Рішення

від 19.09.2024 по справі 912/721/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 рокуСправа № 912/721/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/721/24

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Реформатор", 25006, м. Кропивницький, вул. Театральна, 31

до відповідача Приватного підприємства "Фірма "Інгуша", 25014, м. Кропивницький, вул. Руслана Слободянюка, 219

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у даній справі ОСОБА_1

про скасування державної реєстрації

Представники:

від позивача - Пронін Ю.О., адвокат, ордер серія ВЕ №1114305 від 21.03.2024,

від відповідача - участі не брали.

від третьої особи - участі не брали

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Реформатор", яка містить вимоги до Приватного підприємства "Фірма "Інгуша" про скасування державної реєстрації права власності приватного підприємства "Фірма "Інгуша" на вбудоване в житловий будинок нежитлове підвальне приміщення, площею 251,2 кв.м, за адресою: м. Кропивницький, вул. Театральна, 31 (колишні Леніна, Дворцова), реєстраційний номер майна: 9969549, здійснену обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" 20.04.2005 року, номер запису: 493 в книзі: 4, з покладенням на відповідача судових витрат.

Ухвалою від 09.04.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/721/24 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

07.05.2024 в системі "Електронний суд" позивач сформував клопотання про долучення доказів.

Ухвалою від 09.05.2024 підготовче засідання відкладено до 28.05.2024 о 15:30 год.

27.05.2024 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 03.06.2024 підготовче засідання призначено на 09.07.2024 о 11:30 год.

08.07.2024 телефонограмами повідомлено учасників справи, що 09.07.2024 судове засідання у справі №912/721/24, призначене ухвалою суду від 03.06.2024, не відбудеться.

Ухвалою від 11.07.2024 справу №912/721/24 прийнято до свого провадження суддею Кабаковою В.Г., призначено підготовче засідання на 05.08.2024 о 11:00 год.

03.07.2024 позивач подав суду заяву про долучення доказів.

Ухвалою від 11.07.2024 справу №912/721/24 прийнято до свого провадження суддею Кабаковою В.Г., призначено підготовче засідання на 05.08.2024 о 11:00 год.

Ухвалою від 05.08.2024 суд прийняв докази, подані позивачем за клопотанням від 07.05.2024 та за заявою від 03.07.2024. Закрив підготовче провадження у справі №912/721/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.08.2024 об 11:00 год.

14.08.2024 через систему "Електронний суд" ПП "Фірма "Інгуша" подало суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

16.08.2024 через систему "Електронний суд" ПП "Фірма "Інгуша" подало суду відзив на позовну заяву та клопотання від 16.08.2024 про поновлення строку для подання відзиву.

21.08.2024 через систему "Електронний суд" позивач подав суду відповідь на відзив.

В судовому засіданні 22.08.2024 брав участь представник позивача. Відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив.

Ухвалою від 22.08.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання ПП "Інгуша" про продовження строку на подання відзиву від 16.08.2024, відзив на позов залишено без розгляду. Залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у даній справі, оскільки рішення може вплинути на його права та обов`язки.

03.09.2024 від третьої особи надійшли пояснення щодо заявленого позову, згідно яких третя особа просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 05.09.2024 оголошено перерву до 19.09.2024 о 15:20.

В засіданні позивач підтримав позов, відповідач і третя особа участі уповноважених представників не забезпечили, повідомлені належним чином.

Обставини справи.

За доводами позивача, 27.10.2004 виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради винесено рішення №1637, яким вирішено оформити право власності на об`єкти нерухомого майна, які підлягають відчуженню (приватизації), за територіальною громадою м. Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради, у т.ч. приміщення підвалу, площею 251,2 кв.м., по вул. Леніна, 31 в м. Кіровограді.

На підставі вказаного рішення було видано свідоцтво про право власності №153 від 16.02.2005, згідно з яким власником Підвалу є територіальна громада м. Кіровограда, в особі Кіровоградської міської ради.

06.04.2005 між територіальною громадою міста Кіровограда, в особі Кіровоградської міської ради та приватним підприємством "Фірма "Інгуша" укладено договір купівлі-продажу Підвалу, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Ваврентович В.І. та зареєстрований в реєстрі за №1030 та зареєстрований обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентарізацїї" 20.04.2005, номер запису: 493 в книзі: 4, (далі за текстом - Договір №1030 від 06.04.2005р.)

Так як, підвальні приміщення багатоквартирного будинку належать до допоміжних приміщень житлового будинку, входять до складу будинку як неділиме майно, використовуються для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування мешканців будинку та є їхньою спільною сумісною власністю, а тому не підлягають відчуженню, Крупченко Л.М., являючись співвласником будинку, вважаючи що її права як співвласника допоміжних приміщень порушені, звернулась до Ленінського районного суду м. Кіровоград з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №1637 від 27.10.2004р та скасування свідоцтва про право власності №153 від 16.02.2005р.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровоград від 25 березня 2011 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 ; визнано незаконним та скасовано п. 29 Додатку до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №1637 від 27.10.2004; скасовано свідоцтво про право власності №153 від 16.02.2005, згідно з яким власником Підвалу стала територіальна громада м. Кіровограда, в особі Кіровоградської міської ради.

Далі, у листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом, у якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, який вчинено 06 квітня 2005 року між територіальною громадою міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради та ПП "Фірма "Інгуша".

Однак рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 05.03.2013 у справі №1111/9431/12, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.05.2013 встановлено, що права Особа 3 відносно Підвалу не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. 215 ЦК України, а такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Кіровоградської міської ради, приватного підприємства "Фірма "Інгуша" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, який вчинено 06 квітня 2005 року між територіальною громадою міста Кіровограда, в особі Кіровоградської міської ради та приватним підприємством "Фірма "Інгуша" відмовлено.

У липні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до Приватного підприємства "Фірма Інгуша" про витребування нежилого приміщення у будинку АДРЕСА_1 з незаконного володіння відповідача.

Позов мотивований тим, що 06 квітня 2005 року між територіальною громадою міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради та ПП "Фірма Інгуша" укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення АДРЕСА_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 березня 2011 року за позовом ОСОБА_2 визнано незаконним і скасовано пункт 29 додатку до рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 27 жовтня 2004 року №1637, скасовано свідоцтво про право власності від 16 лютого 2005 року №153 про право власності територіальної громади м. Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради на вбудоване приміщення площею 251,2 кв. м.

Позивачі вважали, що, оскільки спірне підвальне приміщення є допоміжним і на нього поширюються положення ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", вказане приміщення належить співвласникам багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1 , яке вибуло з їх власності проти їх волі, таке приміщення має бути витребувано на їх користь на підставі статей 388, 391 ЦК України.

Постановою від 04 жовтня 2021 року у справі № 405/4884/15-ц Кропивницький апеляційний суд задовольнив позов, та витребував у Приватного підприємства "Фірма Інгуша" (ЄДРПОУ13769653, Кіровоградська область,місто Кропивницький,вулиця Руслана Слободянюка, будинок 219) приміщення підвалу, розташованого у будинку АДРЕСА_1 , площею 251, 2 кв. м, передавши його співвласникам будинку.

28.11.2018 року установчими зборами членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Реформатор" (далі за текстом - ОСББ) створено об`єднання яке засновано, в тому числі й мешканцями будинку АДРЕСА_1 .

Згідно п.1 розділу І Статуту позивача, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинків, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Як зазначає позивач, ОСББ є єдиним законним власником приміщення Підвалу.

Наприкінці квітня 2022 року, група осіб, яка діяла від імені відповідача, безпідставно захопила Підвал посилаючись, що вони є представниками ПП "Фірма "Інгуша" та мають усі права на Підвал, пред`являючи при цьому Договір №1030 від 06.04.2005 зареєстрований обласним комунальним підприємством "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентарізації" 20.04.2005 року, номер запису: 493 в книзі: 4.

ОСББ звернулося до правоохоронних органів з приводу протиправних дій групи осіб, в результаті чого внесено відомості до ЄРДР за №42022122010000155 від 30.06.2022. Наразі досудове розслідування триває.

Згідно акту державного виконавця від 28.02.2024, на виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 04.10.2021 року у справі 405/4884/15-ц, приміщення підвалу було витребувано від відповідача та передано керівнику ОСББ.

Між тим, до теперішнього часу приміщення підвалу знаходиться під охороною Управління поліції охорони в Кіровоградській області, згідно договору з ПП "Фірма "Інгуша". ОСББ звернулося з листом до суб`єкта охорони з вимогою припинити охорону підвалу, однак отримало відмову, з мотивів наявності інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо права власності відповідача на підвальне приміщення.

Наразі вільне використання підвального приміщення власником є обмеженим, через втручання поліції охорони, яка реагує на рухи у підвалі.

Під час розгляду справи, 27.05.2024 між ПП "Фірма "Інгуша" та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вище зазначеного підвального приміщення.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав, ОСОБА_1 є єдиним власником вбудованого в житловий будинок нежитлового підвального приміщення загальною площею 251,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2943110935040.

ОСББ "Реформатор" вже подало до Ленінського районного суду позов про витребування майна до ОСОБА_1 . Ухвалою у справі № 405/4267/24 задоволено заяву про забезпечення позову.

У постанові Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 405/4884/15-ц встановлено:

"Судом апеляційної інстанції встановлені нові обставини і досліджені нові докази. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та жилих приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

У частинах першій і другій статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Як встановлено рішенням Конституційного Суду України 09 листопада 2011 року №14-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_22 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир дво- або багатоквартирних жилих будинків та жилих приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, жилі приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

У статті 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що спільне майно власників квартир складається з неподільного і загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до висновків, викладених у наведеному вище Рішенні Конституційного Суду України, правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92) виключно законами України. Власники квартир дво- або багатоквартирних жилих будинків і жилих приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, жилі приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Згідно з пунктом 4 вищезазначеного рішення Конституційного Суду України під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих жилих і нежилих приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт допоміжні приміщення.

У статті 382 ЦК України встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному жилому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежилих приміщень, які розташовані у жилому будинку.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_23 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1,10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначив, що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Таким чином, у багатоквартирних жилих будинках можуть розміщуватись як допоміжні приміщення, так і інші приміщення, які не є допоміжними, а є нежилими приміщеннями, призначеними для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, в жилий фонд не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх жителями право власності у останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, призначених для забезпечення його експлуатації і побутового обслуговування мешканців будинку та входять до жилого фонду, і нежилих приміщень, призначених для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у жилий фонд не входять, необхідно виходити з місця їх розташування та з загальної характеристики властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

Відповідно до положень статті 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При вирішенні даного спору визначальним є визначення правового статусу спірного нежилого приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи належить таке приміщення до допоміжних чи є нежилим приміщенням у структурі жилого будинку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежиле приміщення ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до жилого фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Допоміжними приміщеннями є всі приміщення багатоквартирного жилого будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. Лише приміщення, що будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2016 року призначено судово-будівельну експертизу.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до частини 1 статті 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, зокрема, для з`ясування чи виконаний підпис даною чи іншою особою, призначається експертиза.

Висновком судово-будівельної експертизи від 29 липня 2021 року №298/299/20-27, складеним Кропивницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, встановлено, що підвальне приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 є допоміжним (підсобним) приміщенням багатоквартирного будинку, яке слугує для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. В підвальному приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 розміщено технічне оснащення інженерні комунікації та технічні пристрої, необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир будинку (водопостачання, каналізація, електропостачання) (т.4 а.с.27-34).

Враховуючи те, що встановлені апеляційним судом обставини вказують на те, що спірне приміщення є допоміжним і використовується для обслуговування будинку, та що позивачі є співвласниками спірного приміщення, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є доведеним та підлягає задоволенню".

З огляду на встановлені обставини відповідач у справі не мав права відчужувати підвал і метою його позову є захист свого права власності.

У постанові Великої палати від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 наведено такий висновок:

"(1.1.2) Щодо вимоги про скасування запису

46. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимоги про скасування запису з огляду на відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання недійсними результатів аукціону. Велика Палата Верховного Суду з висновком про відмову у задоволенні цієї вимоги погоджується, але з інших мотивів.

47. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 2 листопада 2019 року нотаріус вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис.

48. Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

49. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 вказаного Закону у редакції, чинній на час вчинення запису).

50. Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна (незалежно від того, у порядку яких статей ЦК України відбувається таке витребування, зокрема статті 1212) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Інакше кажучи, для внесення на підставі такого рішення суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно за окремою позовною вимогою скасовувати запис про таку реєстрацію за відповідачем (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 99) і від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29)). Вимога про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності є неналежним способом захисту права або інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 153)).

51. З урахуванням наведеного заявлення банком у власних інтересах і в інтересах боржника вимоги про скасування запису не є необхідним для ефективного захисту цих інтересів. Саме через це суд апеляційної інстанції мав відмовити у задоволенні означеної вимоги".

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17,від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13,від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18,від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18,від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18,від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

Суд враховує вимоги статті 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", однак з огляду на наведене, зміну власника, відповідних змін в реєстрі зі зміною власника, суд приходить до висновку про невідновлення прав позивача в такий спосіб захисту та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу до Електронного кабінету, відповідачу та третій особі до Електронного кабінету представника.

Повне рішення складено 30.09.2024.

Суддя В.Г. Кабакова