Рішення

від 25.09.2024 по справі 910/6715/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2024Справа № 910/6715/23 (910/7308/24)

За позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 27, корп. 1, офіс, 21, ідентифікаційний номер 42122002) арбітражної керуючої Огейчук Тетяни Василівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик-97" (65120, Одеська обл., Одеський район, смт. Авангард, вул. Базова, 12, ідентифікаційний номер 03446334)

про стягнення 9 462 297,67 грн.

в межах справи №910/6715/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український шлях" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, оф. 10, ідентифікаційний номер 41874219)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп" (03150, м. Київ, вул. В. Антоновича, 51, оф. 1405, ідентифікаційний номер 42122002)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники сторін:

позивач - Огейчук Т.В.,

від відповідача - Гранкіна А.В. (поза межами приміщення суду)

вільний слухач - Пархомчук Р.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/6715/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідлаьністю "Кові Груп".

До Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп" арбітражного керуючого Огейчук Т.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик-97" про стягнення 9 462 297,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2024 позовну заяву залишено без руху.

До Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 14.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 14.08.2024.

13.08.2024 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик-97" на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 25.09.2024.

19.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп".

19.09.2024 до суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп" надійшли заперечення на клопотання про поновлення процесуального строку.

У судове засідання, призначене на 25.09.2024, з`явилися представники сторін.

Представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог із підстав, викладених у відзиві, у тому числі заявляла про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та заперечення позивача проти вказаного клопотання, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У частині 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно, частинами 1 та 2 статті 114 ГПК України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку його задовольнити та долучити відзив до матеріалів справи.

ВСТАНОВИВ:

16.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» (Суборендар) укладено Договір суборенди № 160520/1, згідно умов якого Орендар зобов`язується на вимогу Суборендаря тимчасово передавати за плату Суборендарю у погодинне користування, а Суборендар зобов`язується прийняти у погодинне користування обладнання для виготовлення асфальтобетону, яке змонтоване на твердому покриттю за адресою: вул. Богдана Ліщини, буд. 2Н, м. Сєвєродонецьк, Луганська область під керуванням екіпажів (операторів, обслуговуючого персоналу та водіїв) та невідкладно його повернути після закінчення робіт по виготовленню продукції, за що сплатити Орендарю орендну плату, на умовах визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Перелік обладнання для виготовлення асфальтобетону, що передається в тимчасове користування включає: - Асфальтний завод Marini TOP TOWER. 3000; - Емульсійна установка EmulFalt-15; - Навантажувач SDLG L956 Fh. (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 3.1. та 3.2. Договору суборенди Об`єкт оренди тимчасово передається Орендодавцем Орендарю на погоджену Сторонами даного Договору кількість годин протягом доби без підписання Акту при йому-передачі. Кількість фактично відпрацьованих обладнанням для виробництва асфальтобетону (Об`єкт оренди) годин відображається в Актах надання послуг оренди, які складаються та підписуються Сторонами не рідше чим кожні 15 (п`ятнадцять) днів.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору суборенди орендна плата обраховується відповідно до кількості відпрацьованих обладнанням для виготовлення асфальтобетону машино-годин. Розмір орендної плати за 1 (одну) машино-годину оренди обладнання для виготовлення асфальтобетону визначається в Протоколі погодження цін оренди Об`єкту оренди, який є невід`ємним Додатком № 1 до даного Договору. Загальний розмір орендної плати за цим Договором складається із орендних плат виплачених в межах строку дії цього Договору, відповідно до Актів наданих послуг оренди, які складаються та підписуються Сторонами цього Договору кожні 15 (п`ятнадцять) днів оренди.

У пункті 5.3 Договору суборенди передбачено, що орендна плата виплачується Суборендарем в безготівковій формі за попередній розрахунковий період шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендаря згідно реквізитів зазначених у розділі 11 цього Договору не пізніше 5 (п`яти) днів з дня підписання Сторонами Акту надання послуг.

Також, 16.05.2020 сторонами Договору суборенди підписано Протокол погодження цін оренди Об`єкту оренди (Додаток № 1 до Договору суборенди), де визначено розмір орендної плати за 1 машино-годину оренди обладнання для виготовлення асфальтобетону.

У період травень-серпень 2020 року сторонами підписано наступні Акти надання послуг на загальну суму 28 353 060,21 грн., а саме: Акт надання послуг № 3 від 31.05.2020 на суму 7 063 367,04 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 9 від 16.06.2020 на суму 6 266 726,69 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 11 від 30.06.2020 на суму 6 893 151,12 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 13 від 16.07.2020 на суму 2 558 830,18 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 15 від 31.07.2020 на суму 1 594 299,41 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 22 від 16.08.2020 на суму 1 137 492,13 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 27 від 31.08.2020 на суму 2 839 193,64 грн. з ПДВ.

Натомість, Товариство з обмеженого відповідальністю «Шляховик-97» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» лише 24 499 801,84 грн., а саме: 12.06.2020 на суму 1 100 000,00 грн.; 22.06.2020 на суму 2 800 000,00 грн.; 01.07.2020 на суму 100 000,00 грн.; 01.07.2020 на суму 5 000 000,00 грн.; 10.07.2020 на суму 5 000 000,00 грн.; 17.07.2020 на суму 200 000,00 грн.; 07.08.2020 на суму 4 000 000,00 грн.; 04.09.2020 на суму 3 000 000,00 грн.; 28.09.2020 на суму 1 750 000,00 грн.; 05.10.2020 на суму 99 801,84 грн.; 23.10.2020 на суму 500 000,00 грн.; 29.07.2022 на суму 300 000,00 грн.; 01.08.2022 на суму 300 000,00 грн.; 22.08.2022 на суму 300 000,00 грн.; 26.09.2022 на суму 50 000,00 грн.

Таким чином, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» виникла заборгованість перед Товариством з обмеженого відповідальністю «Кові Груп» по Договору суборенди № 160520/1 від 16.05.2020 на суму 3 853 258,37 грн., з якої: за актом надання послуг № 22 від 16.08.2020 на суму 1 014 064,73 грн. з ПДВ, за актом надання послуг № 27 від 31.08.2020 на суму 2 839 193,64 грн. з ПДВ.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, оскільки сума боргу відповідача з суборендної плати в розмірі 3 853 258,37 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано актом надання послуг № 22 від 16.08.2020 на суму 1 014 064,73 грн. за період із 22.08.2020 до 05.02.2024 інфляційні втрати в розмірі 525 817,71 грн. та три проценти річних у сумі 105 230,00 грн., та за актом надання послуг № 27 від 31.08.2020 на суму 2 839 193,64 грн. за період із 06.09.2020 до 05.02.2024 інфляційні втрати в розмірі 1 472 192,30 грн. та три проценти річних у сумі 291 133,71 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Судом здійснено арифметичний перерахунок та встановлено, що з відповідача підлягають стягненню нараховані позивачем компенсаційні виплати в повному обсязі.

Поряд із цим, 16.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» (Замовник) укладено Договір № 16052020-1 на ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язується виконувати ремонт та технічне обслуговування (далі - роботи) наданих Замовником машин і устаткування промислового призначення (надалі машини та устаткування), а Замовник зобов`язується своєчасно сплачувати виконані роботи на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.п. 4.1. - 4.3. Договору № 16052020-1 вартість робіт зазначається в Акті виконаних робіт, що складається Виконавцем після проведення ремонту та технічного обслуговування машин та устаткування та надається Замовнику для підписання у двох примірниках. Підставою для оплати наданих послуг є Акт виконаних робіт підписаний обома Сторонами та складений на підставі відповідного Акту рахунок-фактура. Замовник зобов`язується проводити оплату за надані послуги у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Виконавця.

Згідно з підписаними сторонами актами приймання-передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» у період з 16.05.2020 до 31.08.2020 виконано роботи на загальну суму 1 331 362,88 грн., а саме: Акт надання послуг № 7 від 31.05.2020 на суму 285 000,00 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 10 від 16.06.2020 на суму 285 000,00 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 12 від 30.06.2020 на суму 285 000,00 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 14 від 16.07.2020 на суму 129 460,55 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 24 від 31.07.2020 на суму 127 973,20 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 23 від 16.08.2020 на суму 96 375,07 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 28 від 31.08.2020 на суму 122 554,06 грн. з ПДВ.

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» сплачено 22.06.2020 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» лише 237 500,00 грн. (за Актом надання послуг № 7 від 31.05.2020), що призвело до виникнення заборгованості на суму 1 093 862,88 грн.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом установлено, що на виконання умов договору від 16.05.2020 № 16052020-1 на ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення позивачем надано за період з 16.05.2020 до 31.08.2020 виконано роботи на загальну суму 1 331 362,88 грн., з якої відповідачем сплачено лише 237 500,00 грн.

Таким чином, сума основного боргу за договором від 16.05.2020 № 16052020-1 на ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення становить 1 093 862,88 грн., що підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Із наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних слідує, що останнім нараховано: за Актом надання послуг № 7 від 31.05.2020 на суму 47 500,00 грн. за період з 01.06.2020 до 05.02.2024 інфляційні втрати в сумі 24 196,86 грн., три проценти річних у сумі 5 248,36 грн.; за Актом надання послуг № 10 від 16.06.2020 на суму 285 000,00 грн. за період з 17.06.2020 до 05.02.2024 інфляційні втрати в сумі 144 322,52 грн., три проценти річних у сумі 31 116,39 грн.; за Актом надання послуг № 12 від 30.06.2020 на суму 285 000,00 грн. за період з 01.07.2020 до 05.02.2024 інфляційні втрати в сумі 144 322,52 грн., три проценти річних у сумі 30 789,34 грн.; за Актом надання послуг № 14 від 16.07.2020 на суму 129 460,55 грн. за період з 17.07.2020 до 05.02.2024 інфляційні втрати в сумі 66 735,33 грн., три проценти річних у сумі 13 816,20 грн.; за Актом надання послуг № 24 від 31.07.2020 на суму 127 973,20 грн. за період з 01.08.2020 до 05.02.2024 інфляційні втрати в сумі 65 968,62 грн., три проценти річних у сумі 13 500,12 грн.; за Актом надання послуг № 23 від 16.08.2020 на суму 96 375,07 грн. за період з 17.08.2020 до 05.02.2024 інфляційні втрати в сумі 49 972,86 грн., три проценти річних у сумі 10 040,39 грн.; за Актом надання послуг № 28 від 31.08.2020 на суму 122 554,06 грн. за період з 01.09.2020 до 05.02.2024 інфляційні втрати в сумі 63 547,32 грн., три проценти річних у сумі 12 617,04 грн.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кові Груп», як виконавцем, надавалися Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97», як замовнику, послуги з перевезення за Договором від 13.07.2020 № 13072020-01 на загальну суму 10 513 730,92 грн. за наступними актами приймання-передачі, а саме: Акт надання послуг № 17 від 31.07.2020 на суму 1 492 247,65 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 25 від 10.08.2020 на суму 3 008 498,72 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 30 від 31.08.2020 на суму 2 763 386,63 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 36 від 10.09.2020 на суму 2 180 476,64 грн. з ПДВ; Акт надання послуг № 38 від 16.09.2020 на суму 1 069 121,28 грн. з ПДВ.

Разом із цим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» за надані послуги 11.08.2020 суму 500 000,00 грн.; 11.08.2020 суму 500 000,00 грн.; 11.08.2020 суму 500 000,00 грн.; 20.08.2020 суму 400 000,00 грн.; 25.08.2020 суму 1 000 000,00 грн.; 25.08.2020 суму 1 000 000,00 грн.; 25.08.2020 суму 1 500 000,00 грн.; 25.08.2020 суму 1 000 000,00 грн.; 25.08.2020 суму 1 500 000,00 грн.; 11.09.2020 суму 800 000,00 грн.; 15.09.2020 суму 1 500 000,00 грн.

Отже, залишок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» за Актом надання послуг № 38 від 16.09.2020 становить 313 730,90 грн.

Разом із цим, сторонами до матеріалів справи не долучено копії письмового Договору від 13.07.2020 № 13072020-01, у зв`язку з чим суд розглядає підписані сторонами акти надання послуг як укладення договору в спрощений спосіб.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України (у редакції, чинній на дату оформлення актів) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату виставлення рахунку) пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (частина 1 статті 916 ЦК України).

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

У статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

19.02.2024 позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» претензію від 19.02.2024 № 03, в якій просив сплатити заборгованість, зокрема, за Актом надання послуг № 38 від 16.09.2020 у сумі 313 730,90 грн.

Як установлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» лише частково оплатило надані позивачем послуги перевезення вантажу за Актом надання послуг № 38 від 16.09.2020, заборгувавши оплату на суму 313 730,90 грн., що підлягає стягненню на користь позивача.

У той же час, позивачем також нараховані на суму боргу 313 730,90 грн. за період з 17.09.2020 по 05.02.2024 інфляційні втрати в розмірі 160 307,07 грн. та три проценти річних у розмірі 31 887,40 грн.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Водночас, оскільки строк виконання відповідачем грошового зобов`язання не встановлений, а вимога про сплату грошових коштів за Актом надання послуг № 38 від 16.09.2020 направлена позивачем лише 19.02.2024, суд дійшов висновку про відсутність підстав для обрахування прострочення виконання відповідного зобов`язання з 17.09.2020.

З огляду на те, що кінцевий строк нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних позивачем визначено 05.02.2024, тобто до пред`явлення вимоги, суд у стягненні відповідних сум дійшов висновку відмовити.

Крім того, із матеріалів справи слідує, що 31.10.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кові Груп», як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97», як замовником, підписано із посиланням на договір суборенди катка Акт надання послуг № 43 на суму 229 800,00 грн. з ПДВ, а саме: суборенда катка дорожнього BOMAGBW 219 DH-3 на суму 223 200,00 грн, із ПДВ; простій катка дорожнього BOMAGBW 219 DH-3 на суму 6 600,00 грн. із ПДВ.

Одночасно, 31.10.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Кові Груп», як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97», як замовником, підписано із посиланням на договір суборенди погрузчика Акт надання послуг № 42 на суму 359 100,00 грн. із ПДВ, а саме: послуги з погрузки щебнево-пісчаної суміші фронтальним погрузчиком ТоТа 656№ 00445АН на суму 285 000,00 грн. без ПДВ; простій фронтального погрузчика ТоТа 656№ 00445АН на суму 14 250,00 грн. без ПДВ.

19.02.2024 позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» претензію від 19.02.2024 № 03, в якій просив сплатити заборгованість, зокрема, за Актом надання послуг від 31.10.2020 № 43 на суму 229 800,00 грн. та Актом надання послуг № 42 від 31.10.2020 на суму 359 100,00 грн.

Проте, відповідачем оплата наданих послуг за підписаними ним актами надання послуг не здійснена.

Оскільки до матеріалів справи копій договору суборенди катка та договору суборенди погрузчика сторонами не долучено, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли фактичні правовідносини із укладенням договорів надання послуг у спрощений спосіб шляхом підписання відповідних актів надання послуг.

Приймаючи до уваги, що Акт надання послуг від 31.10.2020 № 43 на суму 229 800,00 грн. та Акт надання послуг № 42 від 31.10.2020 на суму 359 100,00 грн. підписані обома сторонами без зауважень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості в зазначеному розмірі.

Також позивачем нараховані на суму боргу 229 800,00 грн. за період з 01.11.2020 до 05.02.2024 інфляційні втрати в розмірі 113 983,06 грн. та три проценти річних у сумі 22 509,10 грн., та на суму боргу 359 100,00 грн. за період з 01.11.2020 до 05.02.2024 інфляційні втрати в розмірі 178 117,14 грн., три проценти річних у сумі 35 174,14 грн.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Водночас, оскільки строк виконання відповідачем грошового зобов`язання не встановлений, а вимога про сплату грошових коштів за наведеними вище актами направлена позивачем лише 19.02.2024, суд дійшов висновку про відсутність підстав для обрахування прострочення виконання відповідного зобов`язання з 01.11.2020.

З огляду на те, що кінцевий строк нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних позивачем визначено 05.02.2024, тобто до пред`явлення вимоги, суд у стягненні відповідних сум дійшов висновку відмовити.

Судом ураховані зауваження відповідача про те, що ним пред`явлено в межах справи № 910/6715/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 517 840,06 грн., що виникли на підставі договору поставки від 05.05.2020 № 050520-05.

Однак, відповідні обставини не впливають на розгляд та вирішення даної справи, спір в якій між сторонами виник з інших правовідносин.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до поданої заяви відповідач наголосив на пропуску трирічного строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за договором суборенди від 16.05.2020 № 160520/1, договором на ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення від 16.05.2020 № 16052020-1, договором суборенди катка та договором суборенди погрузчика, а також на пропуску шестимісячного строку позовної давності за вимогами за договором від 13.07.2020 № 13072020-01.

Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19, згідно з чинною редакцією якого: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.».

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами, пред`явленими щодо стягнення боргу за договором суборенди від 16.05.2020 № 160520/1, договором на ремонт та технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення від 16.05.2020 № 16052020-1, Актом надання послуг від 31.10.2020 № 43 на суму 229 800,00 грн. та Актом надання послуг № 42 від 31.10.2020 на суму 359 100,00 грн. не сплив, оскільки відповідний строк був продовжений на час дії карантину та в подальшому зупинений на строк дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

У частині 3 статті 925 ЦК України передбачено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до частини 5 статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Положення частини третьої статті 925 Цивільного кодексу України та частини п`ятої статті 315 Господарського кодексу України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до статті 168 Статуту автомобільних доріг, позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред`явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців. Вказаний шестимісячний строк обчислюється: а) по стягненню штрафу за непред`явлення вантажу, передбаченого погодженим завданням на перевезення або разовим замовленням, - з дня закінчення строку, встановленого Правилами для звірення записів в обліковому документі по виконанню плану і разового замовлення; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для пред`явлення позову.

З огляду на те, що стаття 315 Господарського кодексу України відсутня у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії карантину як у пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, так і у пункті 7 розділу "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 914/3716/21.

Беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу ґрунтуються на Акті надання послуг № 38 від 16.09.2020, та доказів переривання відповідачем строку позовної давності матеріали справи не містять, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову в частині стягнення вказаної суми боргу з відповідача внаслідок пропуску шестимісячного строку позовної давності.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик-97" (65120, Одеська обл., Одеський район, смт. Авангард, вул. Базова, 12, ідентифікаційний номер 03446334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 27, корп. 1, офіс, 21, ідентифікаційний номер 42122002) 5 536 021 (п`ять мільйонів п`ятсот тридцять шість тисяч двадцять одну) грн. 25 коп. основного боргу, 2 557 076 (два мільйона п`ятсот п`ятдесят сім тисяч сімдесят шість) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 513 491 (п`ятсот тринадцять тисяч чотириста дев`яносто одну) грн. 55 коп. трьох процентів річних, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 129 098 (сто двадцять дев`ять тисяч дев`яносто вісім) грн. 84 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 30.09.2024

Суддя Д.В. Мандичев