Постанова

від 30.09.2024 по справі 640/4534/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/4534/20 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Карпушової О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛХП Україна" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛХП Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2019 року № 000655501, № 000656501, № 000657501, № 000659501, № 000658501.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 18.11.2019 №000655501, №000656501, №000657501, №000659501, №000658501.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі №640/4534/20 замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096798). Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛХП Україна» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.11.2019 №000655501, №000656501, №000657501, №000659501, №000658501.

В апеляційних скаргах відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛХП Україна» (код ЄДРПОУ 39807977) зареєстровано 28.05.2015, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області, Броварська ДПІ (м.Бровари). Видами діяльності за КВЕД є: 31.09 Виробництво інших меблів (основний); 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.02 Виробництво кухонних меблів; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.21 Виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» з питань, що стали предметом заперечення на акт від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14; пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.6 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями); пунктів 5, 6, 7, 10, 11, 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897, з урахуванням змін, унесених наказом від 19.10.2018 №842, пункту 5 П(С)БО №15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), пункту 5 П(С)БО №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 5834057 грн., в тому числі по періодах:

- за 2016 рік на суму 1 423 435 грн.;

- за 2017 рік на суму 2 218 120 грн.;

- за 2018 рік на суму 1 748 650 грн.;

за 1 квартал 2019 року на суму 443 852 грн. та встановлено завищення від`ємного значення з податку на прибуток за 2016 рік на суму 772 700 грн.;

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44; пункту 198.5 статті 198; пункту 187.1 статті 187; пункту 188.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями); Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "3апаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року №751/4044; пункту 2 статті 3, статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 9697480 грн., в тому числі по періодах:

за грудень 2017 року на суму 3 328 165 грн.;

за грудень 2018 року на суму 4 924 649 грн.;

за березень 2019 року на суму 1 444 666 грн., та встановлено завищення суми податку, що підлягав бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (ряд. 20.2.1 декларації) в сумі 1 923 630 грн., в тому числі по періодах:

за грудень 2017 року на суму 1 035 102 грн.;

за грудень 2018 року на суму 609 270 грн.;

за березень 2019 року на суму 279 258 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за березень 2019 року у розмірі 217587 грн.;

- статті 1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 №734/99. Станом на 01.01.2017 не здійснено реєстрацію боргових зобов`язань перед нерезидентом запозичених коштів по Договору позики №1 від 13.08.2015, що укладений з компанією «ХК-Лаймхольцпрофі.де Гмбх» в сумі 169 825,00 євро (Гривневий еквівалент за курсом НБУ на дату виникнення не погашеної позики, строк погашення якої настав 31.12.2016, 28,4226 гривень/євро становить 4 826 868,045 гривень);

- пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2016-2019 роки в розмірі 50 935,98 грн.;

- частини першої пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016-2019 роки. в розмірі 61 631,76 грн.;

- підпункту 1.4 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2016-2019 роки, в розмірі 4 202,16 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 18.11.2019 №000655501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 7 292 571,25 грн. (за податковими зобов`язаннями у розмірі 5 834 057,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 458 514,25 грн.);

- від 18.11.2019 №000656501, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 772 700,00 грн.;

- від 18.11.2019 №000657501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 121 850,00 грн., (за податковим зобов`язанням у розмірі 9 697 480,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2 424 370,00 грн.);

- від 18.11.2019 №000659501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 2 404 537,50 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування 1 923 630,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 480 907,50 грн.);

- від 18.11.2019 №000658501, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 217 587,00 грн.

За результатами розгляду скарги позивача на вищезазначені податкові повідомлення-рішення, рішенням Державної податкової служби України від 06.02.2020 №4680/6/99-00-08-05-01-06 скарга в частині оскарження податкових повідомлень рішень від 18.11.2019 №000657501, №000658501, №000659501, №000655501, №000656501 залишена без задоволення, а вказані рішення - без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулося до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 4.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування-прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

З аналізу наведених норм законодавства, суд вважає, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Як вбачається з акта перевірки, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" приписів податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість зроблено з огляду на те, що перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Досліджуючи господарську діяльність позивача з вказаними контрагентами, судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності ТОВ «ЛХП Україна» укладено ряд договорів поставки, комісії, надання послуг з сушіння пиломатеріалів, зберігання, транспортного експедирування та перевезення пиломатеріалів, в тому числі з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Так, між ТОВ «ЛХП Україна» (покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавець) було укладено договори постачання пиломатеріалів №07/04-16 від 07.04.2016р., №17/06-16 від 15.06.2016р., відповідно до умов яких продавець зобов`язувався продати і передати у власність покупця пиломатеріали дубові обрізні або необрізні свіжопиляні, а покупець зобов`язувався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

На виконання умов вказаних вище договорів ФОП ОСОБА_1 поставлено на користь позивача дошку дубову необрізану свіжопиляну, брус дубовий свіжопиляний, дошку дубову обрізану свіжопиляну, у зв`язку із чим були виписані накладні №1від 25.04.2016р., №2 від 12.05.2016р., №3 від 13.05.2016р., №4 від 16.05.2016р., № 5 від 19.05.2016р., №6 від 17.06.2016р., №7 від 04.07.2016р., №8 від 05.07.2016р., №9 від 07.07.2016р., №10 від 07.07.2016р., №11 від 07.07.2016р., №12 від 07.07.2016р., №13 від 14.07.2016р., №14 від 17.07.2016р., №15 від 17.07.2016р., №16 від 02.09.2016р, №17 від 02.09.2016р.

В подальшому між ТОВ «ЛХП Україна» (покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавець) було укладено договір комісії №27/05-17 від 04.05.2017р.

За цим договором комісіонер зобов`язувався від свого імені, але за рахунок грошових коштів комітента, укласти необхідну кількість правочинів щодо пиломатеріалів, на умовах найбільш вигідних для комітента. Комітент, у свою чергу, зобов`язувався оплатити виконання та відшкодувати фактичні витрати, понесені комісіонером у зв`язку із вчиненням правочинів, сплатити винагороду комісіонеру та прийняти належне виконання договору.

На виконання зобов`язань за договором комісії №27/05-17 від 04.05.2017р. ФОП ОСОБА_1 поставлено на користь позивача обумовлені пиломатеріали, на підтвердження чого були складені накладні №1 від 17.05.2017р., №2 від 05.06.2017р., № 5 від 04.07.2017р., №6 від 05.07.2017р., №7 від 05.07.2017р., №8 від 05.07.2017р., №9 від 05.07.2017р., №10 від 27.07.2017р., №10/1 від 14.08.2017р., №10/2 від 14.08.2017р., №11 від 31.08.2017р., №12 від 08.09.2017р., №13 від 11.09.2017р., №14 від 25.09.2017р., №15 від 10.10.2017р., №16 від 11.10.2017р., №17 від 18.10.2017р., №18 від 18.10.2017р., №19 від 19.10.2017р., №20 від 14.11.2017р., №21 від 15.11.2017р., №22 від 28.11.2017р., №23 від 29.11.2017р., №24 від 05.12.2017р., №25 від 06.12.2017р., №26 від 07.12.2017р., №27 від 08.12.2017р., №5 від 05.08.2018р., №6 від 15.08.2018р., №8 від 29.08.2018р., №9 від 05.09.2018р., №10 від 20.09.2018р., №12 від 09.10.2018р., №13 від 18.10.2018р., №14 від 30.10.2018р., №15 від 19.11.2018р., №16 від 29.11.2018р., №17 від 29.11.2018р., №18 від 29.11.2018р., №19 від 05.12.2018р., №1 від 18.01.2019р.

Отримані пиломатеріали були оплачені позивачем у повному обсязі.

21.11.2016 між ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» (покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (продавець) було укладено договір постачання пиломатеріалів №21/11.

На виконання умов вказаного вище договору ФОП ОСОБА_2 поставлено на користь позивача дошку дубову необрізану свіжопиляну, брус дубовий свіжопиляний, дошку дубову обрізану свіжопиляну у зв`язку із чим були виписані накладні №1 від 21.11.2016р., №2 від 25.11.2016р., №3 від 29.11.2016р., №4 від 05.12.2016р., №5 від 06.12.2016р., №6 від 07.12.2016р, №7 від 20.12.2016р., №8 від 27.12.2016р.

04.05.2017р. між ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» (комітент) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (комісіонер) було укладено договір комісії №29/05-17.

На виконання зобов`язань за договором комісії №29/05-17 від 04.05.2017 ФОП ОСОБА_2 відвантажено на користь позивача пиломатеріали, на підтвердження чого були складені накладні №1 від 24.01.2017р., № 2 від 24.01.2017р., № 3 від 05.05.2017р., № 4 від 05.06.2017р., №5 від 22.06.2017р., № 6 від 22.06.2017р., №7 від 23.06.2017р., №8 від 26.06.2017р., №9 від 26.06.2017р., №10 від 26.06.2017р., №11 від 20.07.2017р., №12 від 25.07.2017р., №13 від 27.07.2017р., №14 від 31.07.2017р., №15 від 08.09.2017р., №16 від 11.09.2017р., №17 від 11.09.2017р., №18 від 11.09.2017р., №19 від 25.09.2017р., №20 від 25.09.2017р., №21 від 26.09.2017р., №22 від 26.09.2017р., №23 від 10.10.2017р., №24 від 11.10.2017р., №25 від 19.10.2017р., №26 від 15.11.2017р., №27 від 16.11.2017р., №28 від 28.11.2017р., №29 від 22.12.2017р., №1 від 26.12.2018р., №2 від 27.12.2018р., №1 від 21.01.2019р., №2 від 01.02.2019р., №3 від 25.02.2019р., №4 від 26.02.2019р., №5 від 01.03.2019р., №6 від 07.03.2019р., №7 від 14.03.2019р.

Отримані пиломатеріали були оплачені позивачем у повному обсязі.

Також, 01.02.2016р. між ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» (покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (продавець) було укладено договір постачання пиломатеріалів №05/02-16.

На виконання умов вказаного вище договору ФОП ОСОБА_3 відвантажено на користь позивача дошку дубову нарізану суху згідно видаткових накладних №РН-1103 від 11.03.2016р., №СФ-0000010 від 29.03.2016р., №1104 від 29.03.2016р.; дошку дубову нарізану суху згідно видаткових накладних №РН-000003 від 31.03.2016р., №РН-000004 від 05.04.2016р.; а також дошку дубову необрізану згідно накладних №1 від 13.10.2016р., №2 від 27.10.2016р., №3 від 27.10.2016р., №4 від 15.11.2016р., №5 від 23.11.2016р., №6 від 24.11.2016р., №7 від 07.12.2016р.

01.02.2017р. між ТОВ «ЛХП Україна» (комітент) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 ( комісіонер ) був укладений договір комісії №22/02-17.

На виконання зобов`язань за договором комісії №22/02-17 від 01.02.2017р. ФОП ОСОБА_3 поставлено на користь позивача обумовлені пиломатеріали, на підтвердження чого були складені накладні № 1від 05.01.2017р., № 2 від 09.01.2017р., № 3 від 24.01.2017р., № 4 від 27.01.2017р., №5 від 21.02.2017р., №6 від 24.02.2017р., №7 від 24.02.2017р., №8 від 01.03.2017р., №9 від 03.03.2017р., №10 від 14.03.2017р., №11 від 20.03.2017р., №12 від 20.03.2017р., №13 від 20.03.2017р., №14 від 21.03.2017р.,№15 від 23.03.2017р., №16 від 28.03.2017р., №17 від 18.03.2017р., №18 від 31.03.2017р., №19 від 11.04.2017р., №20 від 25.04.2017р., №21 від 25.04.2017р., №22 від 25.04.2017р., №23 від 25.04.2017р., №24 від 25.04.2017р., №25 від 04.07.2017р., №26 від 10.10.2017р., №27 від 09.11.2017р., №28 від 22.12.2017р., №29 від 28.12.2017р., №1 від 15.03.2018р., №2 від 19.03.2018р., №3 від 11.04.2018р., №4 від 10.05.2018р., №5 від 15.05.2018р., №6 від 21.05.2018р., №7 від 04.06.2018р., №8 від 11.06.2018р., №9 від 27.06.2018р., №10 від 10.07.2018р., №11 від 26.07.2018р.

Отримані пиломатеріали від ФОП ОСОБА_3 були оплачені позивачем у повному обсязі.

На виконання умов договорів комісій, між сторонами складені та підписані звіти-акти комісіонера про виконання договору комісії в період з лютого 2017 року по березень 2019 року (т.1 а.с. 113-225).

Суд зазначає, що предметом всіх вказаних вище договорів є свіжопиляні пиломатеріали, а для виробництва основної продукції позивачем використовується пиломатеріал дубовий камерної сушки, придбана сировина була відвантажена продавцями (комісіонерами) за місцезнаходженням сушильних комплексів, розташованих у АДРЕСА_1 , що повністю узгоджується з умовами договорів, укладених із згаданими фізичними особами - підприємцями.

Сушіння пиломатеріалів, придбаних у фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відбувалось на підставі договорів про надання послуг з сушіння пиломатеріалів, укладеними між позивачем та ТОВ «Т-І-М» (договір №2/5 від 30.06.2015р., т. 1 а.с.248-250), ТОВ «Прагос-Буд» (договір №2017/2704 від 05.05.2017р., т.1 а.с.254-256), а також ФОП ОСОБА_3 (договір 2/1712-18 від 17.12.2018р., т.1 а.с.258-260).

Умовами договорів сушіння пиломатеріалів передбачено, що роботи по розвантаженню і завантаженню пиломатеріалів здійснюється на території сушильних комплексів силами надавачів послуг з сушіння пиломатеріалів і включені у вартість таких послуг (пункт 3.3 договору №2/5 від 30.06.2015р. а.с.248 т.1; пункт 3.4 договору 2/1712-18 від 17.12.2018р. а.с.254. т.1).

Передача пиломатеріалів для сушіння оформлена актами прийому - передачі, оригінали яких надавались позивачем в ході проведення перевірки на вимогу ревізорів ГУ ДПС у Київській області. На підтвердження факту надання послуг з сушіння пиломатеріалів між сторонами складались акти виконаних робіт.

Після завершення процесу сушіння пиломатеріали були вивезені з села Порадівка, Київської області, а також з АДРЕСА_4 та доставлені до виробничого цеху позивача, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , автотранспортом, замовленим та оплаченим ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» на підставі договорів перевезення та договорів транспортного експедирування, укладених з ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ З ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ», ТОВ «Агрохімтрейд Україна», ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , договорів транспортного експедирування укладених з ТОВ «САНТРАНС ЛОГІСТИК», ФОП ОСОБА_7 , ТОВ «Логістична компанія «Владі-Транс» (т.1 а.с.312-335), що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт з надання транспортно-експедиційних послуг та послуг з автоперевезення, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Такі послуги були оплачені позивачем в повному обсязі.

Саме через те, що придбані пиломатеріали були відвантажені продавцями (комісіонерами) до місць їх сушіння (відвантаження свіжопиляних пиломатеріалів за місцезнаходженням виробничого цеху позивача не відбувалось), товарно-транспортні накладні на підтвердження факту їх подальшої доставки на адресу позивача після процесу сушіння були складені від імені надавачів послуг сушіння.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що придбання пиломатеріалів відбувалось за договорами поставки від 07.04.2016, 15.06.2016, 04.05.2017 (ФОП ОСОБА_1 ); 21.11.2016, 04.05.2017 (ФОП ОСОБА_2 ); 01.02.2016, 01.02.2017 (ФОП ОСОБА_3 ), а сушіння вказаних пиломатеріалів відбувалось відповідно договору з ФОП ОСОБА_3 з 17.12.2018, у зв`язку із чим представник відповідача робить висновок, що проміжок часу між придбанням пиломатеріалів до їх сушіння перевищує календарний рік, та, як наслідок, стверджує про нереальність таких операцій, суд зазначає наступне.

В акті перевірки описаний лише один договір про надання послуг з сушіння пиломатеріалів, а саме з ФОП ОСОБА_3 за №2/1712-18, що був укладений 17.12.2018р. Через це представник відповідача прийшов до помилкових суджень, що всі пиломатеріали, отримані за договорами поставок (комісії) від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 підлягали сушінню згідно договору про надання послуг сушіння з ФОП ОСОБА_3 .

В той же час, з актів приймання-передачі пиломатеріалів на сушіння та актів виконаних робіт згідно вище вказаного договору з ФОП ОСОБА_3 встановлено, що за цим договором була висушена лише невелика партія пиломатеріалів, а не весь об`єм пиломатеріалів, поставлених згаданими вище фізичними особами - підприємцями за період з 2016 по 2019 роки. До моменту укладення договору про надання послуг сушіння з ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «ЛХП Україна» зберігало пиломатеріали придбані у ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 на цій самій території в с. Порадівка, Київської області на підставі договору тимчасового платного зберігання з ТОВ «Т-І-М» №2/5/1 від 30.06.2015р. (а.с.251-253 т.1).

В подальшому ці пиломатеріали були висушені на підставі договору сушіння пиломатеріалів з ТОВ «Т-І-М» №2/5 від 30.06.2015р. (а.с.248-250 т.1).

Крім того, послуги з сушіння надавались позивачу також ТОВ «Прагос-Буд» на підставі договору №2017/2704 від 05.05.2017р. (а.с.254-256 т.1).

Представник позивача пояснив, що ТОВ «ЛХП Україна», як виробник меблів, може використовувати для виробництва лише пиломатеріали, що якісно висушені до відносної вологості 8-11% при м`якому режимі сушіння. В інакшому випадку використання у технологічному процесі недосушеної, або неякісно висушеної деревини призведе до розклеювання, розтріскування виробів, або виникнення в них інших дефектів сушіння, таких як модифікація кольору, потемніння або поява білих плям від грибкового ураження деревини, що виникає та проявляється під час сушіння деревини при жорстких високотемпературних режимах. Для одержання якісної сировини ТОВ «ЛХП Україна» сушить придбані свіжопиляні дубові пиломатеріали в сушильних камерах конвекційного типу, виключно при м`яких низькотемпературних режимах, з попереднім відстоюванням таких пиломатеріалів під навісом, що є попереднім атмосферним сушінням по суті, з метою запобігання виникнення деформації та розтріскування через напругу, що виникає в деревині. Дуб є твердою породою деревини, по твердості схожою з ясенем і буком, та найбільше піддається деформації, розтріскуванню та зміні кольору під час примусового сушіння, відповідно чим довше дубова сировина відстоюється в штабелях/пачках на відкритому повітрі без прямого впливу сонячних променів до безпосереднього сушіння такої сировини у сушильній камері, тим кращою буде якість та колір сировини. Світлий колір дубової сировини є особливо важливим для виконання експортних контрактів ТОВ «ЛХП Україна», оскільки європейські клієнти надають перевагу прозорому/ безкольоровому покриттю замовлених меблів, а меблеві щити взагалі не опоряджуються. Саме тому, для досягнення потрібної якості та збереження світлого кольору, цикл попереднього атмосферного сушіння може тривати від одного до чотирьох місяців, а камерного сушіння від двох до чотирьох місяців, в залежності від товщини дубового пиломатеріалу.

Позивач здійснює свою виробничу діяльність в орендованих виробничих приміщеннях, оскільки не має власної території з навісом для атмосферного сушіння та зберігання великого об`єму пиломатеріалів.

У зв`язку із цим, позивач уклав договір зберігання з ТОВ «Т-І-М», котре має достатню кількість площадок під навісом за місцем знаходження сушильного комплексу, а тому поставка матеріалів на територію ТОВ «Т-І-М» є доцільною та обґрунтованою для позивача. Договори тимчасового платного зберігання, надання послуг із сушіння пиломатеріалів з ТОВ «Т-І-М», ТОВ «Прагос-Буд», разом із поясненнями надавалися посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі 30.09.2019р., 08.10.2019 під час проведення позапланової перевірки. Акт про надання цих документів засвідчений підписами перевіряючих (а.с.152 т.12).

Первинні документи, складені між позивачем і його контрагентами, не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів позивача, а відтак підтверджують реальність вчинення господарських операцій.

В акті перевірки не міститься заперечень проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій (списання коштів), отримання економічної вигоди, що виражається в отриманні позивачем сировини та матеріалів для подальшого використання у виробничому процесі виготовлення продукції, із подальшою її реалізацією в митному режимі «експорту», є свідченням про спричинення описаними вище господарськими операціями реальних змін майнового стану позивача. Це також свідчить про реальність (фактичність) таких операцій та правомірності формування позивачем витрат із подальшим їх відображенням в бухгалтерському обліку.

Щодо тверджень відповідача про ненадання до перевірки первинних документів, в тому числі сертифікатів походження та якості (відповідності), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1., п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В ході проведення перевірки позивачем були надані всі оригінали первинних бухгалтерських документів, що підтверджують взаємовідносини із контрагентами-постачальниками, а саме фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Вказане підтверджується копіями супровідних листів про надання оригіналів первинних бухгалтерських документів перевіряючим в ході проведення перевірки, які, в свою чергу, були додані до позовної заяви (т.12 а.с.132-178).

Оригінали первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій з придбання пиломатеріалів у вказаних вище фізичних осіб - підприємців були оглянуті фахівцями ГУ ДПС у Київській області та описані в акті перевірки. За вказаних обставин твердження відповідача про ненадання до перевірки видаткових накладних, договорів на придбання пиломатеріалів, договорів про надання послуг на перевезення, актів прийому-передачі дошки дубової на сушіння є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

В свою чергу, сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів є обов`язковим документом під час здійснення експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів (п.3 Тимчасового порядку видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2005р. №1260).

Позивач в перевіряємому періоді не здійснював експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів за митний кордон України. Норми чинного законодавства не містять вимог щодо видачі сертифікатів про походження лісоматеріалів/пиломатеріалів, що є об`єктом товарообігу на внутрішньому ринку.

За вказаних обставин твердження відповідача щодо нереальності господарських операцій за договорами поставки/комісії, укладеними з фізичними особами підприємцями ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), через відсутність сертифікатів про походження пиломатеріалів, є безпідставним.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №805/4979/15-а зазначено: «Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність у платника сертифікатів само по собі не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій, оскільки сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок».

У постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №813/123/16 зазначено: «Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), слід зазначити, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення».

Водночас, в акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій із вказаними вище фізичними особами - підприємцями на підставі даних ІС «Податковий блок» про перехід платників до інших ДПІ, а також відомостей відділу планування контрольно-перевірочної роботи фізичних і самозайнятих осіб управління податків і зборів фізичних осіб ГУ ДПС у Київській області про відсутність відповідних суб`єктів господарювання за місцезнаходженням.

Проте відповідач не взяв до уваги те, що відомості ІС «Податковий блок» не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій, а факт переходу платника до інших ДПІ сам по собі не може слугувати доказом безтоварності операцій.

Більш того, ці відомості наведені контролюючим органом станом на момент написання акту перевірки (серпень-жовтень 2019 року), в той час як податкова перевірка проводилась за період з 01.01.2016 по 31.03.2019.

Доказів відсутності за місцезнаходженням таких суб`єктів господарювання у період з 01.01.2016 по 31.03.2019 в акті перевірки не наведено.

У постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №826/1389/14 зазначається, що доведеність податкового правопорушення полягає в комплексному досліджені всіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення та не є належним доказом, який спростовує або доводить реальність вчинення господарських операцій. Окрім цього, твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Відсутність у фізичних осіб - підприємців управлінського персоналу, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість надання послуг та фактичної поставки товарів позивачеві вказаними контрагентами, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляють правового значення виписаних ними первинних документів за реальними господарськими операціями, факт здійснення та оплата яких підтверджена документально; спрямованість укладених правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності з поставки пиломатеріалів та надання послуг, адже у комерційній діяльності поставка товару та надання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, відповідної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення правочинів, умовами яких передбачається відвантаження товару на склад кінцевого покупця, в тому числі із залученням сторонніх суб`єктів господарювання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.04.2020 по справі № 160/93/19, за якою будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2018 у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, збирання податкової інформації є етапом контрольно перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Щодо тверджень відповідача про економічну недоцільність укладення договорів комісії з фізичними особами-підприємцями, із виплатою комісійної винагороди у розмірі 8 683 400,00 грн, та можливості самостійної закупки сировини для своєї господарської діяльності, судом зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до штатного розпису ТОВ «ЛХП Україна» станом на 01.07.2016, чисельність працівників товариства становила 33 штатні одиниці, серед яких 3 штатні одиниці адміністрації, що включає посаду директора, помічника керівника, обліковця; 22 штатні одиниці виробничого цеху, що включає посади майстра виробничої дільниці, інженера з якості, головного механіка, операторів деревообробного обладнання, сортувальника матеріалів та виробів з деревини; 4 штатні одиниці сторожової служби, що включає посади охоронців-котельників.

З наведеного вбачається, що на момент укладення договорів комісії між позивачем та фізичними особами - підприємцями, в штатній структурі товариства не було передбачено посад фахівців, до посадових обов`язків яких входив пошук та придбання пиломатеріалів, які б відповідали всім вимогам виробничого процесу, як то менеджери з придбання свіжопиляної деревини.

Умовами вказаних вище договорів комісії встановлено, що за наслідками виконання зобов`язань за цими договорами, сторони підписують, серед іншого, звіти-акти (на всі суми оплат, в тому числі винагороду комісіонера та фактичні витрати). Форма звітів-актів комісіонера затверджена у додатку 2 до договорів комісії (а.с.94, 100, 105 т.1).

В подальшому комісійна винагорода комісіонерів була відображена в звітах-актах комісіонера про виконання договору комісії, що складались між сторонами в період з лютого 2017 року по березень 2019 року (а.с. 113-225 т.1).

Згідно звітів-актів комісіонера про виконання договору комісії розмір комісійної винагороди за договором комісії, виплаченої на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 складає 287 052 (двісті вісімдесят сім тисяч п`ятдесят дві гривні 06 коп.) грн.

Розмір комісійної винагороди за договором комісії, виплаченої на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складає 267 615,56 (двісті шістдесят сім тисяч шістсот п`ятнадцять гривень 56 коп.) грн.

Розмір комісійної винагороди за договором комісії, виплаченої на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 складає 178 711,74 (сто сімдесят вісім тисяч сімсот одинадцять гривень, 74 коп.) грн.

Всього комісійна винагорода фізичних осіб-підприємців за вказаними вище договорами комісії складає 733 379,36 (сімсот тридцять три тисячі триста сімдесят дев`ять гривень 36 коп.).

Ці розрахунки підтверджені у додатку 4 до висновку експерта №SE/02/2003-05, складеного 31 липня 2020р. за результатами проведення судової економічної експертизи, що міститься в матеріалах справи (а.с.109 т.15).

Суд зазначає, що в акті перевірки відсутнє твердження про економічну недоцільність укладення договорів комісії з фізичними особами-підприємцями, з огляду на можливість самостійної закупки сировини, а також відсутній розрахунок виплаченої позивачем комісійної винагороди на користь згаданих вище суб`єктів господарювання у розмірі 8 683 400,00 грн.

За наведеного, доводи представника відповідача щодо суми комісійної винагороди розмірі 8 683 400,00 грн., та як наслідок висновок про економічну недоцільність укладення таких договорів є необґрунтованими, спростовуються первинними документами, що містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 113-225) та висновком експерта (т.15 а.с.109), а відтак є безпідставними.

Хибність тверджень про наявність у позивача можливості самостійної закупки сировини підтверджується відсутністю в штаті товариства фахівців з посадовими обов`язками щодо пошуку сировини відповідного ґатунку та якості, щоб відповідала вимогам технологічного процесу товариства.

Щодо висновків акта перевірки про відсутність документального підтвердження списання матеріалів та сировини на виробництво готової продукції, в бухгалтерському обліку відсутня кореспонденція рахунків К-т 80 Д-т 23 за 2017 рік на суму 21 816 799,50 грн., за 2018 рік на суму 28 104 150,89 грн., за 1 квартал 2019 року на суму 9 272 536,45 грн., що вплинуло на формування зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вказує наступне.

Так, в акті перевірки зазначено, що товариством не підтверджено документально списання матеріалів та сировини на виробництво готової продукції, в бухгалтерському обліку відсутня кореспонденція рахунків К-т 80 Д-т 23 за 2017 рік на суму 21 816 799,50 грн, за 2018 рік на суму 28 104 150,89 грн, за 1 квартал 2019 року на суму 9 272 536,45 грн, а відтак позивачем порушено вимоги п.44.1, п 44.2 ст. 44, п.198.5 ст.198, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.187 Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за №751/4044; п.2 ст.3, ст.8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 9 697 480 грн., в тому числі по періодах: за грудень 2017 року на суму 3 328 165 грн.; за грудень 2018 року на суму 4 924 649 грн.; за березень 2019 року на суму 1 444 666 грн.

Типові форми первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів затверджено наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм перинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» №193 від 21.06.1996.

Порядок застосування цих документів визначений нормами вказаного вище наказу, а окремі аспекти їх використання наведено в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.2007, із змінами та доповненнями.

Для оформлення вибуття запасів, відпуск у виробництво сировини і матеріалів виконується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма №М-11) для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, розташованим за межами його території, а також стороннім організаціям.

Як зазначено у п.3.2 Методичних рекомендацій №2 накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма №М-11) оформлюється також надходження на склад запасів власного виробництва (готової продукції, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів). Картка складського обліку матеріалів (форма №М-12) застосовується для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром, заповнюється на кожній номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою (комірником, завідувачем складу). Записи у картці виконують на підставі первинних прибутково-видаткових документів у день, коли відбувається операція. Вибуття запасів для реалізації (крім товарів у роздрібній торгівлі) оформлюється товарно-транспортною накладною або накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, яку виписує уповноважена особа на основі господарського договору, дозволу керівника або іншої уповноваженої особи (п.3.14 Методичних рекомендацій №2).

Так в матеріалах справи наявні картки складського обліку матеріалів та накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) сировини/матеріалів для виготовлення продукції власного виробництва позивача - дерев`яних меблів (дубових стільниць, дубових ніжок до столів, дубових клеєних меблевих щитів) за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, відповідно до яких прослідковується рух (оприбуткування, списання (відпуск) у власне виробництво) сировини і матеріалів, придбаних позивачем для здійснення господарської діяльності по виготовленню (виробництву) меблів, які в подальшому реалізуються за експортними договорами (т.6 - т.12).

Вид сировини, що була списана у виробництво співвідноситься з документами, що підтверджують її придбання, а також технологічними картами (а.с.1-253 т.5).

Недотримання ТОВ «ЛХП Україна» методології списання матеріалів і сировини на виробництво готової продукції кореспонденцією рахунків дебет: субрахунка 231 кредит субрахунка 801 не може заперечувати факту використання сировини і матеріалів, що придбавались товариством протягом 2017 року - 1 кв. 2019 року, на власному виробництві готової продукції, та яка в подальшому реалізувалась позивачем за межами митної території України в митному режимі «експорт».

Факт здійснення позивачем експортних операцій підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, специфікаціями, інвойсами, пакувальними листами до інвойсів, вантажно - митними деклараціями. Асортимент експортованої продукції в повній мірі кореспондується з технологічними картами та накладними передачі готової продукції (т. 13 а.с.2-155, а.с.156-220, т.14 а.с.2-130), та не спростовується відповідачем.

Таким чином твердження податкового органу щодо відсутності документального підтвердження списання матеріалів і сировини, що обліковуються товариством на рахунку 20 «Запаси» у 2017 на суму 21 816 799,50грн., у 2018 році на суму 28 104 150,89 грн., у 1 кв.2019р. на суму 9 272 536, 45 грн. спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість підтверджується висновком експерта від 31.07.2020р. №SE/02/2003-05, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи.

Факт використання (списання) сировини і матеріалів, що придбавались ТОВ «ЛХП Україна» протягом 2017 року - 1 кв. 2019 року, для виробництва власної готової продукції, та яка в подальшому була реалізована позивачем за межами митної території України в митному режимі «експорт», підтверджується належним та допустимими доказами, а саме первинними документами, складеними відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в тому числі картками складського обліку матеріалів та накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) сировини і матеріалів, а відтак висновки податкового органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 9 697 480 грн на підставі п.198.5 ст.198, п187.1 ст.187, п.188.1 ст.187 ПК України, та відповідно завищення суми податку, що підлягав бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (ряд. 20.2.1 декларації) в сумі 1 923 630 грн., а також завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду за березень 2019р. у розмірі 217587 грн., є безпідставними.

Додатково суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем було надано висновок експерта від 31.07.2020 №SE/02/2003-05 за результатами проведення судової економічної експертизи, зі змісту якого вбачається, що на вирішення судової економічної експертизи поставлені наступні питання:

- Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо заниження товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» податку на прибуток на загальну суму 5 834 057,00 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік на суму 1 423 435,00 грн.; за 2017 рік на суму 2 218 120.00 грн.; за 2018 рік на суму 1 748 650,00 грн.; 1 квартал 2019 року на суму 443 852,00 грн.?

- Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо завищення товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» від`ємного значення з податку на прибуток за 2016 рік на суму 772 700.00 грн.?

- Чи підтверджується документально використання в господарській діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» матеріалів та сировини, що обліковувались товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» па рахунку 20 «Запаси» за 2017 рік на суму 21 816 799,50 грн., за 2018 рік па суму 28 104 150.89 грн., за 1 квартал 2019 року на суму 9 272 536.45 грн.?

- Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо заниження товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» податку па додану вартість па загальну суму 9 697 480,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2017 року на суму 3 328 165,00 грн.; за грудень 2018 року на суму 4 924 649.00 грн.; за березень 2019 року на суму 1 444 666,00 грн.?

- Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо завищення товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» суми податку па додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (ряд. 20.2.1 декларації) в сумі 1923 630,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2017 року на суму 1 035 102,00 грн.; за грудень 2018 року на суму 609 270.00 грн.; за березень 2019 року на суму 279 258.00 грн.?

- Чи підтверджуються документально висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо завищення товариством з обмеженою відповідальністю «ЛХП УКРАЇНА» суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за березень 2019 року у розмірі 217 587.00 грн.?

За результатами проведеної експертизи було надано висновок експерта від 31.07.2020 №SE/02/2003-05, за змістом якого зазначено:

- Висновки Акта Головного управління Державної податкової служби у Київській області про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 39807977) на предмет дотримання ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019р законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016р. по 31.03.2019р. від 22.08.2019 №762/10- 36-14-01/39807977 щодо заниження ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» податку на прибуток на загальну суму 5 834 057.00 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік на суму 1 423 435,00 грн.; за 2017 рік на суму 2 218 120,00 грн.; за 2018 рік на суму 1 748 650,00 грн.: І квартал 2019 року на суму 443 852.00 грн. документально не підтверджуються.

- Висновки Акта Головного управління Державної податкової служби у Київській області про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 39807977) на предмет дотримання ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 щодо завищення ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» від`ємного значення з податку на прибуток за 2016 рік на суму 772 700,00 грн. документально не підтверджуються.

- Використання в господарській діяльності ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» сировини та матеріалів, що обліковувались 'ГОВ «ЛХП УКРАЇНА» на рахунку 20 «Запаси», за 2017 рік на суму 21816 799,50 грн., за 2018 рік на суму 28 104 150,89 грн. за І кварталі 2019 року на суму 9 272 536,45 грн., документально підтверджується.

- Висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10- 36-14-01/39807977 щодо заниження ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» податку на додану вартість па загальну суму 9 697 480.00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2017 року на суму З 328 165.00 грн.; за грудень 2018 року на суму 4 924 649,00 грн.; за березень 2019 року на суму 1 444 666,00 грн., документально не підтверджуються.

- Висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10- 36-14-01/39807977 щодо завищення ТОВ «ЛХП УКРАЇНА» суми податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку (ряд. 20.2.1 декларації) в сумі 1 923 630,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2017 року на суму 1 035 102,00 грн.і за грудень 2018 року на суму 609 270.00 грн.; за березень 2019 року на суму 279 258,00 грн. документально не підтверджуються.

- Висновки Акта перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10- 36-14-01/39807977 щодо завищення ГОВ «ЛХП УКРАЇНА» суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за березень 2019 року у розмірі 217 587,00 грн. документально не підтверджуються.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки акту планової перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977 та висновки акту позапланової перевірки від 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977 (яка здійснювалась за наслідками розгляду заперечень від 13.09.2019 на акт планової перевірки від 22.08.2019), по суті є однаковими.

24.04.2024 судом першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_8 , яка пояснила, що відповідно до акту перевірки Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 22.08.2019 №762/10-36-14-01/39807977, в перевіряючого органу були претензії по формуванню витрат, зокрема, собівартості виготовленої продукції. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що підприємство самостійно обирає методи, якими воно обґрунтовує бухгалтерський облік господарських операцій. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛХП УКРАЇНА" при формування собівартості продукції взяло за основу технологічний процес, тобто підприємство виходило із своїх технологічних потреб. На підставі цих документів відображалися показники по рахункам в бухгалтерському обліку. Вказала, що в акті перевірки некоректно вказані цифри щодо витрат, тобто не відповідають дійсності. Зазначила, що на виконання договорів комісії, фізичними особами-підприємцями видавалися видаткові накладні, акти звіряння та звіти комісіонера. В звітах комісіонера визначалася комісійна винагорода, проте як адміністративні витрати. Також вказала, що оскільки фізичні особи-підприємці не є платниками ПДВ, то у видаткових накладних вказано суми без ПДВ.

Допитана в підготовчому засіданні 24.04.2024 ОСОБА_9 також підтвердила специфіку здійснення господарських операцій, наведену судом під час дослідження технологічного процесу сушіння пиломатеріалів.

Додатково під час розгляду справи встановлено, що у 2019 та 2020 р.р. ГУ ДПС у Київській області проведено документальні позапланові невиїзні перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичними особами - підприємцями ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, за результатами яких контролюючим органом складено акти від 01.11.2019р. №185/10-36-33-04/ НОМЕР_3 , від 17.01.2020р. №44/10-36-33-04/ НОМЕР_1 . Із змісту вказаних актів вбачається, що ГУ ДПС у Київській області в ході проведення документальних позапланових невиїзних перевірок ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 встановило факт здійснення операцій з постачання товарів/послуг, а саме пиломатеріалів (дубових дошок).

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлена наявність інформації про оскарження фізичними особами ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Київській області на підставі вказаних вище актів перевірок.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №640/5881/20 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 №Ф-0004263304;

- рішення від 03.12.2019 №Ф-0004253304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- податкові повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004233304, №0004223304, №0004203304, №0004213304;

- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0004243304, у частині збільшення грошового зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з податку на додану вартість за основним платежем на 116 000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 29 000 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2021 у справі №640/5881/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року - без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі №640/16067/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано:

- податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28 лютого 2020 року №0001573304, №0001593304, №0001533304, №0001493304, №0001583304, №0001603304;

- рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28 лютого 2020 року №0001553304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 28 лютого 2020 року №Ф-0001563304.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі №640/16067/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року - без змін.

Представник позивача зазначив, що матеріали цих справ містять докази, що підтверджують факти придбання пиломатеріалів для ТОВ «ЛХП Україна» за договорами комісії, а саме договори постачання пиломатеріалів, видаткові і товаро-транспортні накладні, розрахункові документи.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував факт спростування судовими рішеннями у справах №640/5881/20 та №640/16067/20 висновків актів перевірки від 01.11.2019р. №185/10-36-33-04/2045827436, від 17.01.2020р. №44/10-36-33-04/ НОМЕР_1 щодо порушення податкового законодавства ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 під час придбання пиломатеріалів для ТОВ «ЛХП Україна».

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що викладені відповідачем в акті позапланової перевірки від 16.10.2019 №140/10-36-05-01/39807977 висновки не підтверджені документально, а тому прийняті на підставі такого акту податкові повідомлення-рішення від 18.11.2019 №000655501, № 000656501, № 000657501, № 000659501, № 000658501 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Карпушова

суддя В.В.Файдюк