Ухвала

від 25.09.2024 по справі 346/2844/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/2844/21

Провадження № 11-кп/4808/492/24

Категорія ст.331 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 , на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 10 вересня 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави,-

в с т а н о в и в :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 вересня 2024 року задоволено клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 , обвинуваченому за ч.4 ст.187 КК України, строку тримання під вартою на строк 60 днів до 08 листопада 2024 року включно, з визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.

Своє рішення суд мотивував тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_6 . Інший більш м`який запобіжний захід не буде дієвим для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України та не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

З оскаржуваною ухвалою не погодилась та оскаржила в апеляційному порядку захисник ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 оспорює обґрунтованість ухвали суду, вважає її незаконною та необґрунтованою. Вказує, що такий запобіжний захід, як тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і застосовується у виняткових випадках. Зазначає, що у разі довготривалого продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд мав провести аналіз заявлених ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи обвинуваченого, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного законодавства, зокрема практика ЄСПЛ, яка відповідно до ч.5 ст.9 КПК України застосовується у кримінальному процесуальному законодавстві України. З огляду на докази, які додані до матеріалів кримінального провадження щодо існування зазначених ризиків, вони не є вагомими, та такими, які би давали суду підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тому у суду не було підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через недоведення ризиків, які викладені в клопотанні. Щодо тривалості розгляду справи, суд не взяв до уваги, що на даний час у ЄСПЛ перебуває скарга обвинуваченого ОСОБА_6 з приводу довготривалого слухання кримінального провадження та утримання його під вартою. Судом не взято до уваги, що до затримання він працював, має сталий міцні соціальні зв`язки, перебуває у цивільному шлюбі, на утриманні є малолітня дитина, має місце проживання, а тому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту зможе запобігти ризикам, які заявлені стороною обвинувачення.

Просить ухвалу суду скасувати та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

До початку апеляційного розгляду прокурор подав заяву про розгляд справи за його відсутності

В судовому засіданні апеляційного суду сторона захисту та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали апеляційні вимоги захисника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та промови учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали контрольного кримінального провадження, перевіривши апеляційні доводи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції в достатній мірі дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальшу дію такого запобіжного заходу.

При цьому, врахована наявність об`єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Апеляційний суд також вважає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, а отже, існує висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання може вдатися до відповідних дій, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Вищенаведене спростовує доводи захисника про недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у зв`язку з чим такі доводи є недостатньо обґрунтованими.

Разом з цим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту, щодо довготривалого терміну розгляду кримінального провадження та тримання обвинуваченого під вартою, що в свою чергу послаблює ймовірність ризиків, а тому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави підлягає зменшенню.

Враховуючи наведені обставини, а також майновий та сімейний стан ОСОБА_6 , міцність його соціальних зв`язків, те, що він перебуває у цивільному шлюбі, на утриманні має малолітню дитину, має постійне місце проживання, апеляційний суд вважає, що розмір застави слід визначити в розмірі 70 (сімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 211960 гривень, який буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції зміні в частині визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 10 вересня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 змінити в частині розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Визначити розмір застави щодо ОСОБА_6 - 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211960 гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42262052, банк отримувача Державна казначейська служба України, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA678201720355279002000083264.

В решті ухвалу Івано-Франківського міського суду від 10 вересня 2024 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4