Рішення

від 30.09.2024 по справі 120/488/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2024 р. Справа № 120/488/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Липовецької міської ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 1644 від 22.11.2023 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у продажу земельних ділянок»;

- зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на викуп земельних ділянок з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3088 та 0522210100:03:000:3085, відповідно до частини 2 статті 128 Земельного кодексу України, з розстроченням платежу на 10 років, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що йому на праві постійного користування належать земельні ділянки з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3088 та 0522210100:03:000:3085, що підтверджується державним актом постійного користування серії ВН №0249 від 22.04.1994 року. З метою викупу цих земельних ділянок позивач звернувся до Липовецької міської ради з відповідною заявою. За наслідками її розгляду відповідач рішення не прийняв, що змусило позивача звернутися до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 120/3749/23 зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про продаж без проведення земельних торгів земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,7000 га та земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10, 0000 га, розташованих на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та прийняти вмотивоване рішення. На виконання рішення суду відповідач прийняв рішення № 1644 від 22.11.2023 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у продажу земельних ділянок".

Позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає його протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 29.01.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що земля, надана в користування громадянину для створення (ведення) фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому господарству, але при цьому власник земля залишається незмінним держава або територіальна громада. В цьому разі фермерське господарство немає документа, який би засвідчував державну реєстрацію прав на землю, на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та здійснив її реєстрацію .

Крім того, відповідач наголошує на тому, що члени фермерського господарства, у тому числі засновник, можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної або комунальної власності в порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку.

Отже, як вважає відповідач, на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась позивачу не як громадянину України, а як спеціальному суб`єкту голові селянського (фермерського) господарства. Відповідно, у позивача відсутнє право на викуп цих земельних ділянок без проведення торгів.

02.05.2024 відповідач подав клопотання про витребування додаткових доказів.

Ухвалою суду від 08.05.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування додаткових доказів відмовлено. Разом із тим, із власної ініціативи, зобов`язано ОСОБА_1 та Липовецьку міську раду Вінницького району надати суду: витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 10,0000 га з кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 та земельної ділянки площею 29,7000 га з кадастровим номером 0522210100:03:000:3088, які розташовані на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області; витяги з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 10,0000 га з кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 та земельної ділянки площею 29,7000 га з кадастровим номером 0522210100:03:000:3088, які розташовані на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

22.05.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до справи доказів на вимогу суду (витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок №379346828 та №379345704 від 20.05.2024, та витягів з ДЗК від 21.05.2024 за № НВ-0001244462024 та № НВ-0001245762024).

Представником відповідача вимог ухвали не виконано.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 належать на праві постійного користування земельні ділянки з кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,70 га та з кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10 га, які розташовані на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, що підтверджується державним актом постійного користування серії ВН №0249 від 22.04.1994 року.

В грудні 2022 року позивач звернувся до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області із заявою щодо прийняття рішення про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,70 га та з кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10 га, відповідно до частини 2 статті 128 Земельного кодексу України, з розстроченням платежу на 10 років, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.

Листом №02-43/222 від 01.03.2023 року відповідач повідомив, що заява позивача розглянута на пленарному засіданні 47 сесії 8 скликання Липовецької міської ради, за результатами відкритого поіменного голосування проект рішення "Про продаж гр. ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, без проведення земельних торгів" не прийнято.

Оскаржуючи бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про продаж земельної ділянки чи відмову у такому продажі, позивач звернувся до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 120/3749/23 зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про продаж без проведення земельних торгів земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,7000 га та земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10, 0000 га, розташованих на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та прийняти вмотивоване рішення.

На виконання рішення суду відповідач прийняв рішення № 1644 від 22.11.2023 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у продажу земельних ділянок". Відмова обґрунтована тим, що вищевказані земельні ділянки надавалися гр. ОСОБА_1 в користування для ведення фермерського господарства. Оскільки таку діяльність здійснює саме фермерське господарство як юридична особа, то з моменту створення гр. ОСОБА_1 . фермерського господарства «Пума» (код ЄДРПОУ 20102530), речові права на такі ділянки належать такому господарству відповідно до положень Закону України «Про фермерське господарство». Отже, з моменту державної реєстрації ФГ «Пума» у правовідносинах користування вищевказаними земельними ділянками відбулася фактична заміна користувача, обов`язки землекористувача з того дня перейшли до вказаного фермерського господарства, а тому і викуп має здійснювати таке господарство.

Не погоджуючись із указаним індивідуальним актом, вважаючи його таким, що прийнятий з порушенням вимог Земельного кодексу України і без наявності на те обґрунтованих підстав, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, ставлячи вимогу про визнання його протиправним.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд при вирішенні спору керується такими мотивами.

Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам регламентовано статтею 128 Земельного кодексу України.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються, зокрема: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (ч. 3).

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Отже, положеннями Земельного кодексу України регламентовані загальні правила та умови продажу земельних ділянок, а також визначений вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у такому продажі.

Поряд з цим суд враховує, що позивач звертався до відповідача з заявою, в якій просив прийняти рішення про продаж йому земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, що були наданій йому у постійне користування для ведення фермерського господарства, з розстрочення платежу на 10 років.

Відповідно до п. 6-1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції чинній на час звернення позивача з клопотанням від 14.12.2022) громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу. Вимоги частини сьомої статті 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту.

Право викупу також належить громадянам України спадкоємцям громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, коли такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.

Права постійного користування та довічного успадковуваного володіння земельними ділянками державної та комунальної власності зберігаються за суб`єктами відповідного права, які не здійснили викуп таких ділянок відповідно до абзацу першого цього пункту.

Тобто умовою, з якою законодавець пов`язував виникнення у громадянина України права на викуп відповідних земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів, є належність такому громадянину права постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Фактично незмінною така умова залишилася й з урахуванням внесених до цього пункту змін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві постійного користування належать земельні ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,7000 га та за кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10,0000 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованих на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок №379346828 та №379345704 від 20.05.2024, та витягів з ДЗК від 21.05.2024 за № НВ-0001244462024 та № НВ-0001245762024.

Так, згідно з державним актом на право постійного користування землею ВН № 0049, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 92 від 22.04.1994, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства за кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,7000 га та за кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10,0000 га, які розташовані на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

У поданому до Липовецької міської ради клопотанні позивач просив прийняти рішення про продаж йому вищезазначених земельних ділянок з розстроченням платежу на 10 (десять) років, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.

Разом з тим, оскільки рішення за результатами розгляду заяви відповідач не прийняв, позивач звернувся з позовом до суду.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду 18.09.2023 у справі № 120/3749/23 зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про продаж без проведення земельних торгів земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,7000 га та земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10, 0000 га, розташованих на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та прийняти вмотивоване рішення.

На виконання судового рішення Липовецька міська рада прийняла рішення № 1644 від 22.11.2023, яким надала відмову у продажу позивачу земельних ділянок.

Відмова обґрунтована тим, що вищевказані земельні ділянки надавалися гр. ОСОБА_1 в користування для ведення фермерського господарства. Оскільки таку діяльність здійснює саме фермерське господарство як юридична особа, то з моменту створення гр. ОСОБА_1 . фермерського господарства «Пума» (код ЄДРПОУ 20102530), речові права на такі ділянки належать такому господарству відповідно до положень Закону України «Про фермерське господарство». Отже, з моменту державної реєстрації ФГ «Пума» у правовідносинах користування вищевказаними земельними ділянками відбулася фактична заміна користувача, обов`язки землекористувача з того дня перейшли до вказаного фермерського господарства, а тому і викуп має здійснювати таке господарство.

Перевіряючи вказані висновки, суд враховує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа-голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

У постанові від 01.04.2020 в справі № 320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України... Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство… (пункти 6.24 - 6.25).

Згодом цей підхід було використано також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, де зазначено, що передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього, постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство… Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем... (пункти 22, 23).

Крім того, у постанові від 03.11.2021 у справі № 817/1911/17 Верховний Суд дійшов висновку, що чинні правові норми Земельного кодексу України та Закону № 973-IV не передбачають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства та його реєстрації. Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству. Але при цьому власник землі залишається незмінним Верховний Суд держава або територіальні громади. Фермерське господарство не має в цьому випадку документу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного користування), на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та зареєстрував належним чином такий правочин. Отже, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку.

З наведеного висновується, що після реєстрації фермерського господарства та набуття ним статусу юридичної особи, обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відтак за чинного правового регулювання на час звернення до відповідача з клопотанням про надання дозволу на викуп земельної ділянки позивач не вважається особою, якій належить право постійного користування земельними ділянками, наданими йому для створення фермерського (селянського) господарства, а відтак має право на викуп цих земель у власність.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 18.09.2024 у справі №120/883/24.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у продажі з розстроченням платежу на 10 років земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства і що зазначені в рішенні Липовецької міської ради № 1644 від 22.11.2023 мотиви його прийняття є обґрунтованим, відповідають чинному законодавству та висновкам Верховного Суду щодо застосування релевантних норм матеріального права.

Наведені в адміністративному позові доводи не свідчать про протиправність рішення відповідача та не дають правових підстав для його скасування.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Водночас адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються індивідуально-виражені права позивача.

Разом з тим право на звернення до адміністративного суду не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме собою звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист, адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить, і що це право, свобода чи інтерес порушені рішенням, дією або бездіяльністю відповідача у публічно-правових відносинах. Натомість відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з положеннями статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Низка рішень ЄСПЛ містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень, зокрема, наголошується на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява № 57706/10, пункт 28).

Принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява N 22750/02, пункт 42)).

Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. The Netherlands" (заява № 16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява № 30850/11, пункт 43). Ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява № 4241/03, пункт 54).

Тобто у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього, а умотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи.

Отже, перевіривши ключові доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325957)

СуддяМультян Марина Бондівна