Постанова

від 29.11.2024 по справі 440/10903/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва

29 листопада 2024 р. Справа № 440/10903/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року по справі № 440/10903/24

за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2024 року позивач Територіальне управління Служби судової охорони у Полтавській області (далі - ТУ ССО у Полтавській області) звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Г.М. Нікогосяна від 16.08.2024 ВП № 74262662 про накладення штрафу в розмірі 5.100,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із поданням позову після закінчення строків, установлених законом, без зави про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Для усунення недоліків позивачу надано десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали суду шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.

25.09.2024 року на виконання вимог зазначеної ухвали позивачем надано до суду заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду, в якій зазначено, що відповідно до Положення про юридичну службу територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області, затвердженого наказом ТУ ССО у Полтавській області від 19.03.2024 № 74 (далі - Положення про юридичну службу) на юридичну службу ТУ ССО у Полтавській області покладено обов`язок та наділено правом звернення до суду з метою захисту та представлення інтересів Управління у суді. Відповідно до штатного розпису юридична служба ТУ ССО у Полтавській області налічує дві штатні посади: начальник юридичної служби та провідний спеціаліст юридичної служби. Однак, фактично з травня 2024 року в юридичній службі Управління налічується один співробітник, а одна посада є вакантною. З травня 2024 року обов`язки начальника юридичної служби тимчасово виконує провідний спеціаліст ОСОБА_1 . Відповідно до затвердженого графіку та на підставі наказу ТУ ССО у Полтавській області від 12.07.2024 року № 95в, провідному спеціалісту юридичної служби ОСОБА_1 надано відпустку на період з 12 по 30 серпня 2024 року. У подальшому, у зв`язку із сімейними обставинами ОСОБА_1 надано відпустку на період з 04 по 05 вересня 2024 року. Таким чином, через перебування у черговій щорічній відпустці та відпустці через сімейні обставини провідного спеціаліста юридичної служби ТУ ССО у Полтавській області ОСОБА_1 , а також відсутності в Територіальному управлінні інших співробітників з відповідною компетенцією у юриспруденції, ТУ ССО у Полтавській області не мало фактичної можливості підготувати та направити до суду впродовж 10-денного терміну позовну заяву та необхідні документи для оскарження рішення ДВС. Також зазначено, що в країні йде війна, постійні обстріли та, як наслідок, повітряні тривоги та необхідність перебування в укриттях, перебої з електропостачанням, доступом до мережі інтернет та інше, що ускладнило вчасно підготувати та подати до суду відповідні документи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року відмовлено у задоволенні заяви позивача ТУ ССО у Полтавській про поновлення процесуального строку звернення до суду. Позовну заяву ТУ ССО у Полтавській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови, з підстав, встановлених ч. 2 ст. 123 КАС України, повернуто позивачу.

Судове рішення обґрунтоване тим, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження, а наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ТУ ССО у Полтавській області, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року про повернення позовної заяви, поновити пропущений строк для подання позовної заяви та передати справу на розгляд по суті до Полтавського окружного адміністративного суду.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, по суті аналогічні наведеним у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що ТУ ССО у Полтавській області зверталось до відповідача із скаргою від 06.09.2024 року на дії виконавця щодо незаконного винесення постанови про накладення штрафу.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

За приписами ст. 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За частиною першою ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною третьою ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений ст. 74 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частини п`ятої ст. 74 Закону № 1404-VIII. рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За пунктом 9 частини четвертої ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З аналізу статті 55 Конституції України, статей 5, 9 КАС України випливає, що кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає свої права порушеними, і може розпоряджатися своїми вимогами на власний розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28.04.2021 року у справі № П/320/591/20 про те, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Водночас, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу.

Судом встановлено, що постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Г.М. Нікогосяна від 16.08.2024 року ВП № 74262662 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн отримано позивачем 26.08.2024 року.

Отже, позивач з 26.08.2024 року знав про існування спірної постанови про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн від 16.08.2024 року ВП №74262662.

Таким чином, з урахуванням вимог ч.2 ст. 287 КАС України, ст. 74 Закону № 1404-VIII строк звернення до суду сплив 05.09.2024 року.

Однак, з даним адміністративним позовом ТУ ССО у Полтавській області звернулось до суду лише 13.09.2024 року.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що труднощі в організації належного виконання обов`язків працівниками ТУ ССО у Полтавській області не можуть вважатися об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають звернутись із позовною заявою у строк, встановлений законом.

Щодо посилань позивача ТУ ССО у Полтавській області на дію воєнного стану в Україні, колегія суддів зазначає наступне.

Питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 року у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 року у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 року у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі № 520/11225/23.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів критично оцінює посилання позивача на введення воєнного стану в Україні, регулярні ракетні обстріли та вимкнення електроенергії, оскільки позивачем на надано доказів того, що саме ці обставини ускладнили можливість подання позовної заяви на протязі з 06.09.2024 року до 13.09.2024 року.

Відповідно до частини третьої ст. 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

06.09.2024 року, незважаючи на наведені труднощі, ТУ ССО у Полтавській області (боржником у ВП № 74262) була подана скарга (в порядку ст.74 Закону № 1404-VIII) на постанову державного виконавця від 16.08.2024 року ВП № 74262662 про накладення штрафу.

Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 року у справі № 823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Таким чином, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що наведені представником позивача підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у строк, встановлений ст.287 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду та необхідність повернення позовної заяви ТУ ССО у Полтавській області позивачу.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 312, 313, 315, 316, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова