Постанова

від 25.09.2024 по справі 460/1909/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1909/21 пров. № А/857/16679/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Рівненської міської ради на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року з питань судового контролю у справі №460/1909/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

суддя в 1-й інстанції Дорошенко Н. О.,

дата ухвалення судового рішення 10 червня 2024 року,

місце ухвалення судового рішення м.Рівне,

дата складання повного тексту судового рішення 13 червня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Рівненської міської ради, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення з питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради; зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність означеної земельної ділянки.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради. Зобов`язано Рівненську міську раду прийняти рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради, з урахуванням висновків суду. В задоволенні позову в частині позовної вимоги про зобов`язання Рівненської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради, відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 460/1909/21 без змін.

27 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №460/1909/21 та накладення на голову Рівненської міської ради штрафу відповідно до ч.2 ст.382 КАС України.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного від 10 червня 2024 року за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду у справі № 460/1909/21 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій накладено на секретаря Рівненської міської ради ОСОБА_2 штраф в сумі 60560,00 грн (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень), що еквівалентно розміру двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Половину суми штрафу в розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) стягнути із секретаря Рівненської міської ради ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Половину суми штрафу в розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) стягнути із секретаря Рівненської міської ради ОСОБА_2 до Державного бюджету України. Встановлено Рівненській міській раді новий строк для подання звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі №460/1909/21 - до 12 липня 2024 року.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, зазначаючи про те, що Рівненською міською радою в повному обсязі було вчинено усі дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 та виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у цій справі, а саме: підготовлено та оприлюднено проєкт рішення Рівненської міської ради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, який був розглянутий керівниками виконавчих Рівненської міської ради, здійснено юридичну експертизу проєкту рішення на його відповідність Регламенту та чинному законодавству, розглянуто відповідний проєкт рішення профільною постійною комісією та депутатами Рівненської міської ради 8-го скликання шляхом проведення процедури голосування 26 жовтня 2023 року на четвертому пленарному засіданні чергової двадцятої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання. Крім того, зазначає, що встановивши зобов`язання Рівненській міській раді прийняти відповідне рішення, яке відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відноситься до виключної компетенції міської ради, за наявності заборони передбаченої пунктом 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, суд втрутився у дискреційні повноваження Рівненської міської ради, що в свою чергу порушує права депутатів міської ради на вільне волевиявлення щодо розгляду питань, які віднесені до компетенції органу місцевого самоврядування. Враховуючи вищезазначене, на думку апелянта, єдиним юридично допустимим видом зобов`язання, яке могло б бути покладено на орган місцевого самоврядування у цій справі, є розгляд відповідної заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, а не прийняття відповідного рішення. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та у задоволенні заяви позивача відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 460/1909/21 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язано Рівненську міську раду прийняти рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради, з урахуванням висновків суду.

За наслідками апеляційного провадження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 460/1909/21 набрало законної сили 09 листопада 2021 року.

Ухвалою від 03 квітня 2024 року в порядку судового контролю суд зобов`язав Рівненську міську раду подати у строк до 03 травня 2024 року звіт про виконання судового рішення.

При розгляді звіту Рівненської міської ради про виконання судового рішення, поданого суду на виконання ухвали від 03 квітня 2024 року, суд встановив, що на виконання судового рішення Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради підготовлений проєкт рішення Рівненської міської ради Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки у м. Рівному громадянці ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка), який відповідно до вимог Закону України Про доступ до публічної інформації 14 липня 2023 року опубліковано на офіційному сайті Рівненської міської ради (https://rivnerada.gov.ua/public-services/draft-decision-senate/13527).

Згідно з витягом з протоколу №78 від 02 серпня 2023 року засідання постійної комісії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування Рівненської міської ради за результатами розгляду питання порядку денного "Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки у м. Рівному громадянці ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)" постійна комісія ухвалила: не підтримувати зазначений проєкт рішення та рекомендувати відмовити.

Розпорядженням Рівненського міського голови №1148-р від 13 жовтня 2023 року (https://rivnerada.gov.ua/public-services/view-document/48360) призначено четверте пленарне засідання чергової двадцятої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання на 26 жовтня 2023 року.

Згідно з додатком до вищезазначеного розпорядження, в переліку питань, які вносилися до розгляду, був проєкт рішення Рівненської міської ради Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки у м. Рівному громадянці ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка), якому було присвоєно № 769.

На четвертому пленарному засіданні чергової двадцятої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання, яке відбулося 26 жовтня 2023 року, вищезазначений проєкт рішення за результатами його розгляду та голосування депутатами Рівненської міської ради не набрав необхідної кількості голосів.

З витягу з протоколу сесії Рівненської міської ради від 26 жовтня 2023 року судом встановлено, що за результатами поіменного голосування по питанню № 769 (так - 0, ні - 3, утрималися - 18, не голосували - 7) - рішення не прийняте.

Листом від 30 жовтня 2023 року №01-10/316 Рівненська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що проєкт рішення не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення. Відповідно до пункту 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 18 листопада 2021 року №1619, проєкт рішення, який не набрав необхідної кількості голосів на підтримку, вважається відхиленим.

Відповідач вказав, що Рівненською міською радою вчинено усі необхідні дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 та виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у цій справі, а саме: підготовлено та оприлюднено проєкт рішення Рівненської міської ради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки; здійснено юридичну експертизу проєкту рішення на його відповідність Регламенту та чинному законодавству; розглянуто відповідний проєкт рішення профільною постійною комісією та внесено вищезазначене питання на розгляд Рівненської міської ради, який відбувся 26 жовтня 2023 року на четвертому пленарному засіданні чергової двадцятої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання. Крім того, покликаючись до підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України зазначає, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Представник відповідача наголосив на тому, що в силу приписів Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення міської ради приймаються за результатами голосування депутатами відповідної ради, при цьому на час розгляду на сесії проєкту рішення з питання надання дозволу позивачу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже діяла заборона, встановлена підпунктом 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України.

Оцінюючи наведені представником відповідача у звіті про виконання судового рішення аргументи, суд першочергово наголосив на тому, що судовим рішенням зобов`язано відповідача прийняти рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою з урахуванням висновків суду. Водночас, суд відмовив у задоволенні позову в частині позовної вимоги про зобов`язання Рівненської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У мотивувальній частині судового рішення суд зазначав:

"Суд враховує, що Регламент відповідача містить підпункт 1 пункту 28.1 розділу 28 «Порядок розгляду проектів рішень Рівнерадою», за змістом якого розгляд проектів рішень на пленарних засіданнях Рівнеради може включати в себе відхилення проекту рішення (рішення не набрало необхідної кількості голосів).

Однак, суд зауважує, що вказані положення регламенту не звільняють орган місцевого самоврядування як суб`єкта розпорядження землями від обов`язку навести відповідне мотивування прийнятого рішення у відповідності до положень чинного законодавства.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.04.2019 у справі №826/6796/18 (№К/9901/69164/18).

...Вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (в межах норм безоплатної приватизації) віднесено законом до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, а наведеними вище положеннями чинного законодавства чітко визначені підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем такого дозволу, підстави для відмови у його наданні, а також форма прийняття відповідних рішень за наслідками голосування.

Таким чином, відповідач як орган місцевого самоврядування зобов`язаний реалізовувати надані йому повноваження у спосіб, встановлений законом, із застосуванням норм законодавства, чинних на час вирішення відповідного питання регулювання земельних відносин.

У спірній ситуації відповідач за наслідками розгляду клопотання позивача не прийняв жодного рішення - ні про надання дозволу, ні про відмову в його наданні, з наведенням мотивів.

У зв`язку з цим суд вважає, що для належного та ефективного захисту порушеного права необхідно зобов`язати відповідача прийняти рішення з питання надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована в адміністративно-територіальних межах населеного пункту м. Рівного, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням висновків суду".

Судом встановлено, що станом на дату подання позивачем клопотання про встановлення судового контролю, а також на дату подання відповідачем звіту про виконання судового рішення відповідач судового рішення не виконав, оскільки не прийняв жодного рішення - ні про надання дозволу, ні про відмову в його наданні, з наведенням мотивів. Тобто відповідач діяв аналогічним чином як і в ситуації, що була предметом судового спору при розгляді справи по суті.

Відтак рішення суду у справі №460/1909/21 залишається невиконаним.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що положення підпункту 5 пункту 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України не можуть слугувати підставою для невиконання судового рішення, що набрало законної сили, яким захищено та поновлено порушене право позивача внаслідок протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування, при цьому невиконання Рівненською міською радою впродовж тривалого часу (понад два роки) судового рішення, яке набрало законної сили, свідчить про недобросовісну поведінку суб`єкта владних повноважень, спрямовану на фактичне ухилення від виконання судового рішення у справі №460/1909/21. Крім того, оскільки звіт Рівненської міської ради за вх.№24529/24 від 03 травня 2024 року не підтверджує належного і повного виконання рішення суду у справі №460/1909/21, а наведені відповідачем аргументи суд вважає неспроможними та оцінює критично, то такий звіт не може бути прийнятий судом, а тому суд вважає необхідним накласти на керівника Рівненської міської ради штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року - 60560,00 грн.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.14, 370 КАС України.

Приписи ст.382, 383 КАС України передбачають декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (ст.382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ч.1 ст.383 КАС України).

За змістом ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.382 КАС України).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований приписами ст.382, 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Колегія суддів зазначає, що застосування ст.382, 383 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради. Зобов`язано Рівненську міську раду прийняти рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради, з урахуванням висновків суду. В задоволенні позову в частині позовної вимоги про зобов`язання Рівненської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради, відмовлено.

01 квітня 2022 року Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

Щодо доводів апелянта про те, що в силу приписів Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення міської ради приймаються за результатами голосування депутатами відповідної ради, при цьому на час розгляду на сесії проєкту рішення з питання надання дозволу позивачу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже діяла заборона, встановлена підпунктом 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, 07 квітня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 №2145-IX, яким Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 27, яким визначено особливості регулювання земельних відносин під час дії воєнного стану.

Відповідно до пп.5 п.27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні Земельний кодекс України, ні Закон України №2145-IX не містять вказівки про надання п.27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України зворотної сили, а тому положення пп.5 п.27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України поширює свою дію на правовідносини, які виникли під час дії правового режиму воєнного стану.

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що обов`язок розглянути питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в адміністративно-територіальних межах Рівненської міської ради, та прийняти відповідне рішення з цього питання виник у Рівненської міської ради до введення на території України дії правового режиму воєнного стану, а саме: з 09 листопада 2021 року - дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №460/1909/21.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, станом на дату розгляду звіту відповідача вх.№24529/24 від 03 травня 2024 року докази виконання судового рішення у справі №460/1909/21 відсутні, що свідчить про недобросовісну поведінку суб`єкта владних повноважень, спрямовану на фактичне ухилення від виконання судового рішення у справі №460/1909/21 впродовж тривалого часу (понад два роки) та не підтверджує належного і повного виконання рішення суду у справі №460/1909/21, а тому судом підставно не прийнято такий звіт.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Рівненська міська рада не виконує судове рішення, яке набрало законної сили, тому наявні правові підстави для вжиття заходів судового контролю шляхом накладення штрафу на керівника Рівненської міської ради.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року з питань встановлення судового контролю у справі 460/1909/21 прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС таку необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370, 372, 382 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року з питань судового контролю у справі № 460/1909/21- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 30 вересня 2024 року.