Ухвала

від 30.10.2024 по справі 346/2844/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/2844/21

Провадження № 11-кп/4808/534/24

Категорія ст.197 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано Франківського апеляційного суду в складі :

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Івано Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а :

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що його підзахисному ОСОБА_7 міра запобіжного заходу була обрана під час затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України. Під час досудового розслідування та на даний час судового розгляду не доведена причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому правопорушень, вважає, що пред`явлена підозра необґрунтована та не підтверджена доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, а так як жоден із ризиків передбачених ст. 177 КПК України не доведений утримання під вартою обвинуваченого є незаконне.

Окрім цього, судом першої інстанції не взято до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце реєстрації та проживання, одружений на утриманні має двох малолітніх дітей, до затримання та арешту мав стабільний дохід достатній для забезпечення потреб його сім`ї.

Просить ухвалу Івано Франківського міського суду від 22.10.2024 року скасувати. Ухвалити нову ухвалу якою обрати обвинуваченому ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у разі залишення у силі оскаржену ухвалу в частині обрання міри запобіжного заходу тримання під вартою, визначити суму застави як альтернативної міри запобіжного заходу у розмірі сто тисяч гривень.

Ухвалою Івано Франківського міського суду від 22 жовтня 2024 року клопотання прокурора задоволено. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, на строк 60 днів - до 20 грудня 2024 року.

До початку апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_8 подав письмову заяву про розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22.10.2024 року в порядку письмового провадження без його участі.

Захисник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, однак повідомив про те, що не заперечує з приводу розгляду поданої ним апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

Стаття 406 ч.1 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

Колегія суддів вважає, що подана заява є обґрунтованою, а тому розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2024 року слід здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 фактично вказує на відсутність правових підстав для продовження відносно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання про законність рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.

Так, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.

Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.

Ухвалою Івано Франківського міського суду від 22 жовтня 2024 року продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 20 грудня 2024 року включно.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме вказане рішення суду є предметом апеляційного оскарження, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку судовим рішенням, які вже набули законної сили та виконані у повному обсязі, які пов`язані з необхідністю оцінки досліджених судом доказів.

Апеляційний суд приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.

Відповідно до наявних матеріалів провадження ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України, яке у відповідності до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при обрані запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, судом об`єктивно взято до уваги дані про особу обвинуваченого, який звинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, оскільки усвідомлює неминучість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинений ним особливо тяжкий злочин, незаконно впливати на потерпілих та свідків, у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, основною метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду фактично є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зі змісту ухвали суду про продовження строків тримання під вартою вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на інших учасників судового розгляду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував як обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, так необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і наявність відповідного суспільного інтересу щодо розгляду вищевказаного кримінального провадження.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що більш м`які запобіжні заходи про які зазначає в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , враховуючи особу обвинуваченого тяжкість висунутого обвинувачення та наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, не зможуть забезпечити його необхідну процесуальну поведінку.

Крім цього, при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційний суд вважає, що необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який привелює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров`я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст. 3 Конституції України.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу Івано Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_5

ОСОБА_4