Рішення

від 23.09.2024 по справі 903/1244/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2024 року справа № 903/1244/23 (903/661/24)

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідного каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

до відповідача: Дочірнього підприємства "ЕВОДА ТРЕЙД" Комунального підприємства "Луцькводоканал"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 13 883 457,53 грн.

у межах справи №903/1244/23

за заявою боржника Дочірнього підприємства "ЕВОДА ТРЕЙД" Комунального підприємства "Луцькводоканал", м. Луцьк

про банкрутство

Представники сторін:

від позивача: не прибули;

від відповідача: не прибули

Встановив: Рівненське обласне виробничо комунальне підприємство водопровідного каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «ЕВОДА ТРЕЙД» Комунального підприємства «Луцькводоканал» та просить суд:

1) визнати недійсними додаткову угоду №2 від 02.03.2021; додаткову угоду №3 від 03.03.2021; додаткову угоду №4 від 19.08.2021; додаткову угоду №5 від 27.08.2021; додаткову угоду №6 від 03.09.2021; додаткову угоду №7 від 11.10.2021; додаткову угоду №8 від 04.11.2021; додаткову угоду №9 від 04.11.2021 до договору №6 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 укладену між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідного каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» та Дочірнім підприємством «ЕВОДА ТРЕЙД» Комунального підприємства «Луцькводоканал»;

2) стягнути з Дочірнього підприємства «ЕВОДА ТРЕЙД» Комунального підприємства «Луцькводоканал» на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідного каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» кошти у розмірі 13 883 457, 53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач доводить, що збільшення вартості електричної енергії від початкової ціни договору у спірних додаткових угодах здійснено з порушенням п.2 ч.5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі».

Ухвалою суду від 16.07.2024 у задоволенні клопотання Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про звільнення від сплати судового збору постановлено відмовити. Позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме надання суду доказів сплати судового збору.

29.07.2024 від позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи за вх.№ 01-75/5166/24 до якого долучив платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 232 475, 86 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.08.2024.

Ухвалою суду від 26.08.2024 повідомлено учасників справи про те, що підготовче судове засідання відбудеться 03.09.2024.

Ухвалою суду від 03.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2024.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача за вх.№01-75/6325/24 від 23.09.2024, у якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, всупереч створеним судом відповідних умов та наданих строків, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причин неявки свого представника в судове засідання суд не повідомив, хоча про день на час розгляду справи в суді повідомлявся належним чином.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач відповідно до законодавства, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи по суті, а явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, учасники справи, мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

04 січня 2021 року між Рівненським обласним виробничо комунальним підприємством водопровідного каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (Споживач) та Дочірнім підприємством "ЕВОДА ТРЕЙД" Комунального підприємства "Луцькводоканал" (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №6.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього Договору Постачальник або Споживач іменуються Сторона, а разом - Сторони.

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Згідно п.п. 3.1.-3.3. договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-при єднанні, яка є додатком 1 до цього Договору. Споживач має право вільно змінювати Постачальника відповідно до процедури. визначеної ПРРЕЕ, та умов цього Договору. Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до п.п. 5.1.-5.7. договору загальна сума договору становить 45 248 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 7 541 333,33 грн. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, яка е додатком 2 до цього Договору. Договірні обсяги споживання електричної енергії визначаються відповідним Додатком «Договірні обсяги споживання електричної енергії» до цього Договору. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Оплата вартості обсягів споживання електроенергії здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у терміни визначені у відповідній пропозиції, що є додатком до цього Договору. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем протягом 30 днів наступних за розрахунковим місяцем.

Споживач зобов`язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору; раціонально використовувати електричну енергію, обережно поводитися з електричними пристроями та використовувати отриману електричну енергію виключно для власного споживання та не допускати несанкціонованого споживання електричної енергії; укласти в установленому порядку договір про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи для набуття права на правомірне споживання електричної енергії та фізичну доставку електричної енергії до межі балансової належності об`єкта Споживача; надавати забезпечення виконання зобов`язань з оплати за постачання електричної енергії у випадку неможливості погасити заборгованість за постачання та/або перебування в процесі ліквідації чи банкрутства відповідно до Цивільного кодексу України та ПРРЕЕ (п. 6.2. договору).

Постачальник зобов`язується: забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору; нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором; надавати Споживачу інформацію про його права та обов`язки, ціни на електричну енергію, порядок оплати за спожиту електричну енергію, порядок зміни діючого Постачальника та іншу інформацію, що вимагається цим Договором та чинним законодавством, а також інформацію про ефективне споживання електричної енергії. Така інформація оприлюднюється на офіційному веб-сайті Постачальника і безкоштовно надається Споживачу на його запит (п. 7.2. договору).

Відповідно до п.п. 13.1., 13.2. договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2021, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання зобов`язань Сторонами.

Зміна істотних умов договору можлива лише у випадках передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII в редакції від 19.04.2020 р., а саме: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

В подальшому між Позивачем і Відповідачем протягом 2021 року було укладено додаткові угоди, а саме:

- додаткова угода №1 від 15.02.2021 до договору №6 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021, відповідно до якої ціна договору не може перевищувати 1,777 грн. з ПДВ;

- додаткова угода №2 від 02.03.2021 до договору №6 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021, відповідно до якої ціна договору не може перевищувати 1,954 грн. з ПДВ;

- додаткова угода №3 від 03.03.2021 до договору №6 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021, відповідно до якої ціна договору не може перевищувати 2,149 грн. з ПДВ;

- додаткова угода №4 від 19.08.2021 до договору №6 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021, відповідно до якої ціна договору не може перевищувати 2,363 грн. з ПДВ;

- додаткова угода №5 від 27.08.2021 до договору №6 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021, відповідно до якої ціна договору не може перевищувати 2,599 грн. з ПДВ;

- додаткова угода №6 від 03.09.2021 до договору №6 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021, відповідно до якої ціна договору не може перевищувати 2,858 грн. з ПДВ;

- додаткова угода №7 від 11.10.2021 до договору №6 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021, відповідно до якої ціна договору не може перевищувати 3,14 грн. з ПДВ;

- додаткова угода №8 від 04.11.2021 до договору №6 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021, відповідно до якої ціна договору не може перевищувати 3,45 грн. з ПДВ;

- додаткова угода №9 від 04.11.2021 до договору №6 про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021, відповідно до якої ціна договору не може перевищувати 3,74 грн. з ПДВ.

На виконання договору, ДП «Евода Трейд» поставлено, а позивачем спожито електричну енергію загальною вартістю 53 504 097,79 грн., що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції які підписано та скріплено печатками сторін правочину (а.с. 67-84).

Позивач доводить, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим вони підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду з позовом та доводить, що додаткові угоди №2 від 02.03.2021, №3 від 03.03.2021, №4 від 19.08.2021, №5 від 27.08.2021, №6 від 03.09.2021, №7 від 11.10.2021, №8 від 04.11.2021 та №9 від 04.11.2021, укладені з порушенням чинного законодавства, та підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 1, ст. 215 ЦК України, а також кошти, які сплачені позивачем за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають стягненню з відповідача.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам суд виходив із такого:

Відповідно до преамбули Закону України ''Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим, п. 2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як до 10%.

Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

У п.52 - п.63 та п.88 - п.90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12~57гс23) викладено правову позицію: "Відповідно до частини четвертої cm. 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов 'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої cm. 41 Закону №922-VIІ І істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку cm. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у cm. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої cm. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої cm. 41 Закону №922-VlII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п 'ятої cm. 41 була викладена в cm. 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-ІХ від 18.09.2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проекту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 525, ст. 526, ч. 1 ст. 651 ЦК України, 188 ГК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов (подібний висновок наведений Верховним Судому у постанові від 07.12.2022 у справі №927/189/22): відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше, ніж на 10 відсотків; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Електрична енергія є товаром у розумінні п. 34 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, переглядаючи справу №903/383/22, Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 16.02.2023) зазначив про необґрунтованість доводів скаржника, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії, оскільки згідно з вказаною нормою не застосовуються в частині строків зміни ціни, а не в частині обмежень більш ніж на 10 відсотків збільшення ціни за одиницю товару.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 по справі №927/56/23 зазначив про те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.

Відтак, обов`язкові умови, необхідні для зміни ціни за одиницю електричної енергії (як товару), визначені саме у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення договору від 10.12.2021 №07/12), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Таким чином, законодавець не лише встановив обов`язкову вимогу щодо пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й відсоткове обмеження такого збільшення (до 10 відсотків).

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 по справі №903/366/22 зазначає, що виключно коливання цін на ринку електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. При цьому, Верховний Суд зазначим, що обмеження 10 відсотків застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни - кількість підписаних додаткових угод (як приклад, постанови від 16.02.2023 у справах №903/366/22 та №903/383/22, де досліджувалося питання щодо правовірності внесення змін до договорів про постачання електричної енергії споживачам).

До принципів здійснення публічних закупівель (згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі») віднесені максимальна економія, а також ефективність та пропорційність. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Водночас, з урахуванням укладення оспорюваних додаткових угод має місце факт суттєвого збільшення ціни за одиницю електричної енергії (вартість товару зросла від первинної за договором про закупівлю на понад 166 відсотків).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору (на таких твердження неодноразово акцентував увагу Верховний Суд, для прикладу у постановах від 16.02.2023 по справі №903/383/22, від 31.05.2022 по справі №927/515/21).

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у його постановах, прийнятих за результатами розгляду аналогічних спорів (як приклад, постанова від 16.02.2023 по справі за №903/383/22), перемога у тендері, укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10 відсотків шляхом «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною, недобросовісною діловою практикою з боку продавця, наслідком чого, зокрема, є нівелювання результатів відкритих торгів.

Отже, суд вважає додаткову угоду №2 від 02.03.2021, №3 від 03.03.2021, №4 від 19.08.2021, №5 від 27.08.2021, №6 від 03.09.2021, №7 від 11.10.2021, №8 від 04.11.2021 та №9 від 04.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №6 укладено із порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому останні, згідно норм ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, підлягають визнанню недійсними.

Також ДП "Евода Трейд" КП "Луцькводоканал", ініціюючи питання про внесення змін до істотних умов договору від 04.01.2021 №6, а саме укладення оспорюваних позивачем додаткових угод не надав окремого документального підтвердження наявності підстав для збільшення ціни за одиницю електроенергії внаслідок коливання ціни такого товару на ринку.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Зокрема, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 по справі за №913/368/19).

Отже, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №2 від 02.03.2021, №3 від 03.03.2021, №4 від 19.08.2021, №5 від 27.08.2021, №6 від 03.09.2021, №7 від 11.10.2021, №8 від 04.11.2021 та №9 від 04.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №6 укладено не у зв`язку з коливанням ціни на ринку, а з метою збільшити її на 10%, незалежно від реального відсотка коливання, тому такі угоди укладені із порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підлягають визнанню недійсними.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави встановлює Закон України "Про публічні закупівлі (далі - Закон).

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища, запобігання проявам корупції, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтями 1, 8 Конституції України також визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Сторони у випадку коливання, а саме збільшення ціни товару на ринку, наділені правом вносити зміни до істотних умов правочину (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). При цьому, кожна така зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18 та від 12.09.2019 у справі №915/1868/18.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Підвищення сторонами договору ціни, шляхом укладання додаткових угод, суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч.5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18.

Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.

Отже, при укладенні підприємством та ДП "Евода Трейд" спірних додаткових угод не дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", безпідставно змінено істотні умови договору, кожного разу при укладенні всіх додаткових угод сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни на електроенергію на ринку (в бік збільшення) після укладення договору та попередньої угоди.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За приписами частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Матеріалами справи підтверджено, що оспорювані додаткові угоди до договору були укладені з порушенням умов договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про державні закупівлі".

З цих підстав позовні вимоги в частині визнання угод недійсними підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" 13 883 457,53 грн. суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правовий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.

Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений,- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оскільки недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором, тому постачання електричної енергії споживачу і його оплата мали здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору від 04.01.2021 №6.

Відтак, виходячи з ціни у договорі від 04.01.2021 №6 та додаткової угоди №1 фактичний тариф за споживання електроенергії з січня 2021 року по жовтень 2021 року не має перевищувати 1,7776 грн. з ПДВ за 1 кВт*год.

Судом досліджено та встановлено, що відповідачу надмірно сплачено 13 883 457,53 грн. коштів за електроенергію, яку фактично не було поставлено, що зумовило істотне зменшення обсягу товару (електричної енергії), що становить предмет закупівлі, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 13 883 457,53 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вище викладені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному об`ємі.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору понесені при поданні позовної заяви до суду у розмірі 232 475,86 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на Дочірнє підприємство "ЕВОДА ТРЕЙД" Комунального підприємства "Луцькводоканал".

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №2 від 02.03.2021, №3 від 03.03.2021, №4 від 19.08.2021, №5 від 27.08.2021, №6 від 03.09.2021, №7 від 11.10.2021, №8 від 04.11.2021 та №9 від 04.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №6, укладені між Рівненським обласним виробничо комунальним підприємством водопровідного каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (м. Рівне, вул. Ст. Бандери, 2, код ЄДРПОУ 03361678) із Дочірнім підприємством "ЕВОДА ТРЕЙД" Комунального підприємства "Луцькводоканал" (м. Луцьк, проспект Соборності, 25, код ЄДРПОУ 42803794).

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" (м. Луцьк, проспект Соборності, 25, код ЄДРПОУ 42803794) на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідного-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (м. Рівне, вул. Ст. Бандери, 2, код ЄДРПОУ 03361678) 13 883 457,53 грн. зайво сплачених коштів.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" (м. Луцьк, проспект Соборності, 25, код ЄДРПОУ 42803794) на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідного-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (м. Рівне, вул. Ст. Бандери, 2, код ЄДРПОУ 03361678) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 232 475,86 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 30.09.2024.

Суддя В. М. Дем`як