовити.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про відмову у задоволені позову.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, в позові відмовлено.

10. Судові витрати.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Відповідача, судові витрати, понесені АТ "Нікопольський завод феросплавів", підлягають відшкодуванню та покладаються на Позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 р. у справі № 904/6400/23 скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 50 399,93 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.09.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін