Рішення

від 30.09.2024 по справі 189/1534/22

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/1534/22

2/189/11/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2024 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Лукінової К.С.

при секретарі Копиці С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», Державного реєстратора Виконавчого комітету Могилівської сільської об`єднаної територіальної громади Кравець Романа Анатолійовича про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Атаманюк І.Л. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», Державного реєстратора Виконавчого комітету Могилівської сільської об`єднаної територіальної громади Кравець Романа Анатолійовича про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права, який 10.07.2024 року було уточнено. Представником позивача зазначено, що 26.10.2004 року, між власником земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112, площею 2,9313 - ОСОБА_2 - Орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження» - Орендар, в особі директора ОСОБА_3 , укладено договір оренди земельної ділянки. Земельна ділянка із кадастровим номером: 1224255100:01:009:0112, площею 2,9313 га належала громадянину ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП № 026328. Земельна ділянка із кадастровим номером: 1224255100:01:009:0112, площею 2,9313 га знаходиться на території Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Вказаний Договір оренди земельної ділянки 10.02.2005 року був зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди землі ДР ДП «Центр ДЗК» за № 040302300267, а факт державної реєстрації здійснено Покровською селищною радою 21.11.2004 року за № 687. 08.07.2011 року, між Орендодавцем ОСОБА_2 та Орендарем ТОВ «Відродження» було укладено Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 26.10.2004 року, згідно якої Пункт 6 Договору оренди земельної ділянки від 26.10.2004 року викладено в новій редакції в якому зазначено, що Договір укладено терміном до 31 грудня 2021 року. Тобто, враховуючи умови Договору оренди земельної ділянки від 26.10.2004 року з урахуванням внесених змін до пункту 4 згідно Додаткової угоди від 08.07.2011 року до Договору оренди земельної ділянки від 26.10.2004 року, строк дії договору оренди земельної ділянки від 26.10.2004 року - скінчився 31.12.2021 року. 18 грудня 2016 року, власник земельної ділянки із кадастровим номером: 1224255100:01:009:0112, площею 2,9313 га, ОСОБА_2 - помер. 16 лютого 2018 року, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей О.Г., ОСОБА_1 успадкував від свого померлого батька ОСОБА_2 земельну ділянку із кадастровим номером: 1224255100:01:009:0112, площею 2,9313 га. Тобто, із 16 лютого 2018 року, земельна ділянка із кадастровим номером: 1224255100:01:009:0112, площею 2,9313 га, належить позивачу - ОСОБА_1 на праві приватної власності. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією яка міститься у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 114355569 від 16.02.2018 року. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що із Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження» будь-яких договірних або орендних правовідносин щодо земельної ділянки площею 2,9313 га кадастровий номер:1224255100:01:009:0112, ОСОБА_1 - не має, договори оренди на земельну ділянку площею 2,9313 га кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112, або будь-які Додаткові угоди, Позивач ОСОБА_1 після набуття права власності на вказану земельну ділянку із ТОВ «Відродження» - не укладав. В подальшому, 15 червня 2021 року, за півроку до закінчення Договору оренди земельної ділянки від 26.10.2004 року, ОСОБА_1 надіслав на адресу ТОВ «Відродження» повідомлення, в якому ОСОБА_1 зазначив, що як Орендодавець не бажає продовжувати дію даного договору, та прохає звільнити займану ТОВ «Відродження» земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди, який скінчиться 31 грудня 2021 року, та передати її у належному стані, у відповідності до умов договору ОСОБА_1 . Після вказаного повідомлення, посадовими особами було усно повідомлено ОСОБА_1 про те, що начебто між ОСОБА_1 , як Орендодавцем, та ТОВ «Відродження», як Орендар, було укладено 18.12.2020 року Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 10.05.2002 року яку, начебто підписав сам ОСОБА_1 . В подальшому, шляхом отримання інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізнався, що державним реєстратором Виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Кравець Романом Анатолійовичем здійснено державну реєстрацію начебто укладеної від імені ОСОБА_1 , як Орендодавець, із «Відродження», як Орендар, Додаткової угоди від 18.12.2020 року до Договору оренди землі б/н від 10.02.2005 року (номер запису про інше речове право: 40233208, дата державної реєстрації: 15.01.2021 року). Позивач ОСОБА_1 зазначає, що про Додаткову угоду від 18.12.2020 року до Договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року, площею 2,9313 га кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112, який начебто укладений від імені ОСОБА_1 із ТОВ «Відродження» - ОСОБА_1 нічого не відомо, будь-яких договорів оренди або додаткових угод на земельну ділянку площею 2,9313 га кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112 ОСОБА_1 із ТОВ «Відродження» не укладав та договорів оренди землі не підписував. Про Додаткову угоду від 18.12.2020 року До договору оренди земельної ділянки б/н від 10.02.2005 року укладену начебто на земельну ділянку площею 2,9313 га кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112 від імені ОСОБА_1 як Орендодавець із ТОВ «Відродження» як Орендар, Позивач ОСОБА_1 дізнався від представників ТОВ «Відродження» після звернення до ТОВ «Відродження» щодо надання пояснень, з яких підстав без згоди ОСОБА_1 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди за ТОВ «Відродження» на земельну ділянку площею 2,9313 га кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112 (номер запису про інше речове право: 40233208, дата державної реєстрації: 15.01.2021 року). ОСОБА_1 також зазначає, що він ніколи не звертався до державного реєстратора Виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Кравець Р.А. для проведення державної реєстрації Додаткової угоди від 18.12.2020 року До договору оренди земельної ділянки б/н від 10.02.2005 року, яку начебто було укладено 18.12.2020 року на земельну ділянку площею 2,9313 га кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112 від імені ОСОБА_1 як Орендодавець із ТОВ «Відродження» як Орендар. Тобто, враховуючи викладене, державним реєстратором Виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Кравець Романом Анатолійовичем, незаконно було проведено 15.01.2021 року державну реєстрацію Додаткової угоди від 18.12.2020 року До договору оренди земельної ділянки б/н від 10.02.2005 року, укладені від імені ОСОБА_1 як Орендодавець та ТОВ «Відродження» як Орендар (номер запису про інше речове право: 40233208). Позивач ОСОБА_1 зазначає, що реєстрація права оренди ТОВ «Відродження» спірної земельної ділянки на підставі неукладеного правочину не відповідає вимогам закону. Також, враховуючи ту обставину, що про укладена 18.12.2020 року Додаткова угода до Договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року на земельну ділянку площею 2,9313 га кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112 Позивачу ОСОБА_1 нічого не було відомо, примірника вказаної Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року ТОВ «Відродження» Позивачу ОСОБА_1 не надали, вказане свідчить, що посадовими особами ТОВ «Відродження» було підроблено підпис ОСОБА_1 у Додатковій угоді до Договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року укладеній на земельну ділянку площею 2,9313 га кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112. Тобто, враховуючи викладене, в дійсності вищевказаний договір земельної ділянки ОСОБА_1 не підписував та не мав наміру укладати таку Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки. Волевиявлення щодо укладання Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки у ОСОБА_1 - не було. Також зазначив, що ТОВ «Відродження» уклав зазначений правочин в односторонньому порядку, без згоди та без погодження із ОСОБА_1 умов Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки. Оскільки, ОСОБА_1 оспорювану Додаткову угоду від 18.12.2020 року до Договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року не підписував, тому вона є неукладена. Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження» спору про право оренди на вказану вище у позові спірну земельну ділянку, оскільки орендодавцем - ОСОБА_1 . Додаткова угода від 18.12.2020 року до Договору оренди земельної ділянки від 10.02.2005 року із ТОВ «Відродження» не укладалася та не підписувалася, тому вона є неукладена, а здійснена державна реєстрація такого правочину порушує право власника майна - ОСОБА_1 на користування, володіння та вільне розпорядження своєю власністю. В зв`язку з чим, просить скасувати рішення Державного реєстратора Виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Кравець Романа Анатолійовича, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56275641 від 22.01.2021 року, про реєстрацію іншого речового права Додаткової угоди від 18.12.2020 року до Договору оренди земельної ділянки б/н від 10.02.2005, номер запису про інше речове право: 40233208 від 15.01.2021 року, між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження», як орендарем, предметом якого є земельна ділянка площею 2,9313 га, кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , право власності про яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1488128412242, номер запису про право власності: 24884589. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» земельну ділянку площею 2,9313 га, кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112 на користь власника земельної ділянки ОСОБА_1 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження» повернути земельну ділянку площею 2,9313 га, кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112 її власнику ОСОБА_1 . Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», на користь ОСОБА_1 , всі судові витрати по справі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Атаманюк І.Л. в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідач - державний реєстратор виконавчого комітету Могилівської сільської об`єднаної територіальної громади Кравець Р.А. та представник відповідача ТОВ «Відродження» в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відзиву на позовну заяву не надали, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. ст. 280,287,288 ЦПК України - заочно. Представник позивачки не заперечує проти винесення заочного рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом, 26.10.2004 року, між власником земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112, площею 2,9313 - ОСОБА_2 - Орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження» - Орендар, в особі директора ОСОБА_3 , укладено договір оренди земельної ділянки (а. с. 10-11).

08.07.2011 року, між Орендодавцем ОСОБА_2 та Орендарем ТОВ «Відродження» було укладено Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 26.10.2004 року, згідно якої Пункт 6 Договору оренди земельної ділянки від 26.10.2004 року викладено в новій редакції в якому зазначено, що Договір укладено терміном до 31 грудня 2021 року (а.с. 14-15).

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2016 року, власник земельної ділянки із кадастровим номером: 1224255100:01:009:0112, площею 2,9313 га, ОСОБА_2 - помер, після смерті якого земельну ділянку, площею 2,93313 га, кадастровий номер - 1224255100:01:009:0112, успадкував його син, ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.02.2018 року (бланк Свідоцтва ННА 170877), виданого державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Кривошей О.Г. (а. с. 16). Відповідно до копії повідомлення від 15.06.2021 року, яке направлено ТОВ «Відродження», ОСОБА_1 не бажає продовжувати дію договору Оренди земельної ділянки, строк якого закінчується 31.12.2024 року (а.с.18).

Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 114355569(а.с.17). Згідно інфомації про нерухомість, що міститься в реєстрі речових прав на нерухоме майно №1488128412242 державним реєстратором виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпопетровської області Кравець Р.А. здійснено державну реєстрацію укладеної від імені позивача ОСОБА_1 , як Орендодавець, із ТОВ «Відродження», як Орендар, Додаткової угоди від 18.12.2020 року до Договору оренди землі б/н від 10.02.2005 року (номер запису про інше речове право: 40233208, дата державної реєстрації: 15.01.2021 року) (а.с.22). З даного приводу ОСОБА_1 подав до Покровського районного суду Дніпропетровської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», Державного реєстратора Виконавчого комітету Могилівської сільської об`єднаної територіальної громади Кравець Романа Анатолійовича про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права. Під час розгляду даної справи ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області було призначено судову почеркознавчу експертизу. На вимогу суду надати оригінал додаткової угоди від 18.12.2020 року до договору оренди земельної ділянки б/н від 10.02.2005 року, відповідачем було надано копію витягу з Акту втрати документів № 134 від 01.02.2023 року, згідно якого було виявлено втрату договірної справи земельної ділянки кадастровий номер 1224255100:01:009:0112, яка належить ОСОБА_1 (а.с.89-90).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. На підставі ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст.203 ЦК України, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є, те, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. За таких обставин, суд приходить до висновку, що доказів про укладення спірного договору оренди земельної ділянки представник відповідача ТОВ «Відродження» не надав, крім того, не було доказів, що такий договір взагалі існує. Разом з тим, позивач не ухилився, а оплатив витрати за проведення експертизи. Отже, враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне визнати факт відсутності укладеної додаткової угоди від 18.12.2020 року до договору оренди земельної ділянки б/н від 10.02.2005 року. 16.06.2020 року Великою Палатою Верховного Суду (далі - ВП ВС) ухвалено постанову у справі № 145/2047/16-ц, в якій ВП ВС висловила думку про необхідність відступлення від наведеного вище висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15, із тих мотивів, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено (не підписано)), не підлягає визнанню недійсним. ВП ВС дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, позаяк цей спосіб захисту є неефективним. Натомість ефективним способом захисту права, в контексті фактичних обставин справи № 145/2047/16-ц є усунення перешкод у користуванні належним власнику майном, тобто негаторний позов.

Таким чином, зі змісту вказаної правової позиції ВП ВС вбачається, що залежно від фактичних обставин справи, належними способами захисту прав власника майна, що є предметом неукладеного (не підписаного) договору, слід розглядати звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, або про повернення такого майна як безпідставно набутого. Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна, визнається судом незаконним та скасовується. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим". Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно ст. 11 вказаного закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Згідно ст. 12 Закону відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії. Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав. Верховний Суд у постанові від 03.09.2020 року, справа № 914/1201/19, зазначив, що за змістом статей 3, 15, 16 ЦК правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки, в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Способами судового захисту порушених прав та інтересів особи в даному випадку є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Враховуючи обставини справи та те, що відновити своє порушене право власності на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 1224255100:01:009:0112, позивач позбавлений можливості скористатись будь-яким іншим способом захисту своїх прав, крім обраного - скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються. Суд вважає, що такий спосіб захисту прав не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, та є єдиним можливим способом відновлення порушеного права позивачки. Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені обставини справи, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а тому, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із проведенням експертизи. Згідно ч.ч.1-3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як вбачається з акту № 3685-23 здачі приймання повідомлення про неможливість надання висновку № 3682-23: кількість годин, витрачених на проведення експертизи-дослідження, вивчення матеріалів -4 год., загальна вартість: 2х238,98+2х378,64=1235,24 грн.

Таким чином, з відповідача ТОВ «Відродження» на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2203,60 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 1235,24 грн. На підставі викладеного, ст. ст. 317, 328 ЦК України, ст. ст. 78, 90 Земельного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.ст. 10, 13, 12, 76-89, 133,141, 264, 265, 268 ЦПК України, 81,203,215,319,321 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», Державного реєстратора Виконавчого комітету Могилівської сільської об`єднаної територіальної громади Кравець Романа Анатолійовича про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права - задовольнити. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» земельну ділянку площею 2,9313 га, кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112 на користь власника земельної ділянки ОСОБА_1 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження» повернути земельну ділянку площею 2,9313 га, кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112 її власнику - ОСОБА_1 .

Скасувати Рішення Державного реєстратора Виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Кравець Романа Анатолійовича, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56275641 від 22.01.2021, про реєстрацію іншого речового права Додаткової угоди від 18.12.2020 року до Договору оренди земельної ділянки б/н від 10.02.2005, номер запису про інше речове право: 40233208 від 15.01.2021, між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження», як орендарем, предметом якого є земельна ділянка площею 2,9313 га, кадастровий номер: 1224255100:01:009:0112, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , право власності про яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1488128412242, номер запису про право власності: 24884589.

Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (код ЄДРПОУ 30699186, місцезнаходження: 53600, Дніпропетровська область, смт. Покровське, вул. Центральна, 17-А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 2203,60 грн. та витрати за проведення експертизи згідно акту № 3682-23 в розмірі 1235,24 грн. Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: К.С. Лукінова

30.09.2024