Ухвала

від 30.09.2024 по справі 460/11354/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

30 вересня 2024 року м. Рівне№460/11354/24

Рівненський окружний адміністративний суд складі судді Максимчука О.О. після одержання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." до Головного управління ДПС у Рівненській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, перевіривши виконання вимог статтей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (далі - позивач) звернувся через свого адвоката Бурму Олексія Віталійовича (далі - представник/адвокат позивача) до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення рішення №764517000701 від 24.05.2024 про застосування до позивача пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 6966754,12 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною 1 статті 5 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частина 2 статті 9 КАС України).

Статтею 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Водночас, приписами статтей 160, 161, 172 КАС України обов`язкові вимоги до форми і змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, а також правила об`єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог.

Умовами прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161, 172 КАС України, а також дотриманні визначених статтею 122 КАС України строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, які мають бути дотримані особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Однак, подана позивачем до суду позовна заява не відповідає деяким вимогам, які встановлені наведеними вище приписам КАС України для позовної заяви, як умовам її прийнятності до розгляду адміністративним судом, а саме вимогам:

- частини 8 статті 160 та частини 3 статті 161 КАС України, оскільки до позовної заяви позивач не додав документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, і в позовній заяві не зазначені передбачені законом підстави звільнення позивача від сплати судового збору, якщо така позовна заява подана особою (позивачем), яка є звільненою від сплати судового збору відповідно до закону;

- частини 6 статті 161 КАС України, оскільки звернувшись до суду із вказаним позовом (позовною заявою) позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, однак не зазначив у позові і не додав до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

1. Вирішуючи питання про наявність передбачених приписами частини 8 статті 160 та частини 3 статті 161 КАС України підстав для залишення позовної заяви без руху, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регламентовані Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3674-VI), частиною 1 статті 4 якого визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3028,00 грн.

Частиною 2 статті 4 Закону №3674-VI встановлені ставки судового збору, зокрема і за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Частиною 3 статті 6 Закону №3674-VI визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, а у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивач подав до суду свій адміністративний позов (позовну заяву) у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, і вказаний позов фактично містить 1 вимогу майнового характеру.

Тому відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства позивач за подання до суду вказаного позову (позовної заяви) зобов`язаний сплатити судовий збір із розрахунку 1,5% від суми позовних вимог, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, тобто у сумі 24224,00 грн (3028,00х10х0,8).

Водночас, якщо позивач є особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, то він зобов`язаний у позовній заяві (або окремій заяві) зазначити наявні конкретні передбачені законом підстави для звільнення позивача від сплати судового збору та надати для суду відповідні докази на підтвердження факту наявності таких підстав.

Однак, ні у тексті позовної заяви, ні у доданих до неї документах позивач всупереч приписам частини 8 статті 160 КАС України не зазначив про наявність передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а також всупереч приписам частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви не додав документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Тому для усунення вказаного недоліку позовної заяви позивач зобов`язаний сплатити (доплати) судовий збір у сумі 24224,00 грн та подати до суду про це відповідні підтверджуючі платіжні документи, або подати до суду окрему заяву, в якій зазначити наявні конкретні передбачені законом підстави для звільнення позивача від сплати судового збору та надати для суду відповідні докази на підтвердження факту наявності таких підстав.

2. Вирішуючи питання про наявність передбачених приписами частини 6 статті 161 КАС України підстав для залишення позовної заяви без руху, суд виходить з такого.

Як зазначено вище судом, право на судовий захист не є абсолютним, законодавством встановлені вимоги, зокрема, і щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків звернення до адміністративного суду.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Правові висновки щодо порядку застосування норм статті 118 КАС України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20, від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20, від 1 червня 2022 року у справі № 460/100/21, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21.

За загальними правилами, визначеним частинами 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України). Водночас, приписами частини 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду. Зокрема, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

У постанові від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову від 26.11.2020 року у справі 500/2486/19, в якій зазначив, що строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання встановлений безпосередньо пунктом 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України і становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пунктів 56.17 цієї статті. Як наслідок, Верховний Суд зазначив, що колізія між нормами пунктів 56.18 і 56.19 статті 56 Податкового кодексу України відсутня.

Таким чином, строк на оскарження рішення, винесеного податковим органом у позивача за нормами діючого законодавства обраховується як шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, що рішення оскаржене в адміністративному порядку не було, в разі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду складає один місяць.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 1 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже відповідно до усталеної судової практики застосування вказаних норм, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

Наведені вище висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 17.09.2021 у справі №420/473/20, від 05.07.2023 року у справі №380/15396/22, від 13.02.2024 у справі №140/9165/23 та інших.

Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 колегія суддів зазначила про те, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

З у рахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №420/1782/23, де вказав, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Дослідивши матеріали позовної заяви з додатками суд встановив, що позивач подав до суду свій адміністративний позов (позовну заяву) з приводу оскарження податкового повідомлення-рішення №764517000701, винесеного відповідачем 24.05.2024.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до Державної податкової служби України в порядку процедури адміністративного оскарження, встановленого пунктом 56.17 Податкового кодексу України. За результатом розгляду скарги ТОВ «Р.И.Т.М.» Державною податковою службою України винесено рішення від 25.07.2024 за №22692/6/99-00-06-010206, яким було відмовлено позивачу в задоволенні скарги.

Водночас, із позовом до суду з позовною заявою позивач звернувся 25.09.2024, тобто із пропуском місячного строку звернення, передбаченого пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України для оскарження податкового повідомлення - рішення №764517000701 від 24.05.2024.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт своєчасного звернення позивача до суду із позовом, а також заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтуванням та доказами поважності причин пропущення строку звернення до суду із позовом. А тому позивачу слід усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з письмовими поясненнями і доказами на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду, вказавши причини, які є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення особи, були пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а також точна сума судового збору, яку необхідно сплатити або доплатити, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі.

У зв`язку з наведеним та керуючись статтями 122, 160, 161, 172, 169 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." до Головного управління ДПС у Рівненській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення (отримання) позивачу або преставнику/адвокату позивача цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме подання позивачем до суду:

- заяви позивача із обґрунтуванням та доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору або подання позивачем до суду оригіналу платіжного документа про сплату позивачем за подання позовної заяви до Рівненського окружного адміністративного суду судового збору у сумі 24224,00 грн за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Рівненській області/Рівнен.міс.тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38012494; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA168999980313191206084017527; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу 101 код за ЄДРПОУ (для платника юридичної особи) / РНОКПП (для платника фізичної особи); Судовий збір, за позовом ПІБ чи назва позивача, Рівненський окружний адміністративний суд;

-заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які пред`явлені поза межами встановленого законом строку для звернення за захистом, із відповідними обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску вказаного строку щодо цих позовних вимог.

4. Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

5. Копію цієї ухвали надіслати позивачу і його представнику (за наявності).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Олександр МАКСИМЧУК