Ухвала

від 30.09.2024 по справі 910/11927/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/11927/24Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

За позовом ОСОБА_1

до Громадської організації «Київська вірменська громада»

про визнання недійсним рішень загальних зборів, скасування держаних реєстрацій, визнання повноважень припиненими та зобов`язання вчинити дії

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

27.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Громадської організації «Київська вірменська громада» про:

1) визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Громадської організації «Київська вірменська громада», оформлене протоколом позачергових загальних зборів членів Громадської організації «Київська вірменська громада» №1/2017 від 16 січня 2017 року;

2) скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 06.02.2017 №10701050007008955, проведену державним реєстратором Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лугіною М.С.;

3) визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Громадської організації «Київська вірменська громада», оформлене протоколом позачергових загальних зборів членів Громадської організації «Київська вірменська громада» №1/2018 від 14 лютого 2018 року;

4) скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 27.02.2018 №10701050008008955, проведену державним реєстратором Головного територіального управління юстиції у м. Києві Піддубняк В.В.;

5) визнання припиненими повноважень ОСОБА_2 на посаді Голови Громадської організації «Київська вірменська громада» з 19 червня 2017 року;

6) зобов`язання Громадську організацію «Київська вірменська громада») скликати, організувати та провести загальні збори членів Громадської організації «Київська вірменська громада», з внесенням до порядку денного питання обрання Голови Громадської організації «Київська вірменська громада».

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що в порушення вимог статутних документів членів ГО, зокрема позивача, не було повідомлено про проведення Зборів ГО належним чином та у визначений строк, що позбавило позивача можливості брати участь в управлінні юридичною особою; на зборах членів ГО були розглянуті питання, що не були включені в порядок денний, зокрема, щодо конкретних змін до статутів ГО; збори членів ГО були проведені за відсутності необхідного кворуму, тобто збори були неправомочними, а прийняті ними рішення не мають юридичної сили; інформація про кількість членів ГО при проведенні зборів ГО 16 січня 2017 року та 14 лютого 2018 була сфальсифікована з метою прийняття необхідних рішень без наявності потрібного кворуму, що підтверджується зокрема листом ЦМУ МЮ (м. Київ) № 36165/8.12-24/вх.40051/8-24 від 10.07.2024; строк повноважень ОСОБА_2 на посаді Голови Громадської організації «Київська вірменська громада» закінчився 19 червня 2017 року, проте зборами ГО не було обрано нового голову громадської організації, не було подано документів для державної реєстрації змін відомостей про органи управління ГО, але при цьому ОСОБА_2 продовжує здійснювати повноваження з управління ГО, не маючи з 19 червня 2017 року таких повноважень.

Разом з позовною заявою позивач було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, в тому числі, але не виключно, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти / здійснювати / проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відносно / щодо Громадської організації «Київська вірменська громада», вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про зміну органів управління юридичної особи.

Відповідно статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частини перша і третя статті 137).

Відповідно до частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, зважаючи на наступні обставини.

Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 по справі №911/2930/17.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, якщо позивач звертається (має намір звернутися) до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Подану до суду заяву заявник обґрунтовує тим, що у разі встановлення судом незаконності рішень загальних зборів членів Громадської організації «Київська вірменська громада», оформлених Протоколом загальних зборів № 1/2017 від 16 січня 2017 року та Протоколом загальних зборів № 1/2018 від 14 лютого 2018 року, визнання припиненими повноваження ОСОБА_2 на посаді Громадської організації «Київська вірменська громада» з 19 червня 2017 року та зобов`язання Громадську організацію «Київська вірменська громада» скликати організувати та провести загальні збори членів Громадської організації «Київська вірменська громада» з внесенням до порядку денного питання обрання Голови Громадської організації «Київська вірменська громада» фактична реалізація повноважень голови ГО Геворкяном Норіком Тіграновичем, повноваження якого на вказаній посаді закінчилися 19 червня 2017 р., до набрання судовим рішенням в цій справі законної сили буде порушувати права та законні інтереси позивача як члена громадського об`єднання, якого позбавили можливості брати участь в управлінні ГО, висувати свою кандидатуру на вибори голови ГО, голосувати «за» або «проти» прийняття будь-яких рішень, висловлювати свою позицію як члена ГО щодо тих чи інших питань порядку денного, а також може призвести до необхідності ініціювання нових судових спорів з метою оскарження фактично вчинених дій та рішень ОСОБА_2 під час реалізації ним повноважень голови ГО за відсутності таких повноважень.

Однак, суд зазначає, що звертаючись до суду із даною заявою, заявник не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить позивач, адже факт прийняття загальними зборами відповідача рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

До того ж, судом враховано, що протягом тривалого часу від дати прийняття позачерговими загальними зборами Громадської організації «Київська вірменська громада» оскаржуваних рішень (2017 та 2018 роки) позивачем не вчинялись дії, спрямовані на їх оскарження.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

При цьому, у випадку виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, заявник не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Суддя О.М. Спичак