Постанова

від 21.11.2024 по справі 711/7577/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

Справа № 711/7577/24Провадження № 22-ц/821/1764/24Категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого ВасиленкоЛ.І.,

суддів: Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,

розглянувшив порядку письмового провадженняапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрьоменка Володимира Володимировича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування шкоди, завданої споживачу банківських послуг, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

в с т а н о в и в :

26 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єрьоменко В. В. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із вищевказаним позовом тапросив суд стягнути з НБУ на користь ОСОБА_1 наступні суми шкоди:

- реальні збитки, у валюті договору, у сумі 1 022 564,40 доларів США, 7 112,13 євро, 1 756 877,41 грн.;

- упущену вигоду, суму не отриманих доходів (нарахованих процентів), у валюті договору в сумі 1 075 656,73 доларів США та 3 710 709,32 грн.;

- інфляційні втрати у сумі 2 709 656,97 грн.;

- три проценти річних у сумі 263 815,41 доларів США, 1 837,22 євро, 533 146,07 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2024 року справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування шкоди, завданої споживачу банківських послуг, надіслано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601).

Мотивація ухвали зводиться до того, що правовідносини, які є предметом позову не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, в даному випадкухарактер правовідносин,що виниклиміж позивачемта НБУ,за своєюсутністю невідноситься доспоживчих відносин,оскільки нестосується обставиннадання НБУспоживчих послуг,а пов`язанийз реалізацієюНБУ своїхповноважень,як державниморганом управління.

Також суд вважав, необґрунтованими посилання позивача на положення ч. 7 ст. 28 ЦПК України, оскільки завдання позивачу збитків, які є предметом позовних вимог, обумовлено не діяльністю філії або представництва Банку, а рішенням та діями НБУ.

В апеляційній скарзі поданій 11 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єрьоменко В. В., вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Мотивація скарги зводиться до того, що порушення норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали, оскільки справа підсудна Придніпровського районного суду м. Черкаси в силу ч. ч. 6 та 7 ст. 28 ЦПК України так як позов виник із діяльності філії, він не погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки він у позовній заяві наводив конкретні доводи стосовно поширення норм споживчого права на спірні правовідносини.

Зокрема, акцентував увагу на тому, що обґрунтовуючи вибір підсудності Придніпровського районного суду м. Черкаси позивач послався зокрема на те, що позов виник з діяльності філії ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» - Черкаського відділення № 4, яке розташоване у Придніпровському районі міста Черкаси, що застосовується за ч. 7 ст. 28 ЦПК України.

Вважає, що суд першої інстанції допустив звужене тлумачення споживчих правовідносин і неправомірно відмовив у застосуванні правил альтернативної підсудності, передбачених ч. ч. 5, 7 ст. 28 ЦПК України.

Вказує, що суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що спірні правовідносини не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», чим фактично вдався до встановлення обставин, які мають значення для справи (постанова Велика Палата Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 990/114/23).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 353 ЦПК Україниокремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, передачі справи на розгляд іншого суду.

Відповідно до ч. 2ст. 369 ЦПК Україниапеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1ст. 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності дост. 258 ЦПК Україниє видом судових рішень, приведеним вимогам закону не відповідає.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що характер правовідносин, що виник між позивачем та НБУ, за своєю сутністю не відноситься до споживчих відносин, оскільки не стосується обставин надання НБУ споживчих послуг, а пов`язаний з реалізацією НБУ своїх повноважень, як державним органом управління, отже, в зазначеному випадку застосовується загальна підсудність.

При цьому суд вважав необґрунтованими посилання позивача на те, що на спірні правовідносини розповсюджуються правила підсудності, які передбачені ч. ч. 5 та 7 ст. 28 ЦПК України.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко

і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною 1 ст. 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених ч. ч. 2 та 3 цієї статті.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.

Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Згідно ч. 6 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до ч. 7 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Згідно із ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно із цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленою статтею 30 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до Національного банку України про відшкодування шкоди, завданої споживачу банківських послуг, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що у 2014-2015 роках позивач мав грошові кошти на вкладних (депозитних) та поточних рахунках у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива». 23.06.2015 Правління НБУ прийняло постанову № 408 про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних. Внаслідок цього позивач втратив доступ до своїх вкладів та процентів, а також коштів на поточних рахунках, а віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в ньому тимчасової адміністрації призвело до неотримання позивачем доходів у вигляді процентів, передбачених договорами банківських вкладів із Банком.

12.08.2015 позивач отримав від Фонду 200 000 грн гарантованої суми, а інші вимоги позивача до Банку на суму 28 678 356,12 грн включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів (4 черга).

21.05.2019 Правління НБУ прийняло рішення № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», яким відкликано банківську ліцензію № 219 від 11 жовтня 2011 року.

З 20.09.2021 ліквідаційна процедура Банку вважається завершеною. Реалізацію активів Банку завершено. Непродані активи в Банку відсутні. Усі можливі заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів, здійснені. Вимоги, які залишаються незадоволеними - вважаються погашеними. Вимоги кредиторів третьої черги Банку було задоволено на 1,9% від загальної суми акцептованих кредиторських вимог третьої черги. Задоволення вимог кредиторів, віднесених до четвертої черги реєстру, не розпочиналось.

Натомість постанова Правління НБУ № 408 від 23.06.2015 була визнана незаконною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі № 826/11415/16. Крім того, під час розгляду справ № 910/13704/16, 910/12226/16, № 910/12230/16, № 910/13054/16, № 910/13057/16 Господарський суд міста Києва встановив спричинення Національним банком України в 2015 році збитків Банку в результаті звернення у власність НБУ державних облігацій, які Банк передав йому у заставу за кредитними договорами.

Тож позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій НБУ він зазнав збитків у вигляді втрачених вкладів та процентів за вкладами, а також у вигляді упущеної вигоди. З метою відшкодування завданих збитків, позивач звернувся до суду з даним позовом до НБУ, оскільки збитки були завдані внаслідок незаконного рішення НБУ.

В преамбулі Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, щоданий закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Отже, у справах про захист прав споживачів відповідачем повинен бути або виробник, або продавець, або виконавець робіт чи надавач послуг, з якими у позивача виникли цивільно-правові відносини.

Водночас, відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України», яка регламентує правову основу діяльності Національного банку Україниє визначено, що НБУ є центральним банком України, особливим органом державного управління, до функцій якого не відноситься виробництво чи продаж товарів, виконання робіт чи надання послуг.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що він являвся вкладником ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», стосовно якого НБУ в 2015 році завдав збитків Банку в результаті звернення у власність НБУ державних облігацій, які Банк передав йому у заставу за кредитними договорами. Вказані обставини призвели до заподіяння позивачу майнової шкоди, яку він просив відповідно, зокрема до ст. 22 ст. 1166 ЦК України стягнути з відповідача.

З урахуванням наведеного, спірні правовідносини, які виникли міжсторонами, не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Предметом позову у даній справі є відшкодування майнової шкоди, заподіяної ОСОБА_1 як вкладнику ПАТ «КБ «Фінансоваініціатива» протиправними діями НБУ.

Зі змісту договорів банківського вкладу № 300417 від 02.04.2014, № 326442 від 01.07.2014, № 332864 від 28.07.2014, № 332868 від 28.07.2014; № ПР-26251001067286 від 22.04.2015, № 279778 від 31.01.2014, вбачається, що вони укладені ПАТ «КБ «Фінансоваініціатива» та ОСОБА_1 у відділенні № НОМЕР_1 ПАТ «КБ «Фінансоваініціатива» за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка, 367.

А відтак, помилкове посилання позивача, зокрема і на Закон України «Про захист прав споживачів» при зверненні до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до НБУ про відшкодування шкоди не може вплинути на правильність визначення підсудності вказаної справи, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем завдання шкоди.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 у справі № 522/12960/17 провадження № 61-42565св18 на яку, зокрема послався скаржник у поданій ним апеляційній скарзі та які підлягають врахуванню в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

За таких обставин суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому її необхідно скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Єрьоменка Володимира Володимирович задовольнити.

УхвалуПридніпровського районногосуду м.Черкаси від30вересня 2024року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Текст постанови складено 21 листопада 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Т. Л. Фетісова