Рішення

від 30.09.2024 по справі 910/4396/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2024Справа № 910/4396/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/4396/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Політех» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 45, пр. 3)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтборд Київжитлосервіс» (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, 6/2 А)

про стягнення 15 825, 00 грн та розірвання договору

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Політех» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтборд Київжитлосервіс» про стягнення 16 675, 00 грн та розірвання Договору №2011 від 01.03.2015 на підставі статті 651 ЦК України.

04.04.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 04.04.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

26.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 04.04.2024.

В заяві про усунення недоліків позивач повідомив, що відповідач здійснив часткову оплату боргу, тому позивач просить стягнути з відповідача 15 825, 00 грн.

03.05.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/4396/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Суд прийняв зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи ухвалив здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ПОЛІТЕХ» (позивач) на підставі договору №б\н від 13.04.2015 з ОСББ «БАЖЕНО», договору №б/н від 28.05.2015 з ОСББ «М-ПРАЙД», договору №б/н від 22.12.2016 з ОСББ «ЧОКОЛІВСЬКИЙ 18» здійснює управління будинками в місті Києві: 1) вулиця Борщагівська, будинок 16; 2) АДРЕСА_1 .

01.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ПОЛІТЕХ», як установою, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфтборд Київжитлосервіс», як оператором, (відповідач) укладено договір №2011.

Договір вступає в силу з моменту встановлення інформаційно-рекламних конструкцій і підписання акту встановлення інформаційно-рекламних конструкцій (додаток №1), та діє до 31 грудня 2015 року. Договір автоматично вважається пролонгованим на наступний календарний рік (період), на тих самих умовах, якщо жодна з сторін за 14 календарних днів до моменту припинення дії договору письмово не попередила іншу про свій намір не продовжувати співпрацю в рамках цього договору (пункт 5.1. договору №2011 від 01.03.2015).

У відповідності до пункту 8.3. договору №2011 від 01.03.2015, всі зміни, доповнення та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною, обов`язкові для сторін в рівній мірі, і підлягають оформленню в письмовій формі, підписанню уповноваженими представником сторін і скріпленню печатками.

21.08.2015 сторони уклали додаткову угоду №1.1. до договору №2011 від 01.03.2015.

27.04.2017 сторони уклали додаткову угоду №1.2. до договору №2011 від 01.03.2015.

01.07.2021 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору №2011 від 01.03.2015.

Згідно пункту 1.1. договору №2011 від 01.03.2015 в редакції додаткової угоди №1.2. від 27.04.2017, на підставі взаємної згоди, з метою надання мешканцям будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 коректної та своєчасної інформації по соціальним, економічним та технічним питанням, а також щодо надання послуг та придбання товарів тощо, прагнучи утримувати будинок у належному стані, сторони погодились, що установа надає оператору дозвіл на розміщення інформаційно-рекламних конструкцій в ліфтових кабінетах житлового будинку в кількості 15 (п`ятнадцять) шт., які використовуються виключно для розміщення інформаційно-рекламних матеріалів, а оператор приймає участь у витратах установи на утримання і ремонт будинку на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору №2011 від 01.03.2015 в редакції додаткової угоди №2 від 01.07.2021 сторони узгодили, що визначений розмір щомісячного відшкодування витрат за утримання та ремонт будинку за цим договором становить 825, 00 грн.

Пунктом 2.2. договору №2011 від 01.03.2015 встановлено, що виплата платежів за цим договором здійснюється шляхом безготівкового банківського переводу відповідних сум з банківського рахунку оператора на банківський рахунок установи не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно пункту 2.5. договору №2011 від 01.03.2015, кожного наступного місяця установа повинна надавати «акт здавання-приймання виконаних робіт». Оператор зобов`язаний прийняти належним чином виконанні установою роботи протягом п`яти днів із моменту отримання від підрядника повідомлення про готовність робіт та підписати акт здавання-приймання або надати вмотивовану відповідь.

У відповідності до пунктів 2.6., 2.7., 2.8. договору №2011 від 01.03.2015, оплата виконаних робіт, здійснюється оператором поетапно протягом десяти банківських днів після підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт. У випадку, якщо оператор не підписує акт виконання робіт, він повинен протягом п`яти днів із моменту його отримання надати установі вмотивовану відмову. У випадку не підписання оператором акта виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченні строку, акт вважається підписаним, а роботи - прийнятими та підлягають оплаті. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З 01.04.2022 відповідач не здійснює розрахунки за договором в повному обсязі.

Позивачем неодноразово супровідними листами направлялись акти, рахунки та акти звірки, проте, відповідач не оплачує послуги позивача та не підписує акти.

Позивач, в свою чергу, продовжує надавати послуги відповідачу дозвіл на розміщення інформаційно-рекламних конструкцій в ліфтових кабінетах житлових будинках.

Пунктом 5.2. договору №2011 від 01.03.2015 сторони узгодили, що цей договір може бути достроково розірваний у наступних випадках: (1) за згодою сторін (п.п. 5.2.1.); (2) достроково на вимогу однієї із сторін, про що сторона-ініціатор зобов`язана попередити іншу сторону не пізніше, ніж за 30 днів до дати припинення дії договору (п.п. 5.2.2.); (3) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 5.2.3.).

Зі змісту пункту 7.4. договору №2011 від 01.03.2015 вбачається, що всі суперечності і спори, що виникають в зв`язку з цим договором або пов`язані з його виконанням, порушенням, припиненням або недійсністю, вирішуються сторонами шляхом переговорів. Якщо вирішення спору шляхом переговорів буде неможливо, спір підлягає розгляду судом у відповідності з діючим законодавством України.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідачу заборгованість за наданий за період з квітня 2022 по березень 2024 дозвіл на розміщення інформаційно-рекламних конструкцій в ліфтових кабінетах житлових будинках у загальному розмірі 15 825, 00 грн та розірвати договір №2011 від 01.03.2015 на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за наданий дозвіл на розміщення інформаційно-рекламних конструкцій в ліфтових кабінетах житлових будинках, які знаходяться на обслуговуванні позивача як управляючої компанії, у загальному розмірі 15 825, 00 грн та розірвання договору №2011 від 01.03.2015, який бв укладений між сторонами.

Юридичними підставами позову є статті 173, 188, 193 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 629, 651 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №2011 від 01.03.2015 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Політех» на виконання умов договору №2011 від 01.03.2015 продовжувало в період 2022-2024 років надавати відповідачу дозвіл на розміщення інформаційно-рекламних конструкцій в ліфтових кабінетах житлових будинках АДРЕСА_3 та бульвару Чоколівський 18.

Проте відповідач, всупереч умовам договору, не здійснював оплату за наданий позивачем дозвіл на розміщення інформаційно-рекламних конструкцій в ліфтових кабінетах, у зв`язку з чим в відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яку останній просить стягнути з відповідача та розірвати договір №2011 від 01.03.2015.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.05.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: АДРЕСА_4 .

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, ухвала суду від 03.05.2024 була повернена до Господарського суду міста Києва 24.05.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно із частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім цього, в ухвалі від 03.05.2024 суд повідомляв відповідача, що у відповідності до статті 6 та статті 42 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 відповідач зобов`язаний зареєструвати «Електронний кабінет» в ЄСІТС.

Однак, позивач не виконав обов`язок, який передбачений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації «Електронного кабінету» в ЄСІТС.

Також, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 про відкриття провадження у справі №910/4396/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву в даній справі не скористався.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи №910/4396/24, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по оплаті за наданий позивачем дозвіл на розміщення інформаційно-рекламних конструкцій в ліфтових кабінетах житлових будинках за період 2022-2024 років по договору №2011 від 01.03.2015?

- чи правомірно позивачем заявлена вимого про розірвання договору в односторонньому порядку?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо заборгованості.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 2 частини 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина 1, 2 стаття 202 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 стаття 626 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 стаття 173 Господарського кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 01.03.2015 між сторонами укладено договір №2011 за умовами якого з метою надання мешканцям будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 коректної та своєчасної інформації по соціальним, економічним та технічним питанням, а також щодо надання послуг та придбання товарів тощо, прагнучи утримувати будинок у належному стані, сторони погодились, що позивач надає відповідачу дозвіл на розміщення інформаційно-рекламних конструкцій в ліфтових кабінетах житлового будинку в кількості 15 (п`ятнадцять) шт., які використовуються виключно для розміщення інформаційно-рекламних матеріалів, а відповідач приймає участь у витратах установи на утримання і ремонт будинку на умовах, встановлених цим договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 стаття 632 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.1. договору №2011 від 01.03.2015 в редакції додаткової угоди №2 від 01.07.2021 сторони узгодили, що визначений розмір щомісячного відшкодування витрат за утримання та ремонт будинку за цим договором становить 825, 00 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно пунктів 2.5.-2.8. договору №2011 від 01.03.2015:

- кожного наступного місяця установа повинна надавати «акт здавання-приймання виконаних робіт». Оператор зобов`язаний прийняти належним чином виконанні установою роботи протягом п`яти днів із моменту отримання від підрядника повідомлення про готовність робіт та підписати акт здавання-приймання або надати вмотивовану відповідь (п.2.5.);

- оплата виконаних робіт, здійснюється оператором поетапно протягом десяти банківських днів після підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт (п.2.6.);

- у випадку, якщо оператор не підписує акт виконання робіт, він повинен протягом п`яти днів із моменту його отримання надати установі вмотивовану відмову (п.2.7.);

- у випадку не підписання оператором акта виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченні строку, акт вважається підписаним, а роботи - прийнятими та підлягають оплаті. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (п.2.8.).

Позивач на виконання умов договору №2011 від 01.03.2015 направляв засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження відповідача акти надання послуг за 2022-2024 роки та рахунки на оплату на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копії супровідних листів вих. №28 від 03.10.2022, №06 від 01.12.2023, №20 від 31.05.2023, №7 від 07.02.2024, актів, рахунків та докази направлення.

Відповідач, в свою чергу, за спірний період здійснював часткові оплати за надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями: №26 від 11.01.2022 на суму 825, 00 грн; №98 від 02.02.2022 на суму 1 650, 00 грн; №203 від 26.09.2022 на суму 1 500, 00 грн; №220 від 04.10.2022 на суму 825, 00 грн; №265 від 06.12.2022 на суму 825, 00 грн; №441 від 30.11.2023 на суму 1 650, 00 грн; №526 від 29.03.2024 на суму 1 675, 00 грн.

Натомість, відповідач акти надання послуг не підписував та не повертав їх позивачу, а також не надавав мотивованої відмови в їх підписанні.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять відмови відповідача в підписанні актів, наявні докази їх надсилання відповідачу та відсутні будь-які заперечення та(або) пояснення щодо зазначених обставин зі сторони відповідача, акти надання послуг, які позивач надсилав відповідачу у відповідності до пункту 2.8. договору №2011 від 01.03.2015 вважається підписаним, а послуги в свою чергу підлягають оплаті.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).

З розрахунку заборгованості, якій надав позивач вбачається, що загальна сума боргу складає 15 825, 00 грн, так зокрема, в розрахунку відображено, що з 01.04.2022 позивач надав послуги відповідачу на загальну суму 22 300, 00 грн, а останній здійснив оплату на суму у розмірі 6 475, 00 грн.

В розрахунку зазначено, що заборгованість відповідача станом на 01.04.2022 складає 2 500, 00 грн. Одночасно з цим, з акта звірки, який позивач направляв відповідачу та копію якого також долучив до матеріалів справи вбачається, що заборгованість у розмірі 2 500, 00 грн у відповідача перед позивачем була наявна до січня 2022 року.

В ухвалі від 16.04.2024 суд наголосив, що позивачу необхідно деталізувати, за які саме місяці (у відповідності до яких актів та рахунків на оплату) у відповідача виникла заборгованість та у якому розмірі.

Однак позивач не конкретизував, за який період виникла заборгованість у розмірі 2500, 00 грн, яка зазначена в розрахунку, як «заборгованість станом на 01.04.2022», не зазначено чи зараховував позивач часткові оплати в зазначену суму боргу, які відповідач здійснював до 01.04.2022 (платіжне доручення №26 від 11.01.2022, №98 віл 02.02.2022).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3, 4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу Украхни).

За таких обставин в суду відсутня можливість встановити дійсну заборгованість, яка існувала у відповідача перед позивачем до 01.04.2024, а тому вимога позивача щодо стягнення заборгованості в частині 2 500, 00 грн не підлягає задоволенню.

Суд констатує, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які, в свою чергу, могли б підтвердити, що відповідач здійснив оплату у розмірі 13 325, 00 грн за надані послуги за період з квітня 2022 по березень 2024.

З огляду на все вище зазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за надані послуги за період з квітня 2022 по березень 2024 по договору №2011 від 01.03.2015 становить 13 325, 00 грн, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості (основного боргу) за вказаний період з відповідача підлягають задоволенню в частині 13 325, 00 грн.

(2) Щодо розірвання договору.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7 статті 180 Господарського кодексу України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту пункт 5.1. договору №2011 від 01.03.2015, договір вступає в силу з моменту встановлення інформаційно-рекламних конструкцій і підписання акту встановлення інформаційно-рекламних конструкцій (додаток №1), та діє до 31 грудня 2015 року. Договір автоматично вважається пролонгованим на наступний календарний рік (період), на тих самих умовах, якщо жодна з сторін за 14 календарних днів до моменту припинення дії договору письмово не попередила іншу про свій намір не продовжувати співпрацю в рамках цього договору.

01.03.2015 сторони підписали відповідний акт виконаних робіт з монтажу інформаційних конструкцій.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина 1 стаття 598 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 стаття 615 Цивільного кодексу України).

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина 1 стаття 188 Господарського кодексу України). Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 651 Цивільного кодексу України).

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 стаття 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.2. договору №2011 від 01.03.2015, цей договір може бути достроково розірваний у наступних випадках:

- за згодою сторін (п.п. 5.2.1.);

- достроково на вимогу однієї із сторін, про що сторона-ініціатор зобов`язана попередити іншу сторону не пізніше, ніж за 30 днів до дати припинення дії договору (п.п. 5.2.2.);

- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 5.2.3.).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі №914/2649/17 зазначила наступне: «Частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір. Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські). Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони».

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 стаття 638 Цивільного кодексу України).

Однією з істотних умов господарського договору, як вбачається з частина 2 стаття 189 Господарського кодексу України є його ціна.

Судом вище встановлено, що відповідач всупереч умовам договору не здійснював вчасну і повну оплату позивачу за надання дозволу на розміщення інформаційно-рекламних конструкцій в ліфтових кабінетах житлового будинку.

Неотримання позивачем плати у встановленому договором порядку та розмірі є істотним порушенням умов договору, оскільки внаслідок цього позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору №2011 від 01.03.2015.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, а також встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору №2011 від 01.03.2015 щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги, позовні вимоги про розірвання договору №2011 від 01.03.2015 є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України та частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

VI. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 5 577, 64 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.

(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Позивач на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 500, 00 грн та які просить стягнути з відповідача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги №18 від 18.01.2022;

- копію додаткової угоди №1 від 18.01.2022 до договору про надання правової (правничої) допомоги №18 від 18.01.2022;

- копію ордера серії АА №1203110 від 10.04.2024;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5276 від 28.09.2012.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

18.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Політех» та адвокатом Дараган Яною Сергіївною укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №18.

Пунктом 4.4. договору №18 від 18.01.2022 сторонами погоджено, що клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якої визначений в додаткових угодах до цього договору, шляхом банківського переказу на поточний рахунок або в касу адвоката.

Пунктами 4, 5 додаткової угоди №1 від 18.01.2022 до договору №18 від 18.01.2022 встановлено, що робота адвоката в рамках договору, вважається виконаною після передачі позовної заяви клієнту, клопотання, заперечення чи іншого процесуального документу. Клієнт зобов`язаний прийняти відповідний документ та у разі, якщо він не має зауважень до тексту документу, протягом трьох днів підписати акт приймання-передачі виконаних робіт та передати адвокату або направити на адресу адвоката. У разі ненадання клієнтом зауважень протягом трьох днів, послуги вважаються наданими в повному обсязі (п. 4). Клієнт сплачує виконавцю гонорар, розмір якого визначений в п. 2 додаткової угоди до договору, на підставі надісланого адвокатом рахунку, шляхом передоплати на банківський поточний рахунок адвоката, не пізніше ніж через 5 (п`ять) днів з моменту отримання рахунку. До оплати гонорару адвоката, адвокат не приступає до підготовки процесуальних документів (п. 5).

Натомість, позивач та (або) представник позивача (адвокат) не надали до матеріалів справи фактичні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме акт приймання-передачі послуг, рахунок на оплату, платіжну інструкції про оплату позивачем на користь адвоката послуг з надання правової допомоги на умовах пердплати, як то передбачено договором.

Окрім цього, позивач та(або) представник позивача (адвокат) не зазначили, що такі докази будуть надані до суду в строк передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, а тому стадія судових дебатів не передбачається, суд констатує, що позивачу необхідно було подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу або заяву, що такі докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду до закінчення розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження, але в будь якому разі до моменту написання рішення.

Враховуючи те, що позивачем взагалі не надано будь- яких доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами оплати професійної правничої допомоги, необхідної для розгляду даної справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Політех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтборд Київжитлосервіс» про стягнення 15 825, 00 грн та розірвання договору (з урахуванням зменшення позовних вимог) - задовольнити частково.

2. Розірвати договір №2011 від 01.03.2015, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Політех» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфтборд Київжитлосервіс».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтборд Київжитлосервіс» (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, 6/2 А; ідентифікаційний код: 38005162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Політех» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 45, пр. 3; ідентифікаційний код: 39609766) заборгованість у розмірі 13 325 (тринадцять тисяч триста двадцять п`ять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 5 577 (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн 64 коп.

5. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 2 500, 00 грн.

6. Заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких