Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/9146/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/9146/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансшіпмент-газ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс трейд ресурс"

про стягнення 1 260 644,99 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансшіпмент-газ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс трейд ресурс" про стягнення 1 260 644,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 29/09/21-ТШГ/ЛЮКС від 29.09.2021, в частині повернення позики.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.08.2024 представником відповідача подано заяву про продовження строку на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у продовженні строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено.

23.08.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Однак, у даному випадку, ч. 1 ст. 119 ГПК України не може застосована, оскільки, ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути саме продовжений судом за заявою учасника справи, а не поновлений.

Таким чином, з аналізу частин 1 та 2 ст. 119 ГПК України вбачається, що встановлений судом строк для подання відзиву може бути саме продовжений, а встановлений законом строк в свою чергу, може бути поновлений, а відтак, оскільки строк для подання відзиву встановлюється саме судом, ч. 1 ст. 119 ГПК України не може бути застосована до такого строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, обставини, на які посилається відповідач як на підставу для поновлення процесуального строку не є поважними та винятковими, а також не підтверджені жодним доказом.

Суд також враховує, що згідно із частинами 1 та 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд залишає відзив на позовну заяву без розгляду.

Також, 23.08.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» подано зустрічний позов до Приватного підприємства «Трансшіпмент-газ» про стягнення 40 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» про стягнення 40 000,00 грн. повернуто.

30.08.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

11.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» подано зустрічний позов до Приватного підприємства «Трансшіпмент-газ» про стягнення 40 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у поновленні строку для подання зустрічного позову відмовлено, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» про стягнення 40 000,00 грн. повернуто.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» (далі - позичальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» (далі - позикодавець, позивач) укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 29/09/21-ТШГ/ЛЮКС (далі - Договір), за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

У пунктів 1.2 Договору сторонами узгоджено, що безвідсоткова поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за Договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (згідно з п. 14.1.257. ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Договору безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 1 110 000,00 грн. без ПДВ.

Безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається всією сумою або частинами у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника та/або видачі готівкових коштів позичальнику з розрахункового рахунку позикодавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання сторонами цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги позичальником позикодавцю здійснюється до 31 грудня 2022 року.

Пунктом 4.2 Договору узгоджено, що позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти від в порядку та на умовах, що передбачені даним Договором.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку даного Договору не звільняє сторін від виконання ними зобов`язань за даним Договором (п. 8.1 Договору).

На виконання умов вказаного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» грошові кошти в розмірі 1 110 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 76 від 01 жовтня 2021 року на суму 360 000,00 грн. та № 80 від 04 жовтня 2021 року на суму 750 000,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що ТОВ «Трансшіпмент-газ» належним чином виконало умови Договору, проте ТОВ «Люкс трейд ресурс» в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, не здійснив повернення позикодавцю у строк до 31.12.2022 позики, повернувши лише 6 500,00 грн. згідно платіжного доручення № 2305 від 19 серпня 2022 року, що також підтверджуються довідкою № КНО-52.5.2.1/311 від 23.07.2024 р., виданою Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», у зв`язку з чим, сума не повернутої отриманої безвідсоткової поворотної фінансової допомоги станом на дату подачі позовної заяви складає 1 103 500,00 грн., що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, позикодавцем було надано позичальнику позику у сумі 1 110 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 76 від 01 жовтня 2021 року на суму 360 000,00 грн. та № 80 від 04 жовтня 2021 року на суму 750 000,00 грн.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги позичальником позикодавцю здійснюється до 31 грудня 2022 року.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був повернути позику у строк до 31.12.2022.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув позивачу позику лише в сумі 6 500,00 грн. згідно платіжного доручення № 2305 від 19 серпня 2022 року, що також підтверджуються довідкою № КНО-52.5.2.1/311 від 23.07.2024 р., виданою Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

Доказів на підтвердження повернення позики у розмірі та у строки встановлені Договором у повному обсязі, втому числі станом на час розгляду справи, відповідачем до суду не надано.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу позики та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного та повного повернення позики, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми наданої позики в розмірі 1 103 500,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню інфляційні втрати в розмірі 105 497,57 грн. та 3% річних в розмірі 51 647,42 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 105 497,57 грн. та 3% річних в розмірі 51 647,42 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, прим. 7; ідентифікаційний код: 43691830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, пр.. Волі, буд. 42, оф. 404; ідентифікаційний код: 37821481) заборгованість у розмірі 1 103 500 (один мільйон сто три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 105 497 (сто п`ять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 51 647 (п`ятдесят одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 127 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 74 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 30.09.2024

Суддя О.А. Грєхова