Рішення

від 19.09.2024 по справі 904/1718/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024м. ДніпроСправа № 904/1718/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

позивача: Бохан С.О.,

відповідача: Гордієнко Т.О.,

дослідивши матеріали справи №904/1718/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"

до Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 17.04.2024 до Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ" (далі - відповідач) про стягнення 9.720.539,72 грн безумовного грошового зобов`язання, 1.882.278,82 грн зміни суми зобов`язання за аграрною розпискою (курсової розписки), 5.980.480,12 грн пені, 3.158.724,59 грн штрафу та 5.097.863,42 грн тридцяти шести процентів річних.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1718/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024.

Ухвалою від 19.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.05.2024.

Через відділ документального забезпечення від позивача 30.04.2024 надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач визнав, що здійснив помилку при визначенні ціни позову, яка підлягає виправленню.

У зв`язку із виправленням ціни позову позивач вказує на наявність підстав для повернення надміру сплаченого судового збору з державного бюджету.

Ухвалою від 15.05.2024 заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду, продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено до 12.06.2024.

Ухвалою від 12.06.2024 підготовче засідання відкладено до 11.07.2024.

Ухвалою від 11.07.2024 підготовче засідання відкладено до 08.08.2024.

Через відділ документального забезпечення від відповідача 23.08.2024 надійшли письмові пояснення, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволення позовних вимог про стягнення 3.386.433,91 грн пені і зменшити заявлені до стягнення розмір пені до 259.404,62 грн, штрафу до 315.872,46 грн та проценти річні до 424.821,95 грн.

Ухвалою від 04.09.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 04.09.2024.

Протокольною ухвалою від 04.09.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 19.09.2024.

Через відділ документального забезпечення від відповідача 13.09.2024 надійшли заперечення щодо розподілу судових витрат на оплату професійної правової допомоги, у яких відповідач викладає свою позицію, що заявлені до стягнення витрати на оплату професійної правової допомоги є значними у співвідношенні зі складністю справи та обсягом доказів, а тому заявлений до стягнення обсяг витрат позивача на оплату професійної правової допомоги підлягає коригуванню та стягненню в розумному розмірі.

Через відділ документального забезпечення від позивача 16.09.2024 надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, зокрема від стягнення пені за період з 16.05.2023 до 17.04.2024 включно у розмірі 3.400.857,31 грн і залишити в цій частині позовну вимогу щодо стягнення пені в розмірі 2.579.622,81 грн, оскільки позивач визнав підставність заперечень відповідача.

Таким чином, позивач просить суд прийняти його відмову від позову в частині стягнення 3.400.857,31 грн пені, повернути позивачу з державного бюджету 20.405,14 грн судового збору, у зв`язку із відмовою від частини позовних вимог (у розмірі 3.400.857,31 грн), повернути позивачу з державного бюджету 9.702,51 грн судового збору, у зв`язку із поданням заяви про зменшенням позовних вимог (на суму 808.542,23 грн), стягнути з відповідача на користь позивача 9.720.539,72 грн безумовного грошового зобов`язання, 1.882.278,82 грн зміни суми зобов`язання за аграрною розпискою (курсової різниці), 2.579.622,81 грн пені, 5.097.863,42 грн тридцяти шести процентів річних та 3.158.724,59 грн штрафу. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 289.673,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Через відділ документального забезпечення від позивача 18.09.2024 надійшли додаткові пояснення щодо суті позовних вимог, у яких позивач визнав неправильність власного розрахунку пені і підтвердив своє бажання відмовитися від стягнення частини пені, проте позивач не погодився з проханням відповідача зменшити заявлені до стягнення неустойку (пеню, штраф) і проценти річні.

В судовому засіданні 19.09.2024 представники позивача і відповідача відповідали на запитання суду, надавали пояснення у справі. Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог і прийняття відмови від їх частини, представник відповідача просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір пені, штрафу та процентів річних, проти чого заперечував представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Відповідач видав на користь позивача фінансову аграрну розписку, яку погасив лише частково, що і стало підставою звернення позивача до суду за даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Заперечень проти стягнення основної заборгованості та курсової різниці відповідач не наводить.

Відповідач зауважує, що заявлена до стягнення загальна сума пені, штрафу та процентів річних складає 93,52% від основного зобов`язання, а тому відповідач просить суд зменшити розмір пені, штрафу та процентів річних до вказаних у відзиві сум.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: видачі фінансової аграрної розписки, настання строку виконання зобов`язань за фінансовою аграрною розпискою, фактичного (повного/часткового) виконання фінансової аграрної розписки, наявності/відсутності заборгованості за фінансовою аграрною розпискою, правильності нарахування курсової різниці, правильності нарахування пені, штрафу та процентів річних, наявності/відсутності підстав для зменшення заявлених до стягнення пені, штрафу та процентів річних.

Суд встановив, що 19.07.2022 відповідач видав позивачу фінансову аграрну розписку на виконання зобов`язань за договором поставки №654/21-ДН від 22.12.2021, укладеного між кредитором і боржником (п. 1).

Відповідно до п. 2.1 аграрною розпискою встановлюється безумовне зобов`язання боржника сплатити кредитору грошові кошти в сумі 10.529.081,95 грн.

У пункті 2.4 фінансової аграрної розписки вказано, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору грошові кошти в сумі, визначеній в порядку, передбаченому п. 2.1 аграрної розписки, на рахунок кредитора в строк не пізніше 15.11.2022.

Фінансова аграрна розписка посвідчена приватним нотаріусом 19.07.2022 і зареєстрована в реєстрі за №601.

Також фінансова аграрна розписка зареєстрована в реєстрі аграрних розписок за №8520 від 19.07.2022.

До справи позивач долучив платіжну інструкцію №1247189758 від 18.04.2023 на суму 5.000.000,00 грн з призначенням платежу: «оплата згідно договору поставки за засоби захисту рослин №654/21-Дн від 22.12.2021 у тому числі ПДВ 20% - 833.333,33 грн».

Згідно листа відповідача, адресованого позивачу «Щодо уточнення призначення платежу», відповідач просив позивача зарахувати 4.191.457,37 грн в рахунок оплати за засоби захисту рослин за договором №654/21-Дн від 22.12.2021 та 808.542,63 грн, в тому числі ПДВ 20% на рахунок погашення заборгованості по фінансовій розписці №8520.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 17.04.2024 про сплату зміненої суми зобов`язання за аграрною розпискою (курсовою різницею) у розмірі 1.882.278,82 грн, яка відповідачем залишилася без відповіді та задоволення.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 9.720.539,72 грн безумовного грошового зобов`язання, 1.882.278,82 грн зміни суми зобов`язання за аграрною розпискою (курсової розписки), 5.980.480,12 грн пені, 3.158.724,59 грн штрафу та 5.097.863,42 грн тридцяти шести процентів річних.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок регулюються Законом України "Про аграрні розписки".

Відповідно до визначення термінів, що містяться у ст. 1 Закону України "Про аграрні розписки":

аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах;

боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах;

кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про аграрні розписки" аграрні розписки використовуються в операціях з сільськогосподарською продукцією.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про аграрні розписки" фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.

Виконання боржником зобов`язань за фінансовими аграрними розписками здійснюється лише в безготівковій формі.

Аграрну розписку не можна ототожнювати із договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника. При оформленні та видачі аграрної розписки наявність такого зустрічного зобов`язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки.

Аграрна розписка не є і додатком до договору поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання до боржника - сільгоспвиробника.

При цьому аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки".

Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов`язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов`язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.

Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №924/233/21.

Як вбачається з п. 2.4 фінансової аграрної розписки відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу грошові кошти в обумовленій договором сумі (10.529.081,95 грн) не пізніше 15.11.2022.

Аналізуючи платіжну інструкцію №1247189758 від 18.04.2023 на суму 5.000.000,00 грн з призначенням платежу: «оплата згідно договору поставки за засоби захисту рослин №654/21-Дн від 22.12.2021 у тому числі ПДВ 20% - 833.333,33 грн» та зміст листа відповідача адресованого позивачу «Щодо уточнення призначення платежу», суд доходить висновку, що заборгованість за фінансовою аграрною розпискою погашена у розмірі 808.542,63 грн, в тому числі ПДВ 20%.

Суд звертає увагу, що відповідач в листі вказав номер платіжного доручення, за яким на користь позивача перерахував 5.000.000,00 грн - 272, в той час як до матеріалів справи позивач долучив платіжне доручення №1247189758 від 18.04.2023, однак, враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку і позивача, і відповідача, суд доходить висновку, що листом про уточнення призначення платежу відповідач просив позивача уточнити призначення платежу саме у платіжному дорученні №1247189758 від 18.04.2023.

Отже, заборгованість за фінансовою аграрною розпискою становить 9.720.539,72 грн, проти чого відповідач не заперечую.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за фінансовою аграрною розпискою підлягає задоволенню у розмірі 9.720.539,72 грн.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Так, у п. 2.2 фінансової аграрної розписки визначено, якщо з дати видачі цієї аграрної розписки, до дня фактичної оплати коштів боржником на виконання його безумовного зобов`язання за цією аграрною розпискою, курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському ринку валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті сплати коштів на виконання цієї аграрної розписки, і який публікується на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/, змінюється більше ніж на 1% у бік збільшення, порівняно до курсу продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті видачі аграрної розписки, і який публікується на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/, то кредитор має право змінити безумовне грошове зобов`язання боржника сплатити кошти кредитору та перерахувати його за наступною формулою: Ск = С*К1/К2, де: Ск - загальна сума безумовного грошового зобов`язання боржника за аграрною розпискою у разі зміни курсу продажу долара США, грн; С - загальна сума безумовного зобов`язання боржника за аграрною розпискою на дату її видачі, грн; К1 - курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті сплати коштів на виконання аграрної розписки, і який публікується на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/; К2 - курс продажу долара США, який склався за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті видачі аграрної розписки, і який публікується на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/.

У зв`язку зі зміною курсу продажу долара США позивач здійснив перерахунок загальної суми безумовного грошового зобов`язання боржника за аграрною розпискою і встановив, що сума різниці безумовного зобов`язання за аграрною розпискою на дату її складання становить 1.882.278,82 грн.

Відповідач у відзиві фактично визнав наявність різниці безумовного зобов`язання за аграрною розпискою (курсовою різницею) у розмірі 1.882.278,82 грн.

Суд встановив, що сторони договору, тобто позивач і відповідач, узгодили зміну безумовного грошового зобов`язання, у зв`язку зі зміною курсу долара. Так, грошове зобов`язання відповідача хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті.

Отже, умови фінансової аграрної розписки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору і положеннями статті 632 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1.882.278,82 грн зміни суми грошового зобов`язання відповідача (курсової різниці) підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.1 фінансової аграрної розписки у випадку порушення боржником строків оплати грошового зобов`язання, визначених у п. 2.4 аграрної розписки, кредитор має право стягнути з боржника пеню від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.11.2022 до 17.04.2024 у загальному розмірі 5.980.480,12 грн.

Відповідач не погодився з періодом нарахування пені та вказав, що позивачем під час розрахунку пені порушено приписи ст. 232 ГК України, а саме пеня розрахована за період часу, який значно перевищує шестимісячний строк для нарахування пені. Здійснивши власний перерахунок пені відповідач визнав обґрунтованим його розмір у сумі 2.594.046,21 грн.

В подальшому позивач погодившись з позицією відповідача і відмовився від стягнення пені у розмірі 3.400.857,31 грн та просив суд у вказаній частині позовних вимог прийняти відмову від позову.

Вимоги про стягнення пені позивач просив суд задовольнити у розмірі 2.579.622,81 грн.

Відповідач просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір пені.

Оцінивши позиції сторін суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, строк оплати за фінансовою аграрною розпискою є таким, що настав 15.11.2022. Загальна сума заборгованості за фінансовою аграрною розпискою становить 10.529.081,95 грн. Відповідачем 18.04.2023 погашено заборгованість за фінансовою аграрною розпискою у розмірі 808.542,63 грн.

Суд вважає, що правомірним є нарахування пені з 16.11.2022 до 17.04.2023 на суму 10.529.081,95 грн та з 18.04.2023 до 15.05.2023 правомірним є нарахування пені на суму 9.720.539,32 грн. Також позивач мав право застосувати до спірних правовідносин сторін положення п. 7 Прикінцевих положень ГК України та нарахувати пеню до 30.06.2023 включно, тобто до закінчення карантину, проте скористався своїм процесуальним правом і відмовився від частини позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь - якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Господарський суд встановив, що заява позивача про відмову від позову підписана представником Бохан Сергієм Олександровичем , повноваження якого підтверджуються довіреністю від 31.12.2023, у якій вказаному представникові надано право відмовитися від позову повністю чи частково. Дана довіреність видана строком до 31.12.2024.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що представник позивача Бохан Сергій Олександрович має достатній обсяг прав та повноважень діяти від імені позивача і відмовитись від позову частково (а саме від частини суми у вимозі про стягнення пені), а тому відмова позивача від позову у вказаній частині (3.400.857,31 грн) підлягає прийняттю судом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2.579.622,79 грн є обґрунтованою, оскільки розрахунок позивача судом перевірений і визнаний правильним.

У п. п. 9.1.2 п. 9.1 фінансової аграрної розписки закріплено право кредитора у разі порушення боржником строків оплати грошового зобов`язання більше ніж на 30 календарних днів, стягнути з боржника штраф у розмірі 30% від суми, зазначеної у п. 2 даної аграрної розписки.

Позивач заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 3.158.724,59 грн.

Відповідач не заперечував проти розрахунку штрафу здійсненого позивачем, однак просив суд зменшити його розмір.

Суд перевірив розрахунок штрафу здійснений позивачем та визнав, що розрахунок штрафу арифметично та методологічно правильний, а вимога про стягнення штрафу обґрунтована.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зміст фінансової аграрної розписки відповідач погодив право кредитора, у випадку порушення боржником строків оплати грошового зобов`язання, нарахувати до стягнення 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми (п. п. 9.1.3 п. 9.1 фінансової аграрної розписки).

Позивач скористався правом на нарахування до стягнення з відповідача процентів річних (тридцять шість) за період з 16.11.2022 до 17.04.2024 на суму 5.097.863,42 грн.

Відповідач не заперечував проти розрахунку тридцяти шести (36) відсотків річних здійсненого позивачем, однак просив суд зменшити їх розмір.

Суд перевірив розрахунок процентів річних здійснений позивачем та встановив, що він (розрахунок) містить помилки, правильним розміром процентів річних є 5.095.034,28 грн.

А тому у задоволенні позовних вимог про стягнення 2.829,14 грн процентів річних слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, штрафу та процентів річних суд зазначає таке.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що унормовано у частині першій статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання.

Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Суд зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 ГПК України, суд приходить до висновку, що розмір заявлених до стягнення пені, штрафу та процентів річних може бути зменшений на 70% з огляду на таке.

Суд встановив, що розмір основного зобов`язання складає 9.720.539,72 грн.

Обґрунтований розмір збільшення стягнутої судом суми основного боргу внаслідок зміни курсу валют, нарахування пені, штрафу та процентів річних складає 12.715.660,50 грн.

Отже, за рахунок зміни курсу валют і нарахування курсової різниці, пені, штрафу та процентів річних сума основної заборгованості збільшилася більш ніж 130%.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідач частково повернув грошові кошти за фінансовою аграрною розпискою, підставність вимог позивача не заперечує, вживав заходи щодо мирного врегулювання спору.

З огляду на загальний розмір збільшення стягнутої судом суми основного боргу внаслідок зміни курсу валют, пені, штрафу та процентів річних суд вбачає фактичну зміну дійсного правового призначення вказаних нарахувань.

Суд вважає, що у разі стягнення з відповідача загального розміру збільшення стягнутої судом суми основного боргу внаслідок зміни курсу валют, пені, штрафу та процентів річних не відбудеться стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, а навпаки на відповідача буде покладено непомірний тягар, з урахуванням того, що господарська діяльність відповідача провадиться в умовах воєнного стану і крім цього, існують інші обставини, які ускладнюють отримання доходу.

Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені, штрафу та процентів річних позивач не надав суду доказів існування у нього збитків, які виникли в результаті невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, однак суд встановив значне перевищення заявленого до стягнення з відповідача розміру неустойки та процентів річних.

Варто зауважити, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, проте не каральний. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Для запобігання перетворення неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, мають бути спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Приймаючи рішення про зменшення заявлених до стягнення з відповідача пені, штрафу та процентів річних суд врахував, що у фінансовій аграрній розписці узгоджено захист позивача від знецінення грошових коштів в результаті зміни курсу валют та визначено розмір пені.

Також, у фінансовій аграрній розписці, враховуючи значний розмір безумовного зобов`язання боржника, встановлено розмір штрафу на рівні 30 відсотків від загальної суми заборгованості та значно підвищений, у порівнянні зі ст. 625 ЦК України, процент річних, а саме на рівні 36% замість визначених законом 3%, тобто збільшений в 12 разів.

В результаті аналізу обсягу відповідальності відповідача перед позивачем суд доходить висновку про його нерозумність з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а тому вбачає об`єктивну необхідність скористатися правом на зменшення заявлених до стягнення з відповідача пені, штрафу та процентів річних забезпечивши дотримання розумного балансу інтересів сторін.

Суд також бере до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (п. 8.38.).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір пені, штрафу та процентів річних до 30%.

Крім вищевикладеного, суд приймаючи рішення про зменшення заявленого до стягнення розміру пені, штрафу та процентів річних взяв до уваги, що основним видом діяльності відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Діяльність підприємства носить сезонний характер.

Договір поставки на забезпечення зобов`язань, за яким і видано в подальшому фінансову аграрну розписку, був укладений до введення в Україні воєнного стану, який (воєнний стан) і став перепоною для належного виконання покладених на відповідача обов`язків за договором поставки з огляду на таке.

Як зазначає відповідач, більшість морських портів закрито («Бердянськ», «Скадовськ», «Маріуполь»), внаслідок мінування рекомендованих шляхів комерційних суден було припинено виконання експортних контрактів продажу сільськогосподарської продукції морським транспортом через порти в акваторії Чорного моря. Наслідком вказаних обставин є істотне скорочення обсягів експорту сільськогосподарської продукції в результаті чого падають ринкові ціни на внутрішньому ринку України та при продажі закордоном.

Суд вважає обставини на які посилається відповідач загальновідомими, а отже в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України такими, що не підлягають доказуванню. Зрештою, обставини на які посилається відповідач, визнаються судом і такими, що ускладнюють належне виконання взятих зобов`язань за фінансовою аграрною розпискою і підтверджують навяність підстав для використання судом права на зменшення заявлених до стягнення пені, штрафу (30% від суми повного грошового зобов`язання ) та процентів річних (36% замість, визначених ст. 625 ЦК України, 3%).

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 269.234,40 грн (оскільки у задоволенні позовних вимог про стягнення 2.829,14 грн процентів річних суд відмовляє з огляду на помилку у розрахунку позивача).

Господарський суд наголошує, що судові витрати зі сплаті судового збору покладається на відповідача саме у розмірі 269.234,40 грн, тобто без урахування зменшення розміру заявлених до стягнення пені, штрафу та процентів річних.

Суд також відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тобто, право на повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору у позивача виникає у разі відмови від позову до початку розгляду справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, підготовче провадження було закрито 08.08.2024, про що постановлено ухвалу, а розгляд справи по суті призначено на 04.09.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ГПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься.

Відповідно до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №3294960 від 04.09.2024 о 12 год 39 хв відбулося відкриття судового засідання з розгляду справи по суті (п.п. 8, 9 протоколу).

За наслідками судового засідання 04.09.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 19.09.2024 (п. 48 протоколу).

Таким чином, перше засідання з розгляду справи по суті відбулося 04.09.2024.

Водночас, заява про відмову від частини позовних вимог була сформована в системі «Електронний суд» 17.09.2024, тобто після початку розгляду справи по суті.

З огляду на фактичні обставини справи положення ч. 1 ст. 130 ЦК України у даному випадку застосуванню не підлягають.

Згідно з п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» право на повернення судового збору з державного бюджету у позивача не виникає (з огляду на його відмову від частини позовних вимог після початку розгляду справи по суті), а сплачений судовий збір за розгляд позовних вимог підлягає розподілу на загальних підставах.

Крім того, суд враховує, що позивач також заявив клопотання про повернення йому з державного бюджету надміру внесеного судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд встановив, що ціна позову становить 25.839.886,67 грн, за подачу даного позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 310.078,64 грн (із застосуванням понижуючого коефіцієнту, оскільки позовна заява сформована в системі «Електронний суд» і на неї розповсюджується дія ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Фактично позивачем сплачено судовий збір у розмірі 319.781,15 грн, а тому наявні підстави для повернення з державного бюджету судового збору у розмірі 9.702,51 грн.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "АГРОТЕХСЕРВІС-СИНЕЛЬНИКОВЕ" (52523, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Георгіївка, ВУЛИЦЯ АГРОПРОМИСЛОВА, будинок 1-С; ідентифікаційний код 03563117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08702, Київська область, місто Обухів(пн), ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 20; ідентифікаційний код 36348550) 9.720.539,72 грн (дев`ять мільйонів сімсот двадцять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять грн 72 к.) безумовного грошового зобов`язання, 1.882.278,82 грн (один мільйон вісімсот вісімдесят дві тисячі двісті сімдесят вісім грн 82 к.) зміни суми зобов`язання за аграрною розпискою (курсової різниці), 773.886,84 грн (сімсот сімдесят три тисячі вісімсот вісімдесят шість грн 84 к.) пені, 947.617,38 грн (дев`ятсот сорок сім тисяч шістсот сімнадцять грн 38 к.) штрафу, 1.528.510,28 грн (один мільйон п`ятсот двадцять вісім тисяч п`ятсот десять грн 28 к.) процентів річних, 269.234,40 грн (двісті шістдесят дев`ять тисяч двісті тридцять чотири грн 40 к.) судового збору.

В частині позовних вимог (про стягнення 3.400.857,31 грн пені) провадження у справі закрити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08702, Київська область, місто Обухів(пн), ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 20; ідентифікаційний код 36348550) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9.702,51 грн (дев`ять тисяч сімсот дві грн 51 к.), сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №49685 від 17.04.2024 на суму 319.781,15 грн, про що ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 30.09.2024.

Суддя С.А. Дупляк