Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/9097/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/9097/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Прем`єра Трейдплюс" (73020, м. Херсон, вул. М. Куліша, буд. 11-Б, кв. 37, ідентифікаційний код 43550750)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вега КМ" (03057, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, кім. АПП, ідентифікаційний код 35557259)

про стягнення боргу 467 905,85 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Прем`єра Трейдплюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вега КМ" про стягнення 467 905,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 05/02-2024 від 05.02.2024, а саме в частині повної та своєчасної оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 400 280,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 27 232,18 грн., штраф у розмірі 23 046,51 грн., інфляційні витрати у розмір 13 471,85 грн. та 3% річних у розмірі 3 875,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Даною ухвалою суд на виконання вимог частини 7 статті 42 ГПК України, повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Вега КМ" про обов`язок, встановлений частиною 6 статті 6 ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 29.07.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Так, судом встановлено, що ухвала суду від 29.07.2024 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, суд також враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.

За змістом розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.

Згідно з новою редакцією частин п`ятої ? восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3424-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи", який набрав чинності 04.11.2023.

Згідно з новою редакцією ч. 6 ст. 6 ГПК України, чинної з 04.11.2023, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2024, а отже отримання ухвал Господарського суду міста Києва, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 10.08.2024 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

05.01.2024 між Приватним підприємством "Прем`єра Трейдплюс" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Вега КМ" (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг № 05/02-2024 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника на умовах визначених у цьому договорі надавати за плату послуги (надалі іменуються «послуги»):

- послуги екскаватора-навантажувача без гідромолота, марка JCB4CX, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (п.1.1.1. договору);

- послуги екскаватора-навантажувача з гідромолотом, марка JCB4CX, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (п.1.1.2. договору).

Згідно п.2.3. договору замовник зобов`язаний, зокрема, приймати від виконавця результат наданих послуг шляхом підписання акту виконаних робіт, якщо надані послуги відповідають умов договору, і оплачувати їх розмір і в строк, передбачений цим договором.

Відповідно до п.3.1. договору, за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю суму згідно рахунку на виконання робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний у даному договорі.

Пунктом 4.1. договору встановлено що, у разі порушення умов оплати за надані послуги визначених цим договором, винна сторона повинна сплатити на користь іншої сторони пеню у розмірі 1,5% за кожен день прострочення здійснення розрахунку від суми вартості послуг, яка вказана в рахунку на оплату.

Згідно з п.4.2. договору, у разі порушення строків оплати за надані послуги, замовник сплачує за вимогою виконавця штраф у розмірі 2% за кожен повний місяць затримки оплати від суми вартості послуг, яку не було сплачено.

Сторони дійшли до згоди, що строк обмеження нарахування пені та штрафу становить 6 місяців (п.4.3. договору).

За умовами п.4.4. договору, винна сторона повинна сплатити пеню на користь іншої виключно при наявності письмової вимоги (претензії).

Відповідно до п.5.1. договору, за домовленістю сторін, вартість робіт за цим договором, яка передбачена у п.1.1.1, становить 1 200,00 грн за одну годину надання послуг; вартість робіт за цим договором, яка передбачена у п.1.1.2, становить 2 000,00 грн, та 2 400,00 грн одноразово за подачу техніки на місце надання послуг. Замовник повинен сплатити надані послуги за цим договором на підставі рахунку виконавця. За фактом надання послуг виконавець надає акт наданих послуг, який повинен бути підписаний замовником не пізніше 5 робочих днів з моменту його отримання (виставлення).

За умовами п.5.2. договору, термін оплати за надані послуги становить 5 робочих днів з моменту виставлення виконавцем рахунку на оплату та акту наданих послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Датою здійснення оплати є дата надходження відповідних коштів на розрахунком рахунок виконавця.

Згідно з п.10.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року.

На виконання умов договору, позивачем було надано відповідачу послуги спецтехніки, на загальну суму 520 280,00 грн., а саме:

1) за період з 06.02.2024 по 09.02.2024 року: послуги екскаватора-навантажувача без гідромолота, марки JCB4CX, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; подання транспорту на місце виконання робіт, загальною вартістю 57 600,00 грн., що підтверджується актом надання послуг № 6 від 09 лютого 2024 року. Того ж дня виконавцем було надано замовнику рахунок на оплату № 4, який сплачено останнім у повному обсязі (платіжна інструкція № 310 від 12.02.2024 року). У зв`язку з чим позивачем не заявляються вимоги за фактом надання послуг за період з 06.02.2024 по 09.02.2024 року (акт надання послуг № 6).

2) за період з 10.02.2024 по 16.02.2024 року: послуги екскаватора-навантажувача без гідромолота, марки JCB4CX, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; послуги екскаватора-навантажувача з гідромолотом, марки JCB4CX, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , загальною вартістю 134 000,00 грн. Факт належного надання послуг відповідачу підтверджується актом надання послуг № 7 від 16 лютого 2024 року. Того ж дня виконавцем було надано замовнику рахунок на оплату № 5, який відповідачем не було оплачено.

3) за період з 19.02.2024 по 23.02.2024 року: послуги екскаватора-навантажувача без гідромолота, марки JCB4CX, 201,3 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; послуги екскаватора-навантажувача з гідромолотом, марки JCB4CX, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , загальною вартістю 62 400,00 грн. Факт належного надання послуг відповідачу підтверджується актом надання послуг № 8 від 23 лютого 2024 року. Того ж дня виконавцем було надано замовнику рахунок на оплату № 6, який сплачено останнім у повному обсязі (платіжна інструкція № 320 від 29.02.2024 року). У зв`язку з чим позивачем не заявляються вимоги за фактом надання послуг за період з 19.02.2024 по 23.02.2024 року (акт надання послуг № 8).

4) за період з 24.02.2024 по 29.02.2024 року: послуги екскаватора-навантажувача без гідромолота, марки JCB4CX, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; послуги екскаватора-навантажувача з гідромолотом, марки JCB4CX, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , загальною вартістю 70 800,00 грн. Факт належного надання послуг відповідачу підтверджується актом надання послуг № 9 від 29 лютого 2024 року. Того ж дня виконавцем було надано замовнику рахунок на оплату № 8, який відповідачем не було оплачено.

5) 01.03.2024 року: послуги екскаватора-навантажувача без гідромолота, марки JCB4CX, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , загальною вартістю 13 200,00 грн. Факт належного надання послуг відповідачу підтверджується актом надання послуг № 10 від 01 березня 2024 року. Того ж дня виконавцем було надано замовнику рахунок на оплату № 9, який відповідачем не було оплачено.

6) за період з 02.03.2024 по 08.03.2024 року: послуги екскаватора-навантажувача без гідромолота, марки JCB4CX року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , загальною вартістю 88 800,00 грн. Факт належного надання послуг відповідачу підтверджується актом надання послуг № 13 від 08 березня 2024 року. Того ж дня виконавцем було надано замовнику рахунок на оплату №11, який відповідачем не було оплачено.

7) за період з 22.04.2024 по 27.04.2024 року: послуги екскаватора-навантажувача без гідромолота, марки JCB4CX, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; подання транспорту на місце виконання робіт, загальною вартістю 85 440,00 грн. Факт належного надання послуг відповідачу підтверджується актом надання послуг № 26 від 27 квітня 2024 року. Того ж дня виконавцем було надано замовнику рахунок на оплату № 25, який відповідачем не було оплачено.

8) 30.04.2024 року: послуги екскаватора-навантажувача без гідромолота, марки JCB4CX, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , загальною вартістю 8 040,00 грн. Факт належного надання послуг відповідачу підтверджується актом надання послуг № 27 від 30 квітня 2024 року. Того ж дня виконавцем було надано замовнику рахунок на оплату № 26, який відповідачем не було оплачено.

Загальна вартість наданих позивачем послуг за договором становить 520 280,00 грн., при цьому як зазначає позивач, відповідачем лише частково здійснено розрахунок за надані послуги, а саме на суму 120 000,00 грн., відтак сума заборгованості за даним договором складає 400 280,00 грн.

У матеріалах справи міститься, Акт звірки взаємних розрахунків за період з 05.02.2024 - 13.03.2024, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, згідно з яким за відповідачем на 13.03.2024 числиться заборгованість у розмірі 306 800,00 грн.

Також у матеріалах справи міститься, Акт звірки взаємних розрахунків за період з 05.02.2024 - 02.05.2024, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, згідно з яким за відповідачем на 02.05.2024 числиться заборгованість у розмірі 400 280,00 грн.

Позивач з метою досудового врегулювання спору направив 30.03.2024 на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості за вих. № 20240617/1 від 17.06.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення в цінний лист, накладною № 5400600828297 від 30.03.2024 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» № 5400600828297 від 30.03.2024. Згідно з витягу з веб-сайту АТ «Укрпошта», відправлення за номером № 5400600828297 було повернуто за зворотною адресою: закінчення встановленого терміну зберігання.

У зв`язку із поверненням претензії № 20240617/1 від 17.06.2024 позивач повторно 20.06.2024 направив на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості за вих. № 20240617/1 від 17.06.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення в цінний лист, накладною № 5402908130021 від 20.06.2024 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» № 5402908130021 від 20.06.2024. Згідно з витягу з веб-сайту АТ «Укрпошта», відправлення за номером № 5402908130021 було також повернуто за зворотною адресою: закінчення встановленого терміну зберігання.

З огляду на викладене, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 400 280,00 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині здійснення оплати послуг, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 27 232,18 грн., штраф у розмірі 23 046,51 грн., інфляційні витрати у розмір 13 471,85 грн. та 3% річних у розмірі 3 875,31 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договорами надання послуг, а відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем, на виконання умов договору надавались послуги відповідачу, а саме: за період з 06.02.2024 по 09.02.2024 на суму 57 600,00 грн., за період з 10.02.2024 по 16.02.2024 на суму 134 000,00 грн., за період з 19.02.2024 по 23.02.2024 на суму 62 400,00 грн., за період з 24.02.2024 по 29.02.2024 на суму 70 800,00 грн., 01.03.2024 на суму 13 200,00 грн., за період з 02.03.2024 по 08.03.2024 року на суму 88 800,00 грн., за період з 22.04.2024 по 27.04.2024 року на суму 85 440,00 грн. та 30.04.2024 на суму 8 040,00 грн., про що складені відповідні Акти наданих послуг, які підписані сторонами та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг, а також їх часткова оплата.

Крім цього, сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 05.02.2024 - 02.05.2024, згідно з яким за відповідачем на 02.05.2024 числиться заборгованість у розмірі 400 280,00 грн.

Втім, відповідачем в порушення умов договору не було в повному обсязі оплачено послуги у зв`язку з чим, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, за останнім обліковується заборгованість у розмірі 400 280,00 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом п.5.2. договору, термін оплати за надані послуги становить 5 робочих днів з моменту виставлення виконавцем рахунку на оплату та акту наданих послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Однак, відповідач, у встановлений строк, своїх зобов`язань з оплати отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, сплативши лише 57 600,00 грн., згідно платіжної інструкції №310 від 12.02.2024 та 62 400,00 грн. згідно платіжної інструкції № 320 від 29.02.2024.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем основного боргу у повному обсязі, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 400 280,00 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 27 232,18 грн., штраф у розмірі 23 046,51 грн., інфляційні витрати у розмір 13 471,85 грн. та 3% річних у розмірі 3 875,31 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у разі порушення умов оплати за надані послуги визначених цим договором, винна сторона повинна сплатити на користь іншої сторони пеню у розмірі 1,5% за кожен день прострочення здійснення розрахунку від суми вартості послуг, яка вказана в рахунку на оплату (п.4.1. договору) та у разі порушення строків оплати за надані послуги, замовник сплачує за вимогою виконавця штраф у розмірі 2% за кожен повний місяць затримки оплати від суми вартості послуг, яку не було сплачено (п.4.2. договору).

За результатами перевірки наданих позивачем розрахунків пені та штрафу суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну вірність, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 27 232,18 грн. та штрафу у розмірі 23 046,51 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну вірність, а отже позовні вимоги Приватного підприємства "Прем`єра Трейдплюс" в частині стягнення інфляційні втрат у розмірі 13 471,85 грн. та 3% річних у розмірі 3 875,31 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вега КМ" (03057, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 9, кім. АПП, ідентифікаційний код 35557259) на користь Приватного підприємства "Прем`єра Трейдплюс" (73020, м. Херсон, вул. М. Куліша, буд. 11-Б, кв. 37, ідентифікаційний код 43550750) основну заборгованість у розмірі 400 280 грн. 00 коп., пеню у розмірі 27 232 грн. 18 коп., штраф у розмірі 13 471 грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 471 грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 3 875 грн. 31 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 7 018 грн. 59 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.09.2024

Суддя Пукшин Л.Г.