Рішення

від 30.09.2024 по справі 200/5197/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року Справа№200/5197/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

29 липня 2024 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , позивача, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут:

- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 9 повних календарних років військової служби;

- зобов`язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 9 повних календарних років військової служби.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано визначені судом докази по справі.

13 серпня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, який судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року повторно витребувано у відповідача визначені судом докази по справі.

03 вересня 2024 року відповідачем надано заяву щодо виконання ухвали суду від 02 вересня 2024 року, в якій заявлено клопотання про витребування доказів по справі №200/5197/24 у Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року задоволено клопотання відповідача щодо витребування доказів, витребувано у Галузевого державного архіву Міністерства оборони України визначені судом докази по справі.

20 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшли докази по справі від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, які судом долучено до матеріалів справи.

Інші заяви та клопотання по розглядаємій справі не надходили.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивач з 24 жовтня 2016 року по 24 жовтня 2019 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та був зарахований на грошове забезпечення до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. Відповідно до наказу від 24 жовтня 2019 року №182 позивача 24 жовтня 2019 року звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. При цьому, відповідач при звільненні не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 9 повних календарних років служби, передбачену частиною другою статті 15 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною. Просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше. Нормами спеціального законодавства врегульовано умови та порядок виплати виплачується одноразової грошової допомоги при звільненні, якими передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов`язується із наявністю у військовослужбовця календарної вислуги 10 років і більше.

Крім того, відповідач вважає, що посилання на постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічмана, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» від 17 липня 1992 року №393 є не обґрунтованими, оскільки в зазначеній постанові йдеться про пільгове обчислення вислуги років виключно для призначення пенсії військовослужбовцям, а не для будь-яких інших цілей.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідач, Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , що видано Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України 16 липня 2018 року. Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині з 24 жовтня 2016 року по 24 жовтня 2019 року, що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується відповідачем.

Відповідно до копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 жовтня 2016 року №44 сержанта за контрактом ОСОБА_2 з 24 жовтня 2016 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, з 24 жовтня 2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків. Вислуга років становить 6 років 6 місяців 01 день.

Відповідно до копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 жовтня 2019 року №182 сержант ОСОБА_2 24 жовтня 2019 року справи та посаду здав, з 24 жовтня 2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Щомісячна основна відпустка за 2019 рік використана тривалістю 23 доби.

Виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за 8 діб.

Відпустка за сімейними обставинами із збереженням грошового забезпечення за 2019 рік не надавалась.

Матеріальну допомогу за 2019 рік для вирішення соціально-побутових питань не отримав. Грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік у розмірі грошового забезпечення згідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 отримав.

Виплачено премію у розмірі 95% відповідно до тарифного розряду та виплачено надбавку за особливості проходження служби 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 жовтня по 24 жовтня 2019 року.

Вислуга років у Збройних Силах станом на 24 жовтня 2019 року становить: календарна 09 років 06 місяців 16 днів; пільгова 05 років 02 місяці 20 днів; загальна 14 років 09 місяців 06 днів.

Згідно із зазначеним наказом, одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 9 повних календарних років військової служби позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що не заперечується відповідачем.

Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Отже, спірним питанням у справі є допущення відповідачем бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 9 повних календарних років військової служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Абзацом першим пункту першого статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим, третім статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 15 Закону № 2011-XII врегульовані питання щодо пенсійного забезпечення і допомоги.

Згідно із абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічна правова норма міститься в пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 393) відповідно до якого, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з абзацом восьмим пункту 10 Постанови №393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Порядок та умови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регулюється розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку №260 у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

За змістом правових норм абзацу 1 пункту другого статті 15 Закону №2011-XII, абзацу 3 пункту 10 Порядку №393 та пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку №260 законодавець розмежовує визначення самого права військовослужбовця, крім військовослужбовців строкової військової служби, на одноразову грошову допомогу при звільненні та визначення розміру такої допомоги.

Із вказаних правових норм слідує, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

Разом із цим, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Таким чином, в частині другій статті 15 Закону №2011-XII відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі №822/3008/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20, від 19 травня 2022 року у справі №580/3392/20, яка відповідно до вимог статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за закінченням строку контракту такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).

Разом з тим, розмір такої одноразової грошової допомоги для такої категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.

Як встановлено судом вище, згідно з копією наказу від 24 жовтня 2019 року №182 вислуга років у Збройних Силах станом на 24 жовтня 2019 року становить: календарна 09 років 06 місяців 16 днів; пільгова 05 років 02 місяці 20 днів; загальна 14 років 09 місяців 06 днів.

Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, суд дійшов висновку, що позивач має право на таку виплату.

Таким чином, позивач, як військовослужбовець, який звільнений з військової служби за закінченням строку контракту за наявності загальної вислуги років 14 років 09 місяців 06 днів, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII.

З огляду на викладене, суд висновує, що відповідачем протиправно не нараховано та невиплачено позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за дев`ять повних календарних років військової служби.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут (місцезнаходження: вул. Князів Острозьких, 45/1, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 24978555) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за дев`ять повних календарних років військової служби.

Зобов`язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за дев`ять повних календарних років військової служби.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 вересня 2022 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна