Постанова

від 30.09.2024 по справі 420/6795/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6795/24

Головуючий в І інстанції: Попов В.Ф.

Дата та місце ухвалення рішення: 29.05.2024 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ас-Транс Юг» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ас-Транс Юг» до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ас-Транс Юг» (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач), третя особа - Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ 058651 від 18.12.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ас-Транс Юг» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення заявленого позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що водієм транспортного засобу під час перевірки було надано перевіряючим особам копію витягу з дозволу, а не безпосередньо сам витяг з дозволу, однак, вказаний документ посадовою особою прийнято не було. Разом з цим, апелянт вказує, що водієм було повідомлено перевіряючим особам про використання змінного/резервного автобусу, на який відповідачем не було видано окремого витягу. Оскільки вина позивача є похідною від невиконання відповідачем свого обов`язку з видачі позивачу відповідного документа (витягу з дозволу), апелянт вважає, що оскаржувана постанова №ПШ 058651 від 18.12.2023 року є протиправною.

Крім того, позивач вважає, що при вирішенні справи судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки справа не розглянута в 60-денний строк, визначений ст. 258 КАС України.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ас-Транс Юг» залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року залишити без змін.

Від товариства до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому апелянт підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.11.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на а/д М-14 Одеса-Мелітополь 21 км + 434 м, згідно з направленням на перевірку №046/13 від 09.11.2023 року, було проведено рейдову перевірку транспортного засобу MERCEDES BENZ, д.р.н. НОМЕР_1 .

Під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: на момент перевірки відсутній витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування, чим порушено ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР017688 від 16.11.2023 року.

На підставі складеного акту перевірки, Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.12.2023 року №ПШ058651, якою до ТОВ «Ас-Транс Юг», відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач оскаржив її до суду першої інстанції.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що при здійснені пасажирських перевезень у водія повинен бути саме оригінал витягу з дозволу, форма бланку якого встановлена Порядком № 279, а не його копія, а тому, надання копії витягу з дозволу замість оригіналу на транспортний засіб, який не відповідає вимогам Дозволу, не спростовує правомірності накладеного на позивача адміністративно-господарського штрафу.

Також, суд першої інстанції вказав, що оскільки дозвіл на перевезення пасажирів було видано позивачу для здійснення перевезень на транспортних засобах, які мають не менше 28 місць для сидіння, а перевезення пасажирів на цьому маршруті було здійснено транспортним засобом, який має 18 місць для сидіння, то перевезення здійснювалось з порушенням вимог встановлених зазначеним дозволом.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III) цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1 п. 4 зазначеного Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок - №1567) визначено процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

В п.п. 20-22 Порядку №1567 зазначено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Відповідно до п.п. 25, 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Відповідно до п.п. 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до частин 1, 2 статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 31 Закону № 2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 40 Закону №2344-III водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стало не надання водієм під час перевірки витягу з дозволу на перевезення, передбаченого ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» за маршрутом «Миколаїв-Одеса».

Порядок видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 травня 2010 року № 279 «Про затвердження форми дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, порядку його видачі та анулювання» (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14.09.2016 року №316) (далі - Порядок № 279).

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 279 передбачено порядок та підстави видання автомобільному перевізнику дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування.

Відповідно до п.2.3 Порядку № 279 дозвіл на перевезення видається, зокрема, на п`ять років - у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності рухомого складу, запропонованого автомобільним перевізником, якого визнано переможцем, умовам конкурсу та у випадку, передбаченому підпунктом «б» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності умов обслуговування, запропонованих автомобільним перевізником, який посів друге місце, умовам конкурсу.

У відповідності до п. 3.3 Порядку № 279 до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу.

Відповідно до п.3.6 Порядку № 279 до витягу з дозволу на перевезення вносяться: найменування, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) або код згідно з ЄДРПОУ та місцезнаходження (місце проживання) перевізника; назва маршруту; номери рейсів; режим руху (приміські маршрути) або порядок здійснення перевезень (міжміські маршрути); термін дії дозволу на перевезення; дата видачі дозволу на перевезення; дата видачі витягу з дозволу на перевезення; розклад руху автобусів на маршруті (міжміські маршрути або приміські маршрути з кількістю оборотних рейсів до 40 включно протягом доби) або інтервали руху протягом доби (приміські маршрути з кількістю відправлень більше 40 протягом доби); інформація про транспортні засоби (рік виготовлення автобусів та параметри їх комфортності залежно від протяжності автобусного маршруту та видів сполучень), що використовуватимуться для перевезення пасажирів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 30 Правил №176 перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

З аналізу вище наведеної норми права вбачається, що у водія повинен бути саме оригінал витягу з дозволу, форма бланку якого встановлена Порядком №279, а не його копія.

Отже, з системного аналізу діючого законодавства слідує, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі, в оригіналі, а не у вигляді копії, оскільки до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу (пункт 3.3 розділу III Порядку № 279).

Таким чином, витяг з дозволу є «іншим документом, передбаченим законодавством», оскільки його наявність в автобусі передбачена нормативно - правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України №176 та саме у оригіналі, а не у вигляді копії, як це було зроблено позивачем.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час здійснення перевезення водій повинен мати при собі витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування затвердженого зразка, тобто, оригінал документу, виконаний на фірмовому бланку.

З матеріалів справи вбачається, що при здійснені перевірки транспортного засобу MERCEDES BENZ, д.р.н. НОМЕР_1 , у зв`язку з тим, що перевезення пасажирів здійснювалось за відсутності витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби безпеки на транспорті складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.11.2023 року про порушення позивачем абз.3 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», на підставі якого відповідачем винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 18.12.2023 року у розмірі 17 000 грн.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що при проведенні перевірки водієм було надано перевіряючим особам копію витягу з дозволу на перевезення пасажирів, однак вказаний документ до уваги перевіряючими особами прийнято не було.

Колегія суддів спростовує вказані доводи апелянта, оскільки законодавець чітко встановив обов`язок водія мати і надавати під час проведення перевірки працівникам Укртрансбезпеки обов`язкові документи визначені статтею 39 Закону №2344-ІІІ при здійсненні ним регулярних пасажирських перевезень, в тому числі і передбаченого п.30 постанови Кабінету Міністрів України №176 - витягу з дозволу (саме його оригінал), а автомобільного перевізника забезпечити його наявність у такого водія.

Тобто, на момент здійснення перевірки, водієм повинен надаватися витяг з дозволу в оригіналі і тільки на той рейс, який виконує водій на момент перевірки.

При цьому, колегія суддів вказує, що надання копії такого витягу не свідчить про належне виконання норм законодавства, оскільки видача кількості таких витягів є необмежена, що передбачено пунктом 3.3 розділу III Порядку № 279.

Колегія суддів зазначає, що інші замінники та форми відтворення змісту цього документу (копії витягу з дозволу) не замінюють обов`язку водія надавати витяг з дозволу затвердженого зразка, тобто оригінал документу виконаний на фірмовому бланку, як єдиний, унікальний та основний вид цього документу, який і є юридично значимим документом, що повинен бути у водія при здійсненні перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах.

Також, колегія суддів спростовує посилання апелянта на те, що вина позивача є похідною від невиконання відповідачем свого обов`язку з видачі позивачу відповідного документа (витягу з дозволу), виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, відповідно до 3.3 Порядку №279 визначено, що до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу, тобто видача кількості таких витягів є необмежена, та залежить виключно від потреби автомобільного перевізника, що передбачено пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку №279.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належна організація роботи та управління суб`єктом господарювання, враховуючи, що видача кількості таких витягів є необмеженою та залежить виключно від потреби автомобільного перевізника, виключає використання будь-яких копій документів.

Колегія суддів наголошує, що водій повинен мати при собі не оригінал дозволу на перевезення, а лише витяг з дозволу на перевезення (оригінал), який видається в необхідній кількості для наявності такого витягу у кожного водія окремого транспортного засобу перевізника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було забезпечено водія транспортного засобу MERCEDES BENZ, д.р.н. НОМЕР_1 оригіналом витягу з дозволу, який відноситься до інших документів, передбачених законодавством у відповідності до ст.39 Закону №2344-ІІІ, про що зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.11.2023 року, а також не заперечується позивачем по справі.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про застосування до ТОВ «АС-ТРАНС ЮГ» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн, відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є правомірною та скасуванню не підлягає.

Також, в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки справа не розглянута в межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта з огляду на те, що ч. 3 ст. 317 КАС України містить перелік обов`язкових підстав порушення норм процесуального права для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, відповідно до якого порушення строку розгляду справи судом першої інстанції не є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ас-Транс Юг» залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 30.09.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька