Рішення

від 30.09.2024 по справі 200/5556/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 року Справа№200/5556/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, які розташовані в межах Селидівської міської територіальної громади, про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (надалі Селидівська МВА, відповідач-1), Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, які розташовані в межах Селидівської міської територіальної громади (надалі Комісія, відповідач-2), про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження начальника Селидівської міської військової адміністрації від 29.03.24 р. № 137, Рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, які розташовані в межах Селидівської міської територіальної громади від 22.03.2024 р. № 372 в частині відмови в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 фізичній особі ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, які розташовані в межах Селидівської міської територіальної громади, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_1 і винести рішення, Селидівську міську воєнну адміністрацію - затвердити дане рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є громадянином Вірменії, постійно мешкає на території України на підставі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої 16.01.2016, на протязі більше 30 років. 08 серпня 2000 року позивач придбав на Селидівській біржі нерухомості за договором купівлі-продажу трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 55,7 кв м, житловою площею 40,3 кв м. 14 лютого 2024 року внаслідок ракетного обстрілу м. Селидове Донецької області руйнувань та пошкоджень зазнав 5-ти поверховий багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 ), в якому знаходиться квартира АДРЕСА_4 , яка належала позивачу на праві приватної власності. Позивач 12.03.2024 року подав до Селидівської МВА заяву на отримання компенсації за знищену квартиру, яка була розглянута 22.03.2024 р. на засіданні Комісії. Однак, рішенням Комісії від 22.03.2024 р. № 372, яке затверджено Розпорядженням начальника Селидівської МВА Покровського району Донецької області № 137 від 29.03.2024, позивачу відмовлено в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна у зв`язку з тим, що заявник не є громадянином України та не може бути отримувачем компенсації відповідно до законодавства. Позивач вважає таке рішення дискримінаційним та таким, що не відповідає нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка була прийнята відповідно до Загальної декларації прав людини з метою дотримання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини, Конституції України, а тому повинне бути скасовано.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2024 року відкрито провадження у справі № 200/5556/24, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

20 вересня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-1, в якому зазначено, що Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України є консультативно-дорадчими органами виконавчого комітету відповідної сільської, селищної та міської ради, і не мають статусу юридичної особи, а тому не мають адміністративної процесуальної правоздатності. Належними відповідачами в адміністративних справах щодо дій, бездіяльності та рішень таких комісій є виконавчі комітети відповідних сільських селищних та міських рад. Разом з цим, статтею 2 Закону № 2923 визначено отримувачів компенсації, а саме, зокрема: фізичні особи - громадяни України. Отже, Закон № 2923 не розповсюджується на іноземців та/або осіб без громадянства. Крім того, позивачем порушений встановлений законодавством порядок оскарження рішення Комісії та досудовий порядок вирішення спору, передбачений пунктом 17-1 Порядку № 600. Також, позивач порушуючи порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності Комісії обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки у даному випадку можливим засобом захисту права є звернення позивача до Українського Суду із позовом до РФ про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Росії проти України, а тому позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою. Іноземці, які мають право на постійне проживання в Україні, володіють житлом, право власності на яке вони набули за законами України. Проте громадяни України, майно яких зруйноване на підконтрольній території, або на окупованій території після 24.02.2022 р., мають право на грошову компенсацію, на відміну від власників житла-іноземців. Немає обґрунтування такого нерівного ставлення до власників житла громадян і не громадян України, отже, не має об`єктивного та розумного обґрунтування робити відмінність за захищеною від дискримінації ознакою «громадянство». При вирішенні даного спору при встановлені права позивача на компенсацію за зруйноване житло, відповідачем повинні були бути застосовані норми Конституції України та норми міжнародного права. При цьому, правовідносини між позивачем та відповідачем не повинні розглядатися з точки зору наявності чи відсутності дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування при винесені рішення щодо права на компенсацію позивача в рамках процедури його винесення, встановленої Законом України № 2923, так як органи місцевого самоврядування, як і всі органи держави, повинні діяти перш за все на підставі Конституції України, яка унеможливлює дискримінацію. Щодо порядку оскарження рішення комісії, то Конституція України передбачає і закріплює право на безпосереднє звернення до суду за захистом порушених прав і досудове врегулювання спору не є для цього обов`язковим. Щодо способу захисту порушеного права, запропонований відповідачем спосіб захисту, а саме звернення позивачем вимог щодо відшкодування шкоди до росії, скасовуючи (ігноруючи) імунітет російської федерації, не відповідає нормам національного та міжнародного права щодо гарантування Державою ефективного засобу правового захисту в національному органі, передбаченого ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому доводи відповідача щодо не визнання позовних вимог є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права, отже позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином Вірменії, мешкає на території України на підставі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 16.01.2016.

08 серпня 2000 року позивач придбав на Селидівській біржі нерухомості за договором купівлі-продажу трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 55,7 кв м, житловою площею 40,3 кв м. Речове право позивача на вказану нерухомість зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

14 лютого 2024 року внаслідок ракетного обстрілу м. Селидове Донецької області руйнувань та пошкоджень зазнав 5-ти поверховий багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_3 , в якому знаходиться квартира АДРЕСА_4 , яка належала позивачу на праві приватної власності.

Відповідно до акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 12.03.2024 р., затвердженого головою комісії, начальником Селидівської міської військової адміністрації, частина будинку АДРЕСА_5 ) визнана зруйнованою та яка підлягає демонтажу, подальша безпечна експлуатація неможлива, квартири в цій частині будинку визнані зруйнованими та такими, що не підлягають відновленню.

Позивач 12.03.2024 р. подав до Селидівської МВА заяву на отримання компенсації за знищену квартиру, яка була розглянута 22.03.2024 р. на засіданні Комісії.

Відповідно до витягу з протоколу № 62 від 22.03.24, Комісія одноголосно вирішила відмовити позивачу в задоволенні його заяви та було прийняте рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, які розташовані в межах Селидівської міської територіальної громади від 22.03.2024 р. № 372, про відмову в наданні позивачу компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 з посиланням на ст.2 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (надалі - Закон про компенсацію), в зв`язку з виявленням, що заявник не є громадянином України та не може бути отримувачем компенсації відповідно Закону.

Розпорядженням начальника Селидівської МВА Покровського району Донецької області № 137 від 29.03.2024, затверджено рішення Комісії від 22.03.2024 р. № 372 щодо відмови в наданні компенсації ОСОБА_1 .

Позивач вважає таке рішення дискримінаційним та таким, що не відповідає нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка була прийнята відповідно до Загальної декларації прав людини з метою дотримання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини, Конституції України, а тому повинно бути скасовано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 7 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території або тимчасово перебувають в Україні.

Частиною 1 статті 26 Конституції України та статтею 3 Закону № 3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Судом встановлено, що позивач є громадянином Вірменії, мешкає на території України на підставі посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 16.01.2016.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.

Механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та її використання відповідно до Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» визначений Порядком надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600 (далі Порядок № 600).

Для отримання компенсації заявник подає до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна (далі Комісія), уповноваженої розглядати заяви на відповідній території, заяву (абзац перший пункту 6 Порядку № 600).

Відповідно до п. 1 Примірного положення про комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 травня 2023 року № 516, Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - комісія), є консультативно-дорадчим органом виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту (далі - уповноважений орган), який утворюється для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (далі - знищені об`єкти нерухомого майна).

Положеннями пункту 3 Примірного положення №516 визначено, що Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Закон), іншими законами України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Примірним положенням.

Питання, що стосуються надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, регулюються Законом України від 23.02.2023 № 2923-ІХ.

Відповідно до терміну, визначеного в пункті шостому частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ, пошкоджені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та пошкоджені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації, відновлення яких є економічно доцільним:

а) квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки;

б) об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент пошкодження зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;

в) складові частини об`єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна, за умови що на момент пошкодження в об`єкта будівництва зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт;

г) спільне майно багатоквартирного будинку, відмінне від земельної ділянки;

Відповідно до пункту першого статті 2 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації): фізичні особи - громадяни України, які є:

а) власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна;

б) замовниками будівництва - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «б» пункту 6 частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «б» пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ;

в) власниками спеціального майнового права на неподільні житлові об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти житлової нерухомості або особами, які сплатили часткову ціну такого об`єкта та на користь яких зареєстровано обтяження речових прав на такий об`єкт відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту шостого частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту четвертого частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ;

г) особами, які здійснили інвестування/фінансування будівництва об`єктів будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт до набрання чинності Законом України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту шостого частини першої статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923- ІХ, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктом «в» пункту четвертого частини першої статті 1 цього Закону;

г) членами житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, будинок садибного типу, садовий або дачний будинок кооперативу, але не оформили право власності на нього, - у разі отримання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна, визначені підпунктами «а»-«в» пункту 6 частини першої статті 1 цього Закону, або за знищені об`єкти нерухомого майна, визначені пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону;

д) спадкоємцями осіб, визначених підпунктами «а»-«ґ» пункту першого статті 1 Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ.

Так, норми Закону України від 23.02.2023 № 2923-ІХ визначають, що отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти є фізичні особи - громадяни України, та не поширюються на інші категорії фізичних осіб, які законно перебувають на території України, зокрема іноземців, які могли бути/були власниками, замовниками будівництва або інвесторами у відповідні об`єкти нерухомості.

Оскільки позивач є громадянином Вірменії, рішенням Комісії від 22.03.2024 р. № 372 йому правомірно відмовлено в наданні компенсації.

Норми вказаного вище Закону від 23.02.2023 № 2923-ІХ не розповсюджуються на позивача, оскільки до предмету регулювання цього Закону відносяться правовідносини із надання компенсації за зруйноване житло саме громадянам України.

При цьому, позивач не обмежений у застосуванні інших способів захисту порушеного права власності, внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Разом з цим, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, які розташовані в межах Селидівської міської територіальної громади, про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Судове рішення складено та підписано 30 вересня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко