Ухвала

від 17.12.2024 по справі 380/21758/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа №380/21758/23

адміністративне провадження № К/990/41548/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Гімона М.М., Бившевої Л.І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №380/21758/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛ-КАТ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛ-КАТ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2023 №89, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 8339991,25 грн, №90, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 7550992,50 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №380/21758/23.

Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2024 касаційну скаргу залишено без руху, установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа, надання доказів направлення копії касаційної скарги іншим учасникам справи.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржником надіслано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, надано платіжну інструкцію від 06.11.2024 №2813, докази скерування касаційної скарги на електронну адресу позивача, нову редакцію касаційної скарги.

Головним управлінням ДПС у Львівській області вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права (пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункт 1.2 пункту 1, підпункт 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у Верховним Судом у постанові від 30.09.2020 у справі №1540/4936/18.

Також, на думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права (підпункт 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України, пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290) без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у Верховним Судом у постанові від 21.05.2019 по справі №815/662/16.

Крім того, як на підставу для касаційного оскарження Головне управління ДПС у Львівській області покликається на пункт 4 частини 4 статті 328 та пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права (частини 1, 4 статті 9, частина 4 статті 77, стаття 90, стаття 242 КАС України), що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки судами не перевірено доводів відповідача щодо відсутності у матеріалах справи доказів щодо проведення оплати за придбаний товар, за послуги зберігання товару, послуг переробки, специфікацій, сертифікатів якості товару (згідно договірних умов), не надано оцінки доказам, наданим податковим органом (аналіз Єдиного реєстру податкових накладних), на підставі яких встановлено відсутність придбання ТОВ «Тобакко Трейдінг» по ланцюгу придбання до виробника товару, реалізованого на ТОВ «ТД Гал-Кат»).

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Скаржником не обґрунтовано, в чому висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.02.2018 у справі №814/328/15, від 22.10.2020 у справі №160/3055/19, від 20.06.2018 у справі №819/1383/17, від 10.04.2020 у справі №804/1984/16, від 13.10.2020 у справі №0340/1408/18, від 24.05.2019 у справі №826/7423/16 та у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин, касаційну скаргу подано на постанову в цілому.

Скаржником не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій. Доводи касаційної скарги зводяться до посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Проте скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Верховний Суд зауважує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відтак, скаржником не усунуто в повному обсязі недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.

Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, та в зв`язку з невиконанням в повному обсязі вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №380/21758/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді І.А. Васильєва М.М. Гімон Л.І. Бившева