Рішення

від 19.08.2024 по справі 160/13778/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 рокуСправа №160/13778/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «ІНДАФІ» до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Селянського (фермерського) господарства «ІНДАФІ» до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 08.05.2024 №040706 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.

В обґрунтування вимог у заявах по суті позивач посилається на протиправність оскарженої постанови, яка на його думку прийнята без з`ясування усіх фактичних обставин та без врахування того, що він не є перевізником вантажу в розумінні норм спеціального законодавства, адже товар перевозився для власних потреб, а тому вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 на нього не поширюються

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду залучено третю особу та роз`яснено права на подання до суду заяв по суті спору.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що норми Закону України «Про автомобільний транспорт» поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж як на комерційній основі, так і для власних потреб.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що Працівниками Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом вантажного самоскиду, який належить позивачеві, за результатами якої складено акт № 059054 від 18.04.2024 року.

Під час проведення перевірки встановлено факт перевезення вантажу за відсутності документів визначених ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водія.

08.05.2024 року уповноваженою особою Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №040706, якою позивача притягнуто до відповідальності згідно із абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Матеріали справи містять докази того, що підприємство запрошено на розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, в ході якого останній надав відповідні пояснення.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 34 Закону № 2344-III встановлені вимоги до автомобільного перевізника, останній зобов`язаний: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирі.

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, пунктом 1.3 якого визначено, що це Положення поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до вимог пункту 6.1 цього Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Отже, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон (що відповідає спірному випадку) повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція №538), відповідно до пункту 1.4 якої її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції № 385.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III, обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом) (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв).

Автомобільний перевізник (у тому числі юридична особа, яка здійснює перевезення вантажу за власний кошт), здійснюючи внутрішні перевезення вантажу, зобов`язаний забезпечити наявність у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, при собі всіх документів, передбачених пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385, зокрема, у даному випадку, наявності при собі у водія транспортного засобу протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом (або копію графіка змінності водіїв), передбачено Інструкцією №385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

За відсутності документів, зокрема, як у спірному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа до ТЗ, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт (для власних потреб) перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.02.2020 в справі №820/4624/17.

Як слідує з акту проведення перевірки у позивача на момент проведення перевірки був відсутній індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водія, що саме позивачем не заперечується.

При цьому, як слідує з позовної заяви, основним аргументом позивача є те, що порядок облаштування транспортного засобу тахографом поширюється лише на осіб, які надають послуги з перевезення, а не на нього.

Суд звертає увагу, що норми статті 48 Закону №2344-ІІІ передбачають обов`язок перевізника та, зокрема водія пред`являти посадовим особам відповідача, які здійснюють перевірку, документи, на підставі яких здійснюється вантажне перевезення (зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу).

Враховуючи, що позивач під час проведення перевірки не мав документів, визначений для водія статтею 48 Закону №2344-ІІІ, а саме індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водія, то допустив правопорушення, внаслідок якого прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

За відсутності цих документів не є можливим перевірити дотримання водіями транспортних засобів режиму праці та відпочинку водіїв.

Стосовно посилань позивача, що він не є перевізником вантажу в розумінні закону, адже товар перевозився для власних цілей, а тому вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 на нього не поширюються суд зазначає, що за визначеннями, наведеними в статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями. Вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж. Вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, норми Закону України «Про автомобільний транспорт» поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж як на комерційній основі, так і для власних потреб.

А відтак, позивач є автомобільним перевізником незалежно від того, здійснював він перевезення товару для власних потреб в межах господарської діяльності чи в межах надання послу із перевезення вантажу на комерційних основах.

Не змінює й суті встановлених порушень у спірному випадку й відмінність державного номерного знаку та номеру ТТН.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені в цій справи обставини, суд доходить висновку, що позивач у спірних правовідносинах мав статус автомобільного перевізника, та є суб`єктом відповідальності передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N2344-III, у зв`язку з чим прийнята відповідачем постанова відповідає критеріям, що висуваються до неї статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та є правомірною.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та як наслідок залишення їх без задоволення.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства «ІНДАФІ» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна