Рішення

від 30.09.2024 по справі 300/5385/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. справа № 300/5385/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 092850018946 від 19.03.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності та незарахуванні періодів роботи з 14.07.1994 по 24.10.1997 до страхового стажу при обчисленні розміру пенсії;

- визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області стажу роботи в російській федерації з 18.10.1990 по 03.06.1993;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію по інвалідності з 17.03.2024, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 18.10.1990 по 03.06.1992 та з 14.07.1994 по 24.10.1997 та здійснити нарахування пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.03.2024 №092850018946 протиправно відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"з підстав відсутності необхідного стажу, не врахувавши при цьому періоди роботи на Малому підприємстві «Карпати» з 14.07.1994 по 24.10.1997, та залишено поза увагою стаж роботи у російській федерації з 18.10.1990 по 03.06.1992. Вважає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1488-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, а не точні записи у трудовій книжці не можуть слугувати підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії. Крім того, Інструкцією №57 не регламентовано порядок внесення пропущеного запису до трудової книжки. З метою уникнення внесення зайвих записів і виправлень не рекомендується скасовувати останній запис для збереження хронології записів і внесення пропущеного запису, оскільки пропущений запис може бути виявлено значно пізніше, коли буде внесено не один, а кілька записів. З урахуванням наведеного вважає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 29.07.2024 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представниця відповідача зазначила, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 19.03.2024 повторно переглянуло електронну пенсійну справу позивача та винесено рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності в зв`язку з недостатністю страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період роботи з 14.07.1994 по 24.10.1997 на Малому підприємство «Карпати», оскільки трудова книжка НОМЕР_1 містить явні ознаки підробки. Представниця вказує, що на титульній сторінці трудової книжки проставлено печатку МП «Карпати» з зазначенням коду ЄДРПОУ 13643194. При цьому звернено увагу, що коди на печатках почали вказувати тільки з 1996 року відповідно до постанови КМУ №118 від 22.01.1996 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України». Також у відповідача виникли сумніви щодо необхідності заведення ще однієї трудової книжки, при цьому знову продовження записів після звільнення з МП «Карпати» в першій трудовій книжці. Крім того, зазначає, що за результатами поданих відповідачем матеріалів Калуським районним відділом поліції ГУНП в Івано-Франківській області внесено відомості до ЄРДР №12023096220000094 від 04.11.2023 ТА №12024096220000012 від 19.02.2024. Розслідування триває. Що стосується періодів роботи в російській федерації з 18.10.1990 по 03.06.1993, то така вимога є передчасною, адже позивач не звертався до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії з врахуванням зазначених періодів роботи.

Ухвалою суду від 10.09.2024 витребувано у ГУ ПФУ в Івано-Франківській області інформацію щодо стадії кримінальних проваджень №12023096220000094 від 04.11.2023 та №12024096220000012 від 19.02.2024, із зазначенням - чи було направлено до місцевого суду обвинувальний акт по зазначених кримінальних провадженнях та долученням належних доказів (за наявності) щодо судового розгляду в порядку кримінального судочинства та у ОСОБА_2 докази письмового звернення до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо зарахування стажу з 18.10.1990 по 03.06.1992, із долученням до матеріалів пенсійної справи документів про стаж роботи в російській федерації за період роботи з 18.10.1990 по 03.06.1992.

На виконання ухвали суду від 10.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило, що по кримінальних провадженнях №12023096220000094 від 04.11.2023 та №12024096220000012 від 19.02.2024 триває досудове розслідування.

23.09.2024 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про виконання ухвали суду від 10.09.2024. Позивачем зазначено, що копія заяви про призначення пенсії за віком (в тому числі на основі стажу набутого в російській федерації з 18.10.1990 по 03.06.1992) з переліком всіх необхідних документів міститься в матеріалах пенсійної справи, яка знаходиться в органах пенсійного фонду, а саме в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги , встановив таке.

ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наслідками повторного перегляду електронної пенсійної справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 19.03.2024 №092850018946 про відмову в призначенні пенсії (а.с.13).

До страхового стажу не було зараховано:

- періоди роботи з 14.07.1994 по 24.10.1997 у Малому підприємстві «Карпати» згідно з записом трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки проставлена печатка Малого підприємства «Карпати» з кодом ЄДРПОУ 13643194, але у відповідності до постанови КМУ №118 від 22.01.1996 «Про створення єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» коди ЄДРПОУ на печатках були введенні з 1996 року. Згідно з даними другої трудової книжки НОМЕР_3 від 16.07.1981 наявні записи №13 (про отримання допомоги по безробіттю з 21.04.1994 по 30.06.1994) та №14 (про прийняття на роботу в Брошнівський держлісгосп з 24.03.2003). Тобто після запису №13 в трудовій книжці мав би бути запис про роботу в МП «Карпати» з 14.07.1994 по 24.10.1997 і наступний запис про прийняття на роботу в Брошнівський держлісгосп з 24.03.2003.

Позивач, не погоджуючись з даною відмовою пенсійного органу, звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 48 Кодексу законів про працю України визначає, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаєЗакон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(далі - Закон №1058-IV).

Частиною першоюстатті 30 Закону №1058-IVвизначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченогостаттею 32цього Закону.

Відповідно до частини першоїстатті 32 Закону №1058-IVособи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Абзацом двадцять восьмим частини першоїстатті 32 Закону №1058-IVвизначено, щоособи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку,передбаченогостаттею 26цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного вабзаціпершомучастини першоїстатті 26 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого частини першоїстатті 26 Закону №1058-IVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 роківза наявності страхового стажу не менше 15 роківпо 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини третьоюстаті 44 Закону №1058-IVоргани Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1) встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637) згідно з пунктом 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець передбачає єдину підставу для того, щоб вимагати від особи додаткові документи - у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, в інших випадках - орган ПФУ зобов`язаний зарахувати стаж на підставі записів трудової книжки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - трудову книжку.

З дослідження копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.07.1994 позивача слідує, що в ній вчинено запис №1 від 14.07.1994 про прийняття на роботу інженером по будівництво на Мале підприємство «Карпати» та запис №2 від 24.10.1997 про звільнення з роботи за власним бажанням. Дані записи засвідчені директором МП «Карпати» ОСОБА_3 та скріплені печаткою Малого підприємства «Карпати». Разом з тим, на титульному аркуші наявний відтиск печатки Малого підприємства «Карпати» з кодом №13643194 (а.с.16).

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивача було прийнято на таку роботу.

Відповідно до п. 4ст. 24 Закону України №1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.2-2.4, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.93 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до п. 2.8Інструкції № 58встановлено, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Пунктом 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" визначено, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. У подальшому аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993.

Органи Пенсійного фонду можуть надавати допомогу у пошуку та зборі необхідних документів. Відповідно до частини третьоїстатті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Суд зазначає,що постановою Верховного Суду України від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 визначено, що відповідно до п.п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У даному випадку орган ПФУ при наявності сумніву у стажі роботи заявника може спрямувати відповідний запит на підтвердження такого стажу роботи.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цьогоЗаконубез урахування таких даних (ч. 3ст. 49 Закону України № 1058-IV).

Таким чином, частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV визначено вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факт фіктивності чи наявність ознак підробки трудової книжки НОМЕР_1 . При цьому лист Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області №6449/108/59/01-2024, в якому зазначено про наявність внесення відомостей до ЄРДР №12023096220000094 від 04.11.2023 та №12024096220000012 від 19.02.2024, не підтверджує ознаки підробки чи фіктивності трудових книжок позивача за № НОМЕР_1 від 14.07.1994 та №3222877 від 16.07.1981, адже у матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили.

При цьому слід зауважити, що важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь

Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 19.03.2024 №092850018946 слід визнати протиправним та скасувати та зарахувати період роботи з 14.07.1994 по 24.10.1997 до страхового стажу ОСОБА_2 .

Щодо зарахування періоду роботи в російській федерації з 18.10.1990 по 03.06.1992, суд зазначає що така вимога є передчасною, оскільки позивачем не надано письмових доказів звернення із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням архівних довідок від 14.03.2024 №32-2024/С, №39-2024/С.

Водночас суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на подання до пенсійного органу документів на підтвердження спірного періоду роботи з 18.10.1990 по 03.06.1992 та зарахування останнього до страхового стажу.

Щодо позовної вимоги призначити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає про таке.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити пенсію по інвалідності.

Підсумовуючи вищевикладене, ураховуючивстановлені у справі обставини, для ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне на підставістатті 9 КАС Українивийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Українив Івано-Франківській області, як орган, уповноважений на призначення пенсії позивачу, повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії по інвалідності від 17.03.2023 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Українив Івано-Франківській області, під час повторного розгляду заяви ОСОБА_2 від 17.03.2023, врахувати до страхового стажу період роботи з 14.07.1994 по 24.10.1997.

Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно достатті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3статті 139 КАС України)

Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_2 , належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 726,72 грн (60%), понесення яких підтверджується квитанцією від 03.07.2024, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.03.2024 за №092850018946 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності та незарахуванні періоду роботи з 14.07.1994 по 24.10.1997 до страхового стажу при обчисленні розміру пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) від 17.03.2023 про призначення пенсії по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 14.07.1994 по 24.10.1997 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 726,72 (сімсот двадцять шість гривень сімдесят дві копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гомельчук С.В.