Рішення

від 11.09.2024 по справі 916/3176/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3176/22(916/1464/24)Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.

за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,

дослідивши матеріали справи

за позовною заявою: Приватного підприємства "Берсан" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Колмикової Тетяни Олександрівни

до відповідачів:1) ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

2) ОСОБА_2 (

АДРЕСА_2 )

3) ОСОБА_3 (

АДРЕСА_3 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства

у відкритому судовому засіданні за участю

представників сторін:

від позивача: ліквідатор ПП "Берсан" арбітражний керуючий Колмикова Т.О.;

від відповідача 1): не з`явився;

від відповідача 2): не з`явився;

від відповідача 3): не з`явився.

У судовому засіданні 09.09.2024р. оголошувалась перерва до 11.09.2024р. у відповідності до ст. 216 ГПК України.

Встановив.

Ліквідатор Приватного підприємства "Берсан" арбітражний керуючий Колмикова Тетяна Олександрівна звернулась до суду із позовом (т.1 а.с.1-7) про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Берсан» у зв`язку з доведенням до банкрутства та просить стягнути з ОСОБА_1 60 204 837,24 грн. та солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12 289 428,31 грн., посилаючись на наступні обставини.

Встановлення за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану суб`єкта господарювання ПП «Берсан» в діях посадових осіб боржника ознак дій, які спрямовані на доведення до банкрутства; організаційно-управлінські недоліки в організації бухгалтерського обліку, факти порушення податкового законодавства в частині несплати податків і зборів внаслідок неналежної роботи керівництва та неналежного контролю з боку учасника підприємства; відсутність претензійної роботи, що фактично призвело до втрати боржників, які були винні кошти ПП «Берсан», що в свою чергу призвело до фактичної втрати активу підприємства, що кваліфікується як нанесення збитків з вини осіб, якими не вжито відповідних дій.

На думку позивача, в діях посадових осіб ПП «Берсан» можуть мати місце навмисні дії, щодо бездіяльності в частині проведення претензійно-позовної роботи, що може свідчити про навмисне безоплатне відчуження майна на користь третіх осіб, надання послуг без відповідної оплати за їх надання тощо, дії направлені на зменшення активу Підприємства з метою подальшого доведення до банкрутства ПП «Берсан». За результатами інвентаризації ліквідатором не виявлено майно, яке належить банкруту, а на банківських рахунках відсутні грошові кошти, - тобто ліквідаційна маса відсутня.

До позовної заяви додано копії звіту результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану суб`єкта господарювання ПП «Берсан», постанови у справі №916/3176/22 від 18.10.2023р. про визнання ПП «Берсан» банкрутом, листа ГУ ДПС в Одеській області від 16.11.2023р. з інформацією про рахунки банкрута, акту ГУ ДФС в Одеській області про результати документальної перевірки ПП «Берсан» податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2018р., валютного законодавства з 01.01.2015р. по 30.06.2018р. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на період з 01.01.2015 по 30.06.2018р., фінансовий звіт ПП «Берсан» за 2018р., заяву ОСОБА_1 про виведення зі складу учасників ПП «Берсан», рішення №2/1 засновника ПП «Берсан» від 29.12.2018р., запитів ліквідатора банкрута засновникам та керівнику, наказ суду на примусове виконання постанови від 01.03.2024р. із заявою про його примусове виконання та постановив від 15.03.2024р. про відкриття виконавчого провадження, наказ про проведення інвентаризації, акти інвентаризації, реєстр вимог кредиторів.

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив (т.2 а.с.-27), сформований в Електронному суді 03.06.2024р., в якому просить у задоволенні позову до нього відмовити, в частині позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПП «Берсан» грошових коштів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Берсан» у зв`язку з доведенням його до банкрутства вирішити згідно чинного законодавства. Вважає, що в матеріалах позовної заяви відсутні належні докази вчинення відповідачем ОСОБА_1 правопорушень та вчинення дій, у тому числі щодо заволодіння майном та грошовими коштами боржника, прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів боржника, що призвели до банкрутства боржника, а згідно аналізу фінансового становища не виявлені ознаки фіктивного банкрутства, не виявлено ознак дій доведення до банкрутства, виявлено фінансову неспроможність та відсутність ознак дій з приховування банкрутства підприємства, ліквідатором боржника не надано до суду належних доказів підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/ бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, що є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024р., від 05.06.2024р. запропоновано відповідачам надати суду відзив на позов у порядку ст.165 ГПК України із доданням до них доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзивів і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 08.04.2024р., 06.05.2024р., 05.06.2024р., 25.07.2024р., 05.08.2024р. відповідачі викликалися у судові засідання.

З матеріалів справи вбачається, що місце перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - Автономна Республіка Крим.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022р. "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Відповідно до вказаного переліку (розділ ІІ) тимчасово окупована вся територія Автономної Республіки Крим.

Оскільки місце перебування відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - Автономна Республіка Крим, суд повідомляв останніх стосовно розгляду справи шляхом розміщення резолютивних частин ухвал на сайті Господарського суду Одеської області у порядку ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", що підтверджується роздруківками з даного сайту.

З опублікуванням такого оголошення відповідачі вважаються належним чином повідомлені.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відзивів на позов не надали, у судове засідання не з`явились, справу розглянуто за наявними матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Ухвалою суду від 08.04.2024р. відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати її за правилами ГПК в порядку спрощеного провадження в межах прави про банкрутство з повідомленням сторін у порядку ст. 7 КУзПБ.

Ухвалою суду від 05.06.2024р. вирішено розглядати справу за правилами ГПК України в порядку загального позовного провадження за клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 05.08.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив.

Постановою господарського суду Одеської області від 18.10.2023 по справі №916/3176/22 визнано Приватне підприємство «Берсан» банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну

Згідно протоколу №3/2015 від 15.12.2015р. загальних зборів засновників ПП «Берсан» призначено директором ПП «Берсан» ОСОБА_1

Рішенням №2/1 засновника ПП «Берсан» від 29.12.2018р. включено до складу засновників підприємства ОСОБА_3 , виключено ОСОБА_1 та звільнено з посади директора ОСОБА_1 обрано на цю посаду ОСОБА_2 з 30.12.2018р.

Ліквідатором банкрута надано суду звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану ПП «Берсан», з якого вбачається виявлення ознак доведення до банкрутства та у якому зазначено наступне.

Відповідно до листа (вих. № 46298/15-32-56-04 від 16.11.2023) ГУ ДПС в Одеській області, ПП «Берсан» за період 2020-2023 роки звітність до Болградської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області не подавало. Останній раз податкова звітність надавалася 12.02.2019 за січень 2019 року.

Таким чином, в порушення п. 2 ст. 11, п. 1 ст. 14 Закону про бухгалтерський облік №996-XIV та п. 2 Порядку подання фінансової звітності №419, п. 1 Розділу ІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» №73 не забезпечено складання та подання фінансової звітності ПП «Берсан».

ГУ ДФС в Одеській області встановлено факти порушення податкового законодавства ПП «Берсан» в період з 01.01.2015 по 30.06.2018 рік, за порушення податкового законодавства ПП «Берсан» притягнуто до відповідальності:

-податкове повідомлення-рішення від 12.10.2018 № 0447101304 про стягнення заборгованості з штрафних (фінансовим) санкцій з ПДФО в сумі 510 грн.

-податкове повідомлення-рішення від 12.10.2018 № 0044601401 про стягнення заборгованості по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) на загальну суму 31 101 489,19 грн

Також, донараховано податок на додану вартість в сумі 20 814 039 грн. основного платежу та 5 203 510 грн. штрафних (фінансових) санкцій та нарахованої пені в сумі 5 103 619,92 грн., відповідно до ст. 129 ПК України

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 ПК України: «Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.»

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 ПК України: «Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи».

З огляду на вищенаведене, в господарській діяльності ПП «Берсан» мали місце організаційно-управлінські недоліки в організації бухгалтерського обліку та факти порушення податкового законодавства в частині не сплати податків та зборів ПП «Берсан», внаслідок неналежної роботи керівництва ПП «Берсан» та неналежного контролю з боку учасника Підприємства.

Відповідно до останньої поданої до контролюючих органів фінансової звітності ПП «Берсан» за 2018 рік у підприємства на балансі обліковувались необоротні та оборотні активи:

основні засоби -6,5 тис. грн.; запаси -967,7 тис. грн.; готова продукція- 967,4 тис. грн.; дебіторська заборгованість -1218,8 тис. грн.; дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - 33,8 тис. грн.; інша поточна дебіторська заборгованість -692,4 тис. грн.; гроші та їх еквіваленти - 0,1 тис. грн. Значний обсяг активів ПП «Берсан» становить дебіторська заборгованість.

Ліквідатором ПП «Берсан» внаслідок моніторингу Єдиного реєстру судових рішень (адреса веб-сторінки в мережі інтернет reyestr.court.gov.ua за суб`єктом - ПП «Берсан», встановлено відсутність судових справ про стягнення заборгованості за позовом ПП «Берсан» до третіх осіб, що в свою чергу свідчить про бездіяльність посадових осіб Підприємства в частині проведення претензійно-позовної роботи.

Також, колишніми керівниками ПП «Берсан», на вимогу ліквідатора ПП «Берсан» не передавалися ліквідатору первинні фінансові документи боржника.

Керівником ПП «Берсан», як вбачається з інформації, яка наведена у Фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2018, що подано до органів статистики, не велась претензійно-позовна робота, що фактично призвело до втрати боржників, які були винні грошові кошти ПП «Берсан», а це в свою чергу призвело до фактичної втрати активу підприємства, що кваліфікується як нанесення збитків з вини осіб, якими не вжито відповідних дій, а саме не забезпечено проведення претензійно-позовної роботи, відповідно до обов`язків, покладених на них Статутом.

Матеріальна шкода (збитки) - це вартість утрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.

При цьому під втратою активів розуміється безповоротне зменшення активів через перерахування (сплату) коштів; відчуження, недостачу, знищення (псування) чи придбання неліквідного (зіпсованого) майна; втрату боржника у зобов`язанні.

В діях посадових осіб ПП «Берсан» можуть мати місце навмисні дії, щодо бездіяльності в частині проведення претензійно-позовної роботи, що може свідчити про навмисне безоплатне відчуження майна на користь третіх осіб, надання послуг без відповідної оплати за їх надання тощо, дії направлені на зменшення активу Підприємства з метою подальшого доведення до банкрутства ПП «Берсан».

Аналізуючи період виникнення заборгованості ПП «Берсан» перед його кредиторами вбачається, що загальна сума кредиторської заборгованості ПП «Берсан» станом на 01.03.2024р. становить 72 494 265,55 грн. перед такими кредиторами: Головне управління ДПС в Одеській області та АТ «АКБ «Конкорд», із них 60 204 837,24 грн. кредиторської заборгованості ПП «Берсан» виникла протягом 2017-2018 років, коли керівництво ПП «Берсан» здійснював ОСОБА_1 , який також був і одноосібним засновником ПП «Берсан», якого було звільнено 19.02.2019 та 12 289 428,31 грн. кредиторської заборгованості ПП «Берсан» виникла після 19.02.2019р., коли керівництво ПП «Берсан» здійснював ОСОБА_2 , а засновником був ОСОБА_3.

Із Акту планової виїзної перевірки ПП «Берсан» від 11.09.2018 № 1948/15-32-14-01/35697419 встановлено, що 10.08.2018 на адресу ПП «Берсан» ГУ ДФС в Одеській області направлено повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки за період з 01.01.2015 по 30.06.2018.

За результатами перевірки складено Акт планової виїзної перевірки ПП «Берсан» від 11.09.2018 № 1948/15-32-14-01/35697419.

На підставі виявлених порушень, що зазначені в Акті від 11.09.2018 № 1948/15-32-14-01/35697419, прийнято контролюючим органом:

-податкове повідомлення-рішення від 12.10.2018 р. № 0447101304;

-податкове повідомлення-рішення від 12.10.2018р.№ 0044601401.

Із кредиторської заяви АТ «АКБ «Конкорд» вих.№632 від 02.03.2023р. (вх. №3-121/23 від 07.03.2023р.) про визнання грошових вимог до боржника ПП «Берсан», яка подана в рамках справи про банкрутство № 916/3176/22 встановлено, що з 10.08.2018 ПП «Берсан» припинив здійснювати погашення процентів та кредиту за Договором № 60.09.000001 про надання овердрафту, укладеного з АТ «АКБ «Конкорд» від 09.06.2017.

29.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до загальних зборів учасників ПП «Берсан» із заявою про виведення його із складу учасників (засновників) ПП «Берсан».

Після того, як у ПП «Берсан» утворився значний розмір непогашених кредиторських вимог, ОСОБА_1 звільняється з посади директора ПП «Берсан» та виходить зі складу учасників останнього.

Відповідно до відомостей зазначених на сторінці веб ресурсу «Опендатабот» в мережі інтернет за посиланням https://opendatabot.ua/c/35697419:

Чепразов Олександр Олександрович був одноосібним Учасником ПП «Берсан» (з 09.08.2017 по 19.02.2019), володів часткою у Статутному капіталі Підприємства у розмірі - 100%.

ОСОБА_1 виконував повноваження керівника ПП «Берсан» (з 15.12.2015 по 19.02.2019).

19.02.2019 ОСОБА_3 став Учасником ПП «Берсан» із часткою у Статутному капіталі Підприємства у розмірі - 100%.

19.02.2019 ОСОБА_2 був призначений керівником ПП «Берсан».

Таким чином в аналізі ліквідатор доходить висновку, що на підставі рішень та дій колишнього керівника та засновника ПП «Берсан» ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 належні боржнику майнові активи було втрачено, а господарська діяльність боржника фактично припинилася у незаконний спосіб, що виражалося у цілеспрямованих діях керівництва боржника з виведення активів Підприємства та бездіяльності в частині проведення претензійно-позовної роботи, чим завдано істотної матеріальної шкоди інтересам кредиторів.

Ліквідатором ПП «Берсан» проведено інвентаризацію майна банкрута. За результатом проведеної інвентаризації не виявлено майна, яке належить банкруту, а на банківських рахунках ПП «Берсан» відсутні грошові кошти, - тобто ліквідаційна маса відсутня.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 Господарського кодексу України).

Ч. 1ст. 619 Цивільного кодексу України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, за нормами Кодексу України з процедур банкрутства є передумовою для субсидіарної відповідальності.

Визначене ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора(-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.

Суб`єктами правопорушення є особи, визначені ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.

Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

З вищевикладеного можна дійти висновку, що після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, до поки такі особи не доведуть протилежного.

Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедур

Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

За відсутності у диспозиції ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення ч.2 ст. 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Вирішуючи питання щодо вини (форми вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1,3 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент.

Передбачається, що до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема, у прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо); наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій; призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи; створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам; використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій; отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів; вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Отже, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Висновок ліквідатора про наявність, «в господарській діяльності ПП «Берсан» організаційно-управлінських недоліків в організації бухгалтерського обліку та факти порушення податкового законодавства в частині не сплати податків та зборів ПП «Берсан», внаслідок неналежної роботи керівництва ПП «Берсан» та неналежного контролю з боку учасника Підприємства» не доводить вини відповідача ОСОБА_1 в умисних діях щодо доведення до банкрутства підприємства.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства, а відповідно свідчить про відсутність підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів. Вказані висновки висловлені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постанові N 910/21232/16 від 16.06.2020.

У п. 42-44 постанови Верховного Суду 02.08.2022 у справі N 908/314/18 зазначено, що "для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство (ст. 1, ч. 3 ст. 10, ст. 11 Закону про банкрутство), необхідна конкретизація об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/ вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/ збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Така правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 30.01.2018 у справі N 923/862/15, від 05.02.2019 у справі N 923/1432/15 та від 16.06.2020 у справі N 910/21232/16, актуальна із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства. Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постановах, зокрема, N 910/21323/16 від 16.06.2020, N 927/219/20 від 15.02.2022).

З огляду на викладене вище, ліквідатором не надані належні докази вчинення відповідачем ОСОБА_1 правопорушень та вчинення дій, у тому числі щодо заволодіння майном та грошовими коштами Боржника, прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства Боржника, тобто ліквідатором не надано до суду належних доказів підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/ бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, що є підставою для відмови у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_1 .

Доводи ліквідатора щодо наявності організаційно-управлінських недоліків в організації бухгалтерського обліку, фактів порушення податкового законодавства в частині несплати податків і зборів внаслідок неналежної роботи керівництва та неналежного контролю з боку учасника підприємства; відсутність претензійної роботи, непередання документів в розрізі вимог до ОСОБА_1 не заслуговують на увагу суду та не підтверджують наявність фактів дій/ бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства. Вихід ОСОБА_1 зі складу засновників та звільнення з посади директора не суперечить законодавству та не свідчить про наявність таких фактів. Доводи щодо ненадання ліквідатору документів банкрута не стосуються вказаного відповідача, оскільки він вийшов зі складу учасників та не є керівником банкрута з 2019р.

Щодо вимог до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд зазначає, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника за умови істотного розміру заборгованості в структурі активів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута.

Бездіяльність органів управління товариства, яка полягає у ненаданні первинних документів ліквідатору, утруднює реалізацію активів боржника, дослідження обставин, що мають відношення до наповнення ліквідаційної маси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №908/802/20).

Суду інших документів, в тому числі первинної бухгалтерської документації, яка б надала можливість арбітражному керуючому сформувати ліквідаційну масу, надано не було.

Під час розгляду даної справи зазначені особи не спростували ні факту того, що у боржника повністю відсутні активи для задоволення вимог кредиторів, ані факту відсутності документів.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для покладання субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням до банкрутства на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі заявленому ліквідатором, як діючих на час визнання боржника банкрутом засновника та керівника банкрута. Ненадання ліквідатору керівником банкрута первинних фінансових документів, невиконання постанови та наказу суду на її виконання щодо передачі всіх документів та активів ліквідатору вважається бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи і не дає змогу ліквідатору визначити обсяг дебіторської заборгованості та здійснити дії щодо її повернення. Тобто бездіяльність цих відповідачів, що виявилась у непереданні документів, унеможливила реалізацію активу банкрута у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси, доведеність причинного зв`язку між приховуванням документів та доведення до банкрутства боржника. Крім того суттєвою обставиною є неподання фінансової звітності з 2019р. та фактично припинення діяльності підприємства у невстановлений законом спосіб.

Суд надав за положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінку вищенаведеним обставинам, звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства, а також доказам на основі яких такий звіт було складено та аргументам ліквідатора щодо наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, відзиву відповідача та дійшов висновку про часткове задоволення заяви та наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в частині вимог до ОСОБА_1 суд відмовляє.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, судове рішення повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Задовольнити частково позов Приватного підприємства "Берсан" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Колмикової Тетяни Олександрівни від 29.03.2024р. (вх. №1500/24 від 03.04.2024р.) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Приватного підприємства "Берсан" у зв`язку з доведенням до банкрутства.

2.Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства "Берсан" (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Леніна, буд. 107/А; код ЄДРПОУ 35697419) грошові кошти в сумі 12 289 428 (дванадцять мільйонів двісті вісімдесят дев`ять тисяч чотириста двадцять вісім), 31 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Приватного підприємства "Берсан" у зв`язку з доведенням до банкрутства.

3.В частині позовних вимог Приватного підприємства "Берсан" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Колмикової Тетяни Олександрівни про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Берсан" грошових коштів в сумі 60 204 837, 24 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Приватного підприємства "Берсан" у зв`язку з доведенням до банкрутства відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 30 вересня 2024р.

Копію рішення надіслати на електронну адресу: ПП "Берсан" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Колмикової Т.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Суддя Л.І. Грабован