Рішення

від 30.09.2024 по справі 140/6248/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6248/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов поданий ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , законний представник) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , законний представник) до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради, відповідно до якого просить суд:

1) визнати протиправними дії Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради про припинення виплати з 01.03.2024 неповнолітній дитині - ОСОБА_2 допомоги, як внутрішньо переміщеній особі, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, затвердженим постановою КМУ №332 від 20.03.2022;

2) зобов`язати Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради поновити виплату з 01.03.2024 неповнолітньому ОСОБА_2 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, що передбачена Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, затвердженим постановою КМУ №332 від 20.03.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем незаконно і необґрунтовано відмовлено її сину у призначенні і виплаті допомоги на проживання як внутрішньо-переміщеній особі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що пп.2 п.13 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2024 №94) встановлено, що допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам на сім`ю призначається, якщо у складі сім`ї або серед отримувачів допомоги непрацююча працездатна особа, яка виховує дитину віком до 18 років, та дитина навчається в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково).

ОСОБА_1 є непрацюючою працездатною особою, син ОСОБА_2 навчається очно у ліцеї №2 м. Володимир та у ОСОБА_1 наявний депозит, що перевищує 100 тис.гривень, у продовженні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024 сім`ї відмовлено.

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 08.04.2022 №758-5003004326. Згідно з довідкою від 08.04.2022 №758-5003004326 зареєстроване місце проживання: ( АДРЕСА_1 ); фактичне місце проживання: ( АДРЕСА_2 ).

З 08.04.2022 як позивачу, так і її сину призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, яку ОСОБА_2 отримували по 29.02.2024.

У зв`язку із припиненням такої виплати позивач звернулась із заявою до відповідача, на що листом від 07.11.2023 №454/2.21 Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області повідомило наступне:

«Допомогу на проживання ВПО отримували з 01.03.2022 по 31.08.2023 відповідно до пп. 3 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови (15.07.2023) внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень. У файлі верифікації від 28.08.2023, що надійшов від Мінфіну в програмний комплекс «Єдина інформаційна система соціальної сфери», міститься інформація, що у позивача наявний депозит на таку суму. Тому, з 01.09.2023 була припинена допомога на проживання ВПО, проте син ОСОБА_1 отримував цю допомогу і надалі, по 29.02.2024.

Згідно п.13 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів від 26.01.2024 №94), особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, її виплата може бути продовжена ще на один шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1, 13-1 - 13-4 цього Порядку.

У п. 7-1 вказано, що допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання особа з числа членів сім і на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі 100 тис.гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис.гривень.

П. 13-2 цього Порядку встановлено, що допомога на проживання ВПО на сім`ю призначається, якщо у складі сім`ї або серед отримувачів допомоги непрацююча працездатна особа, яка виховує дитину віком до 18 років, та дитина навчається в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково).

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, тому за захистом порушених прав її дитини звернулась з цим позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII (даліЗакон №1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону №1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно з частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

У зв`язку з набранням чинності 22.03.2022 Постановою №332, якою був затверджений Порядок №332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 №505 (даліПостанова №505).

Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.06.2023 у справі №160/12308/22, та в силу приписів частини п`ятоїстатті 242 КАС Українивраховується при вирішенні цієї справи.

Згідно з пунктом 3 Порядку №332 передбачено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30.04.2022 включно, надається починаючи з березня 2022 року (день звернення позивача 08.04.2022).

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 №322 (далі - Порядок).

Допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень (пп. 3 п. 7 Порядку).

Згідно з пп.3 п.2 Постанови КМУ від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.

Абзацом другим частини першої статті 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави стверджувати, що дитина є самостійним суб`єктом відповідних правовідносин зі спеціальним статусом - «внутрішньо переміщена особа», а її права, пов`язані з цим статусом, не залежать від виникнення, зміни та/або припинення таких прав у її батьків, інших законних представників.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Аналізуючи положення ч. 7 статті 7 Сімейного кодексу України суд прийшов до висновку про те, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 08.04.2022 №758-5003004326. Згідно з довідкою від 08.04.2022 №758-5003004326 зареєстроване місце проживання: ( АДРЕСА_1 ); фактичне місце проживання: ( АДРЕСА_2 ).

Оскільки діти позивача є самостійними суб`єктами даних правовідносин та мають спеціальний статус - «внутрішньо переміщена особа», а їх права, пов`язані з цим статусом та не залежать від виникнення, зміни та/або припинення таких прав у їхніх батьків, крім того наявність у нього довідок про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб від 08.04.2022 №758-5003004326 виданих Управлінням соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради свідчать про протиправність дій вчинених відповідачем щодо позбавлення дитини виплати допомоги з 01.03.2024 та в свою чергу порушують їх інтереси згідно із пп.3 п.2 Постанови КМУ від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцею та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення ді прий безсторонньо (неупереджено); 5) добросенно розкудливое я дотриманням зокрема з рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями положень Конвенції увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» єспл констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності», Єспл робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону (тобто встановлена законом норма щодо права на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам) - на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Таким чином, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Саме наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. Умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі, якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

У справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10) ЄСПЛ наголосив, що перша і найбільш важлива вимога ст. 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства».

Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обов`язки («Колишній король Греції та інші проти Греції», заяви №25701/94).

У рішенні по справі "Будченко проти України" від 24.07.2014 року ЄСПЛ зазначив, що відмова у задоволенні законного права заявника становить втручання у право власностізгідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Водночас у рішенні від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» ЄСПЛ вказав, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки», Nє26449/95, п. 54, від 09.11.1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Суду як джерело права.

Відтак, з огляду на наведене, дії Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради, як суб`єкта владних повноважень, що полягають у припиненні виплати допомоги на проживання неповнолітньому ОСОБА_2 підлягають визнанню протиправними, а порушені права - захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити виплату допомоги на проживання з дня незаконного припинення виплати вказаного виду допомоги.

З урахуванням встановлених обставин справи, висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №161/12308/22, встановлених обставин справи та наданих судустаттею 245 КАС Україниповноважень, суд дійшов висновку про те, що взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити у спосіб прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради щодо припинення виплати неповнолітньому ОСОБА_2 допомоги на переміщення внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024; зобов`язати відповідача поновити виплату з 01.03.2024 неповнолітньому ОСОБА_2 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що передбачена Порядком №332;

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 30.05.2024 №13386224064.

Керуючись статтями 6, 72-77, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради (44701, Волинська область, місто Володимир, вулиця Івана Франка, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 03190768) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради про припинення неповнолітньому ОСОБА_2 виплати з 01.03.2024 допомоги, як внутрішньо переміщеній особі, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, затвердженим постановою КМУ №332 від 20.03.2022;

Зобов`язати Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради поновити неповнолітньому ОСОБА_2 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, що передбачена Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, затвердженим постановою КМУ №332 від 20.03.2022, з 01.03.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер