Ухвала

від 30.09.2024 по справі 440/10903/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

30 вересня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/10903/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши матеріали адміністративного позову Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Територіальне управління Служби судової охорони у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Г.М.Нікогосяна від 16.08.2024 ВП № 74262662 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 про залишення позовної заяви без руху позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обгрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що відповідно до Положення про юридичну службу територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області, затвердженого наказом ТУ ССО у Полтавській області від 19.03.2024 №74 (далі- Положення про юридичну службу) на юридичну службу ТУ ССО у Полтавській області покладено обов`язок та наділено правом звернення до суду з метою захисту та представлення інтересів Управління у суді. Відповідно до штатного розпису юридична служба ТУ ССО у Полтавській області налічує дві штатні посади: начальник юридичної служби та провідний спеціаліст юридичної служби. Однак, відповідно до списочної чисельності ТУ ССО у Полтавській області з травня 2024 року в юридичній службі Управління налічується один співробітник, а одна посада - є вакантною. Так, протягом періоду з травня 2024 року провідний спеціаліст юридичної служби ОСОБА_1 призначена тимчасовим виконувачем обов`язків за вакантною посадою начальника юридичної служби. Відповідно до затвердженого графіку та на підставі наказу ТУ ССО у Полтавській області від 12.07.2024 року № 95в, провідному спеціалісту юридичної служби ОСОБА_1 надано відпустку на період з 12 по 30 серпня 2024 року Після чого, у зв`язку із сімейними обставинами провідному спеціалісту юридичної служби ОСОБА_1 надано відпустку на період з 04 по 05 вересня 2024 року. Таким чином, через перебування у черговій щорічній відпустці та відпустці через сімейні обставини провідного спеціаліста юридичної служби ТУ ССО у Полтавській області ОСОБА_1 , а також відсутності в Територіальному управлінні інших співробітників з відповідною компетенцією у юриспруденції, ТУ ССО у Полтавській області не мало фактичної можливості підготувати та направити до суду впродовж 10-денного терміну позовну заяву та необхідні документи для оскарження рішення ДВС.

Також зазначено, що в країні йде війна, постійні обстріли та, як наслідок, повітряні тривоги та необхідність перебування в укриттях, перебої з електропостачанням, доступом до мережі інтернет та інше, складно вчасно підготувати та подати документи через об`єктивні причини.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду у справі №440/10903/24 та оцінюючи доводи представника позивача зазначені у заяві від 25.09.2024, суд приходить до наступних висновків.

За змістом частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин другої, третьої цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з підстав для поновлення строку може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Реалізувати своє право на захист у порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні та об`єктивні причини.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 року у справі № 990/102/22.

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і по даний час.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Полтавський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, безперервно здійснював своє діяльність, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу, можливість реалізації права на судовий захист. В умовах воєнного стану доступ до суду є безперешкодним та безперервним у межах режиму роботи суду.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Посилання представника позивача на запровадження воєнного стану, як поважну причину пропуску строку звернення, суд відхиляє, оскільки заявником не доведено яким саме чином факт запровадження воєнного стану вплинув на можливість звернення до суду.

Те ж саме стосується й тверджень заявника про постійні ракетні обстріли та відключення електроенергії, як підстави для визнання причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом поважною.

Посилання позивача на довготривалі відключення електроенергії, які мали частий та інколи довготривалий характер не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви, оскільки такі відключення не носили постійного і безперервного характеру, що не виключало можливості вчасного звернення до суду як позивачем у порядку самопредставництва, так і його представником.

Щодо тверджень представника позивача про перебування працівника юридичної служби у відпустках, суд зазначає наступне.

Відсутність юриста не позбавляло позивача можливості скористатися правовою допомогою фахівця за договором про надання правничої допомоги з метою звернення до суду.

Згідно наказу ТУ ССО у Полтавській області від 04.09.2024 №117в, провідному спеціалісту юридичної служби ОСОБА_1 надано відпустку на період з 04 по 05 вересня 2024 року, однак до суду із позовом про скасування вказаної постанови позивач звернувся лише 13.09.2024.

Крім того, суд враховує, що начальник ТУ ССО у Полтавській області здійснював свої обов`язки на умовах повного робочого дня, доказів протилежного до суду не надано.

Відповідно до положень ч. 3 ст.55 КАС України, юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, суд наголошує, що приписи частини 3 статті 55 КАС України передбачають можливість здійснення самопредставництва юридичної особи або суб`єкта владних повноважень особою, яка є керівником, членом виконавчого органу, іншою особою, уповноваженою діяти від імені юридичної особи або суб`єкта владних повноважень відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Таким чином, керівник юридичної особи, суб`єкта владних повноважень має право на звернення до суду від її імені.

Отже, у позивача була можливість для вчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу на те, що прояв пасивної поведінки позивача щодо не вчинення фактичних дій щодо захисту своїх порушених прав не може вважатися поважною причиною пропуску ним строку звернення до суду.

Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Матеріали справи не містять належних доказів, що свідчили б про відсутність у позивача об`єктивної можливості звернутись до суду протягом розумного строку.

Отже, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження, а наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, тому заява про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Також пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина п`ята статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи наведене, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області про поновлення процесуального строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови повернути позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.Ю. Алєксєєва