Рішення

від 27.09.2024 по справі 420/20168/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/20168/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, секретаря Наталії ПЕРЕБИЙНІС,

за участю представника позивача Василя МАНДЗІ,

представника відповідача Андрія БОЛТУШЕНКА,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД»

до Одеської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ФОНД" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби, про коригування митної вартості товарів від 26.05.2024 року UA 500370/2024/000025/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, № UA 500370/2024/000075, в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" суми судових витрат.

Ухвалою від 02.07.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання на 15.08.2024 о 10 год. 00 хвил.

Сторона позивача стверджує, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Одеська митниця надала відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. Оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони скористались правом подання відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Позивач подав 27.07.2024 додаткові пояснення справі та 12.08.2024 додаткові докази.

Ухвалою від 15.08.2024 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 17.09.2024.

В судове засідання прибув представник відповдіача, просить відмовити в задоволенніпозову. Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, наполягає на позовних вимогах.

Дослідивши надані суду докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (код ЄДРПОУ 39137820) зареєстроване як юридична особа 17.03.2014 .

19 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (Україна) та ENERGY EG CO. (Арабська республіка Єгипет) було укладено зовнішньоекономічний Договір купівлі-продажу №306/UKE/24. За даним договором, покупець погоджується купити, а продавець погоджується продати товар продукт- сіль 1 - 6 мм. Походження - Єгипет, упаковка: ламіновані біг-беги ємністю 1250 тонн кожен, ціна: 54,50 USD за метричну тонну CIF. Відвантаження: 20 березня -17 травня 2024 року, загальна кількість товару:_7000 тон (+/-10%), відправник: ENERGY EG CO. Ezbt Allahm Beside EL Hattab Mosque, Damietta, Egypt Postal Code: 34517, Вантажоодержувач: ТОВ "АГРО ФОНД", Україна, умови поставки: CIF порт Ізмаїл, Україна (Інкотермс 2020), порт завантаження: будь-який порт Єгипту. Порт розвантаження: порт Ізмаїл, Україна. Відповідно до пункту 12 "Оплата" договору передбачено, що 50% - фактурної вартості вантажу оплачується протягом 2 банківських днів після пред`явлення сканованих копій оригіналів товаросупровідних документів, наданих продавцями покупцям електронною поштою. 50% - фактурної вартості вантажу оплачується протягом 2 банківських днів після отримання продавцем оригіналів товаросупровідних документів та прибуття судна в порт розвантаження. На підставі виставленого продавцем проформи-рахунку від 04.05.2024, ТОВ "Агро Фонд" було проведено 20.05.2024 (платіжна інструкція №80) попередню оплату товару в розмірі 50% - фактурної вартості вантажу, а саме 198 925 доларів США. На виконання умов договору та відповідно до коносамента (В) №1 від 16.05.2024 продавцем (вантажовідправником) проведено поставку покупцеві (вантажоодержувачу) товару: Сіль в біг-бегах: 4 976 біг-бегів, вага Брутто 7 312,513 м/тон, вага нетто 7 300м/тон.

26.05.2024 ФОП ОСОБА_1 (декларант, брокерська компанія), діючи в інтересах ТОВ "Агро Фонд" на підставі договору №YAE-001/24 від 02.01.2024 , звернулось до відповідача з МД 24UA500370003160U7 у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару - Сіль столова придатна для споживання людьми являє собою білі кристали, із масовою часткою хлористого натрію 99,43%, із розмірами кристалів 1-6 мм - 88,84%. Спаковано у біг-беги, всього 4976 мішків. Виробник: Egypt (Єгипет) Salt S.A.E., Походження Єгипет EG., із зазначенням митної вартості товару за ціною договору.

До митної декларації декларантом додано: зовнішньоекономічний договір №306/UKE/24 від 19.03.2024; коносамент (bill of lading) №1 від 16.05.2024; проформа рахунок (invoice) від 04.05.2024; пакувальний лист (packing list) №84 від 07.05.2024; вантажна відомість (Cargo Manifest) від 16.05.2024; сертифікат про походження Товару (Certificate of origin) А 0825278 від 20.05.2024, сертифікат здоров`я (Certificate under health supervision); сертифікат якості (Sertificate of quality) № 240522037A; копія митної декларації країни відправлення від 06.05.2024; рахунок (Invoice) №86 від 07.05.2024; платіжна інструкція в іноземній валюті №80 від 20 травня 2024 року.

Одеською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000075 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000025/2 від 26.05.2024, у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

У вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:

1) копія декларації країни відправлення від 06.05.2024 № 700334836438964 не містить перекладу та складена без посилання на інвойс, контракт або будь-який товаротранспортний документ.

2) у п. 2. зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 19.03.2024 № 306/UKE/24 показники характеристик товару відрізняються згідно заявленим відомостям у гр. 31 мд та згідно п.2.3 товар доставляється в упаковці. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

3) сертифікат про походження товару від 20.05.2024 № А 0825278 містить надруковані текстові ділянки поганої якості, що унеможливлює сприйняття зазначеної інформації у документі, а також сертифікат здоров`я, який передбачений п.12.1 договору (контракту) купівлі- продажу товарів від 19.03.2024 № 306/UKE/24 містить печатки та підписи сумнівної якості.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; 6) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом ТОВ "АГРО ФОНД" листом від 26.05.2024 №2605/2 повідомлено, що більше документів подаватись не буде. Митницею вказано, що цим листом не спростовано усіх виявлених розбіжностей та не надано усіх запитуваних додаткових документів. Таким чином, у визначений законом час, декларантом не спростовані наявні розбіжності у наданих документах відповідно до умов, зазначених у статті 53 МКУ. Згідно частини шостої статті 54 митні ограни України можуть відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Відповідно до частини другої статті 58 МКУ, у випадку якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при обчисленні, відповідно до частини третьої статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Згідно статті 57 МКУ кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МКУ. Згідно частини другої статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Згідно з положеннями п.1 ст.55 митним органом буде здійснено коригування митної вартості товарів. Оскільки відповідно до п.2 статті 58 використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису, фізичних характеристик, даних щодо виробника товару та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим і становить: по товару №1- 0,145 дол. США/кг (МД від 17.01.2024 №UА500090/2024/000615 та від 27.02.2024 №UА500090/2024/002269).

Позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та такими що суперечать нормам законодавства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (резервним).

Щодо твердження відповідача про те, що копія декларації країни відправлення від 06.05.2024 № 700334836438964 не містить перекладу та складена без посилання на інвойс, контракт або будь-який товаротранспортний документ. то суд приймає до уваги, що подання декларантом цієї декларації не є обов`язковим для митного оформлення. Крім того, вказана декларація складається не позивачем, а відправником, тому позивач не впливає на її оформлення.

Митниця послалась на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення вартості упаковки до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Згідно з п. 2.3., 2.4. договору, ціни, зазначені в договорі, включають в себе вартість упаковки, маркування, в яких постачається товар. Таким чином, згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, та позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за правилами ч.10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною. та відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Щодо доводів відповідача про те, що сертифікат про походження товару від 20.05.2024 № А 0825278 містить надруковані текстові ділянки поганої якості, що унеможливлює сприйняття зазначеної інформації у документі, а також сертифікат здоров`я, який передбачений п.12.1 договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 19.03.2024 № 306/UKE/24 містить печатки та підписи сумнівної якості.

Наявність сумнівів у відбитках печаток не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки ця обставина не може вплинути на встановлення митної вартості товару. Такі дефекти не є законною підставою для перегляду митної вартості, оскільки законодавством не передбачено, що такі обставини можуть вважатися розбіжностями у митної вартості за основним методом. Крім того, такі документи згідно ч. 2 ст.53 МК України не є обов`язковими при відсутності факту розбіжностей у поданих декларантом документів про митну вартість. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Неякісність відбиток печаток на сертифікатах безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку із цим не повинні братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а тому такі обставини не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо тверджень відповідача про ненадання декларантом виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, такі документи згідно ч. 2 ст.53 МК України не є обов`язковими при відсутності факту розбіжностей у поданих декларантом документів про митну вартість. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарів, передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Також суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскаржуваному рішенні, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.

Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 26.05.2024 року UA 500370/2024/000025/2, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.

Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень з огляду на п.3 ч.3 ст.2 КАС є підставою для скасування такого рішення. Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500370/2024/000075.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2024 рік, що становить 30280 грн. (ціна позову 7065636 грн. 64 коп.). Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ФОНД».

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби, про коригування митної вартості товарів від 26.05.2024 року UA 500370/2024/000025/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, № UA 500370/2024/000075, в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» (код ЄДРПОУ 39137820) суму судового збору 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення підписаний 27.09.2024.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА