Постанова

від 17.12.2024 по справі 120/488/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/488/24

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

17 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Мусіровського О.А.

представника відповідача: Гули А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Липовецької міської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 1644 від 22.11.2023 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у продажу земельних ділянок";

- зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на викуп земельних ділянок з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3088 та 0522210100:03:000:3085, відповідно до частини 2 статті 128 Земельного кодексу України, з розстроченням платежу на 10 років, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що йому на праві постійного користування належать земельні ділянки з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3088 та 0522210100:03:000:3085, що підтверджується державним актом постійного користування серії ВН №0249 від 22.04.1994 року. З метою викупу цих земельних ділянок позивач звернувся до Липовецької міської ради з відповідною заявою. За наслідками її розгляду відповідач рішення не прийняв, що змусило позивача звернутися до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 120/3749/23 зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про продаж без проведення земельних торгів земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,7000 га та земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10,0000 га, розташованих на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та прийняти вмотивоване рішення. На виконання рішення суду відповідач прийняв рішення № 1644 від 22.11.2023 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у продажу земельних ділянок".

Позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає його протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати рішення суду першої інстанції.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.127 ЗК України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам регламентовано статтею 128 Земельного кодексу України.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються, зокрема: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (ч. 3).

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Отже, положеннями Земельного кодексу України регламентовані загальні правила та умови продажу земельних ділянок, а також визначений вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у такому продажі.

Поряд з цим суд враховує, що позивач звертався до відповідача з заявою, в якій просив прийняти рішення про продаж йому земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, що були наданій йому у постійне користування для ведення фермерського господарства, з розстрочення платежу на 10 років.

Відповідно до п. 6-1 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції чинній на час звернення позивача з клопотанням від 14.12.2022) громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу. Вимоги частини сьомої статті 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту.

Право викупу також належить громадянам України - спадкоємцям громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, коли такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.

Права постійного користування та довічного успадковуваного володіння земельними ділянками державної та комунальної власності зберігаються за суб`єктами відповідного права, які не здійснили викуп таких ділянок відповідно до абзацу першого цього пункту.

Тобто умовою, з якою законодавець пов`язував виникнення у громадянина України права на викуп відповідних земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів, є належність такому громадянину права постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві постійного користування належать земельні ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,7000 га та за кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10,0000 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованих на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок №379346828 та №379345704 від 20.05.2024, та витягів з ДЗК від 21.05.2024 за № НВ-0001244462024 та № НВ-0001245762024.

Так, згідно з державним актом на право постійного користування землею ВН № 0049, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 92 від 22.04.1994, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства за кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,7000 га та за кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10,0000 га, які розташовані на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

У поданому до Липовецької міської ради клопотанні позивач просив прийняти рішення про продаж йому вищезазначених земельних ділянок з розстроченням платежу на 10 (десять) років, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельної ділянки.

Разом з тим, оскільки рішення за результатами розгляду заяви відповідач не прийняв, позивач звернутись з позовом до суду.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду 18.09.2023 у справі № 120/3749/23 зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про продаж без проведення земельних торгів земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,7000 га та земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10,0000 га, розташованих на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області та прийняти вмотивоване рішення.

На виконання судового рішення Липовецька міська рада прийняла рішення № 1644 від 22.11.2023, яким надала відмову у продажу позивачу земельних ділянок.

Відмова обґрунтована тим, що вищевказані земельні ділянки надавалися гр. ОСОБА_1 в користування для ведення фермерського господарства. Оскільки таку діяльність здійснює саме фермерське господарство як юридична особа, то з моменту створення гр. ОСОБА_1 фермерського господарства "Пума" (код ЄДРПОУ 20102530), речові права на такі ділянки належать такому господарству відповідно до положень Закону України "Про фермерське господарство". Отже, з моменту державної реєстрації ФГ "Пума" у правовідносинах користування вищевказаними земельними ділянками відбулася фактична заміна користувача, обов`язки землекористувача з того дня перейшли до вказаного фермерського господарства, а тому і викуп має здійснювати таке господарство.

Таку ж правову позицію підтримав і суд першої інстанції, що і стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Позивачу зазначені земельні ділянки належать на праві постійного користування, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок №379346828 та №379345704 від 20.05.2024, та витягів з ДЗК від 21.05.2024 за № НВ-0001244462024 та №НВ-0001245762024.

Будь-яких доказів того, що вказані земельні ділянки належать на праві постійного користування ФГ "Пума" суду не надано та документально це не підтверджено.

Окрім того, саме позивач, за вказані земельні ділянки платить земельний податок з фізичних осіб, що підтверджується рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/5931/23.

Право громадян України на викуп у власність тих земельних ділянок (державної і комунальної форми власності), які перебували у них на праві постійного користування та призначені для ведення селянського (фермерського) господарства, виникло із 01 липня 2021 року, із набранням чинності Закону № 552-ІХ від 31.03.2020, а тому посилання суду першої інстанції на судову практику Верховного Суду, яка існувала до 01 липня 2021 року є недоречним.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважає, що позивач має право на викуп зазначених земельних ділянок, оскільки таке право йому гарантоване із 01.07.2021 Законом № 552-ІХ від 31.03.2020, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на викуп зазначених земельних ділянок, оскільки застосовний попереднім рішенням суду спосіб захисту, повторно розглянути клопотання позивача про продаж земельних ділянок, позитивного результату не дав та порушені права позивача не відновив.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 1644 від 22.11.2023 "Про відмову гр. ОСОБА_1 у продажу земельних ділянок".

Зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на викуп земельних ділянок з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3088 та 0522210100:03:000:3085, відповідно до частини 2 статті 128 Земельного кодексу України, з розстроченням платежу на 10 років, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.

Стягнути із бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 3030 (три тисячі тридцять) грн. (1212 грн. перша інстанція та 1818 грн. апеляційна інстанція).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 грудня 2024 року

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.