Постанова

від 30.09.2024 по справі 460/514/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/514/24 пров. № А/857/17636/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 460/514/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

місце ухвалення судового рішення м.РівнеРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїНори У.М.дата складання повного тексту рішення03 червня 2024 року ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів (далі відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;

зобов`язати відповідача виплатити середній грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 28.12.2020 по 21.12.2023 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за час затримки виплати.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 460/514/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язано 2 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.12.2020 по 29.06.2021

Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходів з 01.01.2016 по 21.12.2023 на суму виплаченого доходу 59144,43 грн.

Зобов`язано 2 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходів за період з 01.01.2016 по 21.12.2023 на суму виплаченого доходу 59144,43грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів судові втрати судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що:

- з огляду на відсутність спору між сторонами щодо розміру нарахувань та виплат позивачу сум, належних при звільненні, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпП України;

відповідач вважає, що вказана стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають в порядку виконання судових рішень;

відповідач не погоджується з покладеним на нього зобов`язанням з приводу нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні;

вирішення спору щодо виплати компенсації є передчасним, позаяк позивач не звертався із заявою про її виплату.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Крім цього, про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи міститься відповідне відстеження вручених рекомендованих поштових відправлень.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 116 КЗпП України відповідач зобов`язаний був здійснити з позивачкою повний розрахунок у день її виключення зі списків особового складу військової частини, однак такого не здійсним, що в свою чергу є підставою для застосування правових наслідків передбачених ст.117 КЗпП України.

Крім того суд урахував, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Відповідно до наказу начальника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області від 28.12.2020 №310, ОСОБА_1 29.12.2020 виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів грошового забезпечення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі №460/21636/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю.

Визнано протиправними дії 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів щодо встановлення базового місяця вересень 2014 року при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язано 2 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця січень 2008 року.

Визнано протиправними дії 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 30.11.2018.

Зобов`язано 2 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з встановленням базового місяця березень 2018 року.

На виконання вказаного рішення суду індексація грошового забезпечення перерахована на картковий рахунок позивача 21.12.2023 в розмірі 59144,43 грн.

Позивач вважає наявним в себе право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу, тому звернувся до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З наведеного слідує, що при вирішенні спору саме суд зобов`язаний визначити конкретний розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільнені.

При цьому колегія суддів зазначає, що звертаючись із вимогою про стягнення відшкодування, визначеного, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Отож суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством. Разом з тим, спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статтей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення позивача.

Отож, обов`язок роботодавця провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, передбачений у статті 117 КЗпП України.

При цьому, як слідує з матеріалів справи звільнення позивача зі служби відбулося без проведення остаточного з ним розрахунку.

Так, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Частинами 1 і 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України прямо визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу, поліцейські, а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення - члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських та члени їхніх сімей, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, а саме невиплати у день звільнення зі служби грошового забезпечення в повному обсязі за період затримки такого розрахунку.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі №460/21636/23 зобов`язано 2 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів:

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця січень 2008 року;

здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з встановленням базового місяця березень 2018 року.

На виконання вказаного рішення суду індексація грошового забезпечення перерахована на картковий рахунок позивача 21.12.2023 в розмірі 59144,43 грн.

Отож, відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення зі служби (29.12.2020) остаточний розрахунок та не виплачено в повному розмірі належних коштів, тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Стосовно доводів апеляційної скарги, які стосуються визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затв. Постановою КМ України № 100 від 08.02.1995 р., середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.8 зазначеного Порядку).

Відповідно до пункту 7 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, середньодений розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Як вказано у пункті 8 Порядку №100 можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи із кількості саме календарних, а не робочих днів, має бути прямо передбачена законодавством. Таким законодавством у даному випадку є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (який набрав чинності 20.07.2018) (далі - Порядок №260).

Тобто Порядок №260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців.

З урахуванням викладеного, Порядком №100 врегульовані загальні засади алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2,8), тоді як Порядком №260 встановлено особливості обчислення грошового забезпечення для військовослужбовців. Як наслідок до спірних правовідносин необхідно застосовувати відповідні алгоритми, передбачені Порядком №100 з обов`язковим врахуванням спеціального правового регулювання порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначеного Порядком №260.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у подібних правовідносинах, в постанові від 25.11.2020 у справі №160/2867/19.

Датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у цій справі, є 30 грудня 2020 року наступний день, що слідує за датою звільнення позивача та 21.12.2023 дата розрахунку з позивачем.

За таких обставин застосуванню до спірних правовідносин належать приписи статті 117 КЗпП України в редакції на момент їхнього виникнення, тобто до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 140/16184/23.

Однак, період стягнення середнього заробітку з 19 липня 2022 року до дня фактичного розрахунку при звільненні регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 1 липня 2022 року, який набув чинності 19.07.2022 року текст статті 117 викладено в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Саме тому, враховуючи постанови Верховного Суду від 20.06.2024 року у справі № 120/10686/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на дві частини:

з 30 грудня 2020 року до 18 липня 2022 року (що складає 565 календарних днів);

з 19 липня 2022 року по 21.12.2023 (у межах шести місяців, визначених у новій редакції статті 117 КЗпП України, що складає 182 дня).

За змістом правового висновку, відображеного у постанові КАС ВС від 20.06.2024 року у справі № 120/10686/22 слідує:

« 57. Варто врахувати, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 червня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Відповідно до вже згаданої вище постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У цьому ж рішенні суд касаційної інстанції вказав, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 роки можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

58. Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу, що фактично зміст частини першої статті 117 КЗпП України із набранням чинності Законом України № 2352-IX не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Отже, обмеживши з 19 липня 2022 року шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 КЗпП України, не передбачав можливості зменшення його розміру. Протилежний підхід був сформований правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду з урахуванням її висновків про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. У згаданих рішеннях суду касаційної інстанції критерій періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості був лише одним з принаймні чотирьох інших. Разом з тим, такі критерії як: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; причини тривалості невиплати заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - фактично не скасовані та/або змінені, починаючи з 19 липня 2022 року. Крім того, чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

Викладене не дає підстави вважати неможливим з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України застосування до спірних правовідносин сформульованих Великою Палатою Верховного Суду правових позицій щодо застосування приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону України № 2352-IX.

За обставин цієї справи варто застосовувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні…».

З метою визначення розміру середнього заробітку позивача за час затримки розрахунків при звільненні з урахуванням приведених вище критеріїв, 17.09.2024 року Восьмим апеляційним адміністративним судом витребувано від 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів:

довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ) за жовтень та листопад 2020 року та кількість днів, за які нараховано йому таке грошове забезпечення в жовтні та листопаді 2020 року;

довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ) у грудні 2020 року в тому рахунку на день звільнення зі служби.

Витребувані документи 2 Державному пожежно - рятувальному загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів слід було направити не пізніше- п`яти календарних днів з дня отримання цієї ухвали через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Вказана ухвала була доставлена 2 Державному пожежно - рятувальному загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів 17.09.2024 року через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду, отож граничний термін виконання вказаної ухвали є 23.09.2024 року.

Однак, станом на 30.09.2024 року на виконання вказаної ухвали відповідач витребуваних документів не подав, про причини неподання не повідомив.

З урахуванням викладеного, відповідач вчинив суду апеляційної інстанції перешкоди у визначенні належного позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні.

Як наслідок, за обставин неподання відповідачем витребуваних доказів, без повідомлення об`єктивних причин такого неподання, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч.5ст. 77 КАС України).

З матеріалів справи убачається, що 21.12.2023 позивачу на виконання судового рішення після звільнення зі служби додатково виплачено грошове забезпечення в розмірі 59144,43 грн, вказана сума не є 100% заробітком позивача, який належав йому при звільненні зі служби.

Однак як встановлено колегією суддів, визначити відсотковий розмір несвоєчасного виплаченого грошового забезпечення не вдається за можливе, через ухилення відповідача від виконання судового рішення в частині надання відповідних доказів про, що зазначено судом вище.

З метою вирішення вказаного спору колегією суддів ураховано, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Отож зважаючи на поведінку позивача у даній справі та враховуючи, що із позовом про нарахування та стягнення грошового забезпечення позивач звернулася до суду зі збігом тривалого часу, а зокрема більш ніж через два роки і десять місяців від дати звільнення, що значно впливає на розмір розрахованого середнього заробітку за несвоєчасну виплату позивачу одноразової грошової допомоги, а тому розмір присудженої на користь позивача суми повинен відповідати критерію пропорційності з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Як наслідок, на переконання колегії суддів справедливою сумою компенсації середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошового забезпечення при звільненні позивачу є сума, яка буде рівнозначною несвоєчасно виплаченому грошовому забезпеченню у розмірі 59144,43 грн, яка і підлягає присудженню на користь позивача.

Натомість суд першої інстанції приведених положень не урахував та не визначив конкретної суми компенсації середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошового забезпечення при звільненні позивачу.

Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання 2 Державний пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.12.2020 по 29.06.2021 слід скасувати, як таке що не відповідає нормам матеріального права.

Ухвалити у вказаній частині постанову, якою зобов`язати 2 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.12.2020 по 29.06.2021 у розмірі 59144,43 грн.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються виплати компенсації, то колегія суддів зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок № 159).

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до норм статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Відповідно до статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20.

Таким чином, провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, грошового забезпечення).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а право на отримання такої особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належного грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 460/4765/20.

Як встановлено судом, Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 у справі №460/21636/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю. Визнано протиправними дії 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів щодо встановлення базового місяця вересень 2014 року при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано 2 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця січень 2008 року. Визнано протиправними дії 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 30.11.2018. Зобов`язано 2 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з встановленням базового місяця березень 2018 року.

На виконання вказаного рішення суду індексація грошового забезпечення перерахована на картковий рахунок позивача 21.12.2023 в розмірі 59144,43 грн.

Разом з тим, покликання скаржника на те, що нараховані позивачу на виконання судового рішення кошти були виплачені своєчасно є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (грошового забезпечення), а не виконання рішення суду.

Оскільки вказані кошти нараховані в результаті донарахування грошового забезпечення та відновлення права позивача, порушеного при неналежному розрахунку грошового забезпечення, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ.

Враховуючи те, що несвоєчасне нарахування належних сум грошового відбулося з вини відповідача, тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу спірну компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв у виплаті такої компенсації, а відтак вказані правовідносини є передчасними, то такі колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наявний у матеріалах справи відзив відповідача. Апеляційний суд зазначає, що наведений відзив слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати. Саме про таке за своєю суттю публічно-владне управлінське рішення йдеться й у положеннях ч. 1 ст. 7 Закону № 2050.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, позаяк рішення суду першої інстанції в частині покладання на відповідача обов`язку щодо самостійного визначення розміру відшкодування за ст. 117 КЗпПУ не відповідає нормам матеріального права.

При цьому, колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу 2 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 460/514/24 в частині зобов`язання 2 Державний пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.12.2020 по 29.06.2021 скасувати.

Ухвалити у вказаній частині постанову, якою зобов`язати 2 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області з охорони об`єктів ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.12.2020 по 29.06.2021 у розмірі 59144,43 грн.

У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 460/514/24 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос