Рішення

від 30.09.2024 по справі 513/79/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/79/24

Провадження № 2/513/244/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Филипчук Л.В., позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Манової І.М., малолітньої дитини ОСОБА_2 , представника органу опіки та піклування та служби у справах дітей Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сливка І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника Манової Інни Миколаївни до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Служба у справах дітей Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини,

у с т а н о в и в:

18 січня 2024 року представник позивача адвокат Манова І.М. звернулася до Саратського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Служба у справах дітей Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 09 січня 2011 року сторони уклали шлюб. В шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на цей час є повнолітніми. І донька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на цей час є малолітньою. Відповідачка виїхала за кордон, там працевлаштувалася. Через певний час після виїзду за кордон сімейне життя між подружжям не склалося. Фактично шлюбні відносини між ними припинені та спільне господарство не ведеться. З цього часу позивач з відповідачкою стали мешкати окремо. Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року, шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідачка повернулася до Чехії, вона там живе і працює, робоча віза в неї відкрита до 31 березня 2024 року, однак в телефонному режимі постійно погрожує, що приїде забере доньку до себе за кордон. Малолітня донька бажає проживати з батьком, знаходиться на його повному утриманні, батько відвідує школу, вчить уроки з донькою, піклується її здоров`ям, займається її харчуванням, тому позивач просить визначити місце проживання дитини, доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька, ОСОБА_1 , за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 02 травня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Манова І.М. позов підтримала з підстав викладених у ньому.

У судовому засіданні ОСОБА_1 04 вересня 2024 року зазначив, що перший раз відповідачка поїхала за кордон 12 травня 2023 року, дитина залишилася з ним. Наразі відповідачка винаймає квартиру в м. Одесі, і хоче забрати дитину, як воно далі буде, не знає. Між ними часто виникають сварки, два-три рази на тиждень, після кожної сварки відповідачка говорить про те, що хоче забрати дитину, на що він їй відповідає, що він є також батьком цієї дитини. Дохід в нього стабільний, оскільки має стабільну роботу, заробляє 15 - 28 тисяч гривень на місяць, також має господарство.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, надала заяву відповідно до якої просила справу розглядати у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує, дитина за своїм рішенням бажає проживати разом із батьком.

Представник органу опіки та піклування та служби у справах дітей Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сливка І.І. підтримав раніше наданий висновок сільської ради, проти задоволенні позову не заперечив.

Судом була опитана дитина, ОСОБА_2 , яка зазначила, що тато піклується про неї та доглядає, вона забезпечена усім необхідним. Батько цікавиться її життям, не відмовляє в її проханнях, допомагає із навчанням. Проживають у будинку по АДРЕСА_1 , проживають у двох із батьком. Вона допомагає татові по господарству. Два роки тому мама востаннє була на батьківських зборах. Мама телефонує 4 рази на тиждень, допомагає чим може, все залежить від її матеріального стану, мама добра, її підтримує, при наявності можливості перераховує їй кошти, іноді вона приїздить до мами.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, дитини ОСОБА_2 , представника органу опіки та піклування та служби у справах дітей Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Сливка І.І., дійшов таких висновків.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17 червня 2011 року Виконавчим комітетом Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, сторони є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 21 вересня 2023 року шлюб укладений 09 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , розірвано.

Відповідно до довідки № 01-49/471 від 23 серпня 2023 року виданою Плахтіївською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входять: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно характеристики № 01-49/472 від 24 серпня 2023 року виданої виконавчим комітетом Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на мешканку села Плахтіївка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 характеризується Плахтіївською сільською радою за місцем мешкання з посередньої сторони, на даний час знаходиться за кордоном. Участі у веденні спільного домогосподарства не приймає.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 16 жовтня 2023 року начальником служби у справах дітей ОСОБА_13 , начальником відділу соціального захисту населення ОСОБА_9 , завідувача юридичного сектору ОСОБА_14, складений за адресою: АДРЕСА_1 , житло розміщене на 1 поверсі 1 поверхового будинку, складається з 5-ти кімнат: коридору, кухні, ванної кімнати та 5-ти житлових кімнат. Умови проживання добрі. Кімнати чисті, світлі, обладнані необхідними меблями та електро-побутовою технікою. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: у дівчинки є окрема кімната, облаштована окремим ліжком, шафою для речей, є всі необхідні умови для виконання домашнього завдання та відпочинку. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дітей ОСОБА_1 виконує свої батьківські обов`язки, займається вихованням дітей один, мати ОСОБА_4 за кордоном.

Згідно довідки № 514, 515 виданих 17 серпня 2023 року Плахтіївською лікарською амбулаторією Саратського району Одеської області, ОСОБА_2 , 2011 року народження, адреса: АДРЕСА_1 , Плахтіївський ліцей учениця 7 класу, оглянута сімейним лікарем 17 серпня 2023 року. На обліку в Плахтіївській-ЗП не знаходиться. Діагноз здорова.

Відповідно до копії витягу облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2016 - 2020 роки, за адресою: АДРЕСА_1 , головою домогосподарства є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно характеристики №02-45/85 від 02 лютого 2024 року, виданої виконавчим комітетом Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на мешканця села Плахтіївка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 характеризується Плахтіївською сільською радою за місцем мешкання з позитивної сторони. Спиртними напоями не зловживає. Скарг до Плахтіївської сільської ради на нього не надходило.

Відповідно до характеристики № 19 від 02 лютого 2024 року виданою Плахтіївським ліцеєм Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 навчається в даному закладі з 1 класу. За час навчання в школі показала себе як учениця з високими здібностями. Всебічно розвинена, ерудована, захоплюється читанням художньої та науково-популярної літератури. Доброзичлива, ввічлива, стримана, врівноважена, чемна, з повагою та шаною ставиться до старших. Любляча донька, сестра, надійна помічниця своїх батьків. Дівчина проживає в неповній сім`ї. Батько цікавиться життям доньки, тримає постійний зв`язок з класним керівником.

Згідно Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець (ка) Молдово, Україна на території України станом на 05 лютого 2024 року, незнятої чи непогашеної судимості не має.

У лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, що підтверджується медичними довідками № 46 та № 28.

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Плахтіївської сільської ради, на даний час спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_2 не вбачається. З врахуванням інтересів дитини, виконавчий комітет Плахтіївської сільської ради повністю довіряє суду та у прийнятті рішення щодо даного питання про визначення місця проживання малолітньої дитини покладається на розсуд суду.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з огляду на об`єктивні обставини спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції про права дитини, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Отже, при вирішенні питань про місце проживання дітей у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, головним критерієм при вирішенні таких справ у першу чергу є інтереси дитини, а вже тільки потім право батьків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини, приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи вимоги статті 51 Конституції України, статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, статті 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов`язком суду.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (частина четверта статті 29 ЦК України).

Цьому кореспондує абзац другий частини другої статті 13 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про вільне пересування).

Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 ЦК України).

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (частини перша та третя статті 160 СК України). При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Як на підставу своїх вимог про визначення місця проживання дитини, позивач посилається на існування між сторонами спору щодо місця проживання дитини, оскільки відповідачка неодноразово наголошувала на тому, що приїде та забере дочку з собою за кордон. Однак, з наданих суду та досліджених матеріалів справи не вбачається, що між батьками дівчинки існує спір, щодо місця проживання дитини, належних та допустимих доказів зазначеного суду не надано.

У матеріалах доданих до висновку комісії з питань захисту прав дитини Плахтіївської сільської ради про доцільність проживання малолітньої дитини разом з батьком, вбачається, що на даний час спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 не вбачається. У своїй заяві від 26 березня 2024 року відповідачка ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення позову, отже з цього випливає, що відповідачка не заперечує щоб малолітня ОСОБА_2 проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , про що також зазначено і в заяві від 30 вересня 2024 року.

Як встановлено судом позивач наполягає на визначенні місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_2 , разом з ним за фактичною адресою проживання: АДРЕСА_1 .

З наданою позивачем та дослідженою в судовому засіданні довідки № 01-49/471 від 23 серпня 2023 року виданою Плахтіївською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області вбачається, що позивач зареєстрований та проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 та до складу його сім`ї входять: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, за даною адресою зареєстрована ОСОБА_4 , відповідно до відомостей облікової картки об`єкта погосподарського обліку по АДРЕСА_1 , відомості про зняття із реєстрації відсутні.

Крім того, під час опитування ОСОБА_2 повідомила, що мама не заперечує щоб вона проживала із татом. Так, дійсно мама їй пропонувала проживати разом, але вона повідомила, що хоче жити із татом і мама проти цього не заперечила. Зі слів дівчинки у них із мамою теплі стосунки, мама її підтримує, часто із нею спілкується, наразі мама проживає у м.Одеса.

Як на підставу своїх вимог про визначення місця проживання дитини позивач зазначає, що між ним та відповідачкою існує спір щодо місця проживання доньки, відповідачка у телефонних розмовах погрожиє забрати дитину.

Однак, в ході судового розгляду встановлено, що малолітня ОСОБА_2 проживає разом з батьком за адресою: по АДРЕСА_1 , а відповідачка не заперечує щодо проживання дитини разом із батьком, що свідчить про те, що між позивачем та відповідачем погоджено місце проживання доньки, доказів протилежно позивачем та його представником не надано. Не надано жодного доказу, зокрема скріншот переписки тощо, на підтвердження факту вчинення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Посилання позивача на те, що мати висловлює намір змінити місце проживання дитини, спростовується тим, що вказала сама дитина під час опитування, про те, що мама не заперечує проти її проживання із татком.

Аналіз національного законодавства вказує на те, що втручання суду у вирішення питання щодо місця проживання дітей має відбуватись у крайніх випадках, за наявності спору між батьками, задля сторонньої оцінки обставин, що визначені ч. 2 ст. 161 СК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїхвимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини з батьком.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника Манової Інни Миколаївни до ОСОБА_4 , треті особи: орган опіки та піклування Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Служба у справах дітей Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2024 року.

Інформація про учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 15 червня 1998 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Манова Інна Миколаївна , свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю ОД № 003515, видане 21 листопада 2018 року, адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 08 лютого 2011 року Саратським РВ ГУМВС України в Одеській області, адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, 68232, с. Плахтіївка, вул. Сонячна, буд. 126, Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 44325061.

Третя особа: Орган опіки та піклування Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, 68232, с. Плахтіївка, вул. Сонячна, буд. 126, Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04380711.

Суддя К. Ю. Рязанова