Постанова

від 30.09.2024 по справі 420/4292/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4292/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року у справі №420/4292/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

09.02.2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» (далі позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №9791534/36769908 від 26.10.2023 року, №9791531/36769908 від 26.10.2023 року, №9791532/36769908 від 26.10.2023 року, №9791533/36769908 від 26.10.2023 року, №9791535/36769908 від 26.10.2023 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 20.10.2022 року, №2 від 20.10.2022 року, №3 від 20.10.2022 року, №1 від 21.10.2022 року, №2 від 21.10.2022 року, складені товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСІНДІКАТ» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних прийнято контролюючим органом без належної перевірки достовірності та аналізу наданих Товариством документів, не містить обґрунтувань щодо того, яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

За ствердженням позивача, контролюючому органу надано вичерпний перелік документів, необхідний для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, а також пояснення стосовно причин та підстав подання на реєстрацію податкових накладних.

На переконання Товариства, під час прийняття оскаржуваних рішень суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішень, що свідчить про наявність підстав для їх скасування.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 17 квітня 2024 року прийнято рішення, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №9791534/36769908 від 26.10.2023 року, №9791531/36769908 від 26.10.2023 року, №9791532/36769908 від 26.10.2023 року, №9791533/36769908 від 26.10.2023 року, №9791535/36769908 від 26.10.2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 20.10.2022 року, №2 від 20.10.2022 року, №3 від 20.10.2022 року, №1 від 21.10.2022 року, №2 від 21.10.2022 року, складені товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСІНДІКАТ» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу не було достатніх правових підстав для відмови Товариству у реєстрації поданих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Такий висновок суду мотивований тим, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є обґрунтованим та вмотивованим, та не містять переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття, оскільки не встановлюють, які саме первинні документи позивач не надав податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних позивача.

Зокрема, окружний адміністративний суд зауважив, що в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних контролюючий орган не вказав конкретний перелік документів, який платник має надати для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а зазначив загальний їх перелік. Позивач на виконання пропозиції податкового органу надавав пояснення та первинні документи, які, на думку платника, підтверджують проведення господарських операцій. Як наслідок, відмовляючи в реєстрації податкових накладних, контролюючий орган указав на ненадання позивачем повного обсягу документів, однак перелік ненаданих документів не зазначив.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що позивачем надавалися для контролюючого органу відповідні пояснення та копії первинних документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, і такі документи давали можливість контролюючому органу встановити обставини вчинення таких господарських операцій. Водночас, зазначені дії контролюючим органом вчинені не були.

23 квітня 2024 року представником Товариства подано заяву про відшкодування судових витрат, зокрема витрат пов`язаних із розглядом справи у суд першої інстанції у розмірі 50 000 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року у справі №420/4292/24 заяву Товариства про стягнення витрат на правничу допомогу - задоволено частково.

Зокрема, присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 1 500 грн. 00 коп. (одна тисяча п`ятсот гривень нуль копійок).

Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений Товариством до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку повинен бути зменшений.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції по суті позовних вимог, Головним управлінням ДПС у м. Києві (далі скаржник, податковий/контролюючий орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної, визначений приписами пункту 5 Порядку від 11ю12.2019 року №1165.

Як стверджував скаржник, при розгляді документів комісія уповноважена надавати оцінку поданим первинним документам в частині підтвердження/не підтвердження ними реальності господарської операції та/або достатності наданих документів для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

У свою чергу, у спірному випадку підставою для відмови у реєстрації податкових накладних є обставини подання Товариством копій документів, складених із порушенням законодавства. Зазначені обставини позбавили можливості підтвердити реальність здійснення господарських операцій, по яких виписані податкові накладні.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» не скористалося своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, яке у відповідності до вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Разом з цим, не погоджуючись із додатковим рішенням суду, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване додаткове рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні відповідної заяви.

В якості підстави для скасування додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року у справі №420/4292/24 скаржник зазначає, що понесені Товариством витрати є неспівмірними зі складністю справи.

В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Зокрема, як з`ясовано апеляційним судом та установлено судом попередньої інстанції, з метою здійснення власної господарської діяльності, 03 жовтня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» та приватним підприємством «ЕКОФРЕШ» укладено Договір поставки №0310, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується передати у власність ПП «ЕКОФРЕШ», а ПП «ЕКОФРЕШ» зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар.

За результатами здійснення господарських операцій, ТОВ «Агросіндікат» складено податкові накладні №1 від 20.10.2022 року, №2 від 20.10.2022 року, №3 від 20.10.2022 року, №1 від 21.10.2022 року, №2 від 21.10.2022 року, які подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних. (т.1 а.с.24-25, 27-28, 30-31, 33-34, 36-37)

Вище зазначені податкові накладні згідно до отриманих квитанцій доставлені до Державної податкової служби України, але їх реєстрацію зупинено. З посиланням на п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України податковим органом зазначено, що платник податку, яким подано податкову накладу відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку». У зв`язку з цим, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. (т.1 а.с.26, 29, 32, 35, 38)

З огляду на зазначене, ТОВ «Агросіндікат» засобами електронного зв`язку на адресу податкового органу направлено в електронній формі повідомлення про подання пояснень зі скан-копіями документів до господарських операцій, по яких виписані податкові накладні.

Водночас, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення №9791534/36769908 від 26.10.2023 року, №9791531/36769908 від 26.10.2023 року, №9791532/36769908 від 26.10.2023 року, №9791533/36769908 від 26.10.2023 року, №9791535/36769908 від 26.10.2023 року про відмову в реєстрації податкових накладних №1 від 20.10.2022 року, №2 від 20.10.2022 року, №3 від 20.10.2022 року, №1 від 21.10.2022 року, №2 від 21.10.2022 року.

Підставою для прийняття вказаних рішень стало надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.

Додаткова інформація стосовно конкретних документів:

«первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг».(т.1 а.с.39-48)

Так, приписами частини 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З огляду на положення цієї норми, у платника податку на додану вартість виникають податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а відтак і обов`язок зареєструвати податкові накладні, за першою із подій: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок, або дата відвантаження товарів.

Подібний підхід щодо необхідності реєстрації податкової накладної за правилом першої, передбаченої пунктом 187.1 статті 187 ПК України, події був застосований Верховним Судом у постанові у справі № 360/2460/20, а також у постанові від 01 грудня 2021 року у справі №600/1878/20-а.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У підпункті 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, єдиним реєстром податкових накладних є реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно із наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно із абзацами першим, другим, п`ятим, десятим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України установлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема:

- відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу;

За результатами перевірки, визначеної пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

01 лютого 2020 року набув чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165.(далі Порядок № 1165)

Зокрема, цим Порядком визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1), повноваження комісії контролюючого органу, яка приймає рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, порядок прийняття рішення комісією тощо (далі - Порядок № 1165).

У відповідності до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Критерії ризиковості платника податку наведені у додатку 1 до Порядку №1165, які є вичерпним переліком. Пунктом 8 вказаного Додатку передбачено одним із критеріїв:

«у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».

Приписами пункту 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі установлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої установлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути договори, зокрема:

- зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

- інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

У затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме:

- у зв`язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності

або

- з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від … р. №.

При цьому, Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Отже, Порядком № 1165 установлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника ПДВ Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 року (далі - Порядок №520).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Апеляційний суд наголошує, що висновки Верховного Суду у питанні застосування норм Порядку №520 та Порядку №1165 є сформованими і усталеними.

Так, у постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 7 грудня 2022 року у справі №500/2237/20 вказав, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів звертає увагу, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним. Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/18 та від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 5 січня 2021 року у справі №640/11321/20 зазначив:

«незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.».

Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий Товариством на виконання вимог Порядку №520 обсяг документів був достатній для цілей реєстрації відповідних податкових накладних.

Як установлено судом першої інстанції, у квитанціях не конкретизовано, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованих квитанцій вимогам до них, які визначені пунктом 11 Порядку № 1165.

Формальне зазначення у квитанціях пропозиції "надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН" є лише дублюванням норми підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165.

Умови такої пропозиції дають підстави позивачу самостійно визначати перелік необхідних документів, що в подальшому виключає посилання відповідача на їх недостатність чи неповноту та спростовує доводи податкового органу про недостатність документів, поданих Товариством на підтвердження реальності проведених операцій.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що жодних відомостей стосовно господарських операцій з контрагентами відповідач у квитанціях не зазначає, але витребує документи та пояснення, які спростовують цю податкову інформацію, не зазначаючи при цьому їх перелік.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідають критерію обґрунтованості.

Апеляційний суд враховує, що в даному випадку, квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містили переліку документів, які необхідно було подати для прийняття контролюючим органом рішення про їх реєстрацію.

Отже, оскаржувані відмови містять лише загальне твердження без зазначення, які саме документи складені з порушенням законодавства, які вимоги законодавства порушено при складанні документів та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Зважаючи на наведену вище практику Верховного Суду щодо застосування норм Порядку №520 та Порядку №1165, вказані обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для реєстрації податкових накладних, підтверджують висновки суду першої інстанції про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені податковим законодавством, необхідні для реєстрації податкових накладних.

Натомість, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами правомірності спірних у справі індивідуальних актів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав на обґрунтованість позовних вимог.

З приводу доводів апеляційної скарги контролюючого органу на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року, судова колегія зазначає про таке.

Згідно із приписами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, ураховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

В постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 280/1765/19 зазначено, що до переліку документів, які підтверджують витрати на правничу допомогу та які підлягають дослідженню судами відносяться договір про надання допомоги (або доручення), документи, якими підтверджується оплата послуг (робіт): (рахунок на оплату, квитанція до прибуткового ордеру, платіжне доручення про оплату, касові та фіскальні чеки, документи на відрядження тощо). Відсутність підтверджуючих документів матиме наслідком відмову в задоволенні стягнення таких витрат.

Колегією суддів установлено, що предметом спору у справі №420/4292/24 є перевірка правомірності рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Згідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Таким чином, судом першої інстанції здійснено розгляд даної справи, як справи незначної складності, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

З огляду на матеріали справи з`ясовано, що відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №28/12-23 від 28 грудня 2023 року, укладеного між позивачем та адвокатом Юріним А.В., витрати Товариства на професійну правничу допомогу становлять 10 000 грн. за оскарження одного рішення податкового органу про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

12 січня 2024 року між позивачем та адвокатом Юріним А.В. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №12/01-24 від 12 січня 2024 року, згідно до змісту якого адвокатом Юріним А. В. надано, а позивачем прийнято юридичні послуги з підготовки позовної заяви щодо оскарження рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9791534/36769908, 9791531/36769908, 9791532/36769908, 9791533/36769908, 9791535/36769908 від 25 жовтня 2023 року на загальну суму 50 000 грн.

Відтак, для підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у рамках Договору про надання правової допомоги №28/12-23 від 28 грудня 2023 року, позивач надав копію Договору про надання правової допомоги №28/12-23 від 28 грудня 2023 року та копію Акту приймання-передачі наданих послуг №12/01-24 від 12 січня 2024 року з описом наданих адвокатом Юріним А. В. юридичних послуг (копії договору та акту містяться в матеріалах справи).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет позову, зміст і характер наданих послуг, оскільки справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на незначну складність спору та невеликий обсяг доказів, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що співмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду даної справи в суді першої інстанції є розмір 3000 грн.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року у справі №420/4292/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агросіндікат» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький