Постанова

від 30.09.2024 по справі 500/7586/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/7586/23 пров. № А/857/8207/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіШинкар Т.І.,

суддівІщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року (головуючий суддя Подлісна І.М.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м.Тернопіль у справі № 500/7586/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенестар» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

22.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бенестар» звернулось в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило: скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №027310 від 04.07.2023, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, якою стягнуто з ТзОВ «Бенестар» адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн за те, що 18.05.2023, о 01:30 на а/д Р-18 в селі Озеряни Чортківського району Тернопільської області допущено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів; скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №027311 від 04.07.2023, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, якою стягнуто з ТзОВ «Бенестар» адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн за те, що 18.05.2023, о 01:30 на а/д Р-18 в селі Озеряни Чортківського району Тернопільської області допущено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезення неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несе саме автомобільний перевізник, а оскільки ТзОВ «Бенестар» не є перевізником, то не може нести відповідальність за оскаржуваними постановами. Також суд першої дійшов до висновку, що право особи на участь у розгляді її справи, яке прямо передбачено приписами Порядку №1567 та є необхідною складової реалізації права особи на захист було порушено, оскільки копії матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень від 04 липня 2023 року надійшли на адресу товариства 11 липня 2023 року, тобто вже після вирішення справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в ході проведення рейдової перевірки, водієм транспортного засобу було надано для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортну накладну, відповідно до якої автомобільним перевізником є саме ТОВ «Бенестар». Інших документів на момент проведення перевірки пред`явлено не було, так само як і не було надано жодних пояснень з даного приводу, а тому скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення до відповідальності ТзОВ «Бенестар» за оскаржуваними постановами. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду у справах № 240/22448/20 та №640/27759/21.Також скаржник зазначає, що позивачу було відомо про дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак жодних пояснень від нього не надходило. Крім того, послався на постанову Верховного Суду від 22.05.2022 у справі № 825/2328/16 щодо висновку про те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Вважає, що судом першої інстанції не надано оцінку усім аргументами відповідача та наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до ухвалення оскаржуваного рішення.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 15.05.2023 №32851/37/27-23 та направлення на рейдову перевірку №012871 від 15.05.2023 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на А/Д Н-18, Чортківський район, Тернопільська область.

18.05.2023 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки MAN н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Водієм для перевірки надано товарно-транспортну накладку №ТН-02234 від 18.05.2023, в якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Бенестар».

Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), перевірено наявність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт.

Під час перевірки встановлено:

- транспортний засіб марки MAN н.з. НОМЕР_1 відповідно до пункту F.1 свідоцтво реєстрації т/з ВОС №050459, повна маса транспортного засобу становить 32000 кг, обладнаний аналоговим тахографом;

-автомобільний перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Також, зафіксовано перевищення вагових параметрів транспортного засобу позивача шляхом проведення документального вагового контролю відповідно до вимог підпункту 5-1 пункту 1 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007.

Під час проведення документального габаритно-вагового контролю встановлено: маса транспортного засобу з вантажем становить 42,7 т, що перевищує нормативно визначені 38 т на 12,36 %.

За результатами проведення габаритно-вагового контролю інспекторами складено Довідку №0074535 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 18.05.2023 та Акт №0054615 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 18.05.2023.

Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Зважаючи на виявлені порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №337336 від 18.05.2023.

В акті зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону (протоколу перевірки та адаптації тахографу) та порушення вимог абз.15 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 до 20% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу (копія додається).

Водій ознайомився з актом, зауважень чи заперечень не надавав, від підпису відмовився.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №337336 від 18.05.2023 було призначено на 27.06.2023, про що повідомлено позивача (копія листа з доказом направлення додається), на прохання представника позивача розгляд справи перенесено на 04.07.2023.

Абзацом 2 статті 27 Порядку № 1567 визначено, що за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №027310 від 04.07.2023 винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенестар» адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн. за те, що 18.05.2023 року о 01:30 на а/д Р 18 в селі Озеряни Чортківського району Тернопільської області допущено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.І ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів.

Також, постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №027311 від 04.07.2023 винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенестар» адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн за те, що 18.05.2023 року о 01:30 на а/д Р 18 в селі Озеряни Чортківського району Тернопільської області допущено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2344-III), відповідно до статті 34 якого автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Автомобільним перевізником відповідно до статті 1 Закону № 2344-III є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Так, порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункт 20 Порядку №1567).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон № 2344-III, статтею 1 якого визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач фактів порушеннь, зафіксованих в актах №337336 від 18.05.2023 та № 0054615 від 18.05.20213, у позовній заяві не заперечує, однак вказує на порушення відповідачем порядку розгляду справи.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт встановлено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок №1567).

Відповідно до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі (пункт 27 Порядку №1567).

Таким чином, на орган державного контролю покладено обов`язок повідомити уповноважену особу суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення одним із способів: під розписку або рекомендованим листом із повідомленням. Справа розглядається за участю уповноваженої особи суб`єкта господарювання за виключенням випадку, коли уповноважена особа, яка належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, не з`явилася.

Порядком № 1567 не передбачена можливість розгляду справи про порушення без участі суб`єкта господарювання у разі відсутності інформації щодо вручення суб`єкту господарювання повідомлення про розгляд справи.

Право суб`єкта господарювання бути повідомленим про час і місце розгляду справи про порушення є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що відповідач листом №36459/37/24-23 повідомив позивача щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який було призначено на 27.06.2023, на прохання представника позивача розгляд справи перенесено на 04.07.2023 для ознайомлення з матеріалами справи. Однак, копії матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень від 04 липня 2023 року надійшли на адресу товариства 11 липня 2023 року, тобто вже після вирішення справи, що позбавило товариство право на захист. Крім того матеріали справи не містять відомості щодо повідомлення позивача про відкладення розгляду справи на 04.07.2023.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що належне дотримання процедури оформлення та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є фундаментальним показником правомірності винесеної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури. А відтак, висновки суду першої інстанції в цій частині є правомірні.

Щодо визначення суб`єкта правопорушення суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно зі статтею 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Таким чином, з вищенаведених правових норм вбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не замовник послуги перевезення.

Під час перевірки водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону № 2344-III). Під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що вихідні дані для визначення перевізника орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що під час зупинки контролюючими органами, водій транспортного засобу марки «MAN», н.з. НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам товарно-транспортну накладну №ТН-02234 від 18.05.2023, в якій автомобільним перевізником зазначено ТзОВ «Бенестар». Однак, в подальшому позивачем було надано договір №9 від 15.05.2023 про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, з якого вбачається, що ТзОВ «Бенестар» є замовником послуг перевезення, які надавав ФОП ОСОБА_2 . Крім того, транспортний засіб MAN НОМЕР_1 , яким надавалась послуга перевезення, не належить ТзОВ «Бенестар», про що свідчить додана копія свідоцтва реєстрації ТЗ, де зазначено, що вказаний ТЗ є власністю ОСОБА_2 , а водій який перевозив вантаж не є працівником позивача та не несе дисциплінарну відповідальність за допущені ним порушення перед товариством.

Отже, за встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення особи правопорушника.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час розгляду справи 825/2328/16 (постанова від 22.05.2020), на яку також покликається скаржник в своїй апеляційній скарзі, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

У справі яка розглядається допущені скаржником порушення не можуть вважатись формальними і на думку колегії суддів вони є суттєвими та серйозними, адже за умови дотримання відповідачем належної процедури і надання позивачу можливості висловити свої аргументи, зокрема щодо того, що він не є перевізником та, як наслідок, суб`єктом вчинення правопорушення, оскаржуване рішення могло б бути іншим.

З цих підстав колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №500/7586/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко