Ухвала

від 30.09.2024 по справі 910/11922/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/11922/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс К" про забезпечення позову у справі 910/11922/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс К" (03113, м. Київ, пр-т. Берстейський (Перемоги), буд. 62Б, оф. 4, ідентифікаційний код 41414609)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріант ЛТД" (51033, Дніпропетровська обл., Дніпровський (Царичанський) р-н, с. Молодіжне, вул. Садова, буд. 37, ідентифікаційний код 36842228);

2) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (03049, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, буд. 25, ідентифікаційний код 23510137)

про стягнення 525 194, 32 грн,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранс К" (далі - позивач; заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріант ЛТД" (далі - відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (далі - відповідач-2) про стягнення 525 194, 32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належний позивачу автомобіль марки "DAF" д.р.н. НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень в результаті зіткнення з автомобілем відповідача-1 марки "Renault" д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом Krone д.р.н. НОМЕР_3 , при цьому з постанови СВ Ізмаїльского РВП ГУНП в Одеській області про закриття кримінального провадження №12022162150000862 вбачається, що єдиним винуватцем у ДТП є водій "Renault" д.р.н. НОМЕР_2 . У той же час, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована відповідачем-2, позивач звернувся до СК "Провідна" із заявою про виплату страхового відшкодування. Позаяк, вказана вимога останнім задоволена не була, вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 525 194, 32 грн шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб "Renault" Premium 420, 2003 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 , номер кузова - НОМЕР_4 та напівпричеп "Krone" SDP 27, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова - НОМЕР_5 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Аріант ЛТД".

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що наразі існує висока імовірність того, що ТОВ "Аріант ЛТД" спробує вжити заходи з метою ухилення від сплати позивачу компенсації за завдані збитки, а відтак керуючись принципом співмірності позивач вважає за можливе просити суд просити про застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс К", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

При цьому, суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача (заявника).

У даному випадку, заявник не надав доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом визначеного заявником заходу не обґрунтована і документально не підтверджена, так як не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, свідчать про наявність спору між сторонами щодо наявності підстав для відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тоді як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Не наведено заявником у заяві про забезпечення позову обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, в тому числі відчуження майна на користь інших осіб, як і не доведено неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, при цьому суд враховує що позовні вимоги про стягнення шкоди заявлені також до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА".

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що такі твердження заявника є лише припущеннями, не підтвердженими вірогідними засобами доказування.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що у поданій заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав позивача, без доведення необхідності термінового забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб "Renault" Premium 420, 2003 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 , номер кузова - НОМЕР_4 та напівпричеп "Krone" SDP 27, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова - НОМЕР_5 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Аріант ЛТД".

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс К" від 27.09.2024 про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Л.Г. Пукшин