Постанова

від 25.09.2024 по справі 908/3482/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3482/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Саланська І.Л. - адвокат, ордер серії АР № 1173172 від 19.04.2024р.

від відповідача: Долгий Є.Ю.- керівник, паспорт серії СЮ№349840

від відповідача: Мудрак Д.В.- посвідчення адвоката №ЗП001512 від 05.01.2018р.,

ордер АР №1153237 від 25.09.2024р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІН І КО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2023р. (суддя Левкут В.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 27.11.2023р.) у справі

за позовом Приазовської селищної ради (вул. Покровська, буд. 31, смт. Приазовське, Мелітопольський район, Запорізька область, 72401)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІН І КО" (вул. Кооперативна, буд. 72, смт. Нововасилівка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72420)

про визнання недійсними рішення, договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приазовська селищна рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 26.11.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІН І КО" в якій просить суд: визнати недійсними результати електронного аукціону № UА-РS-2020-08-27-000067-3 у системі "РroZorro.Продажі" щодо довгострокової оренди нежитлового приміщення - будівлі центральної котельні з обладнанням, яка розташована за адресою Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Покровська, 28-а; визнати недійсним Договір оренди майна, що належить до комунальної власності № б/н від 09.10.2020, укладений між Приазовською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "РУБІН І КО" за результатами проведення електронного аукціону № UА-РS-2020-08-27-000067-3 у системі "РroZorrо.Продажі"; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "РУБІН І КО" повернути Приазовській селищній раді Мелітопольського району Запорізької області комунальне майно, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт.Приазовське, вул. Покровська, 28а, а саме: нежитлову будівлю, будівлю центральної котельні літ. А-1, будівлю складу літ. Б-1; вентилятор (2 шт.); насос (2 шт.); ємність 3 куб.м. (1 шт.); трубу димову (2 шт.); теплові мережі (1 шт.); насос (1 шт.); трубу (1 шт.); трубу димову (1 шт.); насос центробіжний (2 шт.); блоки захисні електродвигуна (2 шт.); насос глибинний (1 шт.); котел Кронас Пром 400 кВт (1 шт.); теплообмінник пластинчастий (1 шт.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що фактично ТОВ «РУБІН І КО» передано в оренду об`єкт у сфері теплопостачання, який перебуває у комунальній власності територіальної громади, тобто у даному випадку на відносини сторін поширюються положення Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" (Закон № 2624). Однак, спірний Договір був укладений з порушенням ст.ст. 7, 8 вказаного Закону.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.11.2023р. позов задоволено частково. Визнано недійсним Договір оренди майна, що належить до комунальної власності №б/н від 09.10.2020, укладений Приазовською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "РУБІН І КО" за результатами проведення електронного аукціону № UА-РS-2020-08-27-000067-3 у системі "РroZorrо.Продажі". Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "РУБІН І КО" повернути Приазовській селищній раді Мелітопольського району Запорізької області комунальне майно, яке знаходиться за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Приазовське, вул. Покровська, 28а, а саме: нежитлову будівлю, будівлю центральної котельні літ. А-1, будівлю складу літ. Б-1; вентилятор (2 шт.); насос (2 шт.); ємність 3 куб.м. (1 шт.); трубу димову (2 шт.); теплові мережі (1 шт.); насос (1 шт.); трубу (1 шт.); трубу димову (1 шт.); насос центробіжний (2 шт.); блоки захисні електродвигуна (2 шт.); насос глибинний (1 шт.); котел Кронас Пром 400 кВт (1 шт.); теплообмінник пластинчастий (1 шт.). В іншій частині позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "РУБІН І КО" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що дія Закону України "Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання водовідведення, що перебувають у комунальній власності" поширюється на відносини, пов`язані з передачею в оренду цілісних майнових комплексів підприємств, у свою чергу, відповідно до умов оспорюваного Договору, в оренду було передано нежитлову будівлю центральної котельні з обладнанням до неї, а не цілісний майновий комплекс.

За твердженням скаржника, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 19.05.2013 N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" не є підставою для визнання недійсним договору відсутність у ньому істотних умов, і така відсутність може свідчити про його неукладення. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону. За висновками Верховного Суду відсутність порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваним договором є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. У даному випадку, позовна заява містить лише процедури, які на його думку не були дотримані під час укладання Договору, проте не містить посилання на те, які саме права Позивача порушуються оспорюваним Договором. Одночасно, твердження суду першої інстанції про те, що передача в оренду майна без дотримання вимог Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» ( Закон №2624) порушує права Позивача, зокрема, щодо скорочення доходів місцевого бюджету та обсягів і умов відповідних послуг не підтверджується матеріалами справи.

Також Скаржник вказує на те, що у сільського голови відсутні повноваження для звернення до суду, оскільки у силу приписів Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на засіданні селищної ради може бути прийняте рішення про звернення до суду з приводу визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, враховуючи те, що це питання відноситься до розпорядження майном, яке належить до комунальної власності, проте, позивачем таке рішення селищної ради надано не було.

Крім того, скаржник зазначає, що з квитанцій від 19.12.2018 року №15827, №15973, №15917 про сплату судового збору, доданих Позивачем до позовної заяви, вбачається, що судовий збір сплачено через портал Судової влади. Проте вказаний портал дозволяє здійснити оплату судового збору тільки з використанням банківської карти. Разом з тим, Позивач є органом місцевого самоврядування та здійснює відповідні платежі через органи, що здійснюють казначейське обслуговування, а тому не мав законної можливості здійснити оплату через портал Судової влади. Викладене, на думку апелянта, свідчить про неоплату Позивачем судового збору при поданні позовної заяви.

На переконання скаржника, рішення суду першої інстанції взагалі не містить викладення заперечень відповідача, не наведено мотивованої оцінки аргументів відповідача, відсутнє посилання на норми права, на які посилався відповідач, та які суд не застосував, а також не наведені мотиви їх незастосування.

З наведеного вище вбачається, що неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Приазовською селищною радою рішення про передачу в оренду об`єкта у сфері теплопостачання відповідно до Закону №2624-VI не приймалось і визначена законодавством організаційно-технічна підготовка об`єкта теплопостачання до передачі в оренду, яка включає проведення інвентаризації основних засобів і товарно-матеріальних цінностей, впорядкування і відновлення технічної і будівельної документації щодо об`єкта, визначення ринкової вартості об`єкта шляхом здійснення незалежної оцінки, не проводилась. При укладені договору оренди майна, що належить до комунальної власності № б/н від 09.10.2020 Приазовською селищною радою та ТОВ «РУБІН І КО» не дотримано передбачений законодавством порядок передачі в оренду об`єкту теплопостачання, що перебуває в комунальній власності.

Також, на думку позивача, суд першої інстанції вірно встановив відсутність у Договорі умов про порядок та умови відновлення переданого в оренду об`єкта централізованого теплопостачання та його повернення, порядок та умови списання (виведення з експлуатації) майна у складі об`єкта оренди.

Отже, викладене свідчить про те, що на підставі ст. 203 ЦК України, договір оренди майна, що належить до комунальної власності № б/н від 09.10.2020, який укладений Приазовською селищною радою та ТОВ "РУБІН І КО" за результатами проведення електронного аукціону № UА-РS-2020-08-27-000067-3 у системі «РroZorrо.Продажі», підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить вимогам статей 2, 3, 5, 6, 7, 8 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності». Також Позивач посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.11.2019 у справі № 913/127/19

На переконання Позивача, передача в оренду комунального майна без дотримання вимог Закону № 2624-VI беззаперечно порушує права територіальної громади смт. Приазовське, зокрема, щодо скорочення доходів місцевого бюджету та обсягів і умов надання відповідних послуг. Майнова операція з передачі в оренду ТОВ «РУБІН І КО» об`єкта у сфері теплопостачання беззаперечно ослаблює економічні основи місцевого самоврядування (комунальне майно не застраховане, використовується без отримання необхідних дозволів), скорочує обсяги доходів місцевих бюджетів (незалежна оцінка майна не проводилась, орендна плата сплачується виходячи з балансової вартості майна, орендар не сплачує екологічний податок), зменшує обсяг та погіршує умови надання послуг населенню (відсутні вузли обліку теплової енергії).

23.09.2024 у системі "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача в яких зазначено, що станом на 23.09.2024 повноваження голови селищної ради здійснює Солодов А.О. на підставі ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Разом з тим, вказує на те, що Приазовська селищна військова адміністрація Мелітопольського району Запорізької області повністю підтримує заявлені Приазовською селищною радою позовні вимоги та заперечує вимоги апеляційної скарги.

Крім того, у поясненнях йдеться про те, що через наявність загрози життю та здоров"ю, небажання співпрацювати з представниками окупаційної влади, селищний голова Солодов А.О., частина депутатів керівників та працівників були змушені виїхати на підконтрольну Україні територію та наразі перебувають у м.Запоріжжі, вул.Козача,35. Після набуття головою Приазовської селищної військової адміністрації Орловим А.В. розширених повноважень, передбачених ст.10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ним буде прийняте одноособове розпорядження про зміну місцезнаходження сільради.

Також позивач звертає увагу на те, що у силу приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. Разом з тим, позивач не є суб`єктом господарювання та не здійснює господарську діяльність. Отже, вказаний Закон не регулює засади організації та діяльності, правового статутсу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.01.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/3482/21. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІН І КО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2023р. у справі № 908/3482/21 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

08.02.2024р. матеріали справи №908/3482/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІН І КО" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2023р. у справі № 908/3482/21 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 15.05.2024р.

Ухвалою суду від 15.05.2024р. розгляд справи відкладено на 25.09.2024р

У судовому засіданні 25.09.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Приазовською селищною радою з`ясовано, що на підставі Договору оренди майна, що належить до комунальної власності № б/н від 09.10.2020, укладеного Приазовською селищною радою Запорізької області (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУБІН І КО» (Орендарем), Орендарю передане в оренду нерухоме майно для надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1 Договору, за результатами аукціону, відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», протокол електронного аукціону № UА-РS-2020-08-27-000067-3 сформований 16.09.2020 о 20:02:24, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлову будівлю, будівлю центральної котельні, розташовану за адресою: Запорізька область, Приазовський район, смт.Приазовське, вул. Покровська, буд. 28а, з обладнанням до неї, що належить до комунальної власності, (надалі - майно), яке визначене в акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору, на загальну суму 472494,40 грн.

Згідно із п. 1.4 Договору майно передається в оренду для надання послуг з постачання теплової енергії.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата, визначена за результатами аукціону на право оренди майна, становить за базовий місяць розрахунку 4724,94 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 Договору).

За визначенням п. 9.1 Договору, цей договір укладено строком на 10 (десять) років, що діє з 02.10.2020 до 02.10.2030 включно, а в частині фінансових зобов`язань - до моменту фактичного їх виконання.

Відповідно до Акту приймання-передачі до Договору оренди майна, що належить до комунальної власності № б/н від 09.10.2020, Приазовська селищна рада передала, а ТОВ «РУБІН І КО» прийняло наступне майно:

- будівлю котельні (1 шт.); склад (1 шт.); вентилятор (2 шт.); насос (2 шт.); ємність 3 куб.м. (1 шт.); труба димова (2 шт.); теплові мережі (1 шт.); насос (1 шт.); труба (1 шт.); труба димова (1 шт.); насос центробіжний (2 шт.); блоки захисні електродвигуна (2 шт.); насос глибинний (1 шт.); котел Кронас Пром 400 кВт (1 шт.); теплообмінник пластинчастий (1 шт.), на загальну суму 472494,40 грн.

До укладення Договору, рішенням Приазовської селищної ради від 07.08.2020 № 11 вилучено з господарського відання КП «Приазовське ЖКГ» нерухоме майно - центральну котельню по вул. Покровській, 28а та вирішено передати в оренду будівлю центральної котельні з обладнанням відповідно до оголошення.

Згідно протоколу електронного аукціону № UА-РS-2020-08-27-000067-3 приміщення надається для здійснення послуг з постачання теплової енергії мешканцям та організаціям смт. Приазовське. Переможцем електронного аукціону визначено ТОВ «РУБІН І КО» (учасник, що подав єдину заяву).

У розділі Оголошення аукціону з оренди «Додаткові умови для проведення конкурсу для передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності (нежитлова будівля, будівля центральної котельні, з обладнанням, розташована за адресою: Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Покровська, буд 28-а)» зазначено:

1. Майно використовується для надання послуг з постачання теплової енергії, мешканцям та організаціям смт. Приазовське;

2. Строк оренди 10 років;

3. Проведення поточного ремонту даху приміщення, модернізація теплових мереж, котлів та іншого обладнання, встановлення приладів обліку теплової енергії;

4. Нотаріальне посвідчення договору оренди.

Рішенням Приазовської селищної ради від 05.10.2020 № 2 ТОВ «РУБІН І КО» встановлено тариф на послуги з теплопостачання для населення, бюджетних та інших установ та організацій.

Розпорядженням Голови Запорізької обласної державної адміністрації від 29.10.2020 №20-л ТОВ «РУБІН І КО» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.

За твердження позивача, внаслідок невідповідності вимогам Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», результати електронного аукціону № UА-РS-2020-08-27-000067-3 щодо довгострокової оренди нежитлового приміщення - будівлі центральної котельні з обладнанням мають бути визнані недійсними, та як наслідок має бути визнаний недійсним Договір оренди майна, що належить до комунальної власності № б/н від 09.10.2020, укладений Приазовською селищною радою та ТОВ «РУБІН І КО» за результатами проведення електронного аукціону, а передане в оренду майно повернуте на користь Приазовської селищної ради.

Викладені обставини слугували підставою для звернення селищної ради з позовом про визнання недійсними результатів електронного аукціону № UА-РS-2020-08-27-000067-3 у системі "РroZorro.Продажі" та договору оренди нерухомого майна, і про зобов`язання повернути майно.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Оскільки предметом апеляційного оскарження, у даному випадку, є задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно, то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в цій частині.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на підставі ст. 203 ЦК України, договір оренди майна комунальної власності від 09.10.2020, укладений Приазовською селищною радою та ТОВ «РУБІН І КО» за результатами проведення електронного аукціону № UА-РS-2020-08-27-000067-3 у системі "РroZorrо.Продажі", підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить вимогам статей 2, 3, 5, 6, 7, 8 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності». З огляду на незаконність правочину з передачі в оренду об`єкта у сфері теплопостачання та укладеного на його підставі Договору оренди, позовна вимога про зобов`язання ТОВ "РУБІН І КО" повернути Приазовській селищній раді Мелітопольського району Запорізької області комунальне майно, передане за Договором, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання визначає Закон України «Про теплопостачання», який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

У ст.1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам, і до об`єктів у сфері теплопостачання відносяться теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва і транспортування теплової енергії, а також об`єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовується для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплової мережі.

За приписами ч.6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна» галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. Відносини оренди об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності».

Відповідно до преамбули Закону України «Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» (назву Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності» змінено згідно із Законами № 640-VII від 10.10.2013, № 155-IX від 03.10.2019), цей Закон визначає особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, особливості оренди таких об`єктів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані з: передачею в оренду цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності; господарським використанням об`єктів оренди відповідно до цього Закону.

Зазначені у частині першій цієї статті відносини у частині, не врегульованій цим Законом, регулюються Цивільним, Господарським, Земельним кодексами України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», іншими законодавчими актами.

Матеріали справи свідчать, що передане відповідачу в оренду майно: нежитлові будівлі, будівля центральної котельні з обладнанням до неї, розташоване за адресою: Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Покровська, буд. 28а, належить до комунальної власності Приазовської селищної ради.

Частиною 2 ст.191 Цивільного кодексу України визначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, чинним законодавством визначено, що поняття «об`єкти централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення» включає не тільки цілісні майнові комплекси і системи цілісних майнових комплексів, які забезпечують (призначені) та достатні для самостійного здійснення господарської діяльності у сферах водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, надання послуг, пов`язаних з постачанням споживачам тепла, а й майнові комплекси структурних підрозділів підприємств, які є достатніми для самостійного здійснення господарської діяльності у зазначених сферах.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.07.2024 у справі №916/1215/23.

Щодо досліджуваної справи, то наявні у матеріалах справи докази свідчать про можливість самостійного функціонування переданої за спірним Договором котельні, для надання послуг з теплопостачання.

Враховуючи викладене, беручи до уваги проведення аукціону та положення укладеного за результатами цього аукціону Договору, а також те, що передане в оренду майно забезпечує здійснення господарської діяльності ТОВ «РУБІН І КО» з виробництва та постачання теплової енергії за ліцензією згідно розпорядження №20-л від 29.10.2020, Відповідачу було передано в оренду приміщення котельні саме з метою надання послуг теплопостачання.

Таким чином, майно, передане Відповідачу в оренду, є об`єктом оренди у розумінні Закону України «Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», а тому на відносини сторін з передачі в оренду котельні комунального закладу поширюються положення цього Закону.

У ст.3 Закону України «Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» передбачено, що рішення про передачу в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, приймають: стосовно об`єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади села, селища, міста, - відповідні сільські, селищні, міські ради; стосовно об`єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад і в управлінні районної, обласної ради, - відповідна районна, обласна рада за дорученням відповідних рад територіальних громад.

У статтях 5 - 7 Закону України «Про особливості передачі в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» врегульовані питання відносно ініціативи щодо передачі об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення в оренду, організаційно-технічної підготовки об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення до передачі в оренду, а також конкурсу на право отримання в оренду об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Відповідно до положень наведених статей, процедура передачі в оренду об`єктів у сфері теплопостачання комунальної власності включає в себе подання заяви, в якій міститься ініціатива щодо передачі в оренду об`єкта у сфері теплопостачання, що перебуває у комунальній власності, відповідній раді, визначеній статтею 3 цього Закону, для розгляду на черговій сесії ради. За результатами розгляду заяви рада приймає рішення про пропозицію передачі об`єкта у сфері теплопостачання в оренду або про відмову в його передачі. У разі прийняття відповідною радою, визначеною статтею 3 цього Закону, рішення про пропозицію передачі в оренду об`єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об`єкта до передачі в оренду. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об`єкта в оренду.

Організаційно-технічна підготовка об`єкта у сфері теплопостачання, що перебуває у комунальній власності, до передачі в оренду включає: проведення інвентаризації основних засобів і товарно-матеріальних цінностей у складі такого об`єкта; впорядкування і відновлення технічної та будівельної документації щодо такого об`єкта; визначення вартості об`єкта шляхом здійснення незалежної оцінки, при цьому видом вартості визначається ринкова вартість; виділення земельної ділянки, закріпленої за об`єктом, у натурі (на місцевості).

Окрім того, орган, уповноважений управляти комунальним майном, готує: інструкцію для заявників (у тому числі інформацію і вимоги щодо порядку проведення конкурсу, розроблення та оформлення заявок, інформацію про процедурні питання); інформацію про оголошення конкурсу; проект конкурсної документації, що включає: інструкцію для претендентів (у тому числі інформацію і вимоги щодо розроблення та оформлення конкурсних пропозицій, іншу інформацію (документи) для підготовки пропозицій про виконання умов конкурсу, інформацію стосовно об`єкта оренди, що має міститися в заяві для надання згоди органу Антимонопольного комітету України на отримання об`єкта в оренду); інформацію щодо умов конкурсу; істотні умови договору оренди чи концесії.

Орган, уповноважений управляти комунальним майном, погоджує умови конкурсу з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Після завершення підготовки об`єкта у сфері теплопостачання, що перебуває у комунальній власності, до передачі в оренду відповідна рада, визначена статтею 3 цього Закону, своїм рішенням: затверджує конкурсну документацію; утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи. До складу конкурсної комісії включаються також представники всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців на галузевому рівні у сфері житлово-комунальних послуг і професійних спілок, що є стороною або приєдналися до Галузевої угоди; оголошує конкурс; визначає розмір реєстраційного внеску для участі в конкурсі (у розмірі від одного до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

На підставі висновків конкурсної комісії відповідна рада, визначена у статті 3 цього Закону, не пізніше ніж протягом місяця приймає рішення про переможця конкурсу, про що конкурсна комісія не пізніше ніж протягом п`яти днів з дня прийняття рішення повідомляє переможця.

Протягом трьох місяців з дня прийняття рішення про визначення переможця конкурсу після погодження всіх умов і схвалення остаточної редакції проекту договору відповідна рада укладає з ним договір оренди. Погодження умов договору та його підписання покладається на орган або посадову особу місцевого самоврядування, уповноважену на це відповідною радою, визначеною у статті 3 цього Закону. Орендодавцем у договорі виступає відповідна рада.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, Приазовською селищною радою рішення про передачу в оренду об`єкта у сфері теплопостачання відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» не приймалось і визначена законодавством організаційно-технічна підготовка об`єкта теплопостачання до передачі в оренду, яка включає проведення інвентаризації основних засобів і товарно-матеріальних цінностей, впорядкування і відновлення технічної і будівельної документації щодо об`єкта, визначення ринкової вартості об`єкта шляхом здійснення незалежної оцінки, не проводилась. Рішенням Приазовської селищної ради від 07.08.2020 № 11 відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» затверджено Переліки першого та другого типу об`єктів комунального майна Приазовської селищної ради для передачі майна в оренду на аукціоні та без проведення аукціону. Тобто об`єкт у сфері теплопостачання переданий в оренду відповідачу у порядку, встановленому Закону України «Про оренду державного та комунального майна», без дотримання порядку, передбаченого Закону України № 2624-VI «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності».

Як вбачається із оголошення аукціону з оренди, перед передачею в оренду об`єкта у сфері теплопостачання Приазовською селищною радою не визначалась ринкова вартість об`єкта шляхом здійснення незалежної оцінки. Вартістю об`єкта для визначення орендної плати стала його балансова вартість та відповідно розмір стартової орендної плати встановлено на рівні 1 відсотка вартості об`єкта оренди, визначеної відповідно до статті 8 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що склало 4724,94 грн.

Також Приазовською селищною радою, як органом, уповноваженим управляти комунальним майном, не погоджувались умови конкурсу з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства (Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 08.12.2009 N 386 «Про затвердження Порядку погодження Мінрегіоном умов конкурсу щодо передачі в оренду чи концесію об`єктів, що використовуються для здійснення діяльності у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення» (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10.10.2011 N 230).

Крім того, нормами ч. 15 ст. 7 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» встановлено, що переможець конкурсу визначається конкурсною комісією, утвореною відповідно до ст. 7 цього Закону. Між тим, Приазовська селищна рада не приймала рішення про затвердження конкурсної документації, утворення конкурсної комісії, затвердження її складу та порядку роботи, оголошення конкурсу, визначення розміру реєстраційного внеску для участі в конкурсі. Відповідно, конкурс з визначення переможця для укладення договору оренди об`єкта теплопостачання (котельні) не проводився (у електронному аукціоні прийняв учать один учасник) і рішення про визначення переможця такого конкурсу не приймалось.

Отже, вищевикладене свідчить про недотримання Приазовською селищною радою та ТОВ«РУБІН І КО» при укладені Договору оренди майна, що належить до комунальної власності від 09.10.2020 передбаченого законодавством порядку передачі в оренду об`єкту теплопостачання, що перебуває в комунальній власності, зокрема положенням Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», про що обґрунтовано було зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.

При цьому передача в оренду комунального майна без дотримання вимог Закону № 2624-VI беззаперечно порушує права територіальної громади смт. Приазовське, зокрема, щодо скорочення доходів місцевого бюджету та обсягів і умов надання відповідних послуг.

Викладені обставини не спростовані Відповідачем, докази зворотного ним не надані.

Одночасно, абз. 1-3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту порушеного права (охоронюваного законом інтересу), який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Отже, у Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У даному випадку, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, що Договір оренди майна, що належить до комунальної власності від 09.10.2020, укладений Приазовською селищною радою та ТОВ «РУБІН І КО» за результатами проведення електронного аукціону № UА-РS-2020-08-27-000067-3 у системі "РroZorrо.Продажі", підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить вимогам статей 2, 3, 5, 6, 7, 8 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об`єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності».

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на визнання недійсним Договору оренди з передачі в оренду об`єкта у сфері теплопостачання, вимога Позивача про зобов`язання Відповідача повернути власнику передане за спірним Договором майно, є обґрунтованою.

Доводи скарги про неврахування судом першої інстанції заперечень та ненаведення ним мотивованої оцінки аргументам відповідача, а також про незаконність та необґрунтованість рішення не мають під собою підґрунтя.

Так, колегія суддів враховує, що згідно з ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).

У даному випадку, на переконання апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІН І КО" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2023р. у справі №908/3482/21 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.09.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін