Рішення

від 17.09.2024 по справі 910/13238/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2024Справа № 910/13238/23За позовом Приватного підприємства «Соловій-транс»

до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС»

про стягнення 166 802, 57 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Тур О.Т. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Голяр І.С.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Соловій-транс» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» (надалі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 166 802,57 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.990, 991 Цивільного кодексу України, ст.8, 25 Закону України «Про страхування», обґрунтовані порушенням відповідачем своїх обов`язків за договором №006-476965/07НТ добровільного страхування наземного транспорту від 31.03.2022 (КАСКО спецтехніки), в частині виплати страхового відшкодування, в зв`язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу «Schmitz», державний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/13238/23, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.09.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позов, заява про продовження строків для подання доказів та заява про призначення в справі судової автотоварознавчої експертизи. У поданому відзиві відповідач заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що позивачем порушено умови договору страхування, а саме: після проведення ремонту позивачем не надано представнику відповідача ТЗ для повторного огляду, що ставить під сумнів здійснення такого ремонту; не надано представнику страховика (уповноваженому ним експерту) можливість огляду пошкодженого ТЗ не пізніше 7 робочих днів з дати настання події, що має ознаки страхового випадку, тоді як надав ТЗ для огляду через 14 робочих днів, а тому ТЗ міг отримати і інші пошкодження; письмово не узгоджено зі страховиком місце проведення, вартість робіт і вартість відновлювального ремонту, в зв`язку із чим страхова компанія правомірно реалізувала право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 постановлено розгляд справи № 910/13238/23 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.10.2023. Задоволено клопотання відповідача про продовження строку для подання доказів та встановлено останньому додатковий строк до 06.10.2023 для подання доказів - відповіді на адвокатський запит №01/08 від 22.08.2023.

27.09.2023 від відповідача надійшло клопотання в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

28.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.10.2023 від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.

06.10.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

16.10.2023 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні призначеному на 31.10.2023 та в усіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 заяву представника позивача про участь в судовому засіданні призначеному на 31.10.2023 та в усіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У підготовче засідання 31.10.2023 з`явився представник відповідача, який підтримав подане раніше клопотання про призначення експертизи, представник позивача в засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 відповідача про призначення судової експертизи задоволено, призначено в справі №910/13238/23 судову автотоварознавчу експертизу, з обов`язковим оглядом транспортного засобу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження в справі на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта зупинено.

29.12.2023 на адресу суду надійшло клопотання експерта Романяка А.М. про забезпечення безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, необхідного для проведення транспортно-товарознавчої експертизи внаслідок його пошкодження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 поновлено провадження в справі № 910/13238/23, клопотання експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Романяка А.М. задоволено та зобов`язано позивача вчинити наступні дії на виконання клопотання експерта: надати для обстеження об`єкт дослідження - транспортний засіб (напівпричіп) Schmitz, державний номер НОМЕР_1 , з повноцінним доступом до нього, забезпеченням у разі необхідності його підрозбирання, присутністю сторін у справі, наявністю його реєстраційних документів. Дату та місце огляду попередньо узгодити з експертом (телефон (032) 231-76-13) та відповідачем. Провадження в справі №910/13238/23 зупинено на час проведення експертизи.

14.02.2024 на адресу суду надійшло клопотання експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Романяка А.М. про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової транспортно-товарознавої експертизи №5051-Е.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 поновлено провадження в справі №910/13238/23, клопотання експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Романяка А.М. задоволено, зобов`язано учасників справи в строк протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали надати до суду додаткові документи для направлення до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Надано дозвіл експерту на виконання експертизи за наданими відповідними матеріалами (фотозображеннями), з врахуванням результатів експертного обстеження напівпричепа та повідомлено експертів про можливість проведення експертних досліджень за копіями додаткових документів, провадження в справі № 910/13238/23 зупинено на час проведення експертизи.

11.06.2024 від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №5051-Е від 04.06.2024, разом з матеріалами справи № 910/13238/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 поновлено провадження в справі та призначено підготовче засідання на 17.07.2024.

09.07.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він, зокрема, просив змінити найменування останнього на Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС».

16.07.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 16.07.2024 з`явилась представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою долучив додаткові пояснення позивача від 16.07.2024 до матеріалів справи. Крім того, суд, з урахуванням думки представника позивача, задовольнив клопотання відповідача та змінив найменування відповідача на Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС».

Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2024.

17.09.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів понесення витрат на судову експертизу.

У судовому засіданні 17.09.2024 представник позивача надала пояснення по суті позовних вимог та позов просила задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 17.09.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2022 між відповідачем, як страховиком та позивачем, як страхувальником укладено договір №006-476965/07НТ добровільного страхування наземного транспорту від 31.03.2022 (КАСКО спецтехніки) (надалі - договір) відповідно до додатку №1 до якого застраховано напівпричіп тентований «Schmitz SCB», 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , страхова сума 400 000, 00 грн, виплата без врахування зносу.

Згідно із п.3 частини договору вигодонабувачем за договором є позивач.

Строк дії договору з 00 год. 00 хв. 15.04.2022 - по 24 год. 00 хв. 14.04.2023 (п.8.11. договору).

Згідно із пунктом 9.1. договору страховий випадок - подія, передбачена договором, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу). Страховими випадками є пошкодження, знищення (загибель) або втрата застрахованого транспортного засобу в цілому, або окремих його деталей та частин, внаслідок настання застрахованих ризиків (позначених відміткою «так» в п.8.3. договору) під час дії договору, і за умови, що ці події не підпадають під виключення або обмеження страхування за договором.

У розділі 13 сторонами погоджено дії страхувальника при настанні страхового випадку, а саме:

13.1. У разі настання події, яку можна кваліфікувати як страховий випадок, страхувальник зобов`язаний, зокрема:

13.1.1. вжити у межах розумної доцільності всіх можливих заходів з метою зменшення розміру збитку, рятування застрахованого ТЗ, допомоги потерпілим; при ДТП діяти у відповідності з вимогами ПДР.

13.1.3. негайно повідомити з місця події цілодобову інформаційну сервісну службу страховика за номером: 0-800-500-123. Неможливість виконання страхувальником даної вимоги має бути підтверджена ним документально.

13.1.5. після настання події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник зобов`язаний впродовж 2 (двох) робочих днів письмово повідомити про це страховика шляхом подання повідомлення (заяви) встановленої страховиком форми, особисто або його довіреною особою (представником).

13.1.6. надати представнику страховика (уповноваженому ним експерту) можливість огляду пошкодженого ТЗ чи його окремих частин (залишків) не пізніше 7 (семи) робочих днів з дати настання події, що має ознаки страхового випадку.

13.1.7. надати страховику всю необхідну інформацію для встановлення причин, обставин і наслідків страхового випадку, а також документи, передбачені розділом 14 договору.

13.1.10. не розпочинати ремонтно-відновлювальних робіт без письмового узгодження зі страховиком місця проведення цих робіт, вартості відновлювального ремонту, в межах якого має бути виплачене страхове відшкодування, крім робіт, пов`язаних з транспортуванням ТЗ.

Відповідно до пункту 16.1. договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі на підставі наступного:

16.1.1. вчинення страхувальником умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку;

16.1.2. подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про причини, факт, обставини чи наслідки настання страхового випадку;

16.1.3. не повідомлення страхувальником страховика про зміну умов експлуатації ТЗ (передача ТЗ страхувальником в оренду, лізинг, прокат, використання страхувальником ТЗ у якості таксі, допущення до керування осіб, що не зазначені у цьому договорі, тощо);

16.1.4. отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні;

16.1.5. здійснення страхувальником без письмового дозволу страховика ремонту пошкодженого транспортного засобу;

16.1.6. несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин, підтверджених документально, або створення страхувальником або його довіреною особою, представником перешкод у визначені обставин та причин настання страхового випадку та/або розміру завданих збитку;

16.1.7. невиконання страхувальником, його довіреною особою чи представником обов`язків, передбачених умовами цього договору та Правилами страхування;

16.1.8. порушення страхувальником, його довіреною особою чи представником правил безпеки, правил технічної експлуатації встановлених заводом-виробником, вимог ПДР щодо технічного стану і обладнання транспортного засобу;

16.1.9 експлуатація ТЗ у зимовий період, а саме з 01 листопада до 31 березня, із автошинами, відмінними від зимових (для легкових ТЗ та мототехніки), та/або зношеними згідно з ПДР автошинами;

16.1.10. невиконання умов цього договору щодо надання страхувальником інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування страховика про будь-яку зміну страхового ризику в бік його збільшення;

16.1.11. створення страхувальником, його довіреною особою чи представником перешкод у реалізації страховиком права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток;

16.1.12. непідкорення вимогам представників правоохоронних органів (залишення місця ДТП, переслідування працівниками МВС, втеча з місця злочину).

12.12.2022 о 23:50 год. на автодорозі М10 Львів-Краківець 52км.+200м., водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Man TGX 18440», державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом «Bodex KIS3B», державний номерний знак НОМЕР_3 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Volvo FHA3C», державний номерний знак НОМЕР_4 , з причепом «Schmitz», державний номерний знак НОМЕР_1 , який стояв попереду та в результаті удару по інерції допустив зіткнення з транспортним засобом марки «DAF FT XF 105460», державний номерний знак НОМЕР_5 , з причепом «Koegel S2411», державний номерний знак НОМЕР_6 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

30.12.2022 аварійним комісаром Процайло В.М. за заявою відповідача здійснено огляд транспортного засобу «Schmitz SCB».

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 05.01.2023 по справі №443/1587/22 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Позивач вказує, що зазначена подія кваліфікується як страховий випадок, а саме ДТП відповідно до умов договору, в зв`язку з чим 14.12.2022 він звернувся до відповідача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.

15.03.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо напрямку виплати страхового відшкодування на рахунок ФОП Загребельного В.С.

Згідно акту №04/04 від 04.04.2023 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підписаного між ФОП Загребельним В.С. та позивачем ремонт транспортного засобу «Volvo» державний номер НОМЕР_1 склав 166 802,57 грн.

28.03.2023 відповідачем листом за вих.№56411 відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на п.13.1.6., а саме: в зв`язку не наданням страхувальником (позивачем) транспортного засобу «Schmitz SCB», державний номер НОМЕР_1 для огляду в зазначені в договорі строки.

24.07.2023 відповідач звернувся до позивача з листом за вих.№1435-11, в якому просив надати транспортний засіб «Schmitz SCB», державний номер НОМЕР_1 для повторно огляду та фотографування.

Листом за вх.№04-09/01 від 04.09.2023 позивач повідомив відповідача про те, що транспортний засіб «Schmitz SCB», державний номер НОМЕР_1 буде надано для повторного огляду та фотографування після виконання відповідачем обов`язку з виплати страхового відшкодування.

Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 166 802,57 грн страхового відшкодування.

Підставами позову є порушення відповідачем умов договору №006-476965/07НТ добровільного страхування наземного транспорту від 31.03.2022 (КАСКО спецтехніки), в частині своєчасної виплати страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 6 Закону України "Про страхування" встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 980 Цивільного кодексу України визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Згідно з приписами статті 982 Цивільного кодексу України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що сторони перебували в договірних відносинах, які виникли з договору укладеного 31.03.2022, в якому погоджено істотні умови притаманні цього виду договору, права та обов`язки сторін та такий договір набрав чинності у відповідності до ст. 982, 983 Цивільного кодексу України.

Обставини щодо укладення договору страхування транспортного засобу «Schmitz SCB», державний номер НОМЕР_1 не є спірними та визнаються обома сторонами, а тому відповідно до ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України доказуванню не підлягають.

Так, відповідач зазначає, що при прийнятті рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування посилається на порушення позивачем підпунктів 12.3.11., 13.1.6., 13.1.10. договору, а саме: 1) після проведення ремонту позивачем не надано представнику страховика ТЗ для повторного огляду, що ставить під сумнів здійснення такого ремонту, 2) не надано представнику страховика (уповноваженому ним експерту) можливість огляду пошкодженого ТЗ не пізніше 7 робочих днів з дати настання події, що має ознаки страхового випадку, тоді як надав ТЗ для огляду через 14 робочих днів, а тому ТЗ міг отримати і інші пошкодження, 3) письмово не узгоджено зі страховиком місце проведення, вартість робіт і вартість відновлювального ремонту, в зв`язку із чим страхова компанія реалізувала право на відмову у виплаті страхового відшкодування згідно пункту 16.1. договору.

Як установлено судом вище сторонами в пункту 13.1.6. договору погоджено, що страхувальник зобов`язаний надати представнику страховика (уповноваженому ним експерту) можливість огляду пошкодженого ТЗ чи його окремих частин (залишків) не пізніше 7 (семи) робочих днів з дати настання події, що має ознаки страхового випадку.

Дорожньо-транспортна пригода мала місце 12.12.2022, а отже позивач повинен був надати відповідачу пошкоджений транспортний засіб не пізніше 21.12.2022, однак 30.12.2022 аварійним комісаром Процайло В.М. за заявою відповідача здійснено огляд транспортного засобу «Schmitz SCB», державний номер НОМЕР_1 лише 30.12.2022, тобто на 14 робочий день після ДТП.

При цьому суд наголошує, що позивач самостійно підтверджує факт ненадання представнику відповідача транспортного засобу для огляду в строки встановлені договором, з посиланням на те, що автомобіль після ДТП поїхав за кордон для виконання інших договірних зобов`язань з перевезення вантажу, з метою уникнення сплати штрафу.

Разом з тим, суд зазначає, що ДТП мала місце 12.12.2022, а згідно CMR А №181196 застрахований транспортний засіб «Schmitz SCB», державний номер НОМЕР_1 перетнув кордон 18.12.2022, тобто в позивача була можливість надати відповідачу зазначений транспортний засіб для огляду та позивач мав розуміти наслідки невиконання таких умов договору, однак самостійно прийняв рішення їх не виконувати, а виконувати умови іншого договору перевезення.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача відносно того, що позивачем порушено вимоги пункту 13.1.6 договору, а саме не надано представнику страховика (уповноваженому ним експерту) можливість огляду пошкодженого ТЗ не пізніше 7 робочих днів з дати настання події, що має ознаки страхового випадку.

Також у пункті 13.1.10. договору сторонами погоджено, що страхувальник зобов`язаний не розпочинати ремонтно-відновлювальних робіт без письмового узгодження зі страховиком місця проведення цих робіт, вартості відновлювального ремонту, в межах якого має бути виплачене страхове відшкодування, крім робіт, пов`язаних з транспортуванням ТЗ.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів погодження з позивачем місця проведення робіт з ремонту транспортного засобу «Schmitz SCB», державний номер НОМЕР_1 та вартості такого відновлювального ремонту, а навпаки як убачається з матеріалів справи позивач спочатку звернувся до ФОП Загребельного В.С. для здійснення ремонту транспортного засобу, а потім лише до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок ФОП Загребельного В.С., після чого, як зазначає згідно акту №04/04 від 04.04.2023 такий ремонт було виконано, що є порушенням вимог пункту 13.1.10. договору.

Крім цього , відповідач не погоджується з вимогами позивача та, зокрема, зазначає, що позивачем не підтверджено факт проведення ремонту, оскільки після його проведення позивачем не надано представнику страховика транспортний засіб «Schmitz SCB», державний номер НОМЕР_1 для повторного огляду, що ставить під сумнів здійснення такого ремонту, а також згідно звіту №2084/23, що зроблений на замовлення відповідача вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу «Schmitz SCB», державний номер НОМЕР_1 складає 41 333,62 грн, тоді як позивачем надано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №04/04 від 04.04.2023 відповідно до якого вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу складає 166 802, 57 грн, тобто вартість ремонту згідно акту позивача втричі більша ніж відповідно до звіту позивача.

Так, згідно пункту 12.3.11. договору страхувальник після отримання страхового відшкодування та проведення відновлювального ремонту надати представнику страховика ТЗ для повторного огляду та фотографування.

Суд, для об`єктивного та правильного вирішення спору, за клопотанням відповідача ухвалою від 31.10.2023 призначив у справі №910/13238/23 судову автотоварознавчу експертизу, з обов`язковим оглядом транспортного засобу, проведення якої доручив Львівському науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставив наступні питання:

1) Яка вартість відновлювального ремонту, завданого власнику транспортного засобу , державний номер НОМЕР_1 станом на 12.12.2022, внаслідок його пошкодження в ДТП 12.12.2022;

2) Чи ремонтувався транспортний засіб Schmitz, державний номер НОМЕР_1 після ДТП 12.12.2022?

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи по господарській справі №910/13228/23 за №5051-Е від 04.06.2024, судовий експерт Романяка А.М. зробив наступні висновки:

1) На момент огляду 26.01.2024 досліджуваний напівпричеп Schmitz SCB, державний номер НОМЕР_1 знаходився в частково відремонтованому стані, більш детально в п.1. дослідницької частини висновку.

2) Вартість відновлювального ремонту напівпричепа Schmitz SCB, державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження в ДТП 12.12.2022, в цінах на день ДТП-12.12.2022, згідно цінових даних офіційного дилера виходячи з матеріалів справи становить - 163 998,00 грн.

Суд зазначає, що висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи по господарській справі №910/13228/23 за №5051-Е від 04.06.2024, складений судовим експертом Романякою А.М., який попереджався про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України, приймається судом у якості належного та допустимого доказу на підтвердження встановлених у ньому обставин, зокрема, щодо неповного проведення позивачем ремонту.

При цьому суд дослідивши акт №04/04 від 04.04.2023 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підписаний між ФОП Загребельним В.С. і позивачем (а.с. 37-39) та перелік робіт, матеріалів вказаних у висновку судової експертизи за №5051-Е від 04.06.2024 (а.с.223-231) зазначає, що вони суттєво відрізняються, а саме: в акті наведено 40 видів складових і матеріалів (запчастин) необхідних для ремонту, тоді як у висновку лише 21, а також у акті вказано 20 видів робіт (послуг), тоді як у висновку 14.

Вказане свідчить вище в сукупності свідчить про повідомлення позивачем відповідачу (страховику) неправдивих відомостей відносно ремонту застрахованого транспортного засобу, тобто наслідків настання страхового випадку, а також розміру збитків.

Так, Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 у справі № 910/4296/21 зазначив таке: "26. Відповідно до ч.1 ст.979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У статті 104 Закону "Про страхування" передбачено, що порядок прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхової виплати визначається в договорі страхування або законодавством України.

У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов`язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови.

Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, або випадків, визначених законом чи міжнародними звичаями;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до настання страхового випадку;

3) подання страхувальником неправдивих відомостей про об`єкт страхування, обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла. Якщо збиток відшкодований частково, страхова виплата здійснюється з вирахуванням суми, отриманої від зазначеної особи як відшкодування збитків;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов`язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків);

6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування;

7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов`язковість укладення яких визначена законом.

Умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству.

Виходячи зі змісту наведених норм, коли виникає страховий випадок, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку. При цьому слід ураховувати, що закон пов`язує обов`язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не із наданням певних доказів страхувальником (постанова Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/922/18).

Згідно із пунктом 16.1. договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі, зокрема, на підставі наступного:

16.1.1. вчинення страхувальником умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку;

16.1.2. подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про причини, факт, обставини чи наслідки настання страхового випадку;

16.1.3. не повідомлення страхувальником страховика про зміну умов експлуатації ТЗ (передача ТЗ страхувальником в оренду, лізинг, прокат, використання страхувальником ТЗ у якості таксі, допущення до керування осіб, що не зазначені у цьому договорі, тощо);

16.1.4. отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні;

16.1.5. здійснення страхувальником без письмового дозволу страховика ремонту пошкодженого транспортного засобу;

16.1.6. несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин, підтверджених документально, або створення страхувальником або його довіреною особою, представником перешкод у визначені обставин та причин настання страхового випадку та/або розміру завданих збитку;

16.1.7. невиконання страхувальником, його довіреною особою чи представником обов`язків, передбачених умовами цього договору та Правилами страхування;

16.1.8. порушення страхувальником, його довіреною особою чи представником правил безпеки, правил технічної експлуатації встановлених заводом-виробником, вимог ПДР щодо технічного стану і обладнання транспортного засобу;

16.1.9 експлуатація ТЗ у зимовий період, а саме з 01 листопада до 31 березня, із автошинами, відмінними від зимових (для легкових ТЗ та мототехніки), та/або зношеними згідно з ПДР автошинами;

16.1.10. невиконання умов цього договору щодо надання страхувальником інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування страховика про будь-яку зміну страхового ризику в бік його збільшення;

16.1.11. створення страхувальником, його довіреною особою чи представником перешкод у реалізації страховиком права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток;

16.1.12. непідкорення вимогам представників правоохоронних органів (залишення місця ДТП, переслідування працівниками МВС, втеча з місця злочину).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься в ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази, які дослідженні як окремо кожен так і сукупності з іншими, дають підстави для висновку про те, що позивачем не виконано умови підпунктів 12.3.11., 13.1.6., 13.1.10. договору, а саме: після проведення ремонту позивачем не надано представнику страховика ТЗ для повторного огляду, не надано представнику страховика (уповноваженому ним експерту) можливість огляду пошкодженого ТЗ не пізніше 7 робочих днів з дати настання події, що має ознаки страхового випадку, письмово не узгоджено зі страховиком місце проведення та вартість відновлювального ремонту, а також порушено пункти 16.1.2. (подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про наслідки настання страхового випадку), 16.1.5. (здійснення страхувальником без письмового дозволу страховика ремонту пошкодженого транспортного засобу), 16.1.6. (створення страхувальником або його довіреною особою, представником перешкод у визначені розміру завданих збитку), 16.1.7. (невиконання страхувальником, його довіреною особою чи представником обов`язків, передбачених умовами цього договору та Правилами страхування).

Зазначене відповідно до статті 104 Закону "Про страхування" і пункту 16.1. договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а відтак страховик (відповідач) правомірно реалізував своє право на відмову у виплаті такого страхового відшкодування, адже сторонами, насамперед, повинні виконувати взяті зобов`язання за договором, які є обов`язковими до виконання.

Підсумовуючи наведене, оскільки сторони перебували в договірних відносинах та останніми погоджено всі умови договору, які вони зобов`язались виконувати належним чином, однак, позивач порушив умови договору, що встановлено судом вище, а відтак відповідачем правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, в зв`язку з пошкодження транспортного засобу «Schmitz SCB», державний номер НОМЕР_1 , а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Приватного підприємства «Соловій-транс».

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 30.09.2024.

Суддя Я.А.Карабань