Постанова

від 30.09.2024 по справі 380/3431/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3431/24 пров. № А/857/17699/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П.розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі № 380/3431/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

місце ухвалення судового рішення м. ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїБратичак У.В.дата складання повного тексту рішенняне зазначенаВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі № 380/3431/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.01.2024 №UA209000/2024/100025/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/000064.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (місцезнаходження: вул. Польова, 97, с. Черляни, Городоцький район, Львівська область, 81500; код ЄДРПОУ: 38169102) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) сплачений судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що документи подані до митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а саме: рахунок-фактура 207569 виставлено 26.10.23, а зовнішньоекономічний договір купівлі продажу 34/23 від 31.10.23, тобто операція купівлі-продажу товару передує даті укладення договору; Зовнішньоекономічний договір купівлі продажу 34/23 від 31.10.23 укладено із КПП Центр, а у рахунку-фактурі 207569 (лівий верхній куток) у переліку адресатів вказано Strans, однак інформація про будь-які відносини із заявленою фірмою відсутні; у п2.3 Зовнішньоекономічного договору купівлі продажу 34/23 від 31.10.23, вказано, що транспортний засіб доставляється покупцеві на умовах FCA або СРТ, без зазначення конкретного місця; у калькуляції про транспортні витрати 2162 від 03.01.23 (різниця між датою перевезення і датою формування калькуляції становить 1 рік) вказані витрати по перевезенню автомобіля за маршрутом Zeebrugge, Бельгія, відсутня інформація щодо такого місцезнаходження транспортного засобу так як Продавець зареєстрований за адресою CLEVESTONE WORKS, SLAPEWATH, GUISBOROUGH, CLEVELAND, TS14 6PX,GB. Окрім цього додатково надана на вимогу митниці платіжна інструкція від 08.11.23 на купівлю валюти, у розмірі 33 000 фунтів, у гр. «призначенні платежу» міститься посилання на рахунки проформи від 31.10.23, Також додатково наданий рахунок проформа на купівлю транспортного засобу що надано до митного оформлення від 31.10.23, а дата рахунку фактури 207569 від 26.10.23 року, зовнішньоекономічний договір купівлі- продажу 34/23 від 31.10.23 укладено із КПП Центр, а у рахунку-фактурі 113856 (лівий верхній куток) у переліку адресатів вказано Strans, однак інформація про будь-які відносини із заявленою фірмою відсутні. Також номер контракту, що вказано у проформі не відповідає номеру зовнішньоекономічного контракту, що надано до митного оформлення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про складові митної вартості, а відповідачем не надано доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (Покупець) та C.J. Leonard Sons Ltd - Велика Британія (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу за №34/23. Згідно умов Договору Продавець продає, а Покупець купує транспортний засіб або причіп. Оплата здійснюється на рахунок Продавця на умовах попередньої оплати в валюті GBP фунти стерлінги. Відповідно до п.2.3 Договору, транспортний засіб доставляється покупцеві на митну територію України на умовах FCA або СРТ.

На підставі вказаного договору ТОВ «КПП ЦЕНТР» придбало у продавця C.J. Leonard Sons Lid. - Велика Британія, транспортний засіб: - сідельний тягач, марки MAN модель TGX. 2016 року випуску, білого кольору, бувший у використанні. EURO 6, номер шасі: WMA24XZZ3HM721945 з дизельним двигуном, № двигуна: б/н, робочий об`єм циліндрів двигуна - 12419 см3, колісна формула 6x2; власна маса 8345 кг: повна маса 24000 кг; за ціною 8000.00 GBR.

26.10.2023 продавцем - C.J. Leonard Sons Ltd. - Велика Британія, виставлено покупцю ТОВ «КПП ЦЕНТР» інвойс № 207569 на транспортний засіб - сідельний тягач, марки MAN модель TGX 2016 року випуску, білого кольору, бувший у використанні, EURO 6, номер шасі: НОМЕР_1 , з дизельним двигуном, № двигуна: б/н, робочий об`єм циліндрів двигуна - 12419 см3, колісна формула 6x2: власна маса 8345 кг; повна маса 24000 кг; за ціною 8000.00 GBR.

31.10.2023 продавець виставив покупцю Pro-Forma інвойс № 113856 на автомобіль сідельний тягач, марки MAN модель TGX 2016 року випуску, білого кольору, бувший у використанні, EURO 6, номер шасі: НОМЕР_1 , на суму 8000.00 GBP STERLING.

08.11.2023 платіжною інструкцією в іноземній валюті за № 8568, ТОВ КПП «ЦЕНТР» (Покупець) перерахувало Продавцю - C.J. Leonard AND Sons Ltd. кошти в сумі 33000.00 (тридцять три тисячі Фунтів стерлінгів 00), вказавши в призначенні платежу: - PREPAYMENT BY THE CONTRACT 34/23 D TD 31.10.2023, а також за інші придбані автомобілі згідно INVOICE № 113857, 113858, 113856, 113849 від 31.10.2023.

11.01.2024 декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД 24UA209230002616U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості імпортованого товару було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-фактура (інвойс) №207569 від 26.10.2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AL05105787 від 10.01.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 2162 від 03.01.2024; свідоцтво реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 05.05.2017; зовнішньоекономічний договір (контракт) №34/23 від 31.10.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності;- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

На вимогу митного органу декларант позивача надав: проформу інвойс, прайс, платіжне доручення за 4 авто, калькуляцію транспортних витрат.

При цьому, відповідач зазначив що у платіжній інструкції від 08.11.2023 на купівлю валюти, у розмірі 33 000 фунтів, у гр. «Призначенні платежу» міститься посилання на рахунки проформи від 31.10.2023. Рахунок проформа на купівлю транспортного засобу, що надано до митного оформлення від 31.10.2023, а дата рахунку фактури №207569 від 26.10.2023. Також номер контракту, що вказано у проформі не відповідає номеру зовнішньоекономічного контракту, що надано до митного оформлення.

За результатами розгляду МД 24UA209230002616U6 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15.01.2024 №UA209000/2024/100025/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209230/2024/000064.

У графі 33 Рішення про коригування №UA209000/2024/100025/2 відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення наступним.

Рахунок-фактура 207569 виставлено 26.10.2023, а зовнішньоекономічний договір купівлі продажу 34/23 від 31.10.2023, тобто операція купівлі-продажу товару передує даті укладення договору.

Зовнішньоекономічний договір купівлі продажу 34/23 від 31.10.2023 укладено із КПП Центр, а у рахунку-фактурі 207569 (лівий верхній куток) у переліку адресатів вказано Strans, однак інформація про будь-які відносини із заявленою фірмою відсутні.

У п.2.3 зовнішньоекономічного договору купівлі продажу 34/23 від 31.10.2023, вказано, що транспортний засіб доставляється покупцеві на умовах FCA або СРТ, без зазначення конкретного місця.

У калькуляції про транспортні витрати 2162 від 03.01.2023 (різниця між датою перевезення і датою формування калькуляції становить 1 рік) вказані витрати по перевезенню автомобіля за маршрутом Zeebrugge, Бельгія, відсутня інформація щодо такого місцезнаходження транспортного засобу, так як Продавець зареєстрований за адресою CLEVESTONE WORKS, SLAPEWATH, GUISBOROUGH, CLEVELAND, TS14 6PX,GB.

Також, у платіжній інструкції від 08.11.2023 на купівлю валюти, у розмірі 33 000 фунтів, у гр. «Призначенні платежу» міститься посилання на рахунки проформи від 31.10.2023. Рахунок проформа на купівлю транспортного засобу, що надано до митного оформлення від 31.10.2023, а дата рахунку фактури №207569 від 26.10.2023. Також номер контракту, що вказано у проформі не відповідає номеру зовнішньоекономічного контракту, що надано до митного оформлення.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 12.12.2023 №23UA205170039997U2, де митна вартість товару становить 22000 євро.

З метою випущення товару у вільний обіг позивач подав митну декларацію 24UA09230004023U5 від 15.01.2024, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 статті 53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України).

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною зовнішньоекономічного договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: рахунок-фактура (інвойс) №207569 від 26.10.2023; сертифікат про походження товару №PL/MF/AL05105787 від 10.01.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 2162 від 03.01.2024; свідоцтво реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 05.05.2017; зовнішньоекономічний договір (контракт) №34/23 від 31.10.2023.

Крім цього, на вимогу митного органу декларант позивача надав: проформу інвойс, прайс, платіжне доручення за 4 авто, калькуляцію транспортних витрат.

Разом з тим, за результатами їх розгляду відповідач вважав, що надані документи містять розбіжності, а саме: рахунок-фактура 207569 виставлено 26.10.2023, а зовнішньоекономічний договір купівлі продажу 34/23 від 31.10.2023, тобто операція купівлі-продажу товару передує даті укладення договору; зовнішньоекономічний договір купівлі продажу 34/23 від 31.10.2023 укладено із КПП Центр, а у рахунку-фактурі 207569 (лівий верхній куток) у переліку адресатів вказано Strans, однак інформація про будь-які відносини із заявленою фірмою відсутні; у п.2.3 зовнішньоекономічного договору купівлі продажу 34/23 від 31.10.2023, вказано, що транспортний засіб доставляється покупцеві на умовах FCA або СРТ, без зазначення конкретного місця; у калькуляції про транспортні витрати 2162 від 03.01.2023 (різниця між датою перевезення і датою формування калькуляції становить 1 рік) вказані витрати по перевезенню автомобіля за маршрутом Zeebrugge, Бельгія, відсутня інформація щодо такого місцезнаходження транспортного засобу, так як Продавець зареєстрований за адресою CLEVESTONE WORKS, SLAPEWATH, GUISBOROUGH, CLEVELAND, TS14 6PX,GB; у платіжній інструкції від 08.11.2023 на купівлю валюти, у розмірі 33 000 фунтів, у гр. «Призначенні платежу» міститься посилання на рахунки проформи від 31.10.2023. Рахунок проформа на купівлю транспортного засобу, що надано до митного оформлення від 31.10.2023, а дата рахунку фактури №207569 від 26.10.2023. Також номер контракту, що вказано у проформі не відповідає номеру зовнішньоекономічного контракту, що надано до митного оформлення.

Стосовно доводів апеляційної скарги митного органу про те, що рахунок-фактура №207569 виставлена 26.10.2023р., а зовнішньоекономічний договір купівлі продажу 34/23 від 31.10.2023р., тобто операція купівлі-продажу товару передує даті укладення договору, то колегія суддів зазначає наступне.

Рахунок-фактура (інвойс) це товаросупровідний документ у міжнародній комерційній практиці, що надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і відомості про постачальника та одержувача. На підставі вказаного інвойсу позивач здійснив оплату за ввезений товар та долучив до митного оформлення відповідне платіжне доручення.

Укладення зовнішньоекономічного договору після виставлення рахунку-фактури не суперечить нормам законодавства. При цьому ціна товару у договорі відповідає інвойсу. Вказане зауваження відповідача жодним чином не впливає на заявлену митну вартість за ціною договору.

Крім цього, ч.2 ст.53 Митного кодексу передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього подаються митному органу у разі їх наявності. Тобто основним документом для підтвердження митної вартості є саме рахунок-фактура (інвойс).

Щодо доводів відповідача, про те, що зовнішньоекономічний договір купівлі- продажу 34/23 від 31.10.2023 укладено із КПП Центр, а у рахунку-фактурі 207569 (лівий верхній куток) у переліку адресатів вказано Strans, однак інформація про будь-які відносини із заявленою фірмою відсутні, то колегія суддів зазначає наступне.

Рахунок- фактура виставлена покупцю ТОВ «КПП Центр», у якій зазначено усі відповідні реквізити позивача, а саме код ЄДРПОУ, адреса, також з ТОВ «КПП Центр» укладено в подальшому зовнішньоекономічний договір купівлі -продажу 34/23 від 31.10.2023 Позивач здійснював оплату за товар та його доставку на митну територію України. Зазначення Strans у переліку адресатів жодним чином не впливає на митну вартість та її числове значення.

Щодо твердження відповідача про те, що у п.2.3 зовнішньоекономічного договору купівлі -продажу 34/23 від 31.10.2023, вказано, що транспортний засіб доставляється покупцеві на умовах FCA або СРТ, без зазначення конкретного місця; а також про те, що у калькуляції про транспортні витрати №2162 від 03.01.2023 (різниця між датою перевезення і датою формування калькуляції становить 1 рік) вказані витрати по перевезенню автомобіля за маршрутом Zeebrugge, Бельгія, відсутня інформація щодо такого місцезнаходження транспортного засобу, так як Продавець зареєстрований за адресою CLEVESTONE WORKS, SLAPEWATH, GUISBOROUGH, CLEVELAND, TS14 6PX, GB, то суд вказує на наступне.

Згідно з умовами Інкотермс FCA (Free Carrier Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. Ризики за товар переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу в транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження на транспорт перевізника.

Згідно графи 20 вантажної митної декларації товар поставлявся на умовах FCA, Zeebrugge. Згідно калькуляції транспортних витрат № 2162 від 03.01.2023 позивач заявив транспортні витрати саме з м. Zeebrugge, Бельгія до митного кордону України у сумі 21900 грн та включив їх до митної вартості товару. Про описку в даті калькуляції позивач повідомляв відповідача відповідним листом. При цьому, адреса реєстрації продавця не має жодного відношення до місця з якого здійснювалось перевезення до митного кордону України, адже з умовами Інкотермс FCA відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем.

Щодо доводів відповідача про неточності в зазначені номеру контракту в рахунку проформі від 31.10.2023, то такі не впливають на заявлену митну вартість та її числові складові.

При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, 08.11.2023 продавець - C.J. Leonard Sons Ltd. - отримав від покупця ТОВ «КПП ЦЕНТР» згідно інвойсу №207569 від 26.10.2023 кошти за сідельний тягач MAN TGX. VІN: WMA24XZZ3HM721945, що засвідчується листом продавця з перекладом від 29.01.2024р.

Щодо доводів про те, що в графі 45 має бути зазначено 410 636,80грн. (8000,00*48,5921+21900,00грн = 410 636,80 грн.), але фактично зазначена 407 636, 80 грн. і дана сума не підтверджена жодними документами, то вказане не було підставою для винесення оскаржуваного рішення, а відтак колегія суддів такі до уваги не приймає.

Таким чином, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, колегія суддів дійшла висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, колегія суддів вважає, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості, джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД від 12.12.2023 №23UA205170039997U2, де митна вартість товару становить 22000 євро. З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

Таким чином колегія суддів вважає, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

У зв`язку із наведеним вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товару.

Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано відзначено про надання позивачем митному органу належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем же в свою чергу не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі № 380/3431/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос