Ухвала

від 30.09.2024 по справі 711/7577/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/7577/24

Провадження №2/711/2698/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року суддя Придніпровський районний суд м. Черкаси Скляренко В.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування шкоди, завданої споживачу банківських послуг, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

в с т а н о в и л а:

Представник позивача Єрьоменко В.В., який діє на підставі ордеру серії СА №1098051 від 20.09.2024, звернувся до суду з позовом до Національного банку України, в якому просив стягнути з НБУ на користь ОСОБА_1 наступні суми шкоди:

- реальні збитки, у валюті договору, у сумі 1 022564,40 доларів США, 7112,13 євро, 1756877,41 грн.;

- упущену вигоду, суму не отриманих доходів (нарахованих процентів), у валюті договору в сумі 1075656,73 доларів США та 3710709,32 грн.;

- інфляційні втрати у сумі 2709656,97 грн.;

- три проценти річних у сумі 263815,41 доларів США, 1837,22 євро, 533146,07 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у 2014-2015 роках позивач мав грошові кошти на вкладних (депозитних) та поточних рахунках у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» (далі Банк). 23.06.2015 Правління НБУ прийняло постанову №408 про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних. Внаслідок цього позивач втратив доступ до своїх вкладів та процентів, а також коштів на поточних рахунках, а віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в ньому тимчасової адміністрації призвело до неотримання позивачем доходів у вигляді процентів, передбачених договорами банківських вкладів із Банком.

12.08.2015 позивач отримав від Фонду 200000 грн. гарантованої суми, а інші вимоги позивача до Банку на суму 28 678 356,12 грн. включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів (4 черга).

21.05.2019 Правління НБУ прийняло рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», яким відкликано банківську ліцензію № 219 від 11 жовтня 2011 року.

З 20.09.2021 ліквідаційна процедура Банку вважається завершеною. Реалізацію активів банку завершено. Непродані активи в банку відсутні. Усі можливі заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів, здійснені. Вимоги, які залишаються незадоволеними - вважаються погашеними. Вимоги кредиторів третьої черги Банку було задоволено на 1,9% від загальної суми акцептованих кредиторських вимог третьої черги. Задоволення вимог кредиторів, віднесених до четвертої черги реєстру, не розпочиналось.

Натомість постанова Правління НБУ №408 від 23.06.2015 була визнана незаконною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі № 826/11415/16. Крім того, під час розгляду справ № 910/13704/16, 910/12226/16, № 910/12230/16, № 910/13054/16, № 910/13057/16 Господарський суд міста Києва встановив спричинення Національним банком України в 2015 році збитків Банку в результаті звернення у власність НБУ державних облігацій, які Банк передав йому у заставу за кредитними договорами.

Тож позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій НБУ він зазнав збитків у вигляді втрачених вкладів та процентів за вкладами, а також у вигляді упущеної вигоди. З метою відшкодування завданих збитків, позивач звернувся до суду з даним позовом до НБУ, оскільки збитки були завдані внаслідок незаконного рішення НБУ.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд виходить з наступного.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до визначеного ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України». Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Аналіз змісту позовних вимог та підстав позову свідчить, що предметом спору в даному випадку є вимоги про відшкодування збитків, завданих незаконними рішеннями та діями органу державної влади, які здійснювались НБУ під час виведення неплатоспроможного банку з ринку. Отже характер та зміст спірних правовідносин свідчить про те, що позовні вимоги ґрунтуються на правовідносинах між фізичною особою та державним органом і обумовлені неналежним, на думку позивача, здійсненням НБУ своїх повноважень у сфері регулювання банківської діяльності.

За таких обставин підсудність позовних вимог має визначатись за загальними правилами, передбаченими для позовних вимог про відшкодування шкоди.

Необґрунтованими є доводи позивача про те, що на спірні правовідносини розповсюджуються правила підсудності, які передбачені для позовів про захист прав споживачів (ч. 5 ст. 28 ЦПК України).

В цьому контексті слід звернути увагу, що положення ч. 5 ст. 28 ЦПК України визначають підсудність у тих справах, коли позовні вимоги ґрунтуються на правовідносинах між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, тобто відносинах, які врегульовані положеннями Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

В даному випадку характер правовідносин, що виникли між позивачем та НБУ, за своєю сутністю не відноситься до споживчих відносин, оскільки не стосується обставин надання НБУ споживчих послуг, а пов`язаний з реалізацією НБУ своїх повноважень, як державним органом управління.

Необґрунтованими є і посилання позивача на положення ч. 7 ст. 28 ЦПК України, оскільки завдання позивачу збитків, які є предметом позовних вимог, обумовлено не діяльністю філії або представництва Банку, а рішенням та діями НБУ.

Таким чином, з огляду на зміст та підстави позову, в даному випадку підсудність позовних вимог визначається за ч. 2 ст. 27 ЦПК України і відноситься до територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва, а відтак на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України справу слід передати на розгляд до такого суду.

Зазначене рішення буде повністю відповідати вимогам ч. 2 ст. 27 ЦПК України та положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 31 ЦПК Українипередача справи на розгляд іншого суду за встановленоюЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скаргипізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 10, 11, 27, 31, ч.9 ст.187, 258, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

у х в а л и л а:

Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування шкоди, завданої споживачу банківських послуг, надіслати за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601).

Ухвала набираєзаконної силиз моментуїї підписаннясуддею,але можебути оскаржена оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В.М. Скляренко