Постанова

від 26.09.2024 по справі 380/21758/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 рокуСправа № 380/21758/23 пров. № А/857/20632/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання Коць Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛ-КАТ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року (суддя Лунь З.І., м.Львів, повний текст складено 11 липня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛ-КАТ» (далі ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління від 28.08.2023 №19089/13-01-07-01, 19090/13-01-07-01 (далі ППР №№89, 90 відповідно).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах апеляційної скарги вказує, що документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ не підтверджено наявність поставок від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тобакко Трейдінг» (далі ТОВ-1), тобто не підтверджено фактичне здійснення господарської операції, тому надані до перевірки документи не мають силу первинних документів та є юридично дефектними. Зауважує, що позивачем не надано доказів оплати за поставлений товар; за послуги зберігання товару; не представлено звітів матеріально відповідальної особи про рух товарно-матеріальних цінностей в місцях зберігання, які б підтверджували оприбуткування на склад товару. Загалом відносини ТОВ та ТОВ-1 є сумнівними і свідчать про відсутність реальних господарський відносин між контрагентами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вказані в акті перевірки висновки стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ та їх наслідків в оподаткуванні не підтвердилися під час судового розгляду, оскільки спростовуються сукупністю первинних документів, наданих позивачем в ході перевірки.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ 20.08.2015 зареєстровано Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, 20.08.2015 взято на податковий облік в органах державної податкової служби, 16.09.2015 зареєстровано платником податку на додану вартість, основний вид діяльності КВЕД 46.72 оптова торгівля металами та металевими рудами.

У період з 24.02.2020 по 16.03.2020 Головним управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ за період з 01.10.2016 по 31.12.2019, за результатами якої складено акт від 23.03.2020 №5611/05/-01/39961271 (далі Акт).

У вказаному Акті, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем:

«Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджено наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 №290 (далі - П(С)БО 15), підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134; пункту 135.1 статті 135; пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток всього за 3 квартал 2020 року у сумі 6004794 грн;

пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункт 200.1 статті 200 ПК, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, за період за лютий 2020 року у сумі 6671993,00 грн.

28.08.2023 на підставі Акта, а також з урахуванням висновку засідання постійної комісії по розгляду спірних питань від 23.08.2023 № 250/13-01-07-01/39961271 відповідач прийняв ППР:

№ 89, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 8339991,25 грн (основне зобов`язання 6671993 грн та штрафні (фінансові) санкції у сумі 1667998,25 грн;

№ 90, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 7550992,50 грн (основне зобов`язання 6004794 грн та штрафні (фінансові) санкції у сумі 1501198,50 грн.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК).

Пунктом 198.5 статті 198 ПК передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі №160/3055/19 викладено правовий висновок, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Так, як підтверджено матеріалами справи, між ТОВ та ТОВ-1 (Продавець) 04.01.2019 укладено договір купівлі-продажу за №11-п (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.2 вказаного Договору (з врахуванням додаткового договору від 01.08.2019), товаром за цим договором є виливки мідні (ДСТУ EN 1982:2006).

Відповідно до Додаткового договору до Договору предметом Договору є також чушки алюмінієві.

Поставка Товару здійснюється за домовленістю сторін.

Право власності на Товар переходить до Покупця в момент передачі йому Товару.

За умовами цих угод, позивач придбав у ТОВ-1 товар у лютому 2020 року, що підтверджується видатковими та податковими накладними на суму 40031957 грн, в тому числі ПДВ на суму 6671992,80 грн. Ця обставина не заперечується відповідачем, оскільки встановлена ним в акті перевірки.

ТОВ проведено взаєморозрахунки із ТОВ-1 у лютому 2020 року на загальну суму 40031956,8 грн, в т.ч. ПДВ 6 671 992,8 гривні.

Крім того, між ТОВ та ТОВ-1 укладено договір відповідального зберігання від 05.02.2020 № 05/02, відповідно до якого ТОВ є поклажодавцем, а ТОВ-1 зберігачем.

За цим договором на зберігання передається майно перелік, кількість і заставна вартість якого зазначаються в актах прийому-передачі, що відписуються сторонами безпосередньо при передачі майна на зберігання. Майно зберігається за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 327; вартість зберігання за один місяць складає 3000 грн з ПДВ.

Оплата за зберігання поклажодавцем в повному обсязі сплачується одним платежем згідно з виставленим зберігачем рахунком і актом виконаних робіт не пізніше 30.12.2020.

Відповідно до актів приймання-передачі майна, складеними згідно з договором відповідального зберігання від 05.02.2020 № 05/02 сума послуги становить 40031956,8 грн, ПДВ на суму 6671992,8 грн та підтверджується актами від 07.02.2020, 08.02.2020, 10.02.2020, 11.02.2020, 12.02.2020, 01.04.2020, 05.05.2020.

Також, між ТОВ та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛ-ТРАНС» (далі ТОВ-2) укладено Договір надання транспортних послуг від 16.09.2015 № 8-т.

Відповідно до товарно-транспортних накладних від 01.04.2020 №П93, №П94, №П95; від 03.04.2020 №П96, №П97, №П98; від 04.05.2020 №П109, №П110, №П111, №П112; від 05.05.2020 №П113, №П114, №П115, згідно з якими вантаж (виливки мідні) від ТОВ-1 (вантажовідправник) транспортувався до ТОВ (вантажоодержувач).

Як видно з Акта перевірки, відповідач провів аналіз діяльності постачальника ТОВ-1, і відповідно до наявної інформації в ІТС «Податковий блок» встановив таку податкову інформацію: ТОВ-1 перебуває на обліку в Головному управлінні (Франківський район), основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, балансова вартість основних засобів станом на 31.03.2020 - 0 тис.грн., на 30.06.2020 - 0 тис грн, за наступні періоди фінансова звітність не подавалася, чисельність працівників станом на 31.12.2020 -1 особа, станом на 30.09.2021 -звітність не подавалася.

За період з 01.01.2020 по 30.09.2021 ТОВ проведено оплату ТОВ-1 шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок з відображенням у бухгалтерському обліку проведенням Дт 631 Кт 311 у сумі 67 632 903, 12 грн.

Водночас, між ТОВ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галич-Мет» (далі Галич-Мет) укладено Договір про відступлення права вимоги від 20.01.2021 № 20/01/2021, відповідно до якого ТОВ-1 - Первісний кредитор, Галич-Мет - новий кредитор, ТОВ - боржник. Предметом цього Договору є таке: первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за грошовим зобов`язанням, що виникло між первісним кредитором та боржником по Договору. Грошове зобов`язання, що є предметом вимоги, яка відступається складає 75 560 584,2 гривень.

Також, між ТОВ та Галич-Мет укладено Договір про відступлення права вимоги від 01.09.2020 № 02/09-2020, відповідно до якого ТОВ - первісний кредитор, Галич-Мет - новий кредитор, ТОВ - боржник. Предметом цього Договору є таке: первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за грошовим зобов`язанням, що виникло між первісним кредитором та боржником по Договору. Грошове зобов`язання, що є предметом вимоги, яка відступається складає 173 098 214,28 гривень.

Між ТОВ (замовник) та Товариством з додатковою відповідальністю «ГАЛ-КАТ» (далі ТДВ) (виконавець) укладено Договір №1-д (Додатковий договір № 1 від 04.01.2016 та Додатковий договір №2 від 02.04.2018) на переробку давальницької сировини від 16.09.2015, відповідно до якого замовник надає на переробку давальницьку сировину, а виконавець зобов`язується здійснити на своїх виробничих потужностях переробку на готову продукцію. Після завершення переробки виконавець зобов`язаний поставити готову продукцію замовнику відповідно до умов договору. Виконання цього Договору підтверджується актами приймання-передачі давальницької сировини для переробки.

З наведених вище обставин видно, що позивач, відповідно до умов Договору укладеного з ТОВ, придбавав у ТОВ-1 товарно матеріальні цінності, а саме виливки мідні, що підтверджується видатковими та податковими накладними. Також придбаний у ТОВ-1 товар перебував на відповідальному зберіганні у нього ж. Придбаний товар, відповідно до Договору перевезення транспортувався перевізником ТОВ-2, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Також використання мідних виливок у власній господарській діяльності підтверджується Договором на переробку давальницької сировини.

Крім того, реальність господарських відносин між ТОВ та ТОВ-1, що виникли на підставі Договору, підтверджується і рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року в справі №380/5728/20, яке набрало законної сили 25.01.2023.

До того ж, що відповідачем не заперечується факт господарських операцій та реєстрації у ЄРПН, податкових накладних виписаних контрагентом позивача, які є підставою для віднесення відповідних сум сплаченого ПДВ.

При цьому, згідно вище перелічених податкових накладних, можливо правильно встановити покупця та продавця товару, опис (номенклатуру) товарів, дані щодо кількості та вартості товару, дату операції.

В постанові від 20 червня 2018 року у справі №819/1383/17 Верховний Суд дійшов висновку, що факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними.

Стосовно аргументів відповідача щодо обриву ланцюга постачання відповідної номенклатури ТМЦ, а саме: Виливки мідні (ДСТУ ЕН 1982 : 2006).

Так, відповідач, на підставі аналізу номенклатурного ряду товарів (робіт, послуг), згідно з даними ЄРПН за лютий 2020 встановив розбіжність у номенклатурі товарів під час здійснення придбання та продажу товарів, а саме обрив ланцюга постачання товарів (пересорт), встановив факти формування податкових зобов`язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Головним управлінням встановлено, що ТОВ, згідно з даними ЄРПН за період з 01.01.2020 по 31.09.2021 придбавав ТМЦ, а саме: Виливки мідні (ДСТУ ЕН 1982 : 2006) у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ДІОНІС» (далі ТОВ-3), а в подальшому дослідженні постачання товару згідно з даними ЄРПН встановив обрив ланцюга постачання відповідної номенклатури ТМЦ, а саме: Виливки мідні (ДСТУ ЕН 1982 : 2006). ТОВ-3 в останнє подавало будь-яку податкову звітність у квітні 2020 року.

На підставі виявленої інформації відповідач, за результатами перевірки взаєморозрахунків ТОВ з ТОВ-1 за лютий 2020 року при придбанні ТМЦ (виливки мідні (ДСТУ ЕН 1982 : 2006) на загальну суму 40 031 956,8 грн в тому числі ПДВ 6 671 992,8 грн, встановив неможливість здійснення даної господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту джерела його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, яка доказується щодо суб`єктів господарювання ланцюга, з урахуванням їх місця у ланцюгу.

Отже, на аналізі ланцюга постачання в Акті перевірки зроблено висновки про нереальність операцій з постачання товарів, які не надавалися в обсязі, зазначеному у складених документах, та неможливістю їх реального постачання.

Щодо неможливості прослідкувати весь ланцюг господарських операцій (відсутність доказів придбання ТМЦ контрагентами позивача), то як вірно вказано судом першої інстанції, відповідачем будь-яких зустрічних перевірок контрагентів позивача не проводилось.

При цьому, наявна в інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постанові від 10 квітня 2020 у справі № 804/1984/16, де вказано, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Отже, факт щодо відсутності у контрагента позивача, ТОВ-3, ТМЦ, які ним придбавались, не доведений належними та допустимим доказами, а ґрунтується лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів постачальника та припущеннях контролюючого органу.

Додатково, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У постанові від 13 жовтня 2020 у справі № 0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

З урахуванням наведеного, відсутність документального оформлення правовідносин контрагентів позивача із їх постачальниками або перевізниками чи віднесення контрагента до ризикових суб`єктів господарювання не може позбавляти позивача права на формування податкового кредиту за наявності належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій за результатами яких й виникло таке право.

Щодо посилань скаржника на недоліки низки первинних документів в частині їх належного оформлення, то необхідно звернути увагу на те, що у постанові від 24 травня 2019 у справі № 826/7423/16 та у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Відтак, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вказані в Акті перевірки висновки стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ-1 та їх наслідків в оподаткуванні не підтвердилися під час судового розгляду, оскільки спростовуються сукупністю первинних документів, наданих позивачем в ході перевірки.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року без змін.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 30 вересня 2024 року.